13. Сiчень - березень 2008. Козацтво Заднiстров"я. Стратегiя заднiстровцiв "Слава Богу, що ми козаки!" Адмiнiстративне гетьманство. Районна рада.
Системна криза влади продовжувалася та поглиблювалася. Вiдбулися позачерговi вибори до мерiї Київа, якi засвiдчили розчарування простих мешканцiв дiями влади, яка намагалася "повалити" столичного мера: Л.Черновецький виграв цi вибори.
У Верховнiй Радi України два депутати заявили про вихiд з коалiцiї (один вiд НСНУ, другий вiд БЮТ); почалися судовi тяганини щодо легiтимностi чи не легiтимностi правлячої коалiцiї й намагання створити "широку коалiцiю". Опозицiя припинила голосування; правлячiй коалiцiї не вистачало голосiв, щоб прийняти, навiть, поправки до бюджету-2008...
Вакханалiя у Вищих ешелонах влади вiдгукнулася на мiсцевому рiвнi: виконавча влада (особи, якi її представляли) приймала волюнтаристськi рiшення, часто, навiть, не прораховуючи наслiдкiв й, не враховуючи того, що першим особам ще багато рокiв прийдеться жити у Бiлгород-Днiстровському районi й дивитись у очi мешканцям. Люди казали: "Вони неначе показились; неначе останнiй рiк живуть - все тягнуть й тягнуть..."
Т. 10. Адамiвський курiнь. Частина 2. 2008. (07.01.2008). 390 стор.
У видавництвi "Отаман" надрукував книги:
1. В.Я.Тимофєєв. Рiч про Сiч. Видавництво "Отаман". Бiлгород-Днiстровський. 2008. (01.02.2008).
150 стор., фотоiлюстрацiї.
Збiрка козацьких газет "Рiч про Сiч", яка виходила в мiстi та в районi. Книга про козакiв Заднiстрового козацтва, осередки якого дiють в Бiлгород-Днiстровському районi та мiстi Бiлгородi-Днiстровському на Одещинi; про козакiв та козачок, про людей територiальних громад Заднiстров"я, що в загальному громадському русi прокладали свої, козацькi шляхи до незалежної держави Україна.
19. В.Я.Тимофєєв. Адамiвський курiнь. Останнє десятирiччя ХХ ст. - перше десятирiччя ХХI ст. Видавництво "Отаман". Бiлгород-Днiстровський. 2008. (01.02.2008).
350 стор. Фотоiлюстрацiї, документи та матерiали.
Книга - про Адамiвський курiнь Українського козацтва, що дiяв в Бiлгород-Днiстровському районi на Одещинi в останньому десятирiччi ХХ ст. - першому десятирiччi ХХI ст.; про козакiв та козачок, про людей Адамiвської громади, що в загальному громадському русi прокладали свої, козацькi, шляхи до незалежної держави Україна. Iсторiя куреню подається через документальнi джерела (газетнi та журнальнi статтi, протоколи, спомини самовидцiв, накази отаманiв та рiшення Козацьких Рад та iн.), що надає їй ознаки академiзму. Але за рядками документiв проглядають живi люди з їх пристрастями та iнтересами, своєрiдним козацьким поглядом на подiї та на життя взагалi.
Роздiли книги: I. 1990-1998. Перiод самостiйної дiяльностi (3 етапи: П"ять козакiв. Документацiя. Налагодження практичної роботи.). II. 1998-2000. Перiод дiяльностi у складi Бiлгород-Днiстровської паланки (3 етапи: Розбрат. Перманентний розбрат. Повернемось до нацiонального виховання.). III. 2000-2003. Перiод незалежної дiяльностi (3 етапи: Берегиня духу села. Кращий освiтянин України. Основи козацько-лицарського виховання.).
Адамiвська громада - унiкальна громада; на її територiї лише в останнi 20 рокiв вiдбулися двi широкомасштабнi (помiтнi) для України подiї: створення асоцiацiї кооперативiв iменi Тараса Григоровича Шевченко (80-90-тi роки ХХ столiття; на метi було трасформацiя її в асоцiацiю вiльних фермерiв, а Адамiвську громаду - в козацьку громаду) та навчально-виховного закладу нового типу - Адамiвської школи козацько-лицарського виховання (90-тi роки ХХ столiття - 10-тi роки ХХI столiття; на метi було трансформацiя її в козацький лiцей)...
КОЗАЦТВО ЗАДНIСТРОВ"Я
"...Пiсля нас не буде нас, а справи залишаться," - сказав останнiй станичний отаман некрасiвських козакiв Муравльовки в 1918 роцi. Я додам: "Так, справи залишаться, якщо їх занотує Хранитель в Лiтопису".
Десятирiчний термiн випуску газети козакiв Заднiстров"я дає менi пiдстави стверджувати: наш печатний орган, наш Козацький Лiтопис робить велику справу.
В 1991-1998 роках вiн друкувався пiд назвою "Козацький iнформацiйний вiсник", "Козацький вiсник"; всього вийшло 14 номерiв.
В 1998-2001 роках вiн друкувався пiд назвою "Джура та Дана", "Джура", "Дана", "Леля", "Козача", "Берегиня", "Козак"; всього вийшло 45 номерiв.
В 2001-2003 роках Лiтопис друкувався пiд назвою "Рiч про Адамiвську Сiч"; вийшло бiльше 220 номерiв.
В 2004-2006 роках Козацький Лiтопис друкувався пiд назвою "Рiч про Буджацьку Сiч"; вийшло 37 номерiв.
В 2007 роцi вiн друкувався пiд назвою "Рiч про Сiч"; вийшло 33 номера.
Всього за десять рокiв вийшло бiльше 340 номерiв.
В 2008 роцi Козацький Лiтопис буде виходити пiд назвою "Козацтво Заднiстров"я". Плануємо випускати його з тематичними додатками: розкажемо про козацькi органiзацiї Придунайської Сiчi (Ренi, Iзмаїл, Кiлiя, Вилкове), Буджацької Сiчi (Болград, Тарутине, Арциз, Сарата, Татарбунари); продовжимо розповiдь про Заднiстрову Сiч (Бiлгород-Днiстровський) - районовi та мiськi осередки, шкiльнi Сiчi; iсторiю козацьких формувань межирiччя Дунай-Днiстер; про осiб, дiяльнiсть яких залишила слiд в iсторiї козацтва...
В 2008 рiк Лiтопис вступає iз солiдною джерельною базою а днiстрового козацтва: випущено 11-титомнi (20 книг) "Архiви козаччини Заднiстров"я" (С.Тимофєєва, В.Тимофєєв), книги С.Тимофєєвої "Сучасне козацтво пiвдня Одещини", "Сучасне козацтво Бiлгород-Днiстровщини", С.Ушанової "Сучасне лицарство Заднiстров"я", В. Тимофєєва "Сучасне козацтво Пiвденноукраїнського Заднiстров"я" (у п"яти томах).
Активно працюють козацькi органiзацiї: Заднiстрова Сiч (В.Тимофєєв), Бiлгород-Днiстровський мiський Кiш (М.Скляренко), Окремий курiнь (П.Городниченко), Бiлгород-Днiстровське РКТ (В.Бiлоус), Бiлгород-Днiстровський мiський Полк (М.Врублевський); школи: Адамiвська Сiч (В.Вронська, В.Гриценко, П.Лавриненко), Долинiвська Сiч (Т.Тома), Вигiнська Сiч (О.Вдовиченко), Бiленкiвська Сiч (А.Ситник, В.Ситник), Турлацька Сiч (Т.Тодорова, В.Чумаченко), Старокозацька Сiч (вчитель Ю.Щербина); почали працювати Приморська Сiч, Молозька Сiч, Салганська Сiч, Шабiвська Сiч, Бритiвська Сiч, загони в школах Љ4, Љ11; працює клуб "Патрiот" (В.Гавриленко)...
Вiдродження козацьких традицiй є надзвичайно потрiбною i важливою справою. Постане сучасне українське лицарство - духовно постане Україна. Сьогоднi нам належить продовжити велику мiсiю козацтва. Козаки знову мають стати захисниками честi й гiдностi України, її традицiй, її культури... (110)
СТРАТЕГIЯ ЗАДНIСТРОВЦIВ - "СЛАВА БОГУ, ЩО МИ КОЗАКИ!".
Мета дiяльностi Заднiстрового козацтва - взаємодiя органiв виконавчої влади i козацьких громадських органiзацiй у здiйсненнi заходiв щодо вiдродження i розвитку iсторичних, патрiотичних, господарських та культурних традицiй Українського козацтва.
Для досягнення мети передбачаються такi головнi напрями громадської дiяльностi козацьких органiзацiй: охорона та збереження iсторико-культурних пам"яток України; проведення вiйськово-патрiотичного виховання молодi України; впровадження серед українського суспiльства оборонно-спортивної роботи; добровiльна служба щодо допомоги в охоронi державних кордонiв України; добровiльна служба щодо допомоги формування системи вiйськово-територiальної оборони України; добровiльна служба щодо допомоги в охоронi громадського правопорядку; добровiльна служба щодо охорони об"єктiв сiльськогосподарського та виробничого призначення з рiзними формами власностi, державно-адмiнiстративнi, учбовi, культурно-освiтнi та iншi заклади, установи та пiдприємства; добровiльне посилення державних митниць; добровiльна участь у лiквiдацiї наслiдкiв стихiйного лиха, аварiй та iнших надзвичайних ситуацiй; добровiльна участь у наданнi медичної та реабiлiтацiйної допомоги населенню; надання допомоги органам мiсцевого самоврядування пiд час надзвичайних ситуацiй; захист навколишнього природного середовища та природних скарбiв України.
Основнi заходи: 1.Вiйськово-патрiотична робота (Центр з пiдготовки молодi до служби в ЗСУ. Формування - районнi, мiськi - з охорони громадського поряду. Об"єднаний районно-мiський штаб УК). 2.Охорона пам"яток (Реєстр об"єктiв УК. Центр козацької культури. Акермано-Поднiстровська Козацька Сiч (1775-1781). Церкви Козацької Покрови. Цикл козацьких свят). 3.Освiта й виховання (Козацький лiцей. Конкурси. Семiнари. Регiональна "Сiч". Козацькi клуби за мiсцем проживання). 4.Культурно-просвiтницька робота (Художнi колективи. Козацький фонд допомоги обдарованим дiтям. Конкурс "Байда". Музей УК). 5.Дослiдницька, видавнича робота (Газета "Козацтво Заднiстров"я". Щорiчний Козацький Лiтопис. Серiя книг про Заднiстрове козацтво). 6.Фiзкультура, спорт, туризм (Участь у а днiстров - мiських, районних - козацьких команд. Лiтнiй дитячий оздоровчий спортивний табiр - наметовий, Молога, Байказiя. Туристичнi маршрути). 7.Господарська дiяльнiсть (Традицiйний козацький ярмарок. Козацький ринок. Цiльовий фонд). 8.Природоохоронна дiяльнiсть (Екологiчний патруль. Парки, сквери. Природоохоронний центр - Шабо). 9.Мiжнародна дiяльнiсть (Брати - козаки Росiї, Пiвнiчної Америки, Австралiї, Європи, Латинської Америки). 10.Iнформатично-аналiтичне забезпечення (Веб-сторiнка).
Iсторiя вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас - козацтво - спосiб життя вiльної людини, яка iз зброєю в руках захищала Богом данi їй вольностi й права.
Душу - Боговi! Життя - Батькiвщинi! Серце - людям! Честь - нiкому! (111)
АДМIНIСТРАТИВНЕ ГЕТЬМАНСТВО або ХАЛЕПА ДЛЯ ЮЩЕНКА
(СКIЛЬКИ ГЕТЬМАНIВ ПОТРIБНО УКРАЇНI)
Огляд публiкацiй у ЗМI про сучасне козацтво (О.Солонець, Д.Редько, Р.Лебедь, Б.Сушинський, В.Тимофєєв)
Сучасний загальнодержавний сплеск цiкавостi до iсторiї козацтва й зокрема уваги до його проблем пояснюється просто: йде формування нацiональної елiти, яка спирається в своїй дiяльностi на нацiональний - козацький! - досвiд державотворення...
Iсторичнi умови буття українського народу породили самобутнiй феномен - козацтво. Воно втiлювало в собi фiзичне i духовне здоров"я нацiї, iнтелектуальну силу, життєздатнiсть, оптимiзм i енергiю. Це була об"єднана, згуртована, iдейно i духовно зцементована, суворо дисциплiнована нацiональна сила, яка очолювала боротьбу проти чужоземних ворогiв. Майже чотириста рокiв тому козаки так виклали королiвським послам свою роль i призначення: "Подiбно до наших предкiв, хочемо й ми користуватися вольностями життя, маєтностями i свободами, що належать рицарським людям... Дбаємо про те, щоб так само, як ми отримали вiд своїх предкiв тi права i вольностi, щоб i нашi наступники прийняли їх цiлими i непорушними, з примноженням слави. I щоб вони один пiсля одного передавали їх у прийдешнi часи".
Вiдродження козацьких традицiй є надзвичайно потрiбною i важливою справою. Постане сучасне українське лицарство - духовно постане Україна. Сьогоднi нам належить продовжити велику мiсiю козацтва. Козаки знову мають стати захисниками честi й гiдностi України, її традицiй, її культури...
1.
Президентськi вибори виявили реальну кризу сучасного козацтва України. Майже всi козацькi формування пiдтримували провладного кандидата (Вiктора Януковича), а в останнiй момент громадянського протесту так само пристрасно доводили свою вiрнiсть Вiктору Ющенку; те ж саме вiдбулося на парламентських виборах: пiд час передвиборчої агiтацiї козаки демонстрували вiрнiсть Антикризовiй коалiцiї, пiсля виборiв - Помаранчевiй...
Треба надати належне Заднiстровому козацтву - воно однозначно пiдтримувало та пiдтримує Помаранчевих: рiк тому Ющенка, зараз й Тимошенко...
...Природною була внутрiшня революцiя в Українському козацтвi, коли багаторiчного гетьмана I.Бiласа позбавили гетьманства. Як вiдомо, Iван Бiлас, використовуючи статус козацького гетьмана, 1999 року сягнув вершини своєї полiтичної кар"єри, коли найбiльш консервативно-патрiотичний блок пiдтримав його на президентських виборах, але гетьман зняв свою кандидатуру на користь Леонiда Кучми, здобувши за це генерал-лейтенантство (пан Бiлас завжди використовував козацтво в комерцiйних iнтересах вузької групи соратникiв та для виборчого пiару провладних сил). Пiсля "повалення" Бiласа представники Українського козацтва передали гетьманство не кому iншому, а майбутньому Президенту, попри те, що пiд час передвиборчої кампанiї Вiктора Ющенка навiть виключили з лав козацтва "за несплату членських внескiв"...
Вибори ще раз загострили конфлiкт iнтересiв держави й сотень (понад 2 десятки тiльки мiжнародних i всеукраїнських зареєстрованих громадських органiзацiй, не кажучи вже про мiсцевi та регiональнi) козацьких формувань. Цей конфлiкт, певно, не усвiдомлюють анi новий гетьман так званого об"єднаного козацтва, анi бiльшiсть представникiв цього руху в Українi. Попри це необхiдно переосмислити доцiльнiсть самого iснування сучасного козацтва в його нинiшньому виглядi. Адже коренi правового, громадсько-полiтичного й навiть наукового непорозумiння в стосунках "держава-козацтво-суспiльство" були закладенi ще в 1989-1990 роках, коли масово розкручувалася iдея "вiдродження козацтва" в Українi, i його першим формальним лiдером спочатку став саме представник нової полiтичної елiти В"ячеслав Чорновiл, а згодом - вiйськовик у вiдставцi Володимир Мулява. Не дивно й те, що козацтво "вiдроджувалося" на перетинi iнтересiв полiтикiв, науковцiв-iсторикiв i вiйськовослужбовцiв (дiйсних чи у вiдставцi). Полiтики, зокрема нацiонал-демократи, використали iдею вiдродження козацтва для спроби актуалiзацiї нацiональної iдеї. Iсторики використали моду на дослiдження козацтва, вiдчувши себе справжнiми "нацiональними мiсiонерами". З iншого боку, ця хвиля iсторичного просвiтництва дещо приховала неуспiшнiсть полiтичної елiти в пошуках сучасної, зокрема й державно-полiтичної, форми нацiональної iдеї. "Вiдродження козацтва", врештi, вийшло за межi iсторично-популярної лiтератури. Альтернативою неефективної державної елiти на тлi полiтичної та економiчної кризи стала не нова елiта з сучасними методами вирiшення криз, а творення iдеалiв у минулому й прагнення "вiдродити" козацький дух i саме козацтво. I це, незважаючи на те, що навiть говорити про те, щоб вiдродити суспiльний стан i вiйськовий орден зразка ХVI, ХVII чи навiть ХIХ столiття сьогоднi говорити несерйозно (уявiть, як нинiшня Iталiя "вiдроджує", наприклад, легiонерiв часiв Римської iмперiї). Попри це витворилася низка козацьких громадських органiзацiй, якi спершу (десь iз 1994 до 2001 року) множилися шляхом подiлу колись єдиного Українського козацтва на чолi з В.Мулявою i В.Чорноволом, а згодом - формуванням нових номенклатурних козацтв (при держорганах, як-от Козацькi вiйська України, гетьманом якого став екс-мер столицi О.Омельченко, а верховним отаманом - один iз його заступникiв В.Яловий), а також нових козацьких структур при ВНЗ (Українське реєстрове козацтво А.Шевченка), спортивних федерацiях i спiлках (Мiжнародний союз козацтва О.Хорофейка, частково Козацтво України А.Поповича). Так формально-кадровий потенцiал козацтв вiдiйшов вiд любителiв старовини й масово поширився на держчиновникiв, студентiв i спортсменiв. Множенню козацтв сприяв Указ Президента України Леонiда Кучми вiд 4 сiчня 1995 року "Про вiдродження iсторико-культурних та господарських традицiй Українського козацтва", який передбачав серйознi преференцiї козацтву, а саме: право на носiння форми вiйськового зразка, присвоєння спецiальних козацьких звань, "створення козацьких селянських (фермерських) господарств i колективних сiльськогосподарських пiдприємств, сiльськогосподарських кооперативiв, садiвницьких товариств, промислiв"... Очевидно, саме звiдси розпочався найбiльший конфлiкт iнтересiв держави й вузьких груп людей, об"єднаних козацькими структурами. Адже держава зробила певних людей привiлейованими в суспiльствi, виходячи лише з їхнього фiксованого членства в громадськiй органiзацiї з козацькою назвою. А статус громадської органiзацiї зумовлює її незалежнiсть вiд держави, тобто унеможливлює нав"язування з боку держави жодних вимог i критерiїв набуття статусу козакiв i виконання ними конкретних завдань. Таким чином, влада створила правову колiзiю i можливiсть виникнення суспiльного конфлiкту на основi необґрунтованої привiлейованостi людей, вiд яких нiхто нiчого не може вимагати, так само, як i проконтролювати їхню дiяльнiсть.
Отже, з середини 1990-их рокiв козацький рух набуває прагматичнiших ознак. Козацькi ватажки, маючи в руках такi полiтично-комерцiйнi важелi, ще iнтенсивнiше виходять на партнерiв, зокрема на фiрми, банки й полiтичнi партiї. Членами рiзних козацтв масово стають народнi депутати, пiдприємцi, чиновники рiзних рiвнiв, творча й наукова iнтелiгенцiя. Проте кiлькiсний притiк козацтва не вiдбувся. "Низи", тобто дiєвi члени козацьких структур, неодноразово змiнивши органiзацiйну "прописку", поступово розчаровуються в цьому русi. Залишаються, окрiм "дiлкiв", найстiйкiшi патрiотично налаштованi ентузiасти немолодого вiку й шанувальники iсторiї. Вони, як правило, раз на мiсяць, а то й на пiвроку, навiдуються в "генеральну канцелярiю", щоби здати "худу" гривню членських внескiв, узяти участь у великiй чи меншiй "радi", належно вiдсвяткувати (iз парадним маршем, а днiс i оковитою, ностальгiчними i сумними думами-пiснями) рiчницю Конотопської битви, Покрову тощо.
Козацькi паради все бiльше нагадують зiбрання чоловiкiв середнього вiку, переважно з "номенклатурними" черевцями, якi претендують на статус ветеранiв Конотопської битви й практично всi вiдзначаються генеральськими лампасами й зiрками на неоднорiдних "одностроях". Це, звiсно, ще один привiлей нинiшнього козацтва, який породив серйозний конфлiкт мiж козаками й вiйськовослужбовцями. Парадокс у тiм, що дозвiл "на використання козацької символiки та атрибутики" десятки органiзацiй використали на свiй лад, i кожен гетьман чи верховний отаман у купi зi старшиною позапроваджували внутрiшньо органiзацiйнi однострої, перейнявши собi без узгодження з оборонним вiдомством форму вiйськ ЗСУ. Таким чином, на вулицi столицi й провiнцiальних мiстечок вихлюпнулися тисячi новоспечених генералiв, яких люд переважно сприйняв як "якихось ненормальних" високих чинiв наших силових структур (до маленької нашивки, що iдентифiкує козака, й не додивишся). До речi, це поступово дискредитовує образ вiйськового в очах громадськостi й створює враження невдалого маскараду. Навiть нашi мiнiстри оборони зверталися до сучасних гетьманiв (згадаймо звернення О.Кузьмука до керiвника Козацького вiйська запорозького України Д.Сагайдака), щоби тi не використовували однострої вiйськовослужбовцiв, але пiзнали наслiдки правового нонсенсу: "Ми не порушуємо форму одягу, бо ми її самi затверджуємо"... З iншого боку, генеральськi зiрки козакiв, особливо в провiнцiї (де у вiйськкоматi й УМВС знайдеш хiба що майора) не лише пiднiмають суспiльний статус пересiчної особи, але й дозволяють "пробивати" необхiднi рiшення мiсцевої влади. Вiдставники рiзних вiйськ, до речi, також доволi представленi в козацтва (в окремих - до 80%): по-перше, пiєтет до форми (й зiрочки на погонах набагато солiднiшi), по-друге, новi фiнансово-полiтичнi можливостi, по-третє, ще свiтить перспектива перетворення козацтва на пiдроздiл ЗСУ, як це колись задумувалося мiнiстром оборони К.Морозовим i гетьманом УК В.Мулявою.
Не маючи широкої популярностi серед загалу, козацькi органiзацiї, використавши гасло "ми - елiта", перетворилися на верстати масового продукування генералiв. Їхня дiяльнiсть, по сутi, звелася до жорсткої конкуренцiї у залученнi до своїх лав чиновникiв середньої ланки, а якщо пощастить - то ї "vip-персон". На мiсцях чиновники старанно сприяли видiленню "кровному" козацтву земель, примiщень i коштiв для проведення "свят", "фестивалiв" та iнших елементiв їхньої статутної дiяльностi. Публiчнi люди, зокрема, народнi депутати, залученi до козацтв, по-перше працюють на iмiдж органiзацiй, по-друге лобiюють земельно-матерiальнi асигнування козакам, i, по-третє, сприяють гарантованому законодавчому закрiпленню козацьких пiльг i привiлеїв, тобто проштовхують через парламент законопроект про козацтво. Серед усiх козацтв найбiльше членiв у парламентi спромоглося завербувати Козацьке вiйсько запорозьке України (з 2003 року просто Козацтво Запорозьке) Дмитра Сагайдака. Отаман Сагайдак заявляв, що до його козацтва пристало близько 90 нардепiв минулого скликання (нинi, судячи з усього, не менше кiлькох десяткiв). Ширилася iнформацiя, що серед iнших у запорожцiв отаман прийняв Петра Порошенка та Павла Матвiєнка. У парламентi вiн має серйозних лобiстiв, як-от екс-кандидата у президенти Володимира Нечипорука, який очолює умовну фракцiю козакiв у ВР i прославився як чи не найбiльший орденоносець пiсля Вiктора Януковича. До речi, запорожцi Сагайдака є лiдерами пiару шляхом нагородження публiчних осiб грамотами й орденами. Не менш цiкаво й те, що пан Нечипорук прославився не тiльки лобiюванням "вiдродження козацтва", а й у своїй послiдовностi зайшов далi - вiдродив "iнститут князiвства" в Українi, ставши Великим князем Київським i Всея Русi-України й головою мiжнародного об"єднання Княжий собор. Пан Сагайдак, у свою чергу, щоб вiдрiзнитися серед десяткiв гетьманiв ексклюзивно оголосив себе маршалом козацтва. Мiж тим, Козацтво запорозьке, хоч i декларує державнiсть, здобуло чи не найбiльше полiтичних союзникiв у нашому близькому зарубiжжi. Захист канонiчного православ"я (УПЦ митрополита Володимира) та iншi панслов"янськi iдеї органiзацiї Сагайдака максимально зблизили її з лiдерами лiвих, проросiйських партiй та об"єднань. На додаток, багаторiчна охорона Лаври розширює фiнансовi джерела й пiдносить суспiльний статус козакiв.
Узагальнюючи сьогодення козацтва, вiдзначимо, що чимало козацтв або створювалося, або ж згодом синхронно працювали в партнерствi з партiями. Так, Козацькi вiйська України (нинi отаман Євген Груба) творилися пiд партiю Єднiсть О.Омельченка зокрема. Iван Бiлас задля подiбного партнерства творив Українському козацтву партiю СIЧ, на парламентських виборах 2002 року увiйшов у блок НДП-НДС, найсумлiннiше виконував полiтичнi замовлення влади. Анатолiй Попович (Козацтво України), фактично творячи козацькi реєстри за рахунок членiв Федерацiї бойових мистецтв України, оголосив про творення Козацької партiї, працював на виборах iз Всеукраїнським об"єднанням християн В.Бабича, був помiчником вiдомого С.Гавриша. Анатолiй Шевченко (Українське реєстрове козацтво), очолюючи Донецький iнститут штучного iнтелекту, масово поповнює своє козацтво студентами й викладачами, i не лише свого ВНЗ, й, чимало рокiв працюючи в КДБ, у свою чергу, посiдав особливе мiсце через наближенiсть до В.Януковича, який i витягнув пана Шевченка в Київ. Органiзацiйно-фiнансове сприяння екс-прем"єра дозволило пану Шевченку не тiльки чи не найкраще з усiх козацтв закрiпитися у Києвi, а й розбудувати мережу по Українi (iз зарплатнею районним отаманам). До речi, УРК працює в сув"язi зi створеною Шевченком партiєю духовностi й патрiотизму й чи не найактивнiше пiдтримувало пана Януковича на виборах. Попри це, сьогоднi пан Шевченко так само вiддано присягнув новому гетьману Об"єднаного козацтва Вiктору Ющенковi. Те, що вiн на Хортицi подарував коня Президенту, а на Радi заявив, що козаки мають самi заробляти грошi, як-от УРК, в якого на рахунку 5 мiльйонiв, чiтко говорить про стабiльну комерцiйну основу дiяльностi УРК, як i про можливостi вести незалежну вiд держави гру.
Проголошення об"єднання козацтва пiд егiдою Президента натикається на найбiльшу проблему - абсолютну несумiснiсть бiльшостi козацьких структур як за своєю аудиторiєю, так i за дiяльнiстю й завданням. Однi працюють як iсторично-дискусiйнi клуби, iншi - як фiнансово-полiтичнi лоббi, як спортивнi клуби, як охороннi структури, навiть як складовi рекету... Найбiльше скомпрометував козацтво зв"язками з кримiнальним свiтом отаман Вiйська Запорозького Олександр Панченко, який уже встиг вiдсидiти за рекет, i сьогоднi, за поiнформованими джерелами, теж "залетiв" iз серйозними фiнансовими оборудками (пiсля присяги Ющенку вiн, начебто, втiк до Москви). Так само оригiнальне мiсце в козацтвi посiдають язичницькi течiї iз запереченням усього християнського - Звичаєва громада українського козацтва й Характерне козацтво... Отож поєднати всi цi стихiйнi й неконтрольованi формування практично неможливо. З iншого боку, козацькi привiлеї i пiльги напряму залежать вiд волi владних структур, якi можуть на рiвнi законодавчо-нормативного акту позбавити нинiшнє козацтво особливого статусу. Тому козацтва завжди вiрно служили владi (вибори - яскравий приклад) й, очевидно, не пiдуть на конфлiкт iз нею й надалi. I знову ми наштовхуємося на правовий нонсенс: президентська команда змушена сьогоднi адмiнiстративними методами зганяти десятки де-юре незалежних вiд влади громадських структур в один, так би мовити, кагал. Iдея об"єднання, звiсно, благородна, але без попереднього правового врегулювання є небезпека перетворити її на чергову профанацiю козацького руху. Первинна патрiотично-культурологiчна iдея козацтва вже, по сутi, знiвельована, адже козацтва наповненi людьми, сумнiвними щодо патрiотизму: Вiйсько Запорозьке Панченка-Дубограя, Козацтво Запорозьке Сагайдака, Мiжнародний союз козацтва Хорофейка, Козацька територiально оборона Сєдих та безлiч iнших. Вельми цiкава нинiшня тенденцiя, коли за останнi 3 роки найбiльше козацтв утворилося саме на Донеччинi.
Одним iз найоптимальнiших варiантiв виходу козацтва iз правової i загальної кризи може бути створення козацьких вiйськових професiйних формувань при ЗСУ, своєрiдної Нацiональної гвардiї. Рада Українського козацтва при Президентовi на чолi зi Станiславом Аржевiтiним вже розробила нову державну концепцiю розвитку козацтва, яка, нарештi, остаточно й чiтко визначає правовий статус козацтва. У разi створення Нацiональної гвардiї козацтва можна використати сучаснi вiйськовi методики пiдготовки вiйськ спецпризначень i досягнення й традицiї нацiональних бойових мистецтв (Школи бойового гопака тощо) iз системним нацiонально-патрiотичним вихованням, використати козацьку атрибутику й однострої (бажано, осучасненi), практикувати володiння традицiйною козацькою зброєю. З iншого боку, при козацьких вiйськах чи навiть навчально-освiтнiх закладах можна створити юнацькi громадськi органiзацiї, котрi б готували молодь до майбутньої служби в козацтвi. Отже, така концепцiя буде працювати на духовно-патрiотичне виховання молодi, на утвердження здорового способу життя й нацiональних бойових мистецтв в Українi, врештi, на змiцнення обороноздатностi держави. Козацтво стане потужною базою формування професiйного вiйська. (112)
2.
До козацтва в нас особливе ставлення - завдяки творам класикiв української лiтератури образ козака набув у масовiй свiдомостi настiльки героїчних та одухотворених рис, що професiйним iсторикам залишається лише дивуватися.
Насправдi цей феномен є не тiльки українським - згадаймо хоча б про загони гуситiв, хорватських граничарiв чи швейцарських найманцiв. Не є вiн i феноменом.
У всi часи й у всiх народiв з"являлася потреба захищати свою землю вiд незваних гостей у повному бойовому обладунку. I тодi неодмiнно з народного середовища виокремлювалася група осiб, якi завдяки характеру та фiзичним здiбностям могли взяти на себе мiсiю захисникiв. Спочатку - десяток курних хатинок i прилеглих полiв зi збiжжям та овочами, а вiдтак i всiєї територiї, яка згодом ставала для них Батькiвщиною та Країною.
Феномен українського, а точнiше запорозького козацтва полягає в iншому. На долю днiпровської вольницi, яка не визнавала над собою жодної влади, крiм Божої, раптом випало стати державотворчою соцiальною верствою. Завдяки Богдановi Хмельницькому з розрiзнених русинських земель, якi перебували пiд безроздiльним пануванням польської, литовської та русинської ж шляхти, за короткий час удалося створити дiєздатну повноцiнну та фактично незалежну державу.
Проте ставлення козакiв до посполитих-"гречкосiїв" було бiльш нiж своєрiдним. I до Богдана, i пiсля нього козацькi отамани не гребували розплачуватися з кримськими татарами (традицiйними постачальниками кавалерiйських частин для козацьких оперативних i стратегiчних потреб) власними земляками - "ясиром". У тi часи здавалося цiлком природним дозволити татарськiй кiннотi пiсля завершення бойових дiй погнати на продаж у Кафу пару-трiйку тисяч селян, чиї обiйстя на лихо опинялися на шляху повернення кримчан.
Та й сам Хмельницький не вiдрiзнявся особливою схильнiстю пiдтримувати волелюбнi устремлiння народу, який вiн же звiльнив вiд ярма Речi Посполитої. Будь-якi спроби "гречкосiїв" стати на один соцiальний щабель iз козаками нещадно придушувала "своя", автохтонна козацька влада. Чужорiдну, iноземну елiту змiнила власна, русинська, а мiсце шляхти заступила козацька старшина, так само зацiкавлена у збереженнi панщини, оскiльки численнi отамани й осавули стали такими ж панами.
Вiдтодi й дотепер керiвники козацтва - свiдомо чи неусвiдомлено, однак неухильно - видiляють себе iз загальної маси народу, у своїх дiях i заявах усiляко наголошуючи на власнiй особливiй iсторичнiй мiсiї, вибраностi та елiтарностi. А отже, знову вiдокремлюють козацтво вiд України, змушуючи простих козакiв служити iнодi не зовсiм зрозумiлим цiлям, якi найчастiше не вкладаються у визначення патрiотизму, ба навiть законослухняностi.
Чим є сучасне козацтво в Українi, кому служить i яку мету ставить перед собою? Щоб вiдповiсти на цi питання, варто зробити бодай короткий екскурс у нещодавне минуле.
Розпад СРСР був закономiрним пiдсумком iгнорування правлячою елiтою iнтересiв своєрiдних "радянських станiв". Суттєвi розходження в iдеологiї Iмперiї та Союзу не дозволили СРСР структурувати суспiльство до такої мiри, щоб його представники вважали державу, в якiй живуть, не лише своєю етнiчною, а й полiтичною батькiвщиною.
Цю помилку намагається не повторити молода Українська держава. Тенденцiї, спрямованi на структуризацiю суспiльства, всiляко пiдтримує влада. Треба розумiти, зi суто прагматичних мiркувань. Оскiльки легiтимацiя державою будь-якої самопроголошеної соцiальної верстви чи стану дозволяє їй (державi) розраховувати на лояльнiсть цiєї верстви.
Нескiнченна низка "академiй", "лицарських орденiв", "елiтарних рейтингiв" породжує iронiчну посмiшку, а їхнi нагороди та дипломи викликають у пам"яти рекламне гасло "Збери десять кришечок". Проте серед величезної кiлькостi громадських органiзацiй України є низка таких, ставлення до яких мало б бути дуже серйозними. Йдеться про козацтво.
Козацькi органiзацiї виокремлюються в загальнiй масi об"єднань громадян за iнтересами, соцiальним статусом або грiшми. Нечастi публiкацiї в пресi, присвяченi козакам, здебiльшого стосуються або парадного боку їхньої дiяльностi (всiляких Великих рад i масових нагороджень самодiяльними орденами), або фiнансових та особистiсних конфлiктiв усерединi козацького руху. Але за парадним антуражем - шароварами, вольтижуванням i клонуванням гетьманiв - далеко вiд поглядiв широкої громадськостi прихованi вельми цiкавi процеси.
Масове вiдродження козацтва в Українi почалося зi святкування 500-рiччя Запорозької Сiчi. Чому 500, чому винятково Запорозької - вiдповiдi на цi запитання варто шукати в тодiшньому розкладi полiтичних сил. Компартiя, яка стрiмко втрачала статус "керiвної та спрямовуючої", намагалася очолити всi бодай трохи значимi суспiльнi рухи з двоякою метою - скерувати енергiю громадянського суспiльства, яке створюється, у неконфронтацiйне русло в "межах соцiалiзму", або спробувати стравити мiж собою альтернативнi органiзацiї. I в такий спосiб утримати владу, яка вислизала з рук.
Iдея не виправдала себе. Пiсля розпаду СРСР i проголошення незалежностi України безлiч колишнiх неформальних органiзацiй виявилося на роздорiжжi. Зник ворог, проти якого треба було боротися.
Поки козаки думу думали - "що ж його робити", закрилася остання нiша - рекет. Органiзована злочиннiсть набрала бойовикiв, i козакам не знайшлося мiсця навiть серед "бикiв". Можливо, це був саме той випадок, коли iнертнiсть власного керiвництва послужила козацькому руху добру службу. Практично нiхто з козакiв - за певними винятками - не заплямував себе зв"язками з вiтчизняними та закордонними мафiозi.
Козацтво спробувало знайти внутрiшнi резерви для розвитку, але для цього необхiдна була певна позитивна iдея, яка згуртувала б колишнiх дисидентiв. Певний час виручало гасло "розбудови держави". Позаяк козацтво намагалося триматися осторонь вiд полiтики, то на нього пiсля певних комплементарних акцiй iз боку влади просто перестали зважати.
Другий гетьман Українського козацтва Володимир Мулява (Перший - В"ячеслав Чорновiл) одержав генеральський чин у Збройних силах, частина козакiв влилася у структури реформованих полiтвiддiлiв, якi почали називати соцiально-психологiчними службами. Бiльшiсть опинилася "не при дiлi". Козацтву готували роль опереткового воїнства, покликаного розважати гостей iз-за кордону та догоджати сентиментальним дiаспорянам. Час вiд часу козакам навiть пiдкидали таке-сяке фiнансування на закупiвлю бутафорських шабель iз м"яких металiв i проведення фольклорних фестивалiв.
Рух не вмирав, ба бiльше, був певним електоральним потенцiалом, тож iз козаками вирiшили "дружити". Доки влада вирiшувала, як саме це робити, козаки почали створювати органiзацiї поза Українським козацтвом. Нинi в Українi функцiонують кiлькадесят козацьких органiзацiй iз мiжнародним i всеукраїнським статусом. Скiльки обласних i районних - Господь вiдає.
Козакiв спробували загнати у провладнi партiї, радили створювати власнi полiтичнi структури, якi в потрiбнiй момент могли б пiдтримати владу словом i дiлом. Однак iз партiйним будiвництвом у козакiв не склалося.
Iван Бiлас (Третiй гетьман), який змiнив В.Муляву на посадi гетьмана Українського козацтва, декiлька разiв доволi вдало "розводив" Банкову на преференцiї, потрясаючи реєстрами на десятки тисяч козакiв. Особисто I.Бiлас унаслiдок правильного використання можливостей "козацького батька" став генерал-лейтенантом гвардiї й одержав комiтет у Верховнiй Радi другого скликання, Утiм реальна кiлькiсть козакiв Українського козацтва яскраво проявилася в момент голосування (вибори Верховної Ради третього скликання) за список ДемПУ-ДС, де в першiй п"ятiрцi фiгурував пан гетьман. "Двiчi демократи" опинилися за бортом парламентської "чайки". Такою ж "вдалою" була спроба Бiласа проникнути у Верховну Раду на довиборах у мажоритарному окрузi - за гетьмана проголосувала кiлькiсть осiб, яка не перевищує статистичної похибки.
Проте завдяки Iвановi Бiласу козацтво зумiло наблизитися до влади й навiть надкусити декiлька "пряникiв". Леонiд Кучма видав два укази, якими надавав певнi пiльги козакам, насамперед в отриманнi земельних дiлянок "для ведення традицiйного господарства". На практицi це дало змогу обласним i районним отаманам (iз хватких i заповзятливих) стати землевласниками й органiзувати на пiльгових землях великi фермерськi господарства.
Козакам також дозволили використовувати для козачих потреб форму, яка, "за збiгом обставин" i, виходячи з повсякденної доцiльностi, копiювала або армiйську, або мiлiцейську - залежно якi "питання" потрiбно було вирiшувати.
Нехай читачевi не видається несуттєвим цей момент - у райцентрi вiзит до райдержадмiнiстрацiї чи до будь-якого iншого органу влади в генеральському однострої суттєво скоротить час очiкування у приймальнi та посприяє у вирiшеннi проблеми. Як голова РДА чи сiльради вiдмовить козацькому генераловi, який посилається на Указ Президента? От i переходить земля з районних резервiв до козакiв, вони створюють охороннi фiрми, їм видають зброю.
Пiд час президентської кампанiї козаки здебiльшого пiдтримали Вiктора Януковича, Однак при цьому нiхто не керувався iдеологiчними чи навiть земляцькими мотивами. Козацтво iсторично пiдтримувало владу, якою б вона не була. Тому ще до iнавгурацiї (але вже пiсля перемоги) Вiктора Ющенка керiвники козацьких органiзацiй поспiшили проголосити його Гетьманом козакiв України, щоб потiм на Хортицi задарувати Президента булавами, конями й унiверсалами, пiдтвердивши свою вiдданiсть легiтимнiй вiднинi владi.
Глава держави не залишився в боргу, його указом було створено Раду Українського козацтва, до якої увiйшли всi керiвники мiжнародних i всеукраїнських козацьких органiзацiй i яку цього разу очолив особисто Президент. Секретарем Ради та радником Президента з питань козацтва призначили Станiслава Аржевiтiна - екс-голову банку "Ажiо", який нинi перебуває при владi i справами козацтва переймається мiнiмально.
Однак пiдвищення статусу Ради надало можливiсть хитромудрим верховним отаманам продовжити облаштовувати свої бiзнесовi та громадськi iнфраструктури - маючи на робочому столi фото з Президентом, а також посвiдчення з його пiдписом, у нашiй державi можна багато чого зробити корисного. I не лише для країни.
Раду Українського козацтва створювали з благою метою - надати козацьким органiзацiям України позитивний iмпульс для розвитку та використовування знань й досвiду десяткiв тисяч фiзично здорових i по-справжньому релiгiйних чоловiкiв у справi захисту батькiвщини. Плани iнтеграцiї козацтва в силовi структури, створення загонiв для прикриття кордонiв, використання козацького досвiду в пiдготовцi призовникiв iснують давно, однак усi вони припадають пилом у довгих шухлядах мiнiстерств i вiдомств, не проходячи погоджень. Бо який чиновник погодиться подiлитися бодай малою часткою своїх повноважень i бодай копiйкою видiлених на його мiнiстерство бюджетних коштiв?
Найбiльш впливовi козацькi органiзацiї порушують питання про необхiднiсть якнайшвидшого ухвалення закону про козацтво та створення єдиного реєстру козакiв. Це, зокрема дало б змогу навести лад у присвоєннi козацьких звань.
Тривають розмови про необхiднiсть запровадити в Українi спецiальну державну козацьку службу, яку прирiвнювали б до армiйської i де козаки могли б цiлковито розкрити свiй потенцiал захисникiв Вiтчизни - на кшталт американської Нацiональної гвардiї.
Проблема полягає в тому, що нiхто не хоче займатися козаками, i самi козаки - теж. Iз усiх великих мiжнародних i всеукраїнських козачих органiзацiй, мабуть, лише двi - Українське реєстрове козацтво (гетьман - Анатолiй Шевченко) i Козацтво Запорозьке (верховний отаман - Дмитро Сагайдак) - продовжують специфiчнi козацькi справи - працюють iз допризовною молоддю та органiзовують шефську допомогу вiйськовим частинам. Iншi здебiльшого охороняють базари, займаються екологiчним рекетом на дорогах i просиджуванням галiфе у приймальнях мiнiстрiв i голiв областей, щоб полiпшити власний добробут.
На розвиток i становлення козацтва негативно впливають i перiодичнi спроби "згори" об"єднати їх. Специфiка козацтва в Українi ще й у тому, що козацькi органiзацiї орiєнтуються на певнi конфесiї та завзято вiдстоюють їхню виняткову правоту, нерiдко за допомогою кулакiв та iнших важких предметiв. Спроби злити всiх козакiв в одну велику балiю може привести до того, що багато хто волiтиме залишити рух, анiж почне вiдвiдувати храми та слухати проповiдi священикiв iнших напрямкiв, скажiмо, в православ"ї. Та й греко-католики навряд чи зголосяться вислуховувати настанови та сповiдатися в похiдного священика, який представляє УПЦ(МП) або РУН-Вiру.
Сформованi основнi напрямки розвитку козачого руху - Реєстровий, Запорозький, Вiльний i Традицiйний (Звичаєвий) - не лише загалом вiдповiдають конфесiйним особливостям сучасної України, а й фактично тотожнi своїм попередникам п"ять-шiсть столiть тому.
Реєстровими, до яких належать Українське козацтво й Українське реєстрове козацтво, меншою мiрою Вiйсько запорозьке низове (отаман - Олександр Панченко), цiлком зорiєнтованi на державу та вважають себе її частиною, А отже, ладнi виконати будь-яке розпорядження влади, очiкуючи бюджетних дотацiй i загальної прихильностi. Цiкаво, що колишнiй гетьман Українського козацтва Iван Бiлас є греко-католиком, а гетьман Українського реєстрового козацтва Анатолiй Шевченко зробив почесним козаком своєї формацiї Папу Римського Iвана Павла II.
Це добре iлюструє утилiтарне ставлення керiвництва реєстроорiєнтованих козакiв до iсторiї свого руху загалом i до релiгiї зокрема. Таким чином, Українське козацтво i Українське реєстрове козацтво є продовжувачами традицiй "надвiрних вiйськ" магнатiв, у складi яких могли бути i католики, i православнi, й мусульмани - "аби грошi".
Говорячи про реєстровикiв, варто зазначити, що гетьман Українського реєстрового козацтва А.I.Шевченко є старшим офiцером дiючого резерву Служби безпеки України. Чого, слiд вiддати належне. Не приховує. Нинi Анатолiй Iванович є ректором Донецького державного iнституту штучного iнтелекту, а очолюваний ним ВНЗ вважають одним iз найкращих закладiв України.
Ще одна козацька органiзацiя - Азово-Чорноморське козацтво, яке дiє на територiї Донбасу, - привабила увагу ЗМI, коли бравi молодцi в камуфляжi "сталевою стiною оборони захищали виборчi дiльницi вiд зазiхань потенцiйних лиходiїв". Ну, i вiд незалежних спостерiгачiв також.
Запорозький напрямок представлено Мiжнародною громадською органiзацiєю Козацтво Запорозьке (верховний отаман - Дмитро Сагайдак), козаки якого є прихильниками канонiчного православ"я. За будь-якої нагоди воли наголошують, що їхнє духовне керiвництво - Українська Православна Церква Московського патрiархату. За мiрою впливу, кiлькiсть членiв i реально iснуючих регiональних структур Козацтво Запорозьке значно перевищує всi iншi козачi органiзацiї в Українi. Серед козакiв Козацтва Запорозького є народнi депутати вiд усiх фракцiй i партiй, погони генералiв i полковникiв носять великi бiзнесмени та фiнансисти, серед яких варто виокремити голову Промiнвестбанку Матвiєнка та керiвника Укрексiмбанку Сорокiна. Iз закордонних полiтикiв i пiдприємцiв, якi вступили до Козацтва Запорозького, - Посол Росiйської Федерацiї в Українi Вiктор Чорномирдiн, екс-вiце-прем"єр Словаччини Любомир Дюрчо, керiвник iталiйсько-росiйського бiзнес-центру Федерiко д"Ерiко.
До вiльних козакiв можна зарахувати Козацтво України Анатолiя Поповича й очолюване ним же Об"єднане козацтво України. Козацтво України й Об"єднане козацтво України бiльше орiєнтованi на УПЦ Київського патрiархату, У своїх а днi"ю А.Попович наголошує, що є православним, але не перешкоджає вступу до лав органiзацiй, якими керує, особам iнших конфесiй. До речi, Анатолiй Попович ще й очолює Всеукраїнську федерацiю бойових мистецтв i є власником чорного поясу карате.
Звичаєве козацтво, до якого належать характерники та прихильники язицтва, не має значного поширення в Українi. Одну з таких органiзацiй очолює Євген Петренко - колишнiй головний отаман Українського козацтва. Пiдроздiл характерникiв є i в лавах ОКУ.
Що чекає на козацтво України - розквiт чи повний занепад - покаже вже найближче майбутнє. Нараз подiї розгортаються радше в напрямi винятково песимiстичної перспективи. Президент В.Ющенко пiсля його обрання Гетьманом самоусунувся вiд вирiшення проблем козацтва. Радника Вiктора Ющенка з козацьких питань пана Аржевiтiна обрали депутатом парламенту.
Козацтво розколоте на безлiч течiй, органiзацiйно не оформлене навiть у аморфну конфедерацiю. Пропозицiї та законопроекти, якi стосуються козацтва, не цiкавi нiкому з держчиновникiв. Рух, який мiг би вiдiграти позитивну роль у формуваннi єдиної української полiтичної нацiї, про яку так люблять говорити полiтики, нинi є не бiльш нiж способом для армiйських i мiлiцейських вiдставникiв надалi носити форму вiйськового зразка.
Нашi чиновники та полiтики продовжують ремствувати на нестачу патрiотизму в молодiжному середовищi, на "загрозливе" поширення впливу нетрадицiйних конфесiй, на вестернiзацiю України. Насправдi все просто - або прикладом для наслiдування є власний Байда чи Перебiйнiс, або ж пiдлiтки (не важливо, львiвськi чи донецькi) наслiдуватимуть термiнаторiв i бравих ефесбешникiв на чеченськiй вiйнi. У кращому разi - захоплюватися героями "Вогнем i мечем", якi так славно та швидко перемогли козакiв Хмельницького... (113)
3.
У свiтлi перспективи можливої державної пiдтримки кiлькiсть органiзацiй козацького спрямування стрiмко зростає.
Бiльше половини всiх Мiжнародних та Всеукраїнських козацьких формувань Мiн"юст зареєстрував протягом останнiх двох рокiв, а загалом їх майже три десятки. Серед найстарiших та найбiльших - Козацтво Запорозьке та Українське реєстрове козацтво.
Козаки кажуть, що займаються виховною та освiтньою роботою, але частина їх бере участь в полiтичному та релiгiйному життi. Що це - вiдродження славних традицiй, чи цинiчна шароварщина?
Козацькому роду нема переводу! А козацьким органiзацiям в Українi тим паче. Знавцi справи кажуть, що при великому бажаннi будь-хто може, знайшовши собi побратимiв, створити козацьку формацiю. Статус можна обрати рiзний - вiд регiонального до загальнодержавного i навiть мiжнародного!
Бiльшiсть iз них мають всi формальнi ознаки воєнiзованого формування - певну iєрархiю звань i форму, а їх статути часто передбачають проведення фiзичної пiдготовки i носiння зброї. Хоча, всi вони зареєстрованi як громадськi органiзацiї.
Гетьман реєстрового козацтва Анатолiй Шевченко вважає, що такi формацiї є чи не єдиним iнструментом об"єднання усiєї України, однак, на його думку, люди не ставляться до цього явища серйозно: "Iдея козацтва притаманна тiльки Українi. I не використовувати цю iдею сьогоднi просто нерозумно. Тiльки, якщо воно буде вiдроджуватися, треба, мабуть, козацьким органiзацiям реальними дiями повернути повагу до козацтва".
Масовий козацький рух виник в Українi на зламi 80-х - 90-х рокiв минулого столiття. Незабаром у козаки прийшли багато дiючих офiцерiв Збройних Сил. Пiд кiнець 90-х їх кiлькiсть почала множитися.
Щоб згуртувати козакiв, Президент України Вiктор Ющенко на островi Хортиця в 2005 роцi пiдписав указ про створення Ради козацьких органiзацiй України. Однак, самi козаки кажуть, що це лише розпорошило їх, адже пiсля цього кiлькiсть Всеукраїнських та Мiжнародних козацьких органiзацiй збiльшилася на десяток.
Чи можливо об"єднати всiх козакiв в одну органiзацiю? Самi вони кажуть, що робити це непотрiбно, адже кожна з них займає певну нiшу. Не вiрить в це й депутат Парламенту першого скликання, ранiше генеральний отаман українського козацтва Олександр Гудима: "Вже є полiтичний iнтерес iз зовнi для того, щоб цього не сталося. Росiйський, в першу чергу. В сiй час на сходi почали з"являтися осередки, примiром, донського козацтва, то я до СБУ писав листи, на якiй пiдставi чужорiднi козацькi пiдроздiли iнкорпорують в українське середовище".
Здебiльшого українськi козацькi органiзацiї, як вони самi кажуть, займаються вiдродженням духовностi i патрiотизму, роботою з молоддю та безпритульними дiтьми, їх представники читають лекцiї для службовцiв вiйсько-морських сил. Дехто вiддає данину традицiям, органiзовуючи символiчнi походи на Чайках до турецьких портiв.
У Мiнiстерствi юстицiї вважають, що дiяльнiсть таких органiзацiй необхiдно врегулювати законодавчо i чiтко визначити повноваження щодо участi в охоронi громадського порядку та державного кордону, як це вiдбувається в Росiї. Керiвництво Мiн"юсту говорить про обов"язкову пiдконтрольнiсть дiяльностi козацьких органiзацiй правоохоронцям та Мiнiстерству оборони України.
Але, верховний отаман Козацтва Запорозького Дмитро Сагайдак вважає, що козакам окремий закон не надто потрiбен, хоча його проект i знаходиться на розглядi в Парламентi. Вистачає i указiв Президента. "Якщо закон буде давати якiсь преференцiї, чи пiльги вiдносно всiх iнших, я проти. У козака є пiльга - брати бiльшу лопату в руки, набирати побiльше i кидати подалi, а не ляпати язиком".
Верховний отаман вважає, що пiльги можуть спричинити створення безлiчi вiртуальних козацьких органiзацiй. Такий досвiд, за його словами, вже мала Росiя.
Його козаки, окрiм всього iншого, займаються ще й охороною релiгiйних споруд - церков, лавр, монастирiв, хоча й не вiдомо, на яких засадах. Однак, їх "захист" мають лише об"єкти, пiдпорядкованi московському патрiархату.
Взагалi, нинiшнi козаки дуже подiленi за релiгiйною ознакою. Є тут i православнi, i, що майже абсурдно, католики й iншi. Одна з формацiй зарахувала до своїх лав навiть Папу Римського...
Щодо полiтики, то бiльшiсть органiзацiй стверджують про свою неприналежнiсть до цiєї сфери. Проте, у рядах деяких з них є депутати Парламенту вiд рiзних фракцiй. Свого часу почесним гетьманом Українського козацтва був Президент Леонiд Кучма. Булаву гетьмана пiсля Помаранчевої революцiї отримав i Вiктор Ющенко.
Iсторики кажуть, що активiсти цих товариств "спрощують" образ козака, й велика кiлькiсть органiзацiй перешкоджає iдеї вiдродження козацтва, оскiльки вони часто конкурують. Iнодi козаки присвоюють собi звання, яких насправдi не було у козацькому вiйську.
Також дослiдники кажуть, що не надто обiзнаних людей спантеличує однострiй членiв рiзних органiзацiй, який вони затверджують своїми статутами. Натомiсть, iсторики наголошують, що вiйськової форми як такої на Сiчi не було взагалi.
Олексiй Коробов з iнституту українського козацтва: "Українське козацтво виконувало роль елiти суспiльства. Воно також ставало на завадi загарбанням українських земель з боку агресивних сусiдiв. Нинi товариства, якi називають себе козацькими, насправдi дуже замiшанi в полiтику, тобто це швидше така форма громадянської активностi, яка прийняла iсторичну назву козацтва.
4.
Предковiчна велич дiянь у поєднанi з жертвою вiдданiстю землi, вiйськовою незламнiстю та християнсько-нацiональним аристократизмом духу, - ось тi святостi, сповiдуючи якi, сучасне українське козацтво здатне пiднятися i до вершин своєї нацiональної iдеї, i до вершин своєї нацiональної iдеологiї.
Так вже склалася наша iсторiя, що впродовж столiть i столiть український народ писав своє iсторiю не лiтописами та хронiками, а козацькими шаблями й пiстолями, витворюючи з рiдної землi велику безсмертну енциклопедiю козацьких могил. Тепер уже нiхто не здатний з"ясувати, коли та як зародилася найперша ватага цих степових одчайдухiв i що саме спонукало їх об"єднатися в козацькi товариства; хто був їхнiм першим ватажком та яка судилася йому доля.
За всiх негараздiв нам, українцям пощастило: наш народ виплекав могутню, унiкальну вiйськово-полiтичну основу нацiональної єдностi та державностi - Запорiзьке, а згодом i загальноукраїнське городове козацтво. Козацькi об"єднання iснували (й зараз iснують i в Росiї), але там вони так i залишилися лише територiальними соцiально-вiйськовими формуваннями, нiколи не пiднiмаючись до значення все державної полiтичної сили. Пробували зароджуватися козацькi гурти й у Словаччинi, Югославiї i навiть у Польщi, але там вони так i не прижилися.
I тiльки в Українi козацтво зумiло не лише зорганiзуватися, але й сформувати козацьку за духом, устроєм i традицiями - державу, гетьманат, з козацько-вiйськовим адмiнподiлом на полки i сотнi, з козацькими формами управлiння та судочинства на бiльшостi українських етнiчних територiй (не на всiй територiї, а лише на її бiльшостi, про що у нас, в сучаснiй Українi, часто забувають, хоча це має принципове значення при формуваннi нацiональної самосвiдомостi в окремих її регiонах.
Тим часом у нас є великi регiони, якi, перебуваючи свого часу у складi рiзних держав, власного, природного етнокозацтва нiколи не знали. А якщо в певнi часи окремi повстанськi зародки його й з"являлися, то козацький дух у них ледве жеврiв, i згасав разом iз повстанням. Не було традицiйного козацтва на Закарпаттi та Буковинi, в Карпатах, на Волинi i на рiвниннiй Галичинi, хоча вона й дала нам низку талановитих козацьких дiячiв - Сагайдачного, Виговського, Височана...
Хоча еталоном та першоджерелом пiзнання iсторiї українського козацтва завжди була Запорiзька Сiч - суто українська модель середньовiчного європейського лицарського Ордену, в якiй войовничiсть задля потреби самозахисту найiдеальнiше поєднувалися з його жертовною волелюбнiстю i аристократизмом духу, та все ж таки, як це не дивно, першi суворо документованi згадки про українських козакiв пов"язанi саме з минувшиною Одещини. Зокрема, в "Хронiцi" польського iсторика, воїна та мандрiвника Мартина Бєльського (1494-1575) вiднаходимо свiдчення, що в 1489 роцi в складi вiйська князя Яна Альбрехта, сина польського короля Казимира IV, уже дiяв загiн українських козакiв.
Женучи кримську орду, що вдерлася на Пiвденне Подiлля, Альбрехт увесь час тримав в авангардi козакiв, якi добре знали Заднiстровi краї i провели його вiйсько до притоки Пiвденного Бугу Савранки, тобто мiсцевостi, в якiй знаходиться зараз мiстечко Саврань, райцентр Савранського району Одещини.
Зрозумiло, що цю дату правомiрнiше сприймати лише як запiзнiле вiдлуння справжнього зародження козацтва, яке свою iсторiю, починаючи вiд найперших ватаг, очевидно, вже так нiколи не зумiє пiзнати. Зате вiдома нам, дослiджена, iсторично документована частина козацького руху, що для українського народу було надiйною збройною силою, яка не просто захищала вiд майже безперервних навал татарських орд, але й по сутi врятувала його як велику етнiчну спiльноту, допомогла витворити з цiєї релiгiйно-мовної спiльноти по-справжньому вивершену європейську нацiю...
Зараз i на побутовому рiвнi, i в пресi точиться полемiка, пiд час якої лунають скептичнi голоси, мовляв, ну що нам дає сучасне козацтво, навiщо воно потрiбне? Ми - молода полiтична нацiя, i ми - молода нацiональна держава, яка ще тiльки тяжко i болiсно формується. А етнопсихологiя українця така, що для формування його нацiонального самоусвiдомлення, його вiри у свiй народ i свою iсторiю, надзвичайно важливе значення має вже сам факти, що українське козацтво вiдродилося. Оскiльки для сучасного українця вiдродження уславленого у вiках - в iсторiї, лiтературi, в пам"ятi народнiй - українського козацтва є найприкметнiшим атрибутом, найпереконливiшим аргументом i найнадiйнiшим гарантом того, що й українську державу, українську нацiю теж буде вiдроджено i збереженою й iдеологiчна сентенцiя тут така: якщо вже iснує українське козацтво, то воно зумiє зберегти i свiй народ, i свою державу.
Зараз в Українi бiльше двох десяткiв Всеукраїнських та Мiжнародних козацьких органiзацiй. Чому так багато? Козацькi гурти проходять у нас, як звичайнi громадськi органiзацiї: зiбралося п"ятеро хлопцiв, обрали отамана, гукнули "Будьмо, гей!", i чергове козацтво готове.
На жаль, закону про козацтво в Українi так досi й не iснує. З"являлися проекти такого закону, але до голосування у Верховнiй Радi справа так i не дiйшла. Вiдтодi Українське козацтво, що налiчує в своїх лавах вже близько 300 тис. "оселедцiв", i якi мають вiйськовi козацькi звання, подiленi на вiйськово-козацькi пiдроздiли, мають свої штаби та командування, а частина козацтва вiдкрито носить ритуальну холодну зброю - вся ця напiввоєнiзована армiя, котра акумулює в своїх лавах частину генералiв та офiцерiв запасу, а також воїнiв, що пройшли через "гарячi точки" i мають спецiальну елiтну пiдготовку, - в правовому вiдношеннi залишається звичайною громадською органiзацiєю.
Парадоксальнiсть цього явища стала ще очевиднiшою по тому, як у червнi 2005 року вiдбулася Велика рада всiх основних всеукраїнських козацьких громад, на якiй Президента України Вiктора Ющенка було проголошено Гетьманом України. Й оскiльки Гетьман України (на вiдмiну вiд Почесного Гетьмана Українського козацтва, якими були до Ющенка Президенти Л.Кравчук та Л.Кучма) є главою Козацької Держави, з особливим козацьким устроєм, то Україна i її козацтво виявилися на гребнi ще однiєї конституцiйної та iсторико-правової колiзiї.
Сподiвання на те, що поява на чолi Українського козацтва Гетьмана України, надiленого конституцiйною "булавою" Президента, приведе до об"єднання козацтва - не справдилися. I цьому є декiлька причин.
По-перше, нi до Хортицької iсторичної ради, нi пiсля неї практично не вiдбулося нiяких процесiв, якi приводили б до реального об"єднання хоча б основних козацтв; на чолi деяких козацьких структур стоять... гетьмани або повноправнi та рiвноправнi з ними верховнi отамани. По-друге, сам Козацький Гетьман, здобувши вельми сумнiвний, з точки зору нинi дiючої Конституцiї України, титул Глави Козацької Держави, увесь подальший час вдавав, що нiбито нiчого особливого й не сталося. Принаймнi нi вiн, нi найближче козацьке оточення й пальцем не ворухнули, аби якось перебудувати саме Українське козацтво, домогтися його єдностi. Якщо не буде Закону про козацтво, ми нiколи не доможемося об"єднання козацтв України пiд однiєю булавою, настiльки нинi дiючi козацтва рiзняться мiж собою за ставленням до Церкви: однi за Київський патрiархат, iншi за Московський, ще iншi - греко-католицької орiєнтацiї; за ставленням до Незалежної України: серед козацтв є кiлька гуртiв, якi одверто виступають за вiдродження Росiйської iмперiї, проти утвердження незалежностi України; спрацьовує i звичайна "гетьманоманiя".
На Одещинi козацьке товариство зароджувалося в 1990-1991 роках, i називалося воно Українське Чорноморське-Подунай-Гуляйпiльське козацтво. Тепер козацькi осередки iснують в кожному районi, в кожному мiстечку i селищi. Зараз на Одещинi дiє (з тих, що державно зареєстрованi) 22 козацькi органiзацiї. Серед поважних органiзацiй - Чорноморський округ Козацтва Запорозького (отаман - М.Свiнцицький); Чорноморське козацьке з"єднання (В.Пуклiч); Чорноморське козацьке вiйсько (А.Петько); Вiйсько вiрних козакiв чорноморських iм. гетьмана Б.Хмельницького (О.Дрямiн); особливий пiдроздiл Українського козацтва "Отаман Сiрко" (В.Кривобок); Козацтво нової України (С.Рябенко); Українське реєстрове козацтво; Чорноморсько-Днiстровське козацтво...
Слiд вiддати належне цим козацтвам. Незалежно вiд їхньої приналежностi та iсторико-релiгiйної орiєнтацiї всi вони тiєю чи iншою мiрою займаються дослiдженням козацької iсторiї краю; створюють козацькi фермерськi господарства, як, наприклад Карбiвська Сiч в с.Новокарбiвка Любашiвського району; об"єднуються за професiйними i творчими ознаками, наприклад, в Одесi дiє Обласна козацька асоцiацiя пасiчникiв; створено Театр пiснi i танцю Чорноморського козацтва; iснує Козацький центр культури та духовностi козацтва України в Одеськiй областi; активiзують роботу спортивних секцiй бойових мистецтв, провадять вiйськово-патрiотичну роботу серед молодi,; далеко за межами областi вiдомi досягнення козацьких спортивних секцiй та секцiй бойових мистецтв, таких як Спас-гопак чи об"єднання козакiв-характерникiв; налагоджують дiяльнiсть охоронних фiрм, тобто, вiдроджуючись, українське козацтво знаходить своє мiсце у сучасному українському суспiльствi та визначає свою рол у нацiональному та державному становленню українського народу.
Традицiйно українське козацтво займалося двома справами: воювало i розбудовувало власне козацьке господарство, забезпечуючи себе всiм необхiдним. В умовах початку ХХI столiття функцiї козацтва, природно, змiнилися. Одначе кожен отаман знає: для того, щоб козацька органiзацiя була дiєвою, треба дбати про те, щоб кожен козак мав роботу i мiг утримувати власну сiм"ю, в ще - дбати, щоб у разi потреби козацтво виставило сотнi тисяч добре пiдготовлених, патрiотично налаштованих, готових життя покласти за незалежнiсть i територiальну цiлiснiсть України, козакiв-добровольцiв. I саме в такiй готовностi, патрiотичнiй налаштованостi - слава i велич сучасного Українського козацтва.
Слава Українi! Слава козакам! (114)
РАЙОННА РАДА
Голова Бiлгород-Днiстровської районної ради Адиров М.С. запропонував менi очолити вiддiл органiзацiйного забезпечення дiяльностi органiв районної ради i з 1 лютого 2008 року я на новiй посадi (третiй поверх "Бiлого дому" на Леона Попова 24, кабiнет Љ33, робочий телефон 3-59-56). Мої спiвробiтники - головний спецiалiст-юрист - Каланжов Владислав (колишнiй кореспондент районних газет, письменник, автор декiлькох книг, студент-заочник Київської юридичної академiї - друга вища освiта) та Петренко Iрина (студентка-заочниця МАУП) - провiдний спецiалiст з питань органiзацiйної роботи, головний спецiалiст-юрист Гончарук Алла, секретар приймальнi Даниленко Маша. Нашi обов"язки - планування роботи районної ради, органiзацiйне забезпечення проведення засiдань постiйних комiсiй, пленарних засiдань, друк та розсилка рiшень сесiй, органiзацiйне забезпечення засiдань методичної ради секретарiв сiльських рад та координацiйної ради з питань мiсцевого самоврядування, вiдпрацювання протоколiв, звiти, навчання виконавчого апарату, робота iз зверненнями громадян, методична допомога сiльським радам з питань дострокових, повторних, промiжних виборiв депутатiв, сiльських голiв, проведення сесiй...
14. Квiтень - серпень 2008. Iнформацiя. Невдалий аванс-хабар. Кадри вирiшили все. Коли апетити зростають... Козаки, ми маємо робити...
Загострилося протистояння мiсцевих структур виконавчої влади та окремих громадян, кооперативiв - судовi позови до райдержадмiнiстрацiї (й навпаки) громадян Тома В.Я. (заступника начальник управлiння агропромислового розавитку), Абрамського В.Т. (директора Салганської школи), кооператива "Iвушка"...
Влада на мiсцях все бiльше "вiдривалася" вiд народу й той у цiй владi розочаровувався...
Напередоднi 1020-лiття хрещення Русi активiзувалося релiгiйний рух за виведення країни з полiтичної кризи. До голiв адмiнiстрацiй, рад всiх рiвнiв пiшли ходоки з пропозицiями органiзувати зустрiчi з неформальними релiгiйними лiдерами, що знають шляхи виходу з кризи. Були такi ходоки й у нас...
Спроба всебiчного видання про козацтво Пiвденноукраїнського Заднiстров"я: життєпис козацьких достойникiв, преса про козацтво, нотатки Самовидцiв.
Т. 4. 2008. (29.04.2008).
250 стор. Фото.
Роздiли тому: Вступ. Суб"єктивнi нотатки козака Тимофєєва. I. Постатi. Козацькi достойники. II. Преса про козацтво Пiвденноукраїнського Заднiстров"я. III. Нотатки Самовидцiв. Висновки.
IНФОРМАЦIЯ
про стан виконання Указу Президента України вiд 4.05.2007 року Љ378/2007
"Про заходи з пiдтримки розвитку Українського козацтва"
в Бiлгород-Днiстровському районi станом на 29.04.2008 року
Љ 456/А-08 вiд 29.04.2008 року Головi Одеської обласної
державної адмiнiстрацiї
Сердюку М.С.
Враховуючи iсторичну роль козацтва в заселеннi та формуваннi iсторико-культурної складової господарства Заднiстров"я (зокрема Бiлгород-Днiстровського району), з метою взаємодiї органiв виконавчої влади та громадських органiзацiй у здiйсненнi заходiв щодо вiдродження i розвитку iсторичних, патрiотичних, господарських та культурних традицiй Українського козацтва, залучення його державотворчого потенцiалу до розбудови України, на виконання Указу Президента України "Про заходи з пiдтримки розвитку Українського козацтва" в Бiлгород-Днiстровському районi було здiйснено такi заходи:
1. В травнi 2007 року створена Координацiйна рада з пiдтримки розвитку Українського козацтва при головi Бiлгород-Днiстровської районної державної адмiнiстрацiї. Голова Координацiйної ради - заступник голови районної державної адмiнiстрацiї П.М.Iгумнов.
2. В червнi 2007 року створена Рада керiвникiв громадських органiзацiй козацького спрямування при головi Бiлгород-Днiстровської районної державної адмiнiстрацiї. Голова Ради - начальник вiддiлу органiзацiйного забезпечення дiяльностi органiв Бiлгород-Днiстровської районної ради, генерал-осавул УК В.Я.Тимофєєв.
3. Розроблена й прийнята Програма розвитку Українського козацтва в Бiлгород-Днiстровському районi на 2008-2010 роки (Рiшення Љ132-V 11-ї сесiї Бiлгород-Днiстровської районної ради V скликання вiд 25.07.2007 року).
4. Згiдно Програми розвитку Українського козацтва в районi робота щодо пiдтримки розвитку Українського козацтва ведеться в таких напрямках:
А. ВIЙСЬКОВО-ПАТРIОТИЧНА РОБОТА
1. В козацьких товариствах району розробленi заходи щодо виховання молодi на засадах патрiотизму, демократiї, високої моралi та захисту Батькiвщини (Адамiвський, Старокозацький, Приморський, Шабiвський, Козацький куренi).
2. Разом з мiськвiйськоматом проробляється питання щодо удосконалення програми допризовної пiдготовки молодi до вiйськової служби, з урахуванням кращих традицiй Українського козацтва (Вiдп. Керiвник методоб"єднання вчителiв ЗВ Кривенко А.К.).
3. Впроваджуються навчальнi програми з iсторiї вiйськового мистецтва Українського козацтва в Адамiвськiй, Бiленкiвськiй, Старокозацькiй, Долинiвськiй, Вигiнськiй школах району.
4. Розроблено пропозицiї щодо участi козацьких громадських формувань сприяння в охоронi державного кордону, наданнi допомоги в лiквiдацiї наслiдкiв стихiйного лиха та iнших надзвичайних ситуацiй, в охоронi громадського порядку та профiлактицi правопорушень, державнiй лiсовiй охоронi, рибiнспекцiї в Адамiвськiй, Старокозацькiй, Староцаричанськiй сiльських радах. В цих радах вiдбувається формування козацьких громадських загонiв з охорони громадського порядку.
5. Проробляється питання щодо створення районно-мiського об"єднаного штабу як органiзацiйно-координацiйного i методичного центру Українського козацтва й виконавчого органу Ради при мiському головi та головi районної державної адмiнiстрацiї .
Б. СТВОРЕННЯ, ВIДТВОРЕННЯ, ВIДНОВЛЕННЯ ТА ОХОРОНА ЗАПОВIДНИХ МIСЦЬ I ОБ"ЄКТIВ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА
1. Внесено пропозицiї щодо вiдновлення iсторичних назв вулиць в колишнiх козацьких станицях, об"єктiв соцiально-культурного та iншого призначення, пов"язаних з iсторiєю Українського козацтва.
2. Створюється реєстр об"єктiв iсторико-архiтектурної спадщини Українського козацтва в Бiлгород-Днiстровському районi, здiйснюється облiк нерухомих пам"яток iсторiї та культури, що пов"язанi з iсторiєю Українського козацтва
3. Розробляється програма створення на базi Адамiвської школи козацько-лицарського виховання культурного козацького Центру з спiвочим полем, козацьким вишколом тощо (Вiдп. Вронська В.М., сiльський голова).
4. З метою облаштування колишньої Акерманської-Поднiстрянської козацької Сiчi (1775-1780) створюється програма її комплексного вiдтворення "Бiлгород-Днiстровська Сiч", де передбачено створення сучасної туристичної iнфраструктури для належного обслуговування вiдвiдувачiв.
В. ОСВIТА I ВИХОВАННЯ
1. Розроблено сучаснi науково-методичнi рекомендацiї для впровадження козацько-лицарського виховання (зокрема духовного) у загальноосвiтнiх навчальних закладах (науково-методичнi посiбники - В.Тимофєєв "Теорiя та практика козацького вишколу" у 2 тт., В.Тимофєєв "Козацький вишкiл" у 2 тт). За цiєю програмою працюють Адамiвська, Долинiвська, Вигiнська, Турлацька школи. Починають працювати Старокозацька, Козацька, Бiленкiвська, Бритiвська школи. Посiбники є в бiблiотеках.
2. Проробляється питання щодо створення на базi козацьких товариств дитячих козацьких таборiв "пластунiв".
3. Створена громадська патрiотична дитячо-юнацька органiзацiя "Молода Сiч" Бiлгород-Днiстровського району; запроваджується в навчальних закладах та закладах позашкiльної роботи дитячо-юнацька вiйськово-патрiотична гра "Сокiл" (Джура) як форма вiйськово-патрiотичного виховання, спортивно-масової та оборонно-масової роботи.
2. Створюється козацький фонд для пiдтримки молодих талановитих козачат, дiтей-сирiт.
3. Проробляється питання щодо створення музею Українського козацтва в Бiлгород-Днiстровському районi.
Д. НАУКОВО-ДОСЛIДНИЦЬКА, ПРОПАГАНДИСТСЬКА ТА ВИДАВНИЧА РОБОТА
1. Продовжується випуск щомiсячного козацького вiсника Бiлгород-Днiстровського району "Козацтво Заднiстров"я".
2. Дослiджуються та публiкуються в ЗМI матерiали про писемнi i матерiальнi пам"ятки iсторiї та культури Українського козацтва, розроблено пропозицiї щодо їх охорони i збереження в музеях.
3. Посадовi особи райдержадмiнiстрацiї, райради, керiвники громадських органiзацiй козацького спрямування постiйно виступають в газетах, радiо з роз"яснювальними i пропагандистськими виступами про розвиток Українського козацтва в Бiлгород-Днiстровському районi, його ролi в суспiльствi.
4. Продовжено випуск серiї книг про Українське козацтво Бiлгород-Днiстровського району (Надрукованi й надiйшли до бiблiотек - С.Тимофєєва "Сучасне українське козацтво на пiвднi Одещини", С.Тимофєєва "Сучасне козацтво Бiлгород-Днiстровщини", С.Ушанова "Сучасне лицарство Заднiстров"я", В.Тимофєєв "Сучасне козацтво Пiвденноукраїнського Заднiстров"я" у 5-тт.).
Е. ФIЗКУЛЬТУРА, СПОРТ, ТУРИЗМ
1. Планується створити козацький туристично-спортивний та оздоровчий табiр дитячого вiдпочинку.
2. На базi козацьких товариств планується створити туристичний маршрут (зокрема кiнний) по мiсцям козацької слави Бiлгород-Днiстровського району.
Ж. ГОСПОДАРСЬКА ДIЯЛЬНIСТЬ
1. Впроваджується комплексна програма господарської дiяльностi Українського козацтва в Бiлгород-Днiстровському районi (в тому числi органiзацiї та пiдтримки селянських (фермерських) господарств i колективних сiльськогосподарських пiдприємств, кооперативiв, садiвницьких та господарських товариств, промислiв тощо).
2. Створено Центр господарсько-комерцiйних проектiв козацтва Бiлгород-Днiстровського району.
3. Створено цiльовий позабюджетний фонд Українського козацтва для його вiдродження, розвитку та пiдтримки.
З. ПРИРОДООХОРОННА ДIЯЛЬНIСТЬ
1. Розроблена довгострокова програма охорони мiсць та об"єктiв, пов"язаних з iсторiєю Українського козацтва, а також розроблений спiльний план заходiв мiсцевих органiв Мiнiстерства екологiї та природних ресурсiв з козацькими товариствами.
2. На базi козацьких товариств створюються екологiчнi стани.
К. IНФОРМАЦIЙНО-АНАЛIТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Розроблена та впроваджена Бiлгород-Днiстровська районна система iнформацiйно-аналiтичного забезпечення дiяльностi Ради. Створена в мережi Iнтернет Веб-сторiнка Заднiстрового Українського козацтва.
2. Забезпечено збирання та опрацювання економiчної, наукової, екологiчної та iншої iнформацiї щодо її використання для здiйснення статутної дiяльностi козацьких товариств.
Голова райдержадмiнiстрацiї В.М.Зiнченко
Вик. Тимофєєв В.Я. 3-59-56 (115)
ТРИЗНА НА ХОРТИЦI
...Козацькому роду - нема переводу! Вiдродилася-таки сила та слава лицарства українського у Чорноморському, Бузькому, Усть-Дунайському, Буджацькому, Азовському, Кубанському козацтвi. На островi Хортиця, на самому березi Днiпра, стоїть високе дерево. Нiхто не знає, скiльки йому лiт. I стовбур, i гiлля його повсихали давно. Та ба, на рiвнi людського росту пробилося до сонця кiлька зелених пагонiв. Наче символ вiдродження.
- Поки є Україна - буде козацтво! Поки є козацтво - буде Україна! - каже менi радник гетьмана Українського козацтва з питань виховання молодi Валерiй Тимофєєв, з котрим ми разом прибули на Хортицю з Бiлгорода-Днiстровського. Протягом багатьох рокiв вiн був директором Адамiвської школи, де створив Сiч i виховував дiтей у козацькому дусi.
День 8 червня, як на замовлення, видався теплим i сонячним. Бiля Музею iсторiї козацтва на майданi вишикувалися колони козакiв в одностроях i з хоругвами. Трохи осторонь - кiннотники. Глядачi розмiстилися на високому пагорбi, де височiв величезний дерев"яний хрест. Полковник Нарiжний пiдготував козакiв до шану вальної тризни. I тодi до них звернулися з промовами отамани Панченко, Заболотний, представник росiйського козацтва, владика Мелiтопольський та Запорiзький отець Василiй.