Аннотация: Часом мрii збуваються. Тiльки чи завжди ми цьому радi?
Ось нарештi здiйснилось бажання!
Я не знаю хто мене почув,
Тiльки от сьогоднi рано-зрання
Я вiдчула раптом, що лечу.
Стала попiд стелею кружляти,
Як колись я мрiяла давно,
А лишень почувши: "Годi спати!"
Утекла в вiдчинене вiкно.
Та лiтати - зовсiм не дрiбничка.
Хоч не треба рухати руками,
Все ж людина це вам не синичка,
Щоби в небi плисти над хмарками.
Раптом я вiдчула сильну втому.
Що робить - не знаю, хоч кричи.
Не навчившись приземлятись вдома,
Я звалилась просто у кущi.
Зараз над диваном вчусь охоче
(Усьому на свiтi треба вчиться).
Мрiй я не висловлюю - не хочу,
Бо не дай бог ще якась здiйсниться!