Тихо хрусне шкарлупка тривоги,
Все потоне у слизький журбi...
Похвилюйся зi мною хоч трохи,
I вiддячиться щиро тобi.

Повна смiху душевна криниця,
Келих з ним випиваю до дна...
Ти хвилинку зi мною посмiйся 
I тобi вiдгукнеться сповна.

I в очах в тебе з'явиться море,
Зникне суму печать на чолi,
Бо дiлить з кимось радiсть i горе
Це найкраще, що є на землi!