Заздалегiдь до появи "гостей" ми з Адi вибрались на дерева пiд прикриття, гiлля що були набагато ближчi до лiнiЇ фронту. Адже нашi луки вдвоє коротшi нiж ельфiйськi i тому були набагато ефективнiшi в примiщеннях нiж на вiдкритому просторi. Так приходиться платити розмiром за далекобiйнiсть, яка на даний момент грає велику роль отож зiткнення обiцяло бути насиченим... Я помiтив перших оркiв - це були темношкiрi, темноволосi, здавалось нiби Їх потворнi обличчя були вкритi пухирцями як вiд страшноЇ хвороби, авангард виступав в ролi вершникiв на вовках, як менi потiм роз'яснили вони звуться ВОРГАМИ(вовки=). Великi, чорнi, схожi на вовкiв створiння, але набагато розумнiшi, нiж простi звiрi i непомiрно лютi, володiють вербальним способом спiлкування, живуть зграями час вiд часу заключають договори з орками, виступають §х союзниками. Вершникiв було шестеро, воргiв вiдповiдно - це становило маленьку зграю, з ними було близько двадцяти пiших воЇнiв - все це було видно з наших укриттiв за деревами. Ми п'ятеро приготувались, поранений воЇн, лiдер ельфiйськоЇ групи, давав вказiвки своЇм пiдлеглим, а ми домовились заздалегiдь старатись не пiдпускати ворогiв до них.
Полетiв перший залп магiчних стрiл слiпучок. Нi вони не горiли магiчним свiтлом що рiзало зiр, а стрiли замовленнi таким способом щоб у випадку пострiлу в голову вони самонаводились в око. Хоча великий вiдсоток попадань припадав на Їх гострий зiр це пояснює низький рiвень володiння зброєю в ближнього бою, тому за принципом роби те що вмiєш вони отримали великi луки i мисливськi ножi що в мене викликали асоцiацiю грубо виготовленого тесака. Пiшi вояки не розгубились частина скинула з плiч важкi арбалети i розпочали обстрiл по виявленому противнику iншi ж короткими перебiжками вiд дерева до дерева пробирались до союзних стрiлкiв. Таким чином пiдсумок перших хвилин бою було мiнус два ворга, один вершник i два пiших з ЇхньоЇ сторони та один поранений ельф з нашо. Я страхував i з дюжиною стрiл менi вдалось шiстьох поранити легко, а двоє противникiв отримали летальне поранення один стрiлу в шию iншому(повнiстю випадково) в серце, але цього було замало i стрiл для бiльшого не залишилось, отож довелось залишить лук.
Неподалiк помiтив рух. Орки-вершники приближаються зi сторони мертвоЇ зони прострiлу ельфiв - показав в напрямку гостей.
- Лiквiдувати спочатку вершникiв потiм воргiв, бо в них теж є самострiли, а нам i одного пострiлу вистачить - помiтивши гримасу розгубленостi вiдразу зрозумiв i додав
- Не жалiй Їх, бо вони навряд пожалiють нас, бережи себе.
- Постараюсь. - пробубнiла вона скорiш сама собi нiж менi.
- Хадзiме!(яп. Почали!).
НаЇзники залишили нас позаду. Скориставшись моментом мiж черговим залпом, пригнув на землю i на межi своЇх можливостей понiсся в напряму найближчого з вершникiв, перед початком поєдинку я таки надягнув Асiко, i тепер збiльшене щеплення з поверхнiстю дозволяє збiльшити швидкiсть не зупиняючись виконую стрибок з розбiгу, на якусь мить менi навiть здалось що я його перестрибну, ноги приземлились на спинi ворга. Вершник вiд мого ривко-подiбного руху покотився по землi зажимаючи рвану рану горла двома руками, а ворг незрозумiло гарчав почав бiгати по кругу i невпинно то в лiво то в право повертаючись голову назад намагався зiмкнути свiй колючо-рiжучий набiр на моЇй шийцi при кожнiй його спробi вiдчував подих неймовiрного смороду гниючоЇ плоти, ось менi й прийшлось як кiшка ногами вчепитись в його шкурку ще сильнiше при цьому ухилятися вiд спроб не зЇм, але все ж понадкушую. Треба щось робити бо буде зiпсована не його,а вже моя шкурка. Не розжимаючи колiн кинув руки впередi рiзким загребущим рухом ривок назад.