ОскЄльки йдеться не про наукове дослЄдження, а радше про вироблення засад для практичного розумЄння напрямЄв Є наслЄдкЄв наших дЄй, ми будемо спиратися не стЄльки на поняття, скЄльки на описовЄ твердження про буття, сенс та наслЄдки взаЊмодЄЏ феноменЄв (у тому числЄ - процесЄв), Єснування яких не вимагаЊ вЄд людини Џх перевЄрки, або перевЄрки Єснування, функцЄонування чи типу структури цих феноменЄв, бо вони або повнЄстю сприймаються з вигляду чи простого опису як дещо абсолютно достовЄрне, або цЄлком неприйнятнЄ чи недостовЄрнЄ навЄть у супроводженнЄ так званих "доказЄв". З точки зору нашоЏ фондЄвськоЏ методологЄЏ свЄтського екуменЄзму це тотожнЄсть. АналогЄчно, ми спиратимемся на вЄдношення мЄж феноменами у такому ж окресленнЄ й розумЄннЄ.
НЄяк не висловлюючи свого ставлення до креацЄйних та еволюцЄйних теорЄй постання СвЄту й Людства (цЄ феномени вводяться без окреслень), а також ЏхньоЏ сутнЄстЄ, структури й призначення, ми вЄдокремлюЊмо три пЄдставових феномена структуризацЄЏ Людства та два види вЄдношень мЄж ними.
Феномен "людини" ми вводимо ipso facto.
Феномен "(натуральноЏ) родини" ми вводимо через проголошення реальностЄ Єсторично перманентного Єснування невеликих груп осЄб, невЄд'Њмно й безпосередньо пов'язаних з прокреацЄЊю та збереженням безперервностЄ прокреацЄйного руху.
Феномен "громади" ми вводимо через припущення про об'ЊктивнЄсть Єсторичного Єснування груп осЄб (що ЏхнЄй обсяг не визначаЊться), чиЊ тривале спЄвЄснування може бути пояснено в рЄзний спосЄб, за умови, що жоден з вЄдокремлених таким чином факторЄв поЊднання очевидно неспроможний утримувати спЄвЄснування в групЄ.
ТермЄн "Єсторичний" тотожний вислову "такий, з чиЏм Єснуванням Є сутнЄстю можна погодитися завдяки прийняностЄ статистичного або Єншого видЄв аналЄзу письмових чи Џм еквЄвалентних свЄдчень минулого".
ПЄд "вЄдношенням' ми розумЄЊмо окреме явище, завдяки якому, чи за явним Є зрозумЄлим посередництвом якого, чи в умовах беззаперечно сприйнятоЏ присутнЄстЄ якого рЄзнЄ феномени (у тому числЄ - об'Њкти, але не власне вЄдношення!) спримаються як такЄ, що мають спЄльний вимЄр або породжують аналогЄчнЄ вЄдчуття. При цьому стверджуЊться неЄснування вЄдношень поодинцЄ, тобто ЏхнЄй множинний характер.
ВЄдношенням угоди ми називаЊмо Њдине можливе вЄдношення, яке може бути встановленим мЄж людиною Є будь-яким з пЄдставових феноменЄв структури Людства, у тому числЄ - людиною ж, за ЄнЄцЄативою людини. ВЄдношенням права ми називаЊмо Њдине можливе вЄдношення, яке може бути встановленим мЄж родиною або громадою з однЄЊЏ сторони Є будь-яким з феноменЄв структури Людства з другоЏ сторони за ЄнЄцЄативою родини або громади, або без вЄдчутного прояву будь-якоЏ ЄнЄцЄативи, але в жодному разЄ - не за ЄнЄцЄативою людини.
ПЄд структурою Людства природно було б розумЄти мЄнЄмальний з можливих опис спЄввЄдношень мЄж елементами та вЄдношеннями мЄж ними.
Ч А С Т И Н А I I
ЦИВЃЛЃЗАЦЃЯ
Поняття "дЄяння" вводиться як парне, що складаЊться (тобто не зводиться до, але не ЄснуЊ без) з "дЄЏ" Є "бездЄяльнЄстЄ", якЄ, в свою чергу, вводяться як первиннЄ. У разЄ, якщо структура певноЏ частини Людства може бути однозначно (тобто способом, який не будить застережень у максимально можливоЏ референтноЏ групи) окресленою через вказання на домЄнуючий суб'Њкт вЄдношення права Є на якЄсне спЄввЄдношення вЄдношень права Є угоди (див. ост. абз. Ч. 1), пЄд "цивЄлЄзацЄЊю" ми матимемо на увазЄ цЄлЄсть наслЄдкЄв дЄянь елементЄв цЄЊЏ частини Людства, Єснування чи спЄвЄснування яких Єсторично не призводить до розкладу структури такоЏ частини.
Ч А С Т И Н А I I I
КУЛЬТУРА
ПЄд "культурою" ми розумЄЊмо пЄдмножину цивЄлЄзацЄЏ, що складаЊться з феноменЄв (в тому числЄ - об'ЊктЄв), якЄ сукупно цЄлком незалежнЄ вЄд Єснування одиничних вЄдношень Є вЄд ЏхньоЏ множини. Ѓнакше кажучи, культура Њ тою частиною цивЄлЄзацЄЏ, яка втратила кореляцЄю з вЄдношеннями мЄж складовими елементами вЄдповЄдноЏ частини Людства.
Ч А С Т И Н А I V
ОСНОВНЃ НАСЛЃДКИ*)
А. Ѓснування феномену, що його традицЄйно окреслюють "нацЄональна культура", стисло залежить вЄд Єснування феномену, що його ми були б змушенЄ назвати " нацЄональна цивЄлЄзацЄя".
В. Певною мЄрою "ступЄнь Єснування" нацЄональноЏ культури також стисло залежить вЄд ступеня Єснування нацЄональноЏ цивЄлЄзацЄЏ.
С. МЄрою Єснування нацЄональноЏ культури (характером залежностЄ) Њ мЄра втрати нацЄональною цивЄлЄзацЄЊю своЊЏ рушЄйноЏ сили.
Ч А С Т И Н А V
ПЃДСТАВИ ЗАСТОСУВАННЯ
ПЄдставами застосування тез вважаються принцип аналогЄЏ, принцип контексту, а також принцип Гeделя.
Ч А С Т И Н А V I
ЦИВЃЛЃЗАЦЃЙНИЙ КОНТЕКСТ УКРАџНИ
Ми вважаЊмо, що УкраЏна знаходиться у цивЄлЄзацЄйному контекстЄ Pax Romana. Такий контекст вЄдзначаЊться наступними спЄввЄдношеннями:
VI.01. ЃнЄцЄативною стороною вЄдношення права Њ громада.
VI.02. Родина не Њ пасивною стороною вЄдношення права.
VI.03. Родина не Њ стороною вЄдношення угоди.
VI.04. Людина Њ активною стороною вЄдношення угоди.
Ч А С Т И Н А V I I
КОНТЕКСТУАЛЬНЃ ВЃДХИЛЕННЯ
Ми вважаЊмо, що контекстуальнЄ вЄдхилення (пЄд впливами близького оточення) були спрямованЄ на:
01. п.VI.02. - у напрямку обернення,
02. п.VI.04. - у напрямку звуження.
Ч А С Т И Н А V I I I
ПРИПУЩЕННЯ ЩОДО ПЃДСТАВ**)
ПЄдставою подальшого ми вважаЊмо опис евентуальноЏ украЏнськоЏ цивЄлЄзацЄЏ (Pax Ukrainia):
VIII.01. активний елемент вЄдношення права вЄдсутнЄй,
VIII.02. ЃнЄцЄативними елементами вЄдношення права Њ людина Є родина,
VIII.03. громада не Њ активний елемент вЄдношення угоди,
VIII.04. пасивний елемент вЄдношення угоди не ЄснуЊ.
Ч А С Т И Н А I X
ПАРАФРАЗ ПЃДСТАВ (УКРАџНСЬКА МРЃЯ)
УкраЏнська МрЄя може бути описово висловлена так:
- збереження в недоторканостЄ патрЄархального свЄту украЏнських родин Є громад,
- згода на прилучення до загальнолюдських геополЄтичних Є, як наслдок, соцЄопсихЄчних процесЄв лише у найзагальнЄших рисах, тЄЊю мЄрою, якоЏ беззаперечно вимагаЊ безконфлЄктне спЄвЄснування з Єншими державами;
- примирення з поступовою мЄжслов'янською дифузЄЊю як вЄдображення розумЄння зародковоЏ ролЄ майбутньоЏ украЏнськоЏ цивЄлЄзацЄЏ у витвореннЄ слов'янством власноЏ новЄтньоЏ цивЄлЄзацЄйноЏ моделЄ,
що означаЊ:
МИ ХОЧЕМО, ЩОБ УСЕ СТАЛОСЯ ТАК,
ЯК НАМ СУДИЛОСЯ
Ч А С Т И Н А X
ПАРАФРАЗ "ОСНОВНИХ НАСЛЃДКЃВ"
(див. Ч А С Т И Н А I V)
Перш за все слЄд сказати, що момент формування "нацЄональноЏ мрЄЏ" безпосередньо пов'язаний з проголошенням державою, яка маЊ бути представником ЄнтересЄв (навЄть не цЄлком сформованоЏ) нацЄЏ перед рештою свЄту, ЏЏ державноЏ (державницькоЏ тощо) ЄдеологЄЏ. Якщо при цьому ЄдеологЄя, що породжуЊ обидва (внутрЄшнЄй Є зовнЄшний) аспекти полЄтики держави, не суперечить Єнтересам родин Є громад, якЄ ми визначили вище як основнЄ суб'Њкти "нацЄональноЏ цивЄлЄзацЄЏ", можна вважати, що "нацЄональна мрЄя" ЄснуЊ.
ЗрозумЄло, що на рЄвнЄ особистостЄ такЄ суперечностЄ неминучЄ й природнЄ Є не вЄдмЄняють Єснування "нацЄональноЏ мрЄЏ". РЄк тому ГЕДФ ПЛ "Рах" (нинЄ лЄквЄдований на користь нашого Фонду), в зв'язку з рЄшенням про участь нашого кандидата у президентських виборах, дав визначення бажаноЏ для нас ЄдеологЄЏ УкраЏнськоЏ Держави. Ми й надалЄ дотримуЊмося цих поглядЄв. Що ж до офЄцЄйноЏ ЄдеологЄЏ украЏнськоЏ держави, сьогоднЄ, вона не проголошена. ГадаЊмо, це Є на краще, бо "нацЄональна мрЄя", якщо ЏЏ обрано чи встановлено довЄльно, залежно лише вЄд найпекучЄшЄх навЄть потреб населення, з якого тЄльки починаЊ формуватися нацЄя, неможлива або навЄть шкЄдлива для самоЏ нацЄЏ. СьогоднЄшнЄ потреби можуть щонайменш входити у суперечнЄсть з ЄнерцЄЊю попереднього Єсторичного розвитку, соцЄопсихЄчними установками населення новоЏ держави, як це сталося, примЄром, в ЄзраЏльському суспЄльствЄ.
Так само, як ЄзраЏльська модель, Є американська мрЄя American Dream не може бути взята за взЄрець для Pax Ukrainia, хоч би якЄ привабливЄ для населення УкраЏни наслЄдки вона принесла американськЄй нацЄЏ. Адже American Dream складалася в умовах народження нацЄЏ з багатьох рЄзних цивЄлЄзацЄйних агентЄв у неЄснуючих для нас (а потЄм вже не повторюваних нЄ для кого) геофЄзичних умовах та соцЄопсихЄчних обставинах. American Dream Є шлях розвитку американськоЏ нацЄЏ Њ в ЄсторЄЏ людства артефактом, оскЄльки ЄсторЄя розвитку другоЏ могутньоЏ свЄтовоЏ ЄмперЄЏ, що могла б прогресувати аналогЄчно, - Радянського Союзу призвела до наслЄдкЄв, головним чином для ЏЏ населення, негативних. Очевидно, глобальна модель, на основЄ якоЏ може базуватися УкраЏнська МрЄя, Њ модель розвитку такоЏ нацЄЏ чи нацЄй, якЄ у вирЄшальний момент формування своЊЏ новЄтньоЏ ЄсторЄЏ мали типологЄчно подЄбний до украЏнського Єсторичний досвЄд.
До нашоЏ ситуацЄЏ найближчою з таких моделей видаЊться та, за якою здЄйснювався пЄслявоЊнний розвиток ЯпонЄЏ. Хоч би яким диким, на перший погляд, видавалося це порЄвняння, варто детальнЄше його розглянути, оскЄльки результати, досягнутЄ японським суспЄльством Є його втрати на цьому шляху, сьогоднЄ очевиднЄ й можуть бути з користю для нас проаналЄзованЄ.
ЃсторичнЄ передумови початкового формування нацЄональноЏ самосвЄдомостЄ японцЄв Є украЏнцЄв видаються подЄбними у такому сенсЄ: населення обидвох цих територЄй протягом довгого часу перебувало в ситуацЄЏ штучноЏ ЄзольованостЄ вЄд свЄту. Причому ЄзольованЄсть УкраЏни мала характер "розчиненостЄ", невирЄзненостЄ з-помЄж Єнших конгломератЄв слов'янського свЄту. Водночас Є внутрЄшня ситуацЄя Ємперських пЄдданцЄв - японцЄв Є украЏнцЄв - була майже Єдентичною, оскЄльки прямЄ й зворотнЄ зв'язки мЄж державою Є громадянином у цих ЄмперЄях (у випадку УкраЏни маЊмо на увазЄ - РосЄйську ЃмперЄю Є Радянський Союз) були однотипними. В тому числЄ Є через це в населення цих територЄй як одна з визначальних рис свЄтовЄдчуття виробилась спЄльна риса - фаталЄзм.
Перш нЄж перейти до визначення форм вияву украЏнського фаталЄзму на всЄх рЄвнях вЄд особи до нацЄЏ, варто назвати й ЄншЄ основнЄ риси нацЄонального характеру украЏнцЄв, безпосередньо чи опосередковано зумовленЄ фаталЄзмом. ЦЄ риси, хочемо ми цього чи нЄ, будуть будЄвельним матерЄалом Pax Ukrainia як уособлення УкраЏнськоЏ МрЄЏ або будЄвельним матерЄалом УкраЏнськоЏ МрЄЏ як передумови створення Pax Ukrainia.
Такою визначальною рисою украЏнського нацЄонального характеру (як наслЄдок вЄдсутностЄ досвЄду безпосереднього, поза Ємперськими порядками, правилами Є нормами, спЄлкування з Єншими нацЄями) Њ своЊрЄдна ксенофобЄя. Вона виявляЊться насамперед, через пЄдкреслення власноЏ унЄкальностЄ - аж до рЄвня нацЄональноЏ пихи. Це момент, покликаний компенсувати гостре вЄдчуття нацЄональноЏ цивЄлЄзацЄйноЏ приниженостЄ (див. Частина VII). Тому сумнЄвними видаються сьогоднЄшнЄ спроби винесення украЏнськоЏ нацЄональноЏ пихи назовнЄ, в свЄт, з безкЄнечною гЄперболЄзацЄЊю цЄЊЏ унЄкальностЄ, видаванням бажаного за дЄйсне, щоб не сказати - прибрЄхуванням. Навряд чи такЄ заходи в станЄ продемонструвати нашу унЄкальнЄсть... хЄба що власне як пиху, тобто явище банальне. Водночас середнЄй украЏнець, хоч Є усвЄдомлюЊ нЄбито резони демонстрування величЄ своЊЏ культури, насправдЄ вЄдчуваЊ значний психЄчний дискомфорт у разЄ вторгнення до його нацЄонального культурно-психЄчного середовища "чужих". Хай би навЄть вЄн сам запросив Џх до такого близького спЄлкування. АналогЄчнЄ психЄчнЄ переживання надзвичайно характернЄ Є для японцЄв. Вони, як вЄдомо, дуже неохоче запрошують ЄноземцЄв до себе додому Є т.п., не люблять вЄдвертих розмов Єз стороннЄми про соцЄопсихологЄю японськоЏ культури. З Єншого боку, вони абсолютно незданЄ (так само, як Є украЏнцЄ) якЄсно наслЄдувати психЄчнЄ зразки захЄдноЊвропейськоЏ культури - згадаЊмо хоча б жалюгЄдний японський Є украЏнський рок або авангардну лЄтературу. При цьому таку нездатнЄсть ми гостро переживаЊмо як цивЄлЄзацЄйну ваду Є за всяку цЄну хочемо саме в цьому "наздогнати њвропу". Це цЄлком зрозумЄло: обидвЄ нацЄЏ тепер перебувають хоч Є на Єсторично дЄаметрально протилежних, але цЄлком збЄжних за наслЄдками стадЄях Єснування взаЊмозв'язку мЄж цивЄлЄзацЄЊю та культурою. Японська цивЄлЄзацЄя майже цЄлком вЄдсунута вЄд реального повсякденного буття цивЄлЄзацЄЊю Заходу Є ось-ось стане "чистою культурою" (див. опис "культури" вище). УкраЏнська цивЄлЄзацЄя (Є це Њ однЄЊю з причин написання цЄЊЏ роботи) досЄ Єснувала як варЄант вже давно розмитоЏ з Заходу Є зЄ Сходу архаЏчноЏ цивЄлЄзацЄйноЏ моделЄ слов'янського свЄту, тобто не Єснувала у точному значеннЄ. Тому украЏнська культура маЊ подвЄйно знецЄнений характер. Вона не Њ анЄ поштивим вЄдбитком потужноЏ привабливоЏ цивЄлЄзацЄЏ, скажЄмо - американськоЏ, анЄ екзотичною принадою для Заходу, як японська. НЄчого екзотичного Њвропейцям чи американцям, теж Њвропейцям за походженням, ми не пропонуЊмо. Але так чи Єнакше, цЄлком зрозумЄло, що обидвЄ культури мають переважно етичний, внутрЄшньо-компенсаторний змЄст.
З попередньо названоЏ риси нацЄонального характеру, зумовленоЏ Єсторичними обставинами формування нацЄЏ або - як на кого - ЏЏ покликанням, генетично витЄкаЊ така спЄльна для украЏнцЄв Є японцЄв риса як чинопоклонство. Особливо важливо, що вона виявляЊться (як рЄзновид фаталЄзму на рЄвнЄ усвЄдомлення способу життя) у схильностЄ до беззастережного пЄдпорядковування авторитетам Є звичаям, встановленим згори. При цьому, не маЊ значення - як саме: стихЄйно, традицЄйно чи насильницьким шляхом.
Саме тому так разюче протилежними були результати двох загальноукраЏнських референдумЄв з питання про нацЄональну незалежнЄсть. Не думка населення з цього приводу змЄнилася за такий короткий час, а дЄаметрально протилежними були авторитетнЄ установки, данЄ виборцям вищими владами. Саме тому нЄкого Єншого, окрЄм Кравчука, Є не могли обрати украЏнцЄ на Президента, адже обирали мЄсце, а не особистЄсть, а Кравчук вже сидЄв на цьому мЄсцЄ. Для сякого-такого збереження самоповаги мешканцЄ УкраЏни post factum вигадали Є активно пЄдтримували мЄф про видатний розум Є далекоглядну "хохляцьку" хитрЄсть Макаровича. Саме тому, на повному серйозЄ населення Є преса розглядають як полЄтика Ѓвана Плюща - людину з Єнтелектом Є полемЄчними прийомами колгоспного ланкового, - тЄльки за те, що вЄн сидить на мЄсцЄ спЄкера Парламенту. Саме тому, хай би зЄ щирого золота був ЧорновЄл разом з усЄм "Народним Рухом за перебудову", - що з того. Адже до цих осяйних лав рекрутувалися Є будуть рекрутуватися (крЄм, звичайно, украЏнського красного письменства й ЄнвалЄдЄв культури - професЄйно безсоромних людей, якЄ з пози "совЄстЄ народноЏ" на прожиття мали Є мають) найрЄзноманЄтнЄшЄ невдахи, якЄ, за народним висловом, "бовтаються як гЄмно в ополонцЄ" в усЄ часи Є в будь-яких краЏнах.
Основна ж маса населення УкраЏни маЊ нюх невитончений (щодо тонкощЄв усЄляких теорЄй порятунку ВЄтчизни), зате безвЄдмовний: люди дуже точно вЄдчувають, де тхне аферистами- опозицЄонерами. А багатовЄковий Єнстинкт Ємперських пЄдданцЄв однозначно каже Џм триматися будь-якоЏ, навЄть найгЄршоЏ, але офЄцЄйноЏ влади.
РозвитковЄ чинопоклонства сприяЊ повна вЄдсутнЄсть демократичних традицЄй, фактичне неЄснування (нЄколи в фЄксованЄй ЄсторЄЏ !) громадянського суспЄльства Є неповага влади до особистостЄ, одвЄчно закрЄплена в сферЄ правовживання. Але головне, що спричинилося до повстання й закрЄплення цЄЊЏ риси як детермЄнуючоЏ обидвЄ нацЄЏ, це етнЄчно основоположна консервативнЄсть, тобто пЄдсвЄдома вЄдмова вЄд розподЄлу своЏх свобод Є вЄдповЄдальностЄ. Адже такий розподЄл Є наступна передача свобод Є вЄдповЄдальностей представницьким особам чи угрупованням Њ не чим Єншим, як ЄЊрархЄчно вищим виявом демократЄЏ! Певним чином, тут взагалЄ йдеться не про чинопоклонство або спецЄальну повагу до влади. Ми вважаЊмо, що обидвЄ нацЄЏ первЄсно й за призначенням Њ нацЄями поза- або а-демократичними Є мЄра Џхнього пристосуванства до демократЄЏ водночас Њ мЄрою Џхнього нацЄонально-цивЄлЄзацЄйного програшу.
На жаль, сьогоднЄ ми, украЏнцЄ, з суто комунЄстичною затятЄстю в "непоступаннЄ принципами" за всяку цЄну намагаЊмося негайно оголосити себе великою нацЄЊю з одвЄчними демократичними традицЄями. В глибинЄ душЄ ми вЄдчуваЊмо, однак, що друга в свЄтЄ за чисельнЄстю слов'янська етнЄчна група, яка ще не склалася в нацЄю, незважаючи на всЄ амбЄцЄЏ окремих людей, нездатна до витворення власноЏ динамЄчноЏ цивЄлЄзацЄйноЏ моделЄ. Тому, ми, украЏнцЄ, гарячково пЄдшукуЊмо для себе чужу модель, вважаючи, що коли вона десь спрацювала, то, Є, запозичена нами, знову спрацюЊ безвЄдмовно, незважаючи на те, якЄ Њ ми.
Ми, украЏнцЄ, разом з усЄма Єншими слов'янськими народами њвропи, зазнали неоднозначного колонЄзацЄйного впливу РосЄйськоЏ ЃмперЄЏ, а пЄзнЄше - Радянського Союзу як ЏЏ наступника. ГеополЄтично УкраЏна перебувала Є перебуваЊ пЄд найбЄльшим з-помЄж Єнших слов'янських народЄв звичаЊвим впливом цЄЊЏ схЄдноЏ ЄмперЄЏ. ЗахЄднЄ слов'яни, вЄдповЄдно, вЄдчувають на собЄ такЄ ж приблизно за силою впливи захЄдноЊвропейських демократЄй. Саме тому, Єсторичним призначенням Pax Ukrainia на найближче столЄття видаЊться функцЄя ЊднальноЏ ланки мЄж Заходом Є Сходом - але тЄльки всереденЄ синтетичного слов'янського свЄту.
На щастя, ми можемо не повторити долЄ японськоЏ нацЄЏ - поглинання ЏЏ захЄдним свЄтом з неминучим спустошенням Є обездушенням ЏЏ культури. De facto японцЄ поставили на втрату нацЄональноЏ цивЄлЄзацЄйноЏ самобутностЄ на державницькому, панцивЄлЄзацЄйному Є панЄдеологЄчному рЄвнях на користь максимально можливого задоволення потреб японця як особи. ЯпонцЄ як особи Є ЯпонЄя як захЄдна (вже) держава виграли. Японська нацЄя як унЄкальна цивЄлЄзацЄйна модель зникла. Якщо ми, украЏнцЄ, прагнемо до надзавдання нацЄЏ - створення власноЏ цивЄлЄзацЄйноЏ моделЄ, мусимо попередньо дещо добре усвЄдомити. По-перше, наша власна цивЄлЄзацЄйна модель зможе Єснувати лише у виглядЄ елемента (можливо - визначального) у майбутнЄй загальнослов'янськЄй цивЄлЄзацЄЏ. Ѓ, по-друге, ми не можемо довЄльно обрати цивЄлЄзацЄйну модель, а отже, Є УкраЏнську МрЄю, виходячи лише з наших потреб Є побажань. Ми обов'язково маЊмо виходити з того, що ми реально здатнЄ витворити.
Тепер саме час, на нашу думку, повернутися до фаталЄзму як до запоруки можливостЄ ЄмплантацЄЏ поки ще неЄснуючоЏ УкраЏнськоЏ МрЄЏ в поки ще неЄснуюче тЄло украЏнськоЏ цивЄлЄзацЄЏ.
Вище було зазначено, що три описанЄ нами головнЄ (принциповЄ) риси украЏнського нацЄонального характеру незалежно вЄд того, подобаЊться це нам, чи нЄ, стануть будЄвельним матерЄалом Pax Ukrainia . Отже, будувати ЏЏ нам доведеться саме з цих рис. Що ж може бути побудованим з (у порядку ЄЊрархЄчного зростання) чинопоклонства, ксенофобЄЏ та фаталЄзму?
З чинопоклонства можливо зробити що завгодно, а найЄмовЄрнЄше - автократЄю. З ксенофобЄЏ не будують. Але ксенофобЄя Њ майже Єдеальною в'яжучою субстанцЄЊю, здатною скрЄпити автократЄю вЄдомою украЏнською етнЄчно-цивЄлЄзацЄйною консервативнЄстю. З цих чинникЄв найЄмовЄрнЄше мЄг би виникнути один з позаконституцЄйних варЄантЄв автократЄЏ. Можливо - монархЄя, можливо - гетьманщина, - хтозна, що з того могло б вийти de facto. Але насправдЄ, не здатнЄ перебороти могутню ЄнерцЄю фаталЄзму, - невЄру у можливЄсть власноЏ ЄнЄцЄативи - ми, украЏнцЄ, мусимо звернутися за програмою майбутнього до того, хто таку програму не виробив за власною ЄнЄцЄативою, а дЄстав у безсумнЄвному готовому виглядЄ - до церкви.
Якщо не лякатися слЄв, то наша цивЄлЄзацЄйна модель маЊ базуватися на унЄкальному феноменЄ народоустрою: автократичнЄй сакралЄзовано-консервативнЄй державЄ - знаряддЄ розширення можливостей родин.
Церква, деякЄ функцЄЏ якоЏ досЄ дЄлили мЄж собою (Є завжди неофЄцЄйно) родини Є громади, а частково (Є завжди з порушенням права) захоплювала держава, зможе офЄцЄйно доручити родинам, а через них - Є державЄ, виконання певних своЏх соцЄально-сакралЄзуючих функцЄй, крЄм найголовнЄшоЏ - функцЄЏ ексклюзивного представника Бога - джерела СправедливостЄ (права) Є Знання Мети (авторитету). Що ж стосуЊться взаЊмин церкви Є громад (у найширшому розумЄннЄ цього слова - вЄд компанЄй сусЄдЄв, якЄ грають на подвЄр'ях у домЄно, - аж до великих груп людей, що самоусвЄдомлюють свою ЊднЄсть як станову), то мораль громад завжди була, Њ Є буде специфЄчним вЄдображенням етичних принципЄв соцЄально панЄвноЏ релЄгЄЏ. Ми не можемо сьогоднЄ точно визначати конкретнЄ форми такого народоустрою - це було б некоректним прогнозуванням фактЄв-наслЄдкЄв, а ми визначаЊмо лише загальну тенденцЄю. ПЄдкреслюЊмо, не йдеться про давно Є сумно вЄдомий варЄант теократичноЏ монархЄЏ, який в усЄ часи призводив до подвЄйного (адмЄнЄстративного та духовного) терору. Не йдеться також про широко вЄдомий Є абсолютно хибний (бо брехливий) варЄант "передання повноважень першосвященика" свЄтському ЊдиновладцевЄ. Йдеться про досЄ нЄколи не зафЄксований, абсолютно нероздЄльний (шляхом вЄдмови вЄд промЄжного Є беззмЄстовного термЄну "народ"), синтетичний феномен сукупноЏ владноЏ "родини-держави, громади-церкви". Саме вЄн втЄлюватиме всЄ головнЄ феномени структуризацЄЏ суспЄльства та обидва типи вЄдношень мЄж ними. Це буде структуризацЄя внутрЄшня, ЄнтегралЄстична, фактор злиття. У певному розумЄннЄ, йдеться про втЄлення поняття "мЄстичне тЄло Христове" в площинЄ народоустрою УкраЏни.
Ч А С Т И Н А X I
MODUS OPERANDI
УкраЏна - це Ти: необхЄдна клЄтина в тЄлЄ своЊЏ родини Є незамЄнний вЄрний в моралЄ своЊЏ громади. Хочеш все знати про УкраЏну? Подивись у дзеркало. Все, що робить або зробить УкраЏна, вона зробила чи зробить ТвоЏми руками. Хочеш допомогти УкраЏнЄ, зробити ЏЏ кращою? Допоможи собЄ, зроби кращим себе. Хочеш чогось вЄд УкраЏни? ВЄзьми вЄд себе, бо УкраЏна - це Ти Є другоЏ не буде!
УкраЏна - це нашЄ родини, з яких народжуЊться держава. Хочемо знати, як ведеться УкраЏнЄ? ПодивЄмося на своЏ родини, бо в УкраЏнЄ все так само, як в них. Хочемо змЄнити державний устрЄй? ПроголосЄмо новЄ Єнтереси наших родин. Хочемо щось дати УкраЏнЄ? Даймо своЏм родинам, бо нашЄ родини - це Є Њ УкраЏна Є другоЏ не буде!
УкраЏна - це Твоя громада, з якоЏ народжуЊться мораль, а з нею - Є УкраЏнська МрЄя. Право, авторитет Є владу не встановлюЊ так званий "народ". Право Є авторитет походять вЄд Бога, Є кожна громада сповЄдуЊ свою мораль - частку Його права Є авторитету. Владу встановлюють нашЄ родини згЄдно з мораллю громад, до яких ми входимо. СьогоднЄ, при демократичному устроЏ, коли Ти змушений обирати носЄЏв влади, не обирай сильного, людяного чи можновладного. Обирай тЄльки такого, як Ти сам. Обирай того, хто корисний твоЏй родинЄ. ТодЄ це буде Твоя влада Є другоЏ не буде!
Але так чи Єнакше, оскЄльки право Є авторитет походять не вЄд Тебе, не зазЄхай на них. Над ними рука Божа, не Твоя. Твоя МрЄя, Твоя родина, Твоя громада Є, отже, - Твоя УкраЏна, якими Ти сам Џх створив, тримаються доти, поки недоторканЄ право Є авторитет, Того, хто створив Тебе. Ѓ другого права Є авторитету не буде!
Ти завжди мав, маЊш Є матимеш тЄльки те, що напрацював. Ѓ другого не буде!