***
Все началось бессмысленно и дико
Где мы живем ? В какой бандитской хрени ?
Месили жестко, мерзко и безлико
И явно опускали на колени
Уже почти уснувших в знак протеста
Студентов, школьников и просто мирных граждан
Нас просто тупо ставили на место
И на коленях очутился каждый
В недоуменьи кровь текла по лицам
И если не протухла, то кипела
"А недовольных властью по темницам,
Чтоб эта тварь и пикнуть не посмела"
Им бы смеяться, строить, жить, любить
А не идти на баррикаду снова
В такой стране им не хотелось жить
Но за нее на смерть они готовы
Цинично неприпуденную ложь
Глотали мы без лишних доказательтсв
Входила в жизнь легко, как в масло нож
Муть тошная их лживых обязательств
Народ привычный , можно все отнять
Не в европейких ценностях тут дело
Но в грязь его достоинство втоптать
Власть, от души стараясь, не сумела
Здесь можно красть и врать из года в год
При этом благодушно улыбаться...
Но подло ненавидеть свой народ?
Не слышать, презирать, потом бояться?
Им бы смеяться, строить, жить, любить
А не идти на баррикаду снова
В такой стране им не хотелось жить
Но за нее на смерть они готовы
Еще вчера неверие, усталость
Сегодня ж безразличия не стало
И даже с сонных душ слетала вялость
А человечность просто удивляла
Мы вам не судьи, 'Беркут'. Бог мудрей...
Вам все по пунктам наглухо вдолбили
И на себя смотреть как на людей
Старательно и жестко отучили
Призывниками "храбро" грудь прикрыли
'Титушек' в МВД переодели
И снайперов надежно загнездили
Но главного предвидеть не сумели ...
Им бы смеяться, строить, жить, любить
А не идти на баррикаду снова
В такой стране им не хотелось жить
Но за нее на смерть они готовы
***
Перед Майданом не вдягнути маску
Вiн бачить все крiзь прорiзи очей
Скидаю шапку i стискаю каску
Серед його обпалених ночей
Мене до долу довго притискало
Та я в собi лежачий камiнь зрушив...
Щоб все на вашi голови не впало
Не доведiть мою до краю душу
Страшних завалiв щоб не розгрiбать
Ми крiпим скелю проти камнепаду
Не хочем бiльш брукiвку розбирать
Днiпро i Дон, козацьку кличте раду !
Не до речей прислухатись... До себе !
Бо кожен з нас в собi вiдчув людину...
Стоїм по всiй країнi просто неба
I дивиться нам в очi Україна
"Понятiя" провладнi всi порушує
Пiднесенiсть задимлених облич
Звитягу що дивує i зворушує...
Пiди купи або в когось позич
Нехай хлопчачих шкарубких долонь
Не зброя не жорстокiсть не торкнеться
Не стисне болем посивiлих скронь
I не розiрве материнське серце
Хай кожен крок веде на вiрний шлях
I людяностi хай усiм нам вистачить
Хай влада не зганьбить себе в вiках
Згадавши що вона не вище iстини
***
Ой, хлопцi, хлопцi.! Як душа пече
У вас такi яснi глибокi очi...
Не ляжуть цi долонi на плече
Що десь вiд слiз здригається щоночi
Долонi, що замiсть дiвочих рук
Вдень i вночi щити свої стискали
Долонi, що сердець гарячих стук,
Пiд 'ще не вмерла' мiцно притискали
Вона не вмерла вам всiм завдяки
А ви поклали i тiла i душi ...
За вами всi загиблi козаки
Стояли i стояли непорушно
Лиш з чистої кровi козацьких лав
Таких героїв можна вiдродити
Це ж їхнi душi в вас Господь уклав
Щоб звiдти нас зумiли захистити
Тепер уже побачив цiлий свiт
Як вмiють гинуть справжнi українцi
За волю й честь - кобзарський заповiт
Вбивали вас нещадно поодинцi
А нам в очах перевертався свiт
Жах!!! Божевiлля !!! Бiйня !!! Що це ?!! Де це ?!!
Свiдомiсть не приймала, тiльки лiд
Кував нам кров i не пускав до серця
А ви своєю заливали шлях
Незамнi, мужнi, вiдчайдушнi, гiднi
А по тих збитих iз досок щитах
Летiли наскрiзь кулi бронебiйнi
Кидались до поранених тягти
I падали на них навилiт вбитi
А нашi душi рвались захистить
Прикрити небом в веснянiй блакитi...
Лишайтесь з нами хлопцi., аж до поки
Не виборем все те, за що лягли ви
А вже тодi пiдете у вiки
Осяянi, звитяжнi, чорнобривi
Небесна Сотне, вишикуйся знов!
На варту неусипну i щоденну !
Країно, не змарнуй же їхню кров !
I жертву цю не зрадь неоцiненну !
Лист до рiдних з Майдану
Коханi, любi, як вам пояснити...
Ще слiв таких пекучих не знайшли
Майдан їм на наругу полишити
Вмираючи вiд куль, ми не могли
Майдан, що наче очi нам вiдкрив
Де цiлий свiт нам став до болю рiдним
За бидло нас тримали, за рабiв
Аж раптом ми такi на диво гiднi
Шляхетнiсть, честь для них порожнiй звук
Ми ж тут цього занадто вiдчували
Тут тисячi безстрашних вiрних рук
Нам вижити весь час допомагали
Пiднесенiсть, натхненнiсть дивовижна
Так тепло, щиро, мужньо, не за грошi
Яка ж свята в жiнок душа i нiжна
А дух наш - вiн таки непереможний