* * *
Белла Файнгерц запевала в хоре.
Голосиста, из шестого "Б".
Так поет с сиянием во взоре.
Музыка дана ей по судьбе.
Отзвенев финальными фермато,
Хор закончил. Занавес. Вперед
Перчик-Фефер вышел фатовато.
Он вниманье публики берет.
И пока стихи читает Перчик,
Лидия Васильевна - улет! --,
Беллу (образцовый пионерчик) -
Переодевает - и народ
Через миг ее увидит в танце,
Украинском страстном гопаке,
Алые сапожки в ярком глянце,
Ленты в изумительном венке.
Занавес... Учительница снова
За секунды с Беллы весь наряд.
Стягивает. Беллочка готова
Петь с сестрой в дуэте. Дикий взгляд
У народа: только ж танцевала...
Отпоет едва свое дуэт,
Беллу вновь в два счета раздевала.
Лидия Васильевна... О, нет!
Это же мираж, так невозможно!
Публика глядит во все глаза:
Беллочка в купальничке вельможно
Выступает с лентой, егоза!
За минуту снова превращенье.
И молдавский хора-хоровод -
Средь танцоров глаз ее свеченье --
В новый вовлекает оборот
Публику... Как время быстротечно...
Белла рядом с нами в США.
Нам она еще споет, конечно.
Ну, а танец с лентой?
-- Тихо, ша!...
* * *
Оце i є Семенiв клас.
I ось вiн нагорi праворуч.
Щось навiть тут єднає нас.
Вiн з Кравченком, як завжди, поруч.
Cемен всмiхається, один...
Друг Кравченко - єдиний в класi
"Арiець iстинний" -- блондин.
I вiн не загубився в масi.
Вiн - Льонька, цебто Олексiй.
Сусiд по партi й друг Семена.
Готовий бiгти звiдусiль
Й подставити своє рамено
Пiд будь-який в життi тягар...
Вiд Кравченка лiворуч - Мiлик.
Вiн, Гойтиан - фехтувальник. Дар --
Швидких,вiдважних, спритних, вмiлих.
З ним поруч - Лернер Icаак,
А далi - Фiнгеров, музика.
Ще далi -- Болбачан, вожак
Змагань футбольних, не базiка.
Ось Етя Вайсенберг стоїть,
Тут - Белла Шойхет, Лiя Штернгель,
Квятковська Люся... Свiтла мить.
Мине, i хтось дасть часу шенкель,
I час прискориться... Стоїть
В ряду дiвчат Садовнiк Люся,
Серйозна й в урочисту мить,
А очi - як черешeн блюдця.
Хто з нею поруч - не згадать.
Як звали хлопця - вже забула.
Хто нагадає - буде "п"ять".
Iм"я хлопчини наче здуло.
Пiдказує Абраша Гiк
З Канади:
-- Бокатенко Вова... -
-- Чи добре вчився?
-- Ученик -
Не з перших... Осрбливо - Мова...
-- Дається знов щасливий шанс
Iм"я хлопчинi повернути.
Хто нижче справа?
-- Розенкранц...
Вiн витрiщився: не мигнути! --
...А це - ви впiзнаєте - я!
Я тут - це особлива шана.
Бо вже ця школа не моя,
Я - в тридцять п"ятiй.... Щиро звана,
Щоб роздiлити з класом мить...
Зворушлива, врочиста сценка...
Ось класний керiвник сидить
Василь Романович Масенко,
Алгебраїст i геометр,
Cуворий, але справедливий,
Поваги гiдний справжнiй метр,
Терплячий, мудрий, не дражливий.
Лiворуч хто? Абраша Гiк
I Гельман Iда... На пiдлозi --
Шнайдмессер i Печонкiн... В миг
Знiмання - у незручнiй позi...
Джерело тисячi досад
Цей клас - на кожному уроцi...
...Двадцять четвертiй - п"ятдесят
У сьомому минуло роцi.
Багато утекло води
З часiв моєї в нiй роботи.
Зо знiмка хлопцi - вже дiди...
Прийшла, хоч не було охоти -
В дев"ятiй все чудово йшло -
Директор - давнiй друг Iльчишин,
Володя - завуч... Тут було
Комфортно... Мiркуванням вищим
Вже керувалося мiськВНО,
Коли, нову вiдкривши школу,
Зсилало вчителiв воно
В двадцять четверту... Протоколу
Заради, згодитися нас
З Руснак Полiною просили...
Шкода лишати добрий клас,
Покладено немало сили
В якому... "Пан" директор так
Характеризував колегам:
-- Ця не кричить, як вовкулак,
Спокiйно розмовля, але гам
Стиха, як Лiда входить в клас
I cлухають її вiдмiнно,
Не так, як, горлодери, вас...
То переймайте це, бо цiнно... -
Ще б пак не цiнно! Крикунiв
Сприймати учнi неспроможнi.
Не кращий радник в школi - гнiв.
Крик i cуворiсть не тотожнi.
Для злих, гнiвливих вчителiв
Напоготовi в учнiв клички.
Так приштампують - краще б з"їв,
Гнiвливий, хамськi, жлобськi звички.
Нормальних кличуть за iм"ям,
За фахом: "Лiда", "Українка"...
Без крику припиняю гам -
Жарт, посмiшка - на це - хвилинка -
I клас готовий працювать,
Натхненно, продуктивно, дружно...
-- Та що тут, Лiдо, мiркувать?
-- Йдемо в нову?
-- Насправдi cлушно:
Нова нам заощадить час -
Вiд школи п"ять хвилин до дому...
Пiдтримав i Володя нас,
Й Сашко... Знов в долi cтавлю кому...
Травневий був погожий день...
В Бориса й Олександра - фото.
Я в цих фотографiв -- мiшень.
Чомусь сьогоднi неохота.
З собою Владика зову:
-- Пройдiмось, сину, по книгарнях!
Можливо знайдемо нову
Хорошу серед незугарних... -
А iнтуїцiяя мене
Виштовхує сьогоднi з хати,
На Кобилянську так жене,
Що ноги просто не втримати.
У вiддiл пiдписних видань
Зайшли, а там... "Три мушкетера"...
-- Ще й "Камiнь мiсячний" -- лиш глянь...
-- Так, Вiлки Колiнз... Чи афера
Нам вдасться - все ж це пiдписнi... --
Ах, уявiть собi, вдалася:
Тi книги продають менi!
Додому летимо, вiд щастя
Не чуєм матiнки-землi
Пiд очманiлими ногами,
Мов повiтрянi кораблi
Несуть нас... Радiсть в повнiй гамi...
Ось наш садочок. Тiльки тут
Замислились, опам"ятавшись.
Це ж подарунок, атрибут
Подiй знаменних...
-- Скориставшись
З нагоди: Боря закiнчив
Вiдмiнно третiй клас, в дарунок
Хай буде братику вiд нас
Дюма!... -
...Вiн розгорнув пакунок -
А на обкладинцi вже є
Наш дарчий-привiтальний напис,
Сердечне зичення моє
Сашка i Владика... Ще нарис
Бiографiчний тих двох книг
Чудових не досяг фiналу.
У Борi в Києвi та з них,
Яку йому подарували,
У мене друга. Ще жива,
В чудовому i досi cтанi.
Хоч всi читали - як нова....
I з вересневої вже ранi
В двадцять четверту йду, де вiн -
Як пiдiйти до цього буки.
Такий у практицi один -
Педагогiчної науки
Не вистачає щоб пiдхiд
До вуглуватого хлопчиська.
Знайти... Хвороби рiзновид?
Чи у життi обставин низка,
Якi ускладнюють йому
Тепер зi мною спiлкування?
Мене цурається... Чому?
Вiн здiбний... Постає питання:
Чому вiн ради не дає
Домашнiм завданням? Фактично
Не вчить нiчого вдома... Є
В хлопчини пам"ять... Артистично
Вiдтворює у дошки те,
Що чув вiд вчителiв у школi...
Якби не "цей", життя просте
Було б, приємне... Мимоволi
На фокуси його весь час
Я на перервах витрачаю.
I вже набридло: раз у раз
Його з халепи виручаю...
А загалом у НСШ
Мене влаштовує роботу.
Спокiйна за дiтей душа,
Бо близько дiм... Коли охота
I є "вiкно", бiжу до них.
Вiдвiдаю i вогодую...
-- Я в класi перший ученик.
-- Я теж! -
Як матiр, я гордую...
Яка ще перевага тут?
Є кiлька паралельних класiв.
Пiдготувалась раз i -- гут:
Повтор iз профi робить асiв...
Оскiльки ми прийшли удвох,
Утворюємо центр тяжiння.
I ось - у "банду чотирьох"
Перетворилися. Незмiнна
Учасниця сумiсних справ -
Шкiльна "спортсменка" наша Вiра
Степанiвна Серадська. Страв
Знавкиня, кулiнарка щира.
За нею, коли свято, стiл.
А Вiрi асистує Едлiс
Давид Абрамович. Навкiл -
Всi iншi. Кожний уперед лiз
До столу: кличе аромат!
Та Вiра стiл обороняла,
Аж поки, вбраним наче сад
Не був...
-- З народженням! -
Волала
Вже я. Звичайно - тамада!
На нас з Полiною - "худсектор" --
"Капустник" -- я ще молода,
А молодiсть - до пiснi вектор.
Спiвали до серцебиття
I сяяв свiт багатобарвний...
Згадала випадок з життя
Двадцять четвертої забавний.
Насмiлився учитель Д.
У Крим з собою запросити.
-- А дiти нашi будуть де?
-- З собою вiзьмемо, де ж дiти...
-- Тодi давайте водночас
I чоловiка в Крим прихопим... --
Цей випадок не сварить нас,
Як щирi друзi поруч робим...
Три роки наче день пройшли.
I шостий "В" вже не бунтує.
I з "цим" домовитись змогли,
Росте й розумне в нiм стартує.
Як зовсiм дурiсть прожене,
В людину виросте мучитель...
У класi спiви. I мене
Запрошує у клас учитель...
-- Не чули, Лiдiє, адже,
Як голосить наш "Робертiно"...
-- А хто це? -
Прiзвище...
-- Невже?
-- I голос рiдкiсний - альтiно! -
Тихесенько ввiйшла у клас
I сiла за останню парту.
Всi озирнулися. Як раз
"Цей" викликаний... Не до жарту -
Уже вiн голос подає -
Дзвiнкий, хлопчачий, та з металом.
I пicня, як жива встає
I дiстає мене, як жалом.
Спiвак дивився у вiкно,
Щоб не зустрiтися очима.
Я розумiю все одно -
I це, мабуть, всiм в класi зримо:
Спiває лиш для мене вiн.
Слова i музика вражають.
I голосу чарiвний плин
Бере в полон... Усi бажають
Такi хвилини пережить,
Але не кожному вдається.
I cкiльки доведеться жить,
Я не забуду, як вiн ллється...
Сонечко встає, i шумить трава,
Бачу стежку, де проходиш ти, рiдна ти,
Вчителько моя, зоре свiтова,
Звiдки виглядати, де тебе знайти?
На столi лежать зошитки малi,
Дiтвора щебече золота, золота,
I летять, летять в небi журавлi,
Дзвоник нiби кличе молодi лiта.
Скiльки пiдросло й полетiло нас
На шляхи землi, в ясну блакить, у блакить
А що в тебе знов та дорiжка в клас,
Пiд вiкном у школi явiр той шумить...
Знов приходить юнь i шумить трава.
Пiзнаю тебе я при вогнi в нашi днi,
Вчителько моя, зоре свiтова,
На Вкраїнi милiй, в рiднiй сторонi.
Пiшла додому. Звуки тi
Дзвенiли в головi i вдома...
А незабаром у життi
I долi знов з"явилась кома.
Шостидесятий рiк, весна...
Директор зве мене й Полiну.
Ми враженi - i я й вона:
МiськВНО пiд наc пiдклало мiну.
-- Це не прохання, а наказ:
МiськВНО нову вiдкрило школу.
До неї переводять вас
Iз класами... -
I все... Покору
Я проявляю. Доля. В клас
Iду - i там у дверi плачу.
За пiсню, що рiднила нас?
Вiдходом, втечею вiддячу?
-- Пробачте, залишаю вас. -
Я говорю - cлiз не ховаю. -
Вас - кращий, незабутнiй клас -
Вiд серця з бiллю вiдриваю... --
Як класна дама "Г" -- не "В",
З двадцять четвертої - в майбутнє.
Я сподiваюсь, що нове
В життi теж буде свiтле й путнє.
Довiдалися: у мicькВНО
Пан принципал нової школи
Копався в теках:
-- Ось воно!
Те, що потрiбно: протоколи,
Характеристики такi,
Що вiд добра - добра шукати
Не буду: спражнi маяки! -
Що мiг у справi прочитати?
Єгоров, завуч-26,
Мене- предметницю вiдзначив.
"Вона й вiдмiнний методiст" --
Про це детальнiше тлумачив:
"Методоб"єднанням вона
У мовникiв шкiльних керує,
Предмет свiй досконало зна
I добрий настрiй генерує
У колективi вчителiв,
Вiдмiнниця у УМЛ"i..." --
Багато iнших добрих слiв...
Що далi? Пити ркацителi,
Святкуючи моє звання
"Заслуженний учитель", орден,
Що за роботу i знання?...
Якби ж то. Бо чиновним ордам,
Знайти б лиш привiд... Привiд є.
Вони провиною вважають
Страждання те лихе моє
Пiд нiмцями... Не заважають
Робити - дякую за це.
Бо я люблю свою роботу,
I є родинностi кiльце,
I я не втратила охоту
Служити школi i сiм"ї...
Весна, уроки... Трижцять п"ята...
З"явились радiснi мої
Провiдати мене хлоп"ята
З двадцять четвертої... Сюрприз!
-- Ми сильно скучили за вами... -
Учителю - найкращий приз...
-- I я... -
Не виразить словами...
Покликали вони мене
Пiзнiше фотографуватись...
Хто знав, що пам"ять дожене?
Вiд пам"ятi куди ховатись?...
Декада сьома почалась...
Всi рiднi в долi влаштувались.
Дав Колi наречену клас -
З Шиманською вони побрались
I є дочка -- ( така сiм"я) --
Як бабцi забажалось - Валя.
Найперш менi оце iм"я
Невдало матiнка давала
Та лиш з онукою вдалось.
У Новотроїцьку родинi
Миколи впевнено жилось
У материнiй цiй хатинi,
Що на Тюленiна стоїть...
У Чернiвцi молодша Нiна
Приїхала, щоб вчитись й жить...
В Володi й Кiри вже два сина.
Юрко й Микола... Цi живуть
Вiд нас у мiстi недалеко.
У нас в садочку часто чуть
Їх голоси... I фототека
Товщає. Бо мої сини
Фотографують тут кузенiв.
Киплять каструлi й казани.
Ми з Кiрою за п"ять "гульденiв"
Великий варимо обiд...
Вже Нiна в технiкум вступила.
На щастя ми все далi вiд
Турбот пiслявоєнних. Крила
Здiймають вище й вище нас...
Молодший брат Сашка Геннадiй
Звiльнився з флоту в добрий час,
Прийшов у клешах при парадi.
Себе шукаючи в життi,
Пораду вiн прийняв i тихо в... --
Де - люди щирi i простi -
У Новотроїцьк переїхав.
У рудоуправлiння там
Принiс заяву... Подивились...
Син писаря, писав i сам
Калiграфично... Пiдкупились -
I в iнженери узяли.
I вiдтодi i в нього вгору
Життєвi справи всi пiшли.
У бухгалтерiї в ту пору
Там однокласниця моя
Раїса Лимар працювала.
Побралися. У них сiм"я.
Дочка Наталка пiдростала...
Ця не цурається родства.
По нашому учитедює.
I я вже їй разiв зо два
Читала - i її хвилює
Оця iсторiя моя
Тепер... А в ту вже збiглу днину -
У тридцять п"ятiй школi я,
Перемагаючи рутину,
На полi юних душ творю...
Усе складається чудово...
Сашко:
-- Хворiю я, горю... -
Поскаржився... Оце вже ново...
Оце - серйозно.
-- Лiкарi
Порадили мiняти клiмат
На кримський... -
I коментарi
Вже зайвi: хоч у Крим, хоч в Плiмут,
Якщо полегшає Сашку...
Коли придбала Крим Вкраїна,
То наказали Гульчаку -
Здружила повоєнна днина -
У Кримський їхати обком
Секретарем. Аграрний сектор
Закрiплений за Гульчаком
Занедбаний... Гульчак - це вектор
Надiї... Дещо розповiм
Що знаю нинi про пiвостров,
Замучений Москвою Крим
Вiд Сталiна страджавший гостро,
Жахливо бiдував. Коли
Хазяйнували тут татари,
Вони водичку берегли,
Струмки, джерела не топтали,
Тому у них родився хлiб,
I абрикоси, i томати.
I далi це робить могли б...
Та Берiя - пiд автомати
Їх у вагони i - в Сибiр,
Узбекiстан i степ казахський.
З людьми неначе лютий звiр...
А прийшлий люд в манерi хвацькiй
Що занедбав, що зруйнував...
Екологiчна катастрофа!
Колишнiй де прозорий став?...
Для Гулчака - його Голгофа
Отут. Вiн тяжкий хрест несе -
Рятує вiд бiди пiвостров.
Йому вiдповiдать за все.
Вiн Крима бiль приймає гостро...
Вже вересень. Неслушний час
Для переїзду педагога:
Вci влаштувалися до нас.
Потрiбна значна допомога.
Чи допоможе нам Борис
Свiт Миколайович? Я вiрю -
Не втратив товариських рис.
I cумнiв хворого розвiю -
Сама Борису у обком
Дзвоню... Зрадiв. I cпiвчуває.
-- Дiзнаюсь... Буде все ладом...
I телеграма сповiщає:
-- Можливiсть влаштуватись є.
Хай їде Олександр. На мiсцi
Роздивиться... -
Чуття моє
Сприйма є це, як добрi вiстi.
Сашко поїхав. Я взяла
Чiтку детальне мапу Крима.
Куди нас доля повела?
Окинула ii очима.
"Орджонiкiдзу"... В першу мить
Це селище впадає в око.
Невже у ньому буду жить?
Здригаюсь, начебто вiд тока,
Чи то вiд струму... Чоловiк
Обсказує свою поїздку.
-- Гульчак серйозно допомiг.
Важливу з ним здiйснили низку
Корисних крокiв. В облВНО
Зi мною секретар обкома
Пiшов. При ньому йшло воно
Надiйнiше...
-- У долi -- кома... -
-- Призначення у Крим... Старий
Спочатку запропонували.
Гульчак:
-- Сторiнку цю закрий.
Знайди у моря, щоби грали
У хвилi променi, бо Крим
Йому потрiбен для здоров"я... -
Вiн секретар обкому. З ним
Не шуткували. I знайшов я
Чудове тихе мiсце там...
-- Я знаю. Це - Орджонiкадзе!
-- Гульчак дзвонив, чв що? Я сам
Хотiв Вас здивувати... Ти це
Як, звiдки взнала?
-- Пiдказав
Iнтуiтивний голос серця...
-- Я там, звичайно, побував...
-- I чи сподобалася, сер, ця
На мапi крапка? Так чи нi?
-- Те мicце дуже до вподоби
Першопроходцевi-менi.
Цiлюще мiсце для хвороби...
Там є завод "Гiдроприбор"
Де всi мiсцевi i працюють.
Корисний в школi розговор
Провiв - двi школи там фунгують.
Всi дiти ходять в НСШ,
Середня школа - лиш вечiрня...
-- До неї не лежить душа...
-- Там робiтнича молодь, мирна.
I хтось її повинен вчить -
Ось ми i будемо з тобою...
-- А де ми будемо там жить?
-- Щось знайдеться. Вперед, до бою!... -
У переїзда - безлiч справ.
Квартиру двокiмнатну нашу
Колега з технiкуму взяв
В Сашка - початок єралашу.
Дiстали довiдку про те,
Що ми здали житло державi
В Орджонiкiдзе вже зате
Одержати нове ми в правi
Без черги. Новий господар
Купив у нас i обстановку.
Житла щасливий володар
Чека, аж винесем на бровку
З квартири iнше все майно.
Його ми багажом вiдправим.
Найнеобхiднiше давно
У рюкзаках, валiзах... Гави
Ми вже не будемо ловить.
Портфель з грiшми i документи
Менi наказано носить -
Бувають, знаєте, моменти...
Сини самi у рюкзаки
Цiннiшi впакували речi...
-- Тепер присядемо, синки...
У путь! Нам їхати далече... -
Супроводила на вокзал
Подруга, вчителька Полiна -
Величный шпiль. Просторий зал...
Прибiгла i студентка Нiна,
Яку зманили в Чернiвцi -
I ось ми залишаєм мiсто.
Ми забираємо лиш всi
Найкращi cпогади... Колись то,
Що пам"ятаю, опишу
В листах знаомому поету...
Ту-ту! -- наш поїзд i-шу-шу!...
Нехай вiн нас як естафету
Доставить у нове життя.
Хай буде довгим i щасливим,
А бiди -- геть без вороття
Всi щезнуть... За вiконцем ниви,
Гаї, мiстечка, i луги,
Корови, вiвцi, кози, конi...
Цi краєвиди дорогi -
Вкраїна - вся, як на долонi...
Я мчати в поїздi люблю.
Вiн - мiй будинок вiдпочинку.
Тут з насолодою i сплю
I роздивляюсь на картинку.
На другу полицю менi
Залiзти поки зовсiм легко.
Кого побачу увi снi?
Когось того, що вже далеко?
На другiй полицi лежить
I Владик. Вiн весь час читає.
А Боря унизу сидить,
Пакуночок в руках тримає.
-- Ти пiд подушку поклади... -
I вiн пакунок повертає.
Там Киця. Дивиться сюди
I нявканням мене вiтає.
Розумний. Нашу кицю взять
Вирiшує вiн без пiдказки...
Ну, добре. Значить буду спать
Вколисана з тiєї тряски...
* * *
О, первая любовь моя, прости:
Ты ранила сердечко мне в шестнадцать.
Но я уже, наверно, лет с шести
Влюблялся, в чем доныне признаваться
Не приходилось... В частности, была
Соклассницею полукореянка.
В семь лет она вниманье привлекла...
Ну, да - я влюбчив. А любовь - обманка...
А на Нагорной примою была
Отличница, спортсменка, пионерка
Юревич Люда... Вот она возжгла
То чувство, что и ныне не померкло.
Как танцевала чардаш - Боже мой!
А как она в купальничке на сцене
Играла с лентой - и с моей душой -
В двенадцать лет пронзила сердце Сене.
А я был неспортивен, неуклюж,
Стеснителен до умопомраченья,
Чувствителен - из поэтичных душ -
Непредставимы вам мои мученья
Когда она на школьных вечерах
С другими вальс и танго танцевала,
Мое сердечко повергая в прах...
Моя душа влюбленная стенала...
Поздней казалось - насовсем ушла.
Другая Люда в сердце мне проникла
И в сладкий плен любви меня взяла.
Страсть к первой Люде притаилась, стихла,
Забылась вовсе, выпала совсем
Из снов и трепетных воспоминаний
И никогда впоследствии ничем
Себя не проявляла - и признаний
В том детском чувстве рыженькая та
Юревич Люда от меня покуда
Не слыхивала... Просто маета:
Скажу сегодня... Да, Юревич Люда,
Через полвека хоть узнай о том,
Что был в тебя влюблен я ошалело
Когда был в классе пятом и шестом,
Седьмом, восьмом... Как время пролетело...