Не дарував  ти  квiтiв
Не  промовляв хронологiчнi речi
Не  стукав  у  незаперте  вiконце
I  не шукав  серед хмаринок  сонце
Не цiлував, не  обiймав за  плечi
I  не  читав поетiв  та  пiїтiв

Не зiбране тобою листя
Пожовкле й  посiрiле  вiд  зневаги 
У  вогнищi осiнньому згорає
Останнє  вiддає з того, що має
Не потребує жодної  уваги
Як марно я вiд тебе, ще  колись-то

Не лишив  спогадiв...