Аннотация: Тюремні грати з легкістю стають гратами нашої свідомості і ще не відомо котрі з них кращі.
Ґрати наших душ.
Сидіти все життя за гратами. Все життя спостерігати одні і ті ж пейзажі. Все життя бачити одні і ті ж обличчя. Все своє свідоме життя жити лише одним моментом - моментом твоєї присутності тут і зараз. Жити і розуміти, що наступне зараз нічим не відрізнятиметься від зараз теперішнього. Розуміти, що якби довго ти не прожив, ти просто клонуватимеш саме ці "зараз", саме тут і ніде інше. Усвідомлювати скінченність свого життя у безкінечності світу. Усвідомлювати свою скінченність у безкінечності. Розуміти, що сірі стіни навколо ніколи не стануть схожими на лісостеп біля твого будинку. Зустрічати минуле тільки у снах без жодної можливості повернути його. Бачити небо лише через грати, або ж на фоні колючого дроту. Зустрічати у царстві Гіпнозу старих знайомих і на ранок з болем усвідомлювати, що ніколи вже не вип'єш з ними пива, розмовляючи про дівчат. Ніколи...
* * *
Жити все життя... Жити щоб їсти, але не їсти щоб жити. Запрягти себе в ярмо харчування, поставивши здобуття тілесної проживи на перший план. Звикти до ярма, і не намагатись змінити щось. Забути про рожеві мрії, змінивши їх на чорно коричневі свинячі відходи. Працювати увесь час на свиней, заради їх торжественного заклання. Обмежувати себе у хлібі, заради свинячого та коров'ячого харчу. Бачити лише брудну обісрану підлогу, та пропріле сіно. Дивитися на небо виключно заради того, щоб дізнатися коли збирати сіно, і чи зможе воно пролежати ще зо кілька днів? Не помічати соловейка за "мелодією" свинячого рохкання чи коров'ячого мукання. Радіти з того, що замість гратів ти бачиш зубці грабель. Радіти з того, що завтра буде хороша погода, не бажаючи бачити сонця. Хотіти серед літа дощу, і проклинати морози серед зими. Дозволити гратам стереотипів полонити душу, і боятися, що скажуть настільки ж обмежені сусіди. Стежити і висміювати людей, що не мають домашньої худоби, щоб інколи ковтати важкі сльози, уявляючи, як їм добре на теплому узбережжі, чи в тіні старого лісу. Забути про те як добре інколи відпочити, коли можна не думати про те, що худоба не годована, і просто засипати, не налаштовуючи себе прокинутись зранку, щоб встигнути напхати відходами майбутній харч, не помічаючи, як ці самі відходи проникають глибоко в душу, роблячи з неї помийну яму.
* * *
Прокидатись зранку за командою, виходячи у вологий ранок, вдягнутим у засмальцьовану форму. Спостерігати, як наглядач виганяє з тебе залишки сну...
* * *
Вставати разом з першими півнями, вдягаючи не першої свіжості одяг, насильно борючись із сном, налаштовуючи себе на черговий день "ідолопоклонництва" худобі. Їсти на швидку руку, і гнати на випас корів, припинати кіз на сочніших ділянках. Годувати відходами свиней. Ремонтувати поламану обору; косити ненаситним кролям; вичищати від гусей; сипати зерно курям; спостерігати, щоб яструб, чи шуліка не вкрав молодняку; обмотувати на зиму дерева; зірвати спину на картоплі; вчадіти від труйки проти шкідників; викинути частину врожаю, бо він зіпсувався у погребі; заколоти свиню, винести частину м'яса на ринок; провести увесь день продаючи залишки колишньої "проблеми"; купити кілька пар одноразової взувачки; викинути їх через кілька місяців; очікувати кілька місяців поки можна буде заколоти чергового "хряка", щоб вдягнути родину в одноразові штани, які доведеться латати через кожних два - три дні; сваритися на дітей, що вони не вміють носити одяг.
* * *
Отримати казенний одяг. Їсти з казенної кухні, державних харчів. Кидати дрова під легенький дощик, не замислюючись навіщо, а чітко знаючи - "потрібно". Знати, що найближча відпустка буде у ночі, розтягнувшись на твердих зручних нарах, вирівнявши натомлений за день хребет. Засмалити важко зароблену цигарку і замислитись про цінність речей у цьому світі. Уявити себе у розкішній машині із гарною кралею, і... розсміятися із власної мрії...
- - -
Засипати і мріяти як би це було добре продати усіх корів, свиней, курей, кролів, гусей... купити поганенькі Жигулі та повний бак бензину, і їхати кудись... Аби подалі звідси... Уявити і гірко заплакати, розуміючи, що від цього всього вже не втечеш...
- - -
Мріяти, що одного дня, ти втечеш з-за цих клятих гратів, і їхатимеш на поганеньких Жигулях подалі звідси. І заснути, солодко потягнувшись, вірячи, що колись це таки станеться.