Аннотация: Вона вириває тебе із твоєї схованки. Вона несе тобі новий світ, світ її правил. Хто вона? Вона - ...
5.От така вона!
Вона увірвалася в мій світ неочікувано. Вона знайшла мене в той момент, коли я сидів у наркотичному сп'янінні піл світлом неонових ламп, тягнучись подумки до ватових хвиль та лазерних променів, що з нечуваною важкістю долали тютюново маріхуанний смрад. Вона увірвалася, вириваючи мою свідомість, кидаючи її у прірву буденності. "Йди звідси !!!",- крикнув я, намагаючись не дивитись їй у вічі, відчуваючи як добре моїй свідомості у цьому міфічному морі, захлебуючись людськими емоціями. Мені було надто легко, для того, щоб намагатися зрозуміти свою помилку, яку я робив щовечора, пропускаючи гірко-солодкий трав'янистий дим крізь мої альвеоли. Я відчував як маріхуанна отрута проникає в мою кров; як вона несеться моїми судинами, намагаючись здолати психологічний опір кожної клітини мого мозку. Я пускав її в себе. Я пускав у себе цього димоподібного диявола, давно продавши йому свою душу і тіло. Я знав, що йому добре в моєму тілі і відчував як ще краще мені. Але прийшла вона і все стало не так. Я зрозумів, що мій світ - це химера, штучна дурня, що приречена на загибель і яку я оживляю самовільно щовечора. Я зрозумів, що її світ - це справжній світ, що ніяк не хотів ховатися за сизою завісою.
"Йди звідси !!!",- крикнув я ще дужче, розуміючи, що вона не піде, якщо вона вже знайшла мою димоподібну схованку. Я не міг жити у її світі, повному чорно-білих кольорів із сірими відтінками. Я вже майже створив свій світ, де все відбувалося по моїй волі. Нехай для інших воно - примара, але для мене - справжнє. Я не міг перейти з посади бога, до рядового населювача бетонно-цегляних коробок, що дивляться на світ засмальцьованими вікнами. Але вона вперто боролася з кожною клітиною мого мозку, намагаючись стати там володарем. Диявол в мені просив підкріплення і я давав йому його з кожною затяжкою. Але з кожною затяжкою кріпли і її сили. Я боровся довго і нещадно і... врешті... здався. Я вивісив білий прапор поразки , даючи зелене світло тій, кого я ненавидів усім своїм єством. Я здався, розуміючи, що відтепер моє життя перетвориться на чорно-білий фільм з короткими рекламними вставками. Але я не міг. Я схилив голову перед її силою, готовий поринути в її сіре тіло. Мої легені видихнули залишки мого колишнього володаря з коротким : "Я твій! Бери мене р е а л ь н і с т ь !!!"