Я раптом озирнувся i упав
До нiг твоїх, немов в пухнасту ковдру,
Мiй вiдiйшов останнiй пароплав,
Давно вже по життю iду наодум,
I стрiмко я пiднiсся до мети,
Та сум згорнув, неначе я в неволi,
Коли зi мною поряд саме ти
Життєвих жартiв в мене є доволi:
Злiтав iз трасси, падав, але жив,
На моїм серцi є вже сотнi штампiв,
На моїх плечах є слiди вiд крил,
Ти вже не подолаєш моїх jump-iв -
Я повзав там, де скло й багнюка,
Я плавать вчився в кислотi,
Але я зовсiм не звiрюка
I вию iнде. В самотi.