Сыну Максиму, побывавшему в чеченском плену.
Освободил отряд французских миротворцев.
Письмо получено с военкомата:
"Простите, не знаем, где ваши ребята.
Без вести пропали, где-то в Чечне.
Три месяца ищем, но нет их нигде".
Исчезли желания, погасли надежды,
Как на закланье, ведут без одежды.
Посажены в яму, без всякого срока,
Так и до смерти совсем недалёко.
Без пищи, воды и света дневного,
Тенями становимся мы понемногу.
А выкуп за нас у родных, ну, откуда?
По капельке воду мы пьём из сосуда.
И так день за днём, да не знаем мы это,
Поскольку не видно дневного нам света.
А время мы мерим пульсом своим.
Такого желать не хотим мы другим.
Над нами колодец внезапно открылся,
И солнечный зайчик по яме забился.
Французская речь, не пойму, почему?
Товарища хлопаю я по плечу:
"За нами пришли, поднимайся братишка!"
В ответ тишина.... У него же сынишка...
Куликов Сергей Константинович (kulikow_sk@mail.ru)
===============================================
Лист надійшов з військомата:
"Пробачте. Не знаєм де ваші хлопята.
Пропали не відомо де, але вони тут у Чечне.
Шукаєм три місяці вже, та поки немає ніде."
Пропали бажання, угасли надії,
Як на заклання, ведуть нагішом.
Посаджені в яму, без всякого строку,
Вже і до смерті лишилось нівроку.
Без денного світла, їжі й води,
Тінями стаємо ми тут в темноті.
А викуп за нас у родних звідкілля?
По капельці воду ми п*єм з кувшина.
І так день за днем, та нам невідомо
Тому що небачимо світла денного.
Ми час відчуваємо пульсом своїм.
Да, ми не бажаємо цього нікому.
Враз отвір над нами стрімко відкрився,
І сонячний зайчик в криницю спустився.
Французи говорять, чому і про що?
Товариша хлопаю я по плечу:
"За нами прийшли піднімайся братішка!"
У відповідь тиша... По йому лишився синішка.
10.01.2005 переклав Віктор Войтюк.