Сыну Максиму, побывавшему в чеченском плену.
Освободил отряд французских миротворцев.


Письмо получено с военкомата:
"Простите, не знаем, где ваши ребята.
Без вести пропали, где-то в Чечне.
Три месяца ищем, но нет их нигде".

Исчезли желания, погасли надежды,
Как на закланье, ведут без одежды.
Посажены в яму, без всякого срока,
Так и до смерти совсем недалёко.

Без пищи, воды и света дневного,
Тенями становимся мы понемногу.
А выкуп за нас у родных, ну, откуда?
По капельке воду мы пьём из сосуда.

И так день за днём, да не знаем мы это,
Поскольку не видно дневного нам света.
А время мы мерим пульсом своим.
Такого желать не хотим мы другим.

Над нами колодец внезапно открылся,
И солнечный зайчик по яме забился.
Французская речь, не пойму, почему?
Товарища хлопаю я по плечу:

"За нами пришли, поднимайся братишка!"
В ответ тишина.... У него же сынишка...

Куликов Сергей Константинович (kulikow_sk@mail.ru) 
===============================================
	Лист надійшов з військомата:
	"Пробачте. Не знаєм де ваші хлопята.
	Пропали не відомо де, але вони тут у Чечне.
	Шукаєм три місяці вже, та поки немає ніде."

	Пропали бажання, угасли надії,
	Як на заклання, ведуть нагішом.
	Посаджені в яму, без всякого строку,
	Вже і до смерті лишилось нівроку.

	Без денного світла, їжі й води,
	Тінями стаємо ми тут в темноті.
	А викуп за нас у родних звідкілля?
	По капельці воду ми п*єм з кувшина.

	І так день за днем, та нам невідомо
	Тому що небачимо світла денного.
	Ми час відчуваємо пульсом своїм.
	Да, ми не бажаємо цього нікому.

	Враз отвір над нами стрімко відкрився,
	І сонячний зайчик в криницю спустився.
	Французи говорять, чому і про що?
	Товариша хлопаю я по плечу:

	"За нами прийшли піднімайся братішка!"
	У відповідь тиша... По йому лишився синішка.
	
	 10.01.2005     переклав Віктор Войтюк.