Куликов Сергей Константинович (kulikow_sk@mail.ru)
Завтра мне умирать...
Завтра мне умирать, а ещё столько дел...
Для любимой стихи, написать не успел...
Не раздал все долги, по которым платил,
И "Прощай" не сказал, всем кого я любил!
Я друзьям позвонить, всё никак не могу,
Им сказать, что я скоро, наверно, умру.
Не смогу увидать и родные края,
На далёкой чужбине зароют меня.
Что-то мрачный настрой, душу рвёт на куски,
Я хочу на покой, я устал от тоски!
Рай в чужой стороне, сказки всё и обман,
Лишь в начале бывает только сладкий дурман.
Нет, не буду звонить, ни друзьям, ни кому!
Я стихи для любимой своей напишу!
А потом соберусь и - в родные края,
Где огромное небо, родные, друзья!
Може завтра помру...
Може завтра помру, а багато як справ...
Для коханої вірш, ще не встиг завершити.
Не роздав всі борги, по яким я платив,
І "Прощай" не сказав, всім кого я любив!
Я друзям подзвонити, все ніяк не зберусь,
Їм сказати, що скоро, я можливо помру.
Рідний край не побачу, де дитинство провів
Поховають мене, тут в чужій сторні.
Чому смуток і біль, душу рвуть на шматки?
Я не хочу лягти, я втомивсь від тоски!
Рай в чужій стороні, то є казка, обман,
На початку буває лиш солодкий дурман.
Ні не буду дзвонити, звідси я нікому!
Лиш вірша для коханої, зараз я допишу!
Потім скарб свій сберу в рідний край полечу
Там де небо своє, рідні й друзі чекають мене!
01.2005 переклав Віктор Войтюк.