Куликов Сергей Константинович
Палата белая
Палата белая, ты в ней одна,
Лежишь недвижимо, глаза закрывши.
О боже! Как же я люблю тебя!
Как жалко, ты меня не слышишь!
Который день твоя рука в моей,
Своим дыханьем пальцы согреваю.
Из не бытья вернулась бы скорей,
Как улыбалась, я уж забываю.
Ну, наконец-то, веки уж дрожат,
И щёки наливаются румянцем.
Не знаю, что врачи сейчас решат,
С "Костлявой" не кружишься больше в танце!
С улыбкою глядишь ты на меня,
Но руки ты ещё поднять не можешь.
Я их целую, милая моя,
И скоро обниму тебя, похоже.
------------------------------------------
Біла палата
Палата біла, ти у ній одна,
Заплющені очі, лежиш не рухомо.
Моя ти царівна! Кохана моя!
Та жаль, ти не чуєш слова.
Який вже день твоя рука в моїй?
Мій подих зігріває наші пальці.
Із небуття скоріше повернись,
Бо посмішку твою я забуваю.
Ну, накінець, моргнула ти очима
І проступив рум'янець на щоці.
Десь,зараз, лікарі ведуть нараду
Та бачу я без них що ожила.
Ти посміхнулась, дивлячись на мене,
Рука тремтить, не слухається ще.
Та я і так цю руку розцілую,
І вірю що кохання не помре!
01.2005 переклав Віктор Войтюк.