СОВСЕМ ОДИН романс
Не пробуждай воспоминаний,
Того, что было, не вернёшь.
И слов не нужных, в оправданье,
Не говори, всё это ложь.
К чему теперь нам те страданья,
Ушедших лет, прекрасных грёз.
Живу как пленник, как изгнанник,
Среди осинок и берёз.
Писем твоих я не читаю,
На них ответа ты не жди.
Один в глуши я проживаю,
Читаю грустные стихи.
Закат багряный провожаю,
Вдали курлычут журавли,
А я всё думаю, гадаю,
Ну, почему не вместе мы?
Вина, наверно, не могу я,
Тебя простить и всё забыть.
Совсем один, в глуши тоскуя,
Жизнь не могу я повторить.
---------------------------------------------
ЗОВСІМ ОДИН
Не хочу згадувати те,
Що вже пройшло і не вернеться.
Слова не можуть замінити,
Того що вже в нас відбулось.
Нам ні до чого тії муки,
Минулих років - світ кохання.
Живу затворником я зараз
Там де березовий гайок.
Листів твоїх я не читаю,
І відповідь ти не чекай.
Один у лісі проживаю
І сумні вірші там читаю.
Багряне сонце проводжаю,
Лелек, десь, чую голоси.
Та я все думаю - гадаю,
Чому не разом зараз ми?
Твою не вірність позабути
Моє сумління не дає.
І я один в глуші сумую
Життя с початку не почнеш.
10:37 17.01.2005
переклав Віктор Войтюк.