СОВСЕМ ОДИН     романс	
			
Не пробуждай воспоминаний,
Того, что было, не вернёшь.
И слов не нужных, в оправданье,
Не говори, всё это ложь.
	К чему теперь нам те страданья,
	Ушедших лет, прекрасных грёз.
	Живу как пленник, как изгнанник,
	Среди осинок и берёз.
Писем твоих я не читаю,
На них ответа ты не жди.
Один в глуши я проживаю,
Читаю грустные стихи.
	Закат багряный провожаю,
	Вдали курлычут журавли,
	А я всё думаю, гадаю,
	Ну, почему не вместе мы?
Вина, наверно, не могу я,
Тебя простить и всё забыть.
Совсем один, в глуши тоскуя,
Жизнь не могу я повторить.
---------------------------------------------
	      ЗОВСІМ  ОДИН

	Не хочу згадувати те,
	Що вже пройшло і не вернеться.
	Слова не можуть замінити,
	Того що вже в нас відбулось.
Нам ні до чого тії муки,
Минулих років - світ кохання.
Живу затворником я зараз
Там де березовий гайок.
	Листів твоїх я не читаю,
	І відповідь ти не чекай.
	Один у лісі проживаю
	І сумні вірші там читаю.
Багряне сонце проводжаю,
Лелек, десь, чую голоси.
Та я все думаю - гадаю,
Чому не разом зараз ми?
	Твою не вірність позабути
	Моє сумління не дає.
	І я один в глуші сумую
	Життя с початку не почнеш.

10:37 17.01.2005
         
	 переклав Віктор Войтюк.