Що божевільного зробити,
коли паскудно на душі?
Щось розтрощити, щось розбити?
Тікати в темряву мерщій?

Залізти на найвищу гору?
Стрибнуть зі скелі стрімко вниз?
Туди, де неспокійне море
Прийме в обійми рештки сліз.

Що надзвичайного зробити?
Щоб висловити серця сум?
Полярне сяйво запалити,
Розмалювавши в фарбу дум?

Яку стіну в собі зламати,
Відкривши небокраї мрій?
Що допоможе шлях обрати?
Що спонукатиме до дій?

Різець цькує твердого дуба.
Він ворог мій і він мій друг.
Виймає сили, гасить тугу
І позбавляє всіх напруг.

Тож коли спокій десь тікає
І в серце проникає зло
То кожен русич здавна знає
Лікує душу ремесло