Ідуть мов кола по воді
Чутки про чорну небезпеку
Що станем всі мов на суді
І кара нам - пекельна спека

За біль землі, за плач річок
Відплатить нам жорстка природа
Пожежі, засухи і смог -
Така нам всім винагорода

А я не чула тих чуток
Вела за руку сиві хмари... 
Несла в долоні трав жмуток
Немов карпатськії мольфари...

Ми стрінулись на перехресті
Твій погляд щирий, мов дитини...
В душі розквітли теплі весни
казав: "Ніколи не покину"

Ти чарівник, так кажуть гори
Хоч ти ніколи їх не бачив...
Завжди іти хотіла б поряд
А ти за рогом зник - невдача...

Ідуть мов кола по воді
Кругом чутки про нас з тобою...
Що зараз є і що тоді
Хто шлях зурочив ворожбою...

Дощем пролились темні хмари...
Як і мої солоні очі...
Громами серця йшли удари
А подих вітром, мов наврочив...

Цей пошук істини одвічний... 
Закінчились слова і ноти... 
Ніч зазирає тихо в вічі 
і темрява питає: "Хто ти?"