Хвилина порожня,
Розгойдана вліво,
Казати не можна -
Здавалось щаслива,
Але щось гальмує
І ріже по нервах,
Крізь біль рефлексує -
Весна таки стерво!
Вона, мов навмисно,
Стискає в долонях,
Все те, що намріяно,
Вибито в скронях,
І страх залишає,
Самотність в зіницях...
Дурну силу має -
Таке не насниться!