Біле сонце, пустеля і ти
спрага, голод, скінчилося паливо
у якому нам напрямку йти?
А навколо лиш марево,марево...

Піт стікае чолом, край свідомості
Ледь ногами із каменя рухаю
Твоя посмішка-подих бадьорості
і твій голос...так, слухаю-слухаю...


Впав, пробач я тебе лиш затримую
Далі йди, а мені вже не вижити
І ти зникла прибійною хвилею
Після себе нічого не лишивши

Караван підібрав через лічені
ті годиини.Життя надав заново
За проханням знайшли, кажуть, дівчини
Яка зникла мов марево....марево...