коли ти знаходишся за мiсто вiд хати
i розумiєш, що в кишенi у тебе 75 копiйок
тобто або щоб доїхати на метро до ХТЗ
або щоб купити повну кишеню сємок
i потiм в трамваї ти дiлишся сємками
з старою приязною бабусею-кондуктором
бо у тебе немає талончика на проїзд
зате - логiчно - iснують сємки
коли в метро на наступний день на радянськiй
поряд з тобою якась кобила каже по телефону
"мам, я на савєтскай, щас падайдьот електрапоєзд
i патом я сяду туда i паєду дамой, да харашо"
а потiм вона повертається до стада подружок
i каже "нiхуя сєбє я загаварiла - елєктрапоєзд"
i ти стоїш i дуплиш - якого бiса, якого бiса
якого бiса ти тiльки шо думав те ж саме
чому кобила сказала "елєктрапоєзд",
чому ти купив сємок замiсть жетону,
чому в кiнцi в кiнцiв на стiнi намальоване графiтi
"трава нє наркотiк". а поряд об"ява "сдам дачу на лєто"
i тут до тебе доходить, принаймнi має дойти
що свiт був би недосконалий, коли щось було б не так
наприклад, сонце було б зелене, або пальцiв на ногах
було 18, або просто не було однiєї обiдраної об"яви
на дверях громадської парашi,
i птахи не повернулися б з вирою i не обкакали
твою новеньку бiлу пухнасту шапочку
i взагалi все-все-все було б iнакше
без електропоїздiв
i сємок