Нiжно снiгом вкривалась Земля,
Цiлував вiн порепану шкiру
Вiн робив це усе навмання,
У душi вiдчуваючи вiру.
Снiг кохання своє захищав
Вiд морозiв та лютої стужi
Вiн її усiм серцем кохав
Хоч знов перетворився в калюжi
Вiд горя страждала Земля
I Небо тяжко стугонiло,
"Ти його лиш чекай", - так мовля,
А до себе, як пару манило...
Сiчень 2009