|
Менi б хотiлося б забути Все, що знала, все, що вмiла. Менi б хотiлося б вiдчути Кохання всiх, кого любила... Менi б хотiлося б роздати Усе, що не пiзнала я Й нiколи вже не сумувати I не страждати, що сама. Менi б хотiлося зазнати Первiсне море вiдчуттiв I все, що не пiзнала знати I вмiти все, що ти не вмiв... Менi б хотiлось загубити Усе, що заробила я З своє працi лиш радiти Й не сумувати, що сама. Менi б хотiлося забути Де спогадiв лежать книги, Щоб все було, як мало бути Й нiколи не складати вiршiв... Менi б хотiлося зустрiти Його - єдиного й мого Й нiколи вже не самотiти Серед життя лише свого. Менi б хотiлось, щоб спитав вiн Чого бажаю я в життi I все, що мав, менi вiддав би Та й оселив мене в собi... Щоб пiдiйшов й на плечi руки Менi би з нiжнiстю поклав Я не зазнала б бiльше муки I вiн би зради не зазнав... 21.06.1997 |