Жаркова Мария Анатоливна. Сузiр'я життя

(Сузiр'я життя)

... Побачивши на сходах вiдблиск монетки, присiв пiдiбрати її.

Та раптом - вибух.

Через долi секунд понiвечене тiло вкрило блискучу крихiтку собою. I тиша. Тиша повна спокою. Не зла i не добра. Просто тиша. I нiхто не бачить. Нiхто не бачить нiчого. Розiрванi люди вкривали увесь поверх. Увесь будинок. Вулицю. Мiсто. Свiт. Це був кiнець. Кi-нець.

Кiнець життя.

Останнiм часом кiнематограф, по мовчазнiй домовленостi, найкращим сюжетом для фiльмiв-катастроф визнав техногеннi аварiї та невилiковнi хвороби. Найкращими та найреалiстичнiшими. Причинами тому стала друга половина XX столiття, ознаменована найбiльшими екологiчними катастрофами за безпосередньої участi людини.

29 вересня 1957 року. На територiї плутонiєвого комбiнату "Маяк" пiд Челябiнськом вибухнув контейнер з радiоактивними вiдходами. Площа зараженої територiї склала 23 000 км². Бiльше 8000 чоловiк загинули вiд променевої хвороби. Аварiя зробила цей район самим "брудним" мiсцем на планетi.

2 грудня 1984 року. Вiдбулася в нiч з 2 на 3 грудня катастрофа на хiмiчному заводi в м. Бхопале (Iндiя). В результатi аварiї загинули 3000 людей, близько 20 000 ослiпли i у 200 000 чоловiк вiдзначалися серйознi ураження головного мозку, паралiчi i т. д. Зараженню пiддалася територiя довжиною 5 км i шириною 2 км. Поля i дороги були посипанi загиблими тваринами та птахами. Токсичним газом був повнiстю знищений урожай в радiусi 100 миль (167 км). Довгий час уражена земля залишалася безплiдною.

26 квiтня 1986 року. Чорнобильська АЕС. Вибух на четвертому енергоблоцi. В результатi вибуху в зовнiшнє середовище було викинуто 50 мiльйонiв кюрi рiзних радiонуклiдiв, 70% цих речовин дiсталося Бiлорусi. За офiцiйними даними, вiдразу загинула 31 людина, близько 2000 померли згодом. Загальне число заражених оцiнюється Greenpeace в 1700000 чоловiк.

25 березня 1989 року. Нафтовий танкер "Вальдi" довжиною 987 футiв сiв на мiлину в затоцi Принц-Вiльям бiля узбережжя Аляски, в результатi чого у воду вилилося понад 30 000 тонн нафти. Вiд забруднення постраждало понад 2400 км узбережжя. Нафта вилилася з пробитого танкера, забруднивши одну з найбiльш незайманих i чистих екосистем у свiтi.

1991 рiк. Пiд час першої iракської вiйни перед вiдступом з Кувейту iракцi пiдпалили 732 нафтових свердловини. На їх гасiння пiшов майже рiк. З вогнем боролися фахiвцi з 16 країн, в тому числi СРСР. Президент Iраку Саддам Хусейн вiддав наказ вiдкачати сиру нафту, видобуту в Перськiй затоцi, з термiналу "Сi-Айленд" у Кувейтi i семи великих нафтових танкерiв. За попереднiми оцiнками, в море було вилито понад 800 000 тонн нафти.

А також, 11 березня 2011 року землетрус магнiтудою 9,0 сколихнув всю Японiю i викликав цунамi. Землетрус став причиною збою електропостачання на атомнiй станцiї Фукусiма Даїчi з шiстьма атомними енергоблоками. Цунамi затопило резервнi дизельнi генератори, i станцiя залишилася без електропостачання, яке необхiдне для роботи системи охолодження реакторiв. В результатi ядерне паливо 1,2 та 3 реакторiв почало плавитися. Через скупчення водню в будiвлях, де розташованi реактори, прогримiли потужнi вибухи. Фукусiмська катастрофа стала причиною "найбiльшого за всю iсторiю викиду радiацiї в свiтовий океан". В Японiї слiди радiацiї були знайденi в рисi, м'ясi, фруктах, овочах, молоцi i дитячому харчуваннi. Близько 29 млн. м³ радiоактивного ґрунту повинно бути вивезено з префектури Фукусiма.

Усього лише шiсть катастроф та наслiдки їх та вплив незлiченнi.

Людина не вiдчуває страху, доки вiн не приходить на її порiг. Людину не чiпляють нi довгi нотацiї, типу "так робити неможна", нi безликi повiдомлення про бiду, нi iнформацiйнi листiвки з закликом "Збережи!". Лише цифри та фото з мiсця подiй. Саме тому вище зазначено цi жахiття у iсторiї людства. Та це не означає, що не слiд придiляти увагу так званим "щоденним мiнi-катастрофам": вирубка лiсiв, вимирання видiв, що втратили пiдходяще середовище iснування; токсичнi викиди заводiв у повiтря, викиди вiдходiв у водойми; "острови" смiття у свiтовому океанi, смiття на орбiтi, руйнування озонового шару i т. п.

... Сльози без упину бiгли по блiдим щокам. Бруднi руки навiть не намагалися стерти їх.

А в той же час, дощ розмивав дорогу, робив її слизькою та нерiвною. Так легко спiткнутися. Впасти на колiна та дати волю жалю. Довго-довго плакати, насолоджуючись власними сльозами. I ненавидiти природу за те, як намагається вона замiнити їх своїми.

Але природi байдуже. Вода з неба напоїла квiти та дерева. Листя, як у горнятко, зiбрало у себе краплини для малих звiрят. Сонечко обiйняло променями-руками, пригорнуло до свого тепла, i змiнило все.

Далеко-далеко полетiла блискуча цяцька. Залишивши лише людину. Людину, що бiльше не бажала мати того, що мала. Людину, для котрої прийшов час почати нове життя.

Свiт не статичний. Єдине незмiнне у ньому - це самi змiни. Як часто змiни трапляються з вами? Щомитi. Бодай один з ваших друзiв може розповiсти про себе iсторiю, коли вiн вирiшив чинити по-новому. Аби змiнити думку свiту про себе, потрiбно змiнити цю думку у собi.

Кожного разу подiбнi повороти у нашому життi залишають нездоланний крок позаду. З'їдаючи оточуюче свiтло. Напевно, кожен читав художнi романи. Як красиво автор описує кульмiнацiйнi моменти, коли герой у лонi природи, долаючи несамовитi емоцiї, приймає для себе доленосне рiшення. Як шепоче в тей час листя у скронях дерев. Як витягують шиї у передчуттi звiрi. В реалiї так не буває.

Справдi? Чи, можливо, зацикленi на власних переживаннях, ми втрачаємо вiдчуття присутностi? В жодному разi цього не засуджую. Не в правi. Проте не можна заперечити, що людина по природi своїй егоїстична. Нi, це не погано. Це навiть не навмисно. Iнстинкт, закладений ще при створеннi. Пiклування про iнших, про оточуюче, це звички, набутi вихованням та життям.

Сьогодення становить собою кипучу сумiш проблем i потреб. Не те щоб це сильно вiдрiзнялось вiд минулого. Проте новiтня iсторiя, що триває лише трохи бiльше столiття, вiдрiзняється надзвичайно швидкими темпами розвитку. Особливо у другому тисячолiттi. Не кожна звичайна середньостатистична людина здатна з легкiстю переступити грань мiж "зараз" та "прогресивним майбутнiм". Людство намагається, спiшить. Цей темп життя виснажує органiзм. I як, зрештою, можна чекати вiд людей пiклування про екологiю, коли переважна бiльшiсть з них не здатна попiклуватися про власне здоров'я.

Та виправданням це слугує лише для глобальної екосистеми. Не кожен у змозi зупинити вимирання видiв, пересихання рiчок, токсичнi викиди у повiтря. Але, що стосується локальних зосереджень природи, тут люди, на превеликий жаль, усе рiдше навiть замислюються про збереження чистоти. Забруднення твоєї домiвки виражається у дрiбницях: кинута повз смiтника пляшка, вiдпущений по вiтру клаптик паперу, розлите, розсипане, впущене i розбите, i забуте. Усе це бруднить мiста. Двiрники не справляються з людським свинством. Комунальнi служби не впливають на звичну поведiнку.

Не можу з впевненiстю сказати яким чином, але змiнити це досить реально. Прикладом того слугують чистi вулицi мiст зокрема Нiмеччини й Швейцарiї. Та навiть в Українi знайдеться пара-трiйка таких. Насправдi бажання творять дива. Тож варто лише захотiти i все змiниться.

... Вiдлига мала початися ось-ось. Зарано, звичайно. Та хто ж тiй природi накаже. Он як було з Рiздва все тепло й теплiше. А на Хрещення вдарили морози, i роби, що хочеш!

Ти диви, як сусiдський собака пiд хату ледь не стелеться. Та воно й зрозумiло! Масляна скоро. Вже вся хата пропахла тими блинами, а до столу не пускають. Може вже й собi, як той Сiрко, до хазяйчиних нiг лащитися?

От, дитя шкiдливе! Що накоїв! На чистiсiнький снiг цiлу жменю ошурок розсипав. Знову в кузнi ошивався. Треба ж тепер все гарненько прибрати. Завтра на цьому мiсцi "зиму" будуть палити i пускати колеса.

О! А он i лисичка-сестричка з-за сосни виглядає. Теж, мабуть, на запахи прийшла. А он братик-снiгур з гiлки на гiлку стрибає, снiг трусить. Його калинка вже зачекалася. Всi тут дивнi звiрятка.

I вже Ярило всiм зi свого неба всмiхається. Виблискує вiд променiв його бiла ковдра зимня, хоч не довго їй зосталось. А на верхнiх гiлках в лiсi й геть потанула. I на рiчцi крига острiвцями плаває. Казали дiти, що вже чули, як перелiтнi пташки щебетали.

Весна iде. Земля вiдроджується.

Не слiд вважати, що ситуацiя безнадiйна, люди втратили совiсть i свiт приречений. Проблема довкiлля вже досить довго йде до свого вирiшення. Силами людей, котрi над цим працюють, зроблено вже бiльше, нiж будь-кому здається. Найвiдомiшою серед органiзацiй, агiтуючих за збереження природи, є Greenpeace - зелений свiт. Засоби СМI доволi часто висвiтлюють їх вчинки. Чи то акцiї, чи то провокування, чи то реальна допомога свiту поруч з людським, але вони так або iнакше спрямовують свої дiї на користь-захист-допомогу навколишньому середовищу. I є ще багато подiбних еко-органiзацiй по всiй планетi. Не дивлячись на те, що подекуди в своєму прагненнi допомогти вони переступають рамки закону, вони є основним важелем руху у механiзмi чистої екологiї.

Так як з деякого часу окремi екологiчнi питання стали невимовно серйозними, iснує практика мiжнародної екологiчної спiвпрацi. Перша мiжнародна конвенцiя була укладена деякими європейськими країнами в 1902 роцi в Парижi про охорону птахiв, корисних для сiльського господарства. На жаль, ця Конвенцiя давала дозвiл на знищення деяких видiв "шкiдливих" птахiв. В 1950 р. в Парижi була пiдписана нова Конвенцiя про охорону всiх видiв птахiв. У межах мiжнародного спiвробiтництва в галузi охорони навколишнього природного середовища вирiшуються найбiльш складнi проблеми i конкретнi проекти. До їхнього числа належать спiльнi iнженернi й технiчнi розробки з питань охорони атмосфери вiд промислових викидiв, запобiгання забруднень пiд час сiльськогосподарських робiт, збереження дикої флори i фауни, створення заповiдникiв та iн.

Особливу групу проектiв складають науковi дослiдження впливу дiяльностi людини на клiмат, передбачення землетрусiв i цунамi, роботи в галузi бiологiчних та генетичних наслiдкiв забруднення оточуючого середовища.

Важливими документами в мiжнародних природоохоронних вiдносинах є Всесвiтня хартiя охорони природи, котра проголосила та взяла пiд захист право всiх форм життя на виживання; Конвенцiя про заборону воєнного та ворожого використання засобiв впливу на природне середовище; Декларацiя про оточуюче людину середовище, котра є зведенням основних принципiв мiжнародного спiвробiтництва; Конвенцiя про змiну клiмату; Конвенцiя про бiологiчну рiзноманiтнiсть, Конвенцiя про боротьбу зi спустелюванням. Особливе значення має головний документ, прийнятий ЮНСЕД -- "Порядок денний на XXI столiття" -- всесвiтнiй план дiй з метою сталого розвитку, пiд котрим слiд розумiти таку модель соцiально-економiчного поступу суспiльства, коли життєвi потреби людей будуть задовольнятися з врахуванням прав майбутнiх поколiнь на життя в здоровому та невиснаженому природному середовищi. Крiм того, досягнення сталого розвитку неможливе без бiльш справедливого використання ресурсiв природи, боротьби з бiднiстю, з однiєї сторони, та неприпустимими розкошами -- з iншої.

Маю сказати, що усе це не тiльки папери, адже останнi роки органи державних правлiнь доволi точно слiдують цим хартiям та конвенцiям. Згодом це принесе свої плоди, i, можливо, вони будуть кращими, нiж нам видається.

Людина - всього лише людина. Свiт - це є Свiт. Життя безупинне. Кожне поколiння приносило у нього щось своє. I наступне, або навiть це поколiння може змiнити його на краще. I трохи бiльше наблизитись до свiтлого життя - де машини пролiтають над дахами, а дiти грають у незлiченних зелених садах.

..."Чи бачиш, дитинко, ти це небо? Воно прекрасне. Нiчне небо прекрасне".

"Нi, не бачу. Вогнi, електричнi вогнi усе затьмарили. Вже не видно анi зiрок, анi мiсяця".

"Справдi? Тодi пiдiймися вище, на вежу".

"Тепер бачу! Бачу! Мiсяць! Ох, зiрки складаються в малюнок!"

"Ти дивишся угору? Це сузiр'я Дiви. Тепер подивися вниз. Це - сузiр'я життя".

Оставить комментарий © Copyright Жаркова Мария Анатоливна (aleksandro6666@gmail.com) Размещен: 16/03/2015, изменен: 16/03/2015. 13k. Статистика. Статья: Публицистика Иллюстрации/приложения: 1 шт. Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: ... Побачивши на сходах вiдблиск монетки, присiв пiдiбрати її. Та раптом - вибух. Через долi секунд понiвечене тiло вкрило блискучу крихiтку собою. I тиша. Тиша повна спокою. Не зла i не добра. Просто тиша. I нiхто не бачить. Нiхто не бачить нiчого. Розiрванi люди вкривали увесь поверх. Увесь будинок. Вулицю. Мiсто. Свiт. Це був кiнець. Кi-нець. Кiнець життя.

Жаркова Мария Анатоливна : другие произведения.

Сузiр'я життя