Мiла Гаугова
<Протистояти злу>
Альфа живе далi. Менше спить.
Майже не бачить снiв. Любить набагато сильнiше.
Вона квiтне у марнотратствi осенi.
Її зiр слабне.
Вона страждає вiд нiмого i глухого єднання.
Вона боїться.
Чоловiк у колi зла. Навколо її шиї кров.
Альфа ховається вiд нього, домашня змiя ховається.
Чи можливо протистояти злу лише за допомогою зла?
Альфа переступає прiрву свiту.
Її чоло в зморшках. Її руки - вiдданi
руху: вона перев'язує рани, ховає
померлих, втiшає покинутих дiтей,
вирощує лiкарськi трави в своєму саду,
збирає фрукти, поливає пiдрум'янену землю,
блукає пiд деревами вночi,
мириться з давно померлими.
Далеко вiд неї чоловiк загубився в лабiринтi облич.
Сьогоднi недiля. Альфа робить вдих, складає руки на колiнах,
як тисячi жiнок до неї.
Вона не молиться. Того, що вона бачить i знає,
забагато для Бога. Вона має нести це сама.
Вона тримається за самотнiсть, свiт, ранок...
***
Марiя Ференчугова
Земля не дарує плоди, вона вже знесилена;
Я пропоную їй форму,
Вона не пручатиметься, вона всотує, розпрямляється.
Вперте бажання отримати форму i небажання її тримати
лише на позiр суперечать одна однiй:
Я беру в цьому участь
Так само випадково,
Як комахи, якi позичають свої тiльця землi.
<Повернення>
Все, здається, добре.
Рабини вчаться в єшивi Люблiна знову,
хоча єврейський квартал
зрiвняли з землею.
Потяги вiд'їжджають вчасно.
Ми можемо покластися на оголошення гучномовцiв або на повернення таксi,
i на печеру пiдземного переходу
лише раз на сто рокiв.
Вiд запаху в купе мене трохи знудило,
i дивлячись на зморщенi
незграбнi спальнi вагони зi шторами,
я дуже щаслива.
Я сиджу напроти дiвчини-скаута
в нейлоновiй спiдницi. Праска з вiдпарюванням
залишила вiдбиток маленьких цяток
прямо на її стегнi.
Дрiмаючи, я не можу зрозумiти,
чи це щось у мене за спиною -
розбухлi сiдницi спускаються,
або потяг нарештi рушив.
Єдине, що до мене доходить -
це лелеки, якi справдi гнiздяться на димарях
або на великих жердинах,
саме так, як оповiдають в казках.
***
Iван Штрпка
<Завжди на пiвнiч>
Ще кiлька поглядiв
на мої плечi, вiдшлiфованi вiтром,
i я буду вдома.
Вiкно переливається через вiнця,
з кожним поглядом стає глибшим.
На островi,
що постiйно змiнює форму,
кожна хвиля розбивається на своєму березi.
При кожному струсi я уявляю iнший будинок для вiкна
з вiдлунням iнших крокiв.
Iншу землю, iнший флюгер. Вiтер
дзвенить в пустiй клiтцi.
Ще кiлька поглядiв на
мої плечi, з яких полетiли птахи,
i я буду вдома,
у своїх слiдах.
***
Павол Янiк
Спочатку це було схоже на сон.
Вона сказала:
'Побач хоча б один сон разом зi мною.
Ось побачиш - це буде сон,
який нiколи ранiше тобi не снився'.
.
Заглиблюйся разом зi мною,
сновидь з кiнця,
сновидь ретроспективно
в лабiринтi дзеркал,
якi ведуть у нiкуди.
***
Кожного дня
я ходжу на роботу,
щоб у моєї дружини Ольги
було достатньо грошей для шопiнгу.
.
Я маю докладати зусиль.
Вихiднi наближаються,
i дiти захочуть їсти в недiлю.
Нам досi не вдалося
позбутися цiєї поганої звички.
***
Лiкарня польових квiтiв
у вазi.
Так багато бiлого,
що кров у наших жилах застигає.
.
Ось так ми в'янемо разом,
вирванi
iз життя.
***
Сонце розбиває нашi вiкна.
З вулицi звучить настирлива пiсня.
.
У целофановому небi
збирається пар.
Непiдтвердженi звiти повторюються
про вiтер.
.
Дерева першi почали говорити
про нас двох.
***
Куди сягає iмперiя скла i мармуру?
Куди поцiлять стрункi ракети хмарочосiв?
.
Бог купує хот-дог
на нульовому поверсi шестидесятиповерхової вулицi.
.
Бог - чорний,
i йому подобається сiрий колiр бетону.
.
Його син народився сам вiд себе
в паперовiй коробцi,
вiд найновiшого сорту раба.
***
За горизонтом розливається свiтло.
Небо тремтить, мов крапля.
Лiто з крилами в'яне.
Крiзь водоростi самотня роса спадає.
.
Дерева тримають порожнi гнiзда в руках.
Я мовчки спiваю пташинi псалми.
У порожнiй ночi падає порожня зiрка.
Порожнiй погляд води досi хмарний.
.
Я читаю зойк тишi
та п'ю струмок ранкової кровi вголос.
Ранок дихає глибоко.
***
Скiльки коштує тут чехословацька крона,
у столицi найогиднiших жiнок свiту,
де єдиний шанс вижити -
свiй власний фотограф?
.
Англiйський поет,
який думає, що Братислава - це Югославiя,
але знає, що тут живе Дубчек,
цiкавиться лише тим, чи визволений Гавел.