Аннотация: Чи означають конституцiйнi ґарантiї "рiвностi в правах i гiдностi всiх людей" рiвнiсть мiж дiтьми й дорослими.
РIВНIСТЬ МIЖ ДОРОСЛИМИ Й ДIТЬМИ
Багато теорiй щодо зрiвняння в правах та гiдностi рiзних катеґорiй дорослих людей, навiть рiзних груп дiтей, проте замало сказано, чи рiвна доросла людина дитинi. Розгляну спершу загальнi, потiм практичнi мiркування, також виявлю, чому зрiвнянню поколiнь така опозицiя з боку тих, хто вважає себе захисниками прав дiтей.
ЩО ТАКЕ РIВНIСТЬ
Закон однiєю мiркою мiряє дорослi права, iншою - дитячi, що багатьома вважається виправданим, але чи завжди, зрозумiло тiльки пiсля припущення про базову рiвнiсть.
Iдея, нiби в правах i гiдностi рiвнi всi люди, (1) вважає, що жертвувати дiтьми заради дорослих неприпустимо, як i жертвувати дорослими заради дiтей. Хоч iнтереси дiтей не такi, як iнтереси дорослих, - оцiнити, скiльки дотриманих дорослих iнтересiв дорiвнює скiльком дотриманим iнтересам дiтей, важко. Небажана вагiтнiсть, для порiвняння, має неоднаковий сенс для матерi чи для батька, також не можна порiвнювать iнтереси здорових й iнвалiдiв - щО є рiвнiстю в таких випадках?
Для з'ясування треба класифiкувать iнтереси за важливiстю, (2) щоб оцiнювати, хто отримує бiльше за кого. До прикладу, що важливiше, релiгiйна свобода проповiдникiв чи страх дитини перед пеклом.
Можна окреслити iнтереси, для дiтей та дорослих спiльнi, рiвно актуальнi, тому необхiднi бути захищеними так само, як отi ж iнтереси захищенi в дорослих (принаймнi в теорiї).
Рiвнiсть я розумiю як дотримання стiлькох iнтересiв дiтей, скiльки захищено iнтересiв у дорослих, навiть якщо iнтереси вiдрiзняються. Хоч iнтереси дорослих дотримуються самими дорослими, iнтереси дiтей - законними представниками чи представницями дiтей на пiдставi недитячого розумiння, в чому дитина зацiкавлена найбiльше. (3) До прикладу, дорослий/-ла може вiдмовитися вiд адвоката - дитина нi, дорослий/-ла може вiд себе скаржитися на побиття - дитина нi. Хоча захист ґарантований не залежно од вiку, рiзними засобами, проте забезпечується.
Тобто, рiвнiсть має на увазi забезпечення однакових чи подiбних iнтересiв однаково усiм не залежно вiд самостiйностi. (4)
НАСЛIДКИ РIВНОСТI ДОРОСЛИХ З ДIТЬМИ
Тепер конкретика. Напр., тiлеснi покарання не припустимi, бо дiти зацiкавленi в тiлесному здоров'ї, власнiй гiдностi, униканнi болю не менше за дорослих, - таку думку подiляли деякi суддi щодо прав, передбачених у Першому додатку до Конституцiї США [процес Тiнкер(а) проти аризонського Демуану в 1969 р.], напр., права заарештованих i право пересування [процес проти Рочестера, шт. Ньюйорк, у 2009 р.(5)], замислилися, чи надавати дiтям прав менше, нiж дорослим, напр., у школi.
Проте замало прикладають iдею рiвностi з дитиною до вiдносин дитини з батьками та лiкарями.
Рiвнiсть з дитиною ставить пiд сумнiв не лише тiлеснi покарання, а й батькiвськi права взагалi, захищенi в Америцi проти прав дитини, проте в теорiї Захiднi країни свободи не обмежують навiть несамостiйним.
У випадку, напр., недiєздатного дорослого, його представник/-ця зобов'язаний/-на обґрунтовувати свою незгоду з пiдлеглим його благополуччям i правами, котрi пiдтримує, а не котрими жертвує заради своїх iнтересiв. Тому суддi Сенкруаського процесу не пiдтримали батькiвської релiгiйної свободи проти прав дорослої доньки в комi.
Чому б з релiгiйних мiркувань у представника не запобiгти медичнiй допомозi для розумово вiдсталого пiдлеглого? Бо розпоряджатися чужим життям не передбачено, бо нЕ в iнтересах пiдлеглого, бо заохОчення зловживань.
Дитячої свободи не передбачено пiд час виховання, проте й там не заради контролювання життя дитини. Не дитина для батькiв, а батьки для дитини. Iнакше можлива загроза для благополуччя дитини у зв'язку з освiтою чи медичною допомогою, тому держава часто втручається в батькiвськi права.
Отже, замiсть батькiвських прав має бути батькiвстве представництво, котре в разi дитячої незгоди необхiдно обґрунтовувати. Як у вiсконсинськiй справi Йодера 1972 р., коли батьки-менонiти посилалися на Конституцiю США, нiби дiтям буде краще не вiдвiдувати шкiл, суддям довелось обирати мiж родинними зв'язками дiтей зi сектою та самостiйнiстю дитини у свiтоглядi-кар'єрi, а не мiж iнтересами дитини та релiгiйною свободою їхнiх батькiв.
Окрiм батькiвських прав неприпустимо також право громади на дитину, так само як сектантам чи племенам iндiанцiв не можна дозволяти розпоряджатися життям окремих дорослих. (6)
Деякi наслiдки цього не сильно протирiчать звичаям, напр., вимоги до якостi освiти (батькiвськi та державнi в приватних школах) чи охорони здоров'я (примусовi для батькiв), котрiй можуть протидiяти батьки-сектанти. (7)
Проте за рiвностi з дiтьми виховання зазнає змiн, окрiм тiлесного покарання ще й поширене в Америцi обрiзання, необхiднiсть якого для здоров'я дитини повиннi доказувати батьки.
Також право уникати переїзду, навiть якщо дитинi буде краще на мiсцi новому, стає проблемою пiд час розлучень. Нарiвнi зi дорослими дiти мають право тiкаки вiд неприємних чи небезпечних сусiдiв - i не бiльше за те.
Далi, зневажливi висловлювання батька щодо жiнок має бути враховано, коли суд розподiляє мiж розлученими право представництва дiвчини, як шкiдливе для неї, - так само як чоловiконенавицницькi висловлювання матерi в присутностi хлопця.
Найдраматичнiше рiвнiсть зi дитиною виявиться в правi обирати собi законного представника, в якостi котрого нав'язують батькiв, (8) так само як дорослi мають право розiрвати шлюб.
Вiдносини з батьками подiбнi до вiдносин адмiнiстрацiї психлiкарнi з пацiєнтами, часом просто вiдносинам помiж подружжями: хоча б яка людина несамостiйна, в неї конституцiйнi права.
У випадку подружжя потреби (в любовi, сексi, спiлкуваннi, матерiальнi) задоволенi обома - потреби, котрi в дiтей бiльш вираженi, мають бути задоволенi батьками, з чим не завжди пораються. Коли одружуватися для статевого (не для фiнансового!) життя стало необов'язково, дiти залежностi вiд формальної родини, визначальної для подальшої долi, досi не позбулися.
Однаковiсть iнтересiв означає рiвнiсть-еквiвалентнiсть прав, якi щодо родинних вiдносин означає право (не) надавати до себе доступу.
Дорослий/-ла може бути нiчиїм/-єю, хоч би хто хотiв або потребував iз ним/нею вiдносин i хоч якою б єднiстю не обґрунтовав. Було б дурницею нав'язувати вiдносини законодавчо, виправдовувати неблагополучний шлюб складним минулим нав'язаного/-ної партнера/-ки (напр., схильного/-ної до насильства) хоча б заради реабiлiтацiї останнього або щоби мати час подумати, чи хочеш ти розлучуватися, чи нi; або зберегти ґенофонд свого народу.
Однаково має бути неприпустимим нав'язувати батькiв дитинi (9) чи iнших шкiдливих для благополуччя вiдносин, що дотримуватися має бути на користь навiть немовлят, бо права - як у дорослих.
Те ж саме щодо розiрвання вiдносин. Для права на розлучення достатньо вiрити, нiби шлюб не у власних iнтересах, а доказувати це вже не обов'язково - навiть якщо хтось од розлучення страждатиме. На розiрвання шкiдливих для благополуччя та найважливiших iнтересiв дитини вiдносин з батьками таке ж право, надане через соцслужби чи судових аґентiв/-ток.
У найважливiшi iнтереси дитини представники дитини включають емоцiйний зв'язок дитини з дорослим/-лою, iнтерес жити з бiологiчними родичами, iнше доказуване для суду. (10) Проте не можна вибирати мiж iнтересами дитини й iнтересами батькiв. Батькiвське благополуччя долю вiдносин з дитиною не вирiшує. (11)
Представництво дитини у розiрваннi вiдносин з батьками, подiбно до представництва дорослої недiєздатної людини, є не завжди в iнтересах дитини, хоча краще за нерiвнiсть.
Публiка це пiдтримує у випадку всиновлення-вдочерiння, проте не турбується перевiряти, кому надавати батькiвськi чи представницькi права, (12) хiба що коли не йде мова про немовлят.
Як дотримати iнтереси дiтей у формуваннi вiдносин з батьками й опiкунами? Перш за все, iзолювати вiд батькiв найменш пiдходящих. У вiк соцмереж i полiцейськiх баз дiзнаватися, чого чекати вiд обраника/-цi, набагато легше - подiбне можна забезпечити не лиш у формуваннi шлюбiв, а й у пiдборi родини для немовляти, iнiцiюваннi перевiрки бiологiчних батькiв, тощо.
ХТО ПРОТИ РIВНОСТI З ДIТЬМИ
Проти зрiвняння батькiв у правах з дiтьми наполягають на унiкальностi вiдносин "отцiв i дiтей", котрi нiбито регулюються не так, як iн. будь-якi вiдносини - це виливається в агiтацiю за права та свободи батькiв: релiгiйнi, анти(секс)освiтнi, "право формувати цiнностi дитини, її життя та право наглядати" - все "за межами необхiдного захисту вiд недогляду i зловживань(, що) не дає встановлювати несуспiльнi (себто особистi) вiдносини."
Не всi противники рiвностi є противники "прав дитини", котрi небезпечнi для випадку мiжнацiонального всиновлення/вдочерiння, так само як небезпечно захист дружини покладати на її чоловiка замiсть рiвностi з ним. Рiзниця в правовому становищi - загроза дискримiнацiї.
Обговорення переваг i недолiкiв рiвностi чи патерналiзму були пiд час усiх суспiльних перетворень, в т.ч. перетворень вiдносин мiж статями, i майбутнє вбачаю в розширеннi рiвностi.
Для цього треба розглянути питання: Чим рiвнiсть мiж дiтьми-дорослими вiдрiзняється вiд рiвностi жiнок-чоловiкiв, неґрiв-бiлих, геїв-"натуралiв", iнвалiдiв-нормальних? Чи є вiдмiнностi мiж нерiвними катеґорiями об'єктивними? Чи має нерiвнiсть обґрунтовуватися противниками рiвности, а не - рiвнiсть обґрунтовуватися прибiчниками рiвности?
Науковцi, полiтики, взагалi дорослi схильнi солiдаризуватися з дорослими (передусiм батьками) чи з неблагополучною соцiальною групою, до якої належать батьки, (незабезпеченi, нацменшини, тощо) але не з дiтьми. Батькi, мовляв, не виннi в соцiальнiй чи полiтичнiй несправедливостi, котра довела до недогляду чи зловживання щодо дитини, - замiсть дитини треба захищати батькiв.
Коли наполягаю на обмеженнi батькiвських прав, мене запитують, чи батько я сам, або чи знаю, як важко батькам. Нiколи не чув, щоби хтось апелював як: Чи був ти колись дитиною? Чи знаєш, як важко дiтям? Самоiдентифiкацiя з дорослими заважає слiдувать юридичним абстракцiям i змушує вiдмовляти дiтям у рiвностi замiсть того, щоби шукати компромiси.
Напр., утримання немовлят у в'язницi разом з їхнiми матерями - нiбито в iнтересах немовлят, однак це не доведене, до того ж є пiдстави вважати, нiби навпаки, нiби краще не починати життя зi в'язницi бiля матерi пiд стресом та в нарокотичнiй залежностi, як це "у переважнiй бiльшостi" серед зечок. Всиновлення/Вдочерiння кимось з волi нiхто навiть не розглядає.
Нiде в юридичнiй лiтературi не обговорюють, чи в iнтересах дитини мати бiльше можливостей з опiкун(к)ами законослухняними, чи прАво державi немовлят утримувати в мiсцях покарання. Виправдовуються лише правом бути з матiр'ю, не обговорюючи, хтО для дитини буде матiр'ю найкращою. Альтернатив не пропонують, однак нiхто й не каже, нiби їх нема.
Якимось чином бiологiчна спорiдненiсть стає на шляху справедливостi. Про дитину думають лише, коли це не заважає батькам чи державi, напр., коли змагаються за право всиновлення/вдочерiння дитини, котрої батьки позбавленi батькiвських прав, - заважаючи на майновий стан (iнспектують майбутнє помешкання дитини), релiгiйнiсть, iнтелектуальну (заперечують опiкунство з боку сексистiв) й iн. свободу для дитини (застосування тiлесних покарань).
Iдея, нiби "батькiв не обирають", не сумiсна з рiвнiстю всiх людей, вочевидь, освiдомленою ще небагатьома. Дiтей розглядають не як домашнiх улюбленцiв, не як власнiсть, але й не як самостiйну особистiсть. Дитина може бути як та кiшка чи собака, проте може стати самостiйною, чого з кiшкою-собакою не буде нiколи, - звiдси неоднозначний статус.
До дитини ставитися не як до людини звично, i, щоби вiдповiдати нашим переконанням, доведеться пожертвувати власними привiлеями. Деякi фемiнiст(к)и, антирасист(к)и, борцi за права тварин готовi. Рiвности з дiтьми замiсть розмов про неї доведеться чекати ще довго.
ВИСНОВКИ
Нiби всi люди рiвнi в своїй гiдностi та правах, промовляти легко, проте майже не обговорюють и не виконують у вiдносинах мiж дiтьми й дорослими, для чого найкраще придатнi спецiалiсти зi сiмейного права. Та й вони завжди на боцi мами, рiвнiсть дитини з якою протирiчить їхнiм фемiнiстичним настановам. I тому змушують дитину переїжджати слiдом за матiр'ю чи сидiти з нею в тюрмi. Також юристи спiвчувають суспiльним групам батькiв, а не дiтям, яких лишають у сiм'ях жебракiв та нацменшин. Прогрес на шляху до рiвностi дiтей з дорослими не можливий, поки правознавцi такi проблеми та протирiччя не вИзнають.
КОМЕНТАРI
1. Тому дiтей необхiдно вважати недолюдами, що не обґрунтовано та не дотримано послiдовно, чи вважати дiтей надлюдьми, здатними, напр., вiдчувати (момент) краще за дорослих. Перший пiдхiд виправданий бiльш нiж сумнiвною iдеєю моральної неповноцiнностi дiтей.
2. Найважливiшими з iнтересiв запропоновано вважати тiлесне здоров'я, емоцiональну стабiльнiсть, базовi розумовi здiбностi, "здатнiсть нормально спiлкуватися в суспiльствi", мiнiмум фiнансiв та "деяку мiру свободи вiд втручання чи примусу".
3. З Федерального цивiльного кодексу: "Коли в дитини чи недiєздатної особи є законний представник чи законна представниця опiкунського, лiкарського чи iн. кшталту, цей/ця представник/-ця має судитися на боцi недiєздатного/-ної. Коли такого/-ої представника/-цi не має, його/її надає суд."
4. Нестача самостiйностi не означає не(до)зацiкавленостi, в релiгiйнiй свободi чи можливостi уникати болю, напр.
5. "Право свобiдно пересуватися - в основi нашої ментальности.., безсумнiвне для дорослих, порушене тiльки пiсля ґрунтовного виправдання."
6. Тому неприпустимий ICWA-закон 2006 р., де "Конгрес США нiщо не розглядає бiльш важливим для цiлiсности й неперервности iндiанських племен як їхнiх дiтей."
7. Напр., Свiдки Єгови судилися проти кiнґової лiкарнi, шт. Вашинґтон, в 1968 р., бо батьки не хотiли переливання кровi для дитини пiд час операцiї. Проти метаболiчного обстеження немовляти процес Шпiрiнґ(а) проти Гайнеман(а) в 2006 р. чи Анайї проти м. Дуґлас в 2005 р., обидва в Небрасцi. Проти щеплення процеси Бун(а) проти Бузмана у 2002 р. чи Мак-Картi проти Бузмана в 2002 р., обидва в Арканзасi, чи Райт(а) проти Девiта в Арканзасi у 1965 р., чи К'юда проти Арканзасу в 1964 р., чи Андерсон(а) проти Джорджiї в 1951 р., чи Мозе проти м. Барена в Кентукi у 1948 р., чи Девiса проти Мерiленду в 1982 р., чи Браун(а) проти Стоун(а) в Мiссiссiпi у 1979 р., чи Зедлок(а) проти мiносвiти Карлшдадта, Нюджерсi, в 1948 р.
8. Обговорювалося недовго пiсля флоридського судового процесу 1993 р. в родинi Кiнґслiв, коли надцятирiчний подав прохання вiдмовитися вiд батькiв на користь iншої групи дорослих, однак обговорювали тiльки право дитини просити самостiйно, а не право дитини просити.
9. Проте батькам вiдмовлятися вiд дiтей дозволяється, хiба що за умов алiментiв.
10. Так заведено Верховним судом США заради батькiвских прав, як це видно в процесi 1982 р. Сантоського/-кої проти Крамер(а).
11. Нiбито протирiчить неможливостi розiрвати вiдносини з дитиною, необхiднi для дитячого благополуччя, як зазначено в айовiм процесi 1985 р., хоча батькiв можна змусити лише забузбечувати фiнансово. Дитинi шкiдливо буть утримуваною (на час випробування когось iз батькiв-опiкунiв).
12. Хiба що якiсь забобони проти всиновлень-вдочерiнь iншою расою чи гей-парою, виправданi все ж iнтересами дитиини, хоча жодних скарг чи вимог перевiряти щодо вiдповiдних служб я не чув.
__________________
(C) James Dwyer, 2013: "Equality Between Adults and Children: Its Meaning, Implications, and Opposition."
(C) Кирило Галабурда, 2021: пер. з англ.