Брюс Рiнд, Пилип Тромович, Роберт Бозерман

Перевiрка вiдомих фактiв про сексуальнi злочини проти дiтей на пiдставi метааналiзування дослiджень на студентах

Rind, B., Tromovitch, P., Bauserman, R., A Meta-Analytic Examination of Assumed Properties of Child Sexual Abuse Using College Samples // Psychological Bulletin, vol. 124. — 1998. — No. 1. — Pp. 22-53.

Простi з освiченими люди вiрять, нiби сексуальнi злочини дуже шкiдливi для бiльшости дiтей, не зважаючи на стать. Автори перевiрили це через огляд 59 дослiджень на студентах. Як показує метааналiзування, в середньому студенти, над якими в дитинствi скоїли сексуальний злочин, демонструють майже стiльки ж псих(олог)iчних розладiв, як у контрольнiй групi. Це майже — не свiдчення впливу сексуального злочину, бо на дитинство також впливає виховання, вiд якого частота псих(олог)iчного розладу варiює сильнiше. Коли враховувати вплив родинного виховання, зв'язок сексзлочин-розлади стає статистично незначущим. Вiдгуки жертв на скоєнi проти них у дитинствi сексуальнi злочини показали, що зле пiсля такого злочину буває рiдко, що серед жертв до нього прихильно ставляться радше чоловiки, а не жiнки. Дослiдження на студентах i загальнонацiональнi дослiдження спiвпадають. Основне, у що вiрять про сексуальнi злочини проти дитини, зовсiм не пiдтверджується.

Вступ
Нашi попередники
Наш огляд наукової лiтератури
- Метод
  
  Вiдбiр наукових робiт
  
  Кодування даних
  
  Псих(олог)iчнi розлади пiсля сексуального злочину проти дитини
  
  Розрахунки
- Результат
  
  Статистика сексуальної злочинностi проти дiтей
  
  в). Зв'язок мiж сексуальним злочином та псих(олог)iчними розладами в жертви
  
  г). Вплив статi жертви
  
  б). Вiдгуки жертв
  
  а). Позасексуальнi причини
Обговорення
Перегляд iдеї сексуального злочину проти дитини
Висновки
Коментарi
Таблицi
Лiтература

Вступ

У США з кiнця 1970-х рокiв сексуальним злочинам проти дитини придiлено багато вченої, юридичної, парламентської, журналiстської та народної уваги¹⁵⁴. Здебiльшого публiкацiї — про вплив на псих(олог)iчне здоров'я^{145, 51, 102, 185}. Народ навчили, що пережити в дитинствi сексуальнi злочини — гарантовано постраждати^{51, 102, 185}. Науковцi досвiд сексуального злочину в дитинствi також оголосили руйнiвником душевного здоров'я в дорослому вiцi¹⁷¹, намагаються будь-якi псих(олог)iчнi розлади клiєтнiв та пацiєнтiв оголосити наслiдком^{51, 129}. Нiбито сексуальний злочин проти дитини — це травма, якiй майже немає рiвних¹¹⁷. Спекулюючи на добiрних даних, наслiдком дитячого досвiду сексуального злочину проголосили посттравматичний стрес¹⁵⁶. Загалом, усi вченi та народнi уявлення згоднi з тим, що

(а): сексуальнi злочини проти дитини завдають шкоди,
(б): серед усiх, що в дитинствi зазнали сексуального злочину, страждає бiльшiсть,
(в): страждання вiд сексуального злочину проти дитини є сильними,
(г): сексуальнi злочини проти дитини рiвно поганi для будь-якої статi.

Наше дослiдження — це перевiрити, конкретнiше, з'ясувати: серед усiх, над ким у дитинствi скоїли сексуальнi злочини, наскiльки багато серйозно постраждалих вiд цього будь-якої статi?

Перший крок — домовитися про термiни. Кажучи сексуальнi злочини проти дитини, мають на увазi будь-що сексуальне з дорослими чи примусове сексуальне з дiтьми. Подiбний термiн, аналогiчно до термiну жертва чи зловмисник, об'єднує те, що не можна порiвнювати, тому неодноразово критикований через невалiднiсть^{95, 130, 136, 153}. Поняття злочину має на увазi як порушення закону, так i заподiяння зла, проте вiд порушення правил ставати комусь зле не обов'язково⁹⁵. Та й поняття зла — це не обов'язково коли комусь зле, бо злом оголошують i нешкiдливе — найбiльше коли мова про секс¹²². Манiпулювання термiнами про щось примусове та шкiдливе — вiдображення замiсть об'єктивного доведення тези, що це дiйсно примусове та шкiдливе¹³⁰. Емоцiйно заряджена термiнологiя впливає на дослiдницькi результати, що доведено в експериментах¹⁵³.

Це видно, коли батькiвське ґвалтування п'ятирiчної та статеве життя пiдлiтка 15-ти рокiв ототожнюють. У першому випадку дiйсно заподiяно зло, проте в другому випадку злочином оголосили не шкiдливе нiкому⁹. Називати шкiдливе та нешкiдливе сексуальним злочином етiологiю вивчати заважає¹³⁸, така тенденцiя — спроба навантажити науковi термiни морально-правовими значеннями^{136, 138}. Тенденцiї трималися науковцi пiвстолiття тому⁹⁶, проте в наш час юридично-моральнi критерiї — лише при дослiдженнi сексу з дiтьми.

Незважаючи на подiбнi вади, загальноприйнятний термiн сексуального злочину проти дитини використовуватимемо для позначення сексу, навiть неконтактного (наприклад, ексгiбiцiонiзму), будь-якого мiж дитиною/пiдлiтком та значно старшою особою чи примусового мiж двома дiтьми/пiдлiтками.

Нашi попередники

Щодо результатiв емпiричного дослiдження корелятiв i наслiдкiв сексуальної злочинностi проти дiтей за пiвтора десятилiття наукових оглядiв бiльшає^{9, 12, 13, 17, 22, 27, 28, 41, 71, 90, 93, 95, 118, 131, 154, 181, 183}, проте висновки рiзнi. Нам цiкавi такi висновки, що стосуються вищенаведених тез, i почнемо з якiсних оглядiв, а кiлькiснi (метааналiтичнi) — потiм.

Якiснi огляди наукових робiт

а). Шкiдливiсть сексзлочину

Що сексуальнi злочини для дитини шкiдливi, дехто не впевнений^{9, 12, 13, 41, 95}, тому що псих(олог)iчно хворi в дитинствi зазнали впливу не тiльки сексу, а й виховання. Хоча декому з оглядачiв обмеженiсть даних не завадила проголосити, нiби псих(олог)iчнi розлади викликанi саме сексуальними злочинами^{27, 71, 181}. Дехто не проголошував, а натякав термiнами наслiдки досвiду сексуального злочину в дитинствi чи замовчуванням альтернативних пояснень^{17, 22, 93, 118, 183}.

б). Небезпечнiсть сексзлочину

Дехто вважає, що пiсля сексуального злочину в дитинствi погано буває не завжди^{9, 12, 13, 28, 41, 95}. Нiякi наслiдки гарантувати не можливо, коли не враховуємо впливи позасексуальнi⁴¹. В клiнiчних дослiдженнях неприємнi наслiдки сексуального злочину в дитинствi можна перебiльшити¹², а псих(олог)iчно хворих серед жертв сексуального злочину проти дитини — як дорослих, так i дiтей — меншiсть²⁸.

Це не заважає деяким оглядачам стверджувати, нiби таких є бiльшiсть. З претензiями найповнiшого вивчення лiтератури сказали, що сексуальнi злочини проти дiтей пов'язанi з багатьма симптомами псих(олог)iчних розладiв у жертв^{22, 27, 71, 181, 183}. А численнi безсимптомнi жертви перевiренi завчасно чи неуважно^{22, 93}, тому сексуальнi злочини проти дитини вважаються небезпечними навiть всупереч емпiричним даним.

Iншi з оглядачiв i не замислювалися, чи можна клiнiчнi дослiдження узагальнити на всiх жертв, а проголосили, нiби неприємнi насiлдки сексуального злочину проти дитини поширенi серед багатьох жертв^{17, 93, 118}.

в). Фатальнiсть сексзлочину

Нiби страждання жертв сексуальної злочинностi проти дiтей страшнi, дехто з оглядачiв наукової лiтератури стверджувати не наважується^{9, 12, 13, 28, 41, 95}, бо на рiвнi мiсцевих громад оцi жертви страждають замало, коли взагалi страждають²⁸, а в позаклiнiчних дослiдженнях страждання жертв часто вiдсутнi^{41, 95}.

Та все одно знаходяться науковi огляди, нiби страждання жертв сексуального злочину проти дитини величезнi, це межа душевного болю²⁷, вираженi порушення¹¹⁸, дехто навiть перераховує довжелезнi списки з посттравматичними стресами, саморуйнуваннями, тощо^{17, 22, 27, 71, 93, 118, 181, 183}.

г). Однаковiсть сексзлочину для будь-якої статi

Дехто з оглядачiв iз висновками щодо статевих вiдмiнностей наслiдкiв сексуального злочину проти дитини так i не поспiшає^{12, 13, 28}. Дехто вважає, що жiноча стать реагує гiрше за чоловiчу, бо характери злочинiв рiзнi⁴¹. На студентах, нацiях та нерепрезентативних вибiрках жертв узагальнюється, нiби хлопчики/парубки з приводу сексуального злочину проти себе в дитинствi частiше за дiвчат(ок) байдужi чи радiють⁹.

Проте багато з оглядачiв узагальнили, нiби чоловiча стать iз жiночою реагують однаково негативно^{17, 27, 118, 181, 183}, вплив принаймнi однаковий¹⁷, що хлопчики страждають менше — поширений мiф¹⁸³, а шукати вiдмiнностi — даремне витрачання зусиль, бо виражена шкода вiд статi не залежить¹¹⁸.

Обмеженiсть якiсних оглядiв наукової лiтератури

Тi, хто науковi данi узагальнював якiсно, щодо шкiдливостi, небезпечностi, фатальностi сексуальної злочинностi для дiтей обох статей прийшли до висновкiв рiзних. Узагальнення потрiбно, з одного боку, доробити, з iншого, врахувати суб'єктивнiсть i неточнiсть авторiв.

Неправильний вiдбiр

Якiснi огляди наукової лiтератури щодо впливу досвiду сексуального злочину в дитинствi — огляди клiнiчних дослiджень та правоохоронної статистики^{9, 137, 152}. Iншої наукової лiтератури дехто навiть не розглядає^{12, 17, 71, 93, 118, 183} чи розглядає лише лiтературу, де подiбнi данi переважають^{13, 22, 27, 28, 41, 95, 181}. Виняток — єдиний⁹.

Результати клiнiчних дослiджень та правоохоронної статистики узагальнювати на всiх жертв сексуальних злочинiв є неможливим^{145, 154}. В¹³⁷ дослiджували дорослих жертв, якi на сексуальний злочин скаржилися, були до нього байдужi чи схвалювали. Тi, що скаржилися, лiкувалися вiд псих(олог)iчного розладу не всi. Клiнiчнi респонденти, що скаржилися, у порiвняннi з неклiнiчними, що також скаржилися, демонстрували псих(олог)iчнi розлади бiльш вираженi. Тому клiнiчнi дослiдження демонструють лише крайнощi, за якими вивчати жертв не можна. Хто користується послугами психолога чи психiатра, схильний шукати причини своєї проблеми, тому найiмовiрнiше такою причиною визнає сексуальний злочин¹⁴⁵. Психолог i психiатр упередженi проти злочинностi, тому схильнi всi негаразди їй приписувати¹⁵⁹. Крiм того, мiж сексуальними злочинами проти дитини та її вихованням є зв'язок, а тому не можна казати, нiби жертва постраждала саме через секс^{145, 12, 133}. Що стосується правоохоронної статистики, теж враховує лише крайнощi.

Суб'єктивнiсть i неточнiсть

Якiснi лiтогляди наративнi, висновки детермiнованi суб'єктивними тлумаченнями автора⁹⁰. Хто впевнений, нiби сексуальнi злочини дiтям шкодять, узагальнює лише тi данi, якi пiдтверджують, — iншi зовсiм iгнорує. Прикладом огляд¹¹⁸, у якому на пiдставi середньозахiдної статистики США⁶⁴ стверджується, нiби сексуальнi злочини для хлопчикiв є шкiдливими. Проте жодного слова про статистику пiвденносхiдну⁶⁴, в якiй зв'язки сексзлочин-пошкодження статистично незначущi. У Пiвденному Сходi США дослiдили жертв на 30% бiльше. Навiть якщо порушення здоров'я жертви є статистично значущим, в оглядах узагальнювати не вмiють¹⁶². Зв'язки сексзлочин-пошкодження слiд оцiнювати кiлькiсно¹⁵⁴, використовуючи метааналiз.

Кiлькiснi огляди наукових робiт

Нещодавно лiтературу про сексуальнi злочини проти дiтей узагальнили кiлькiсно^{90, 131, 154}, що значний прогрес. По-перше розглянуто багато жертв сексуальної злочинностi проти дiтей, котрi не вiдомi анi психологам, анi психiатрам, анi правоохоронним органам. А по-друге, суб'єктивностi-неточностi уникнули за допомогою метааналiзу.

Метааналiз є технiка узагальнення статистичних даних, чиї характеристики (на кшталт Фiшерiвського вiдношення ^Δ⁄_σ вiдхилення Δ даних до стандартного σ-вiдхилення даних, вiдношення d рiзницi мiж середнiми даними для звичайних людей та середнiми даними для жертв сексуальної злочинностi проти дiтей до стандартного вiдхилення даних, Пiрсонiвського середнього добутку r двох Фiшерiвських ^Δ⁄_σ для даних щодо рiзних змiнних величин, тощо) наведенi в рiзних наукових роботах. Цi характеристики даних узагальнюють у характеристику єдину, нiби всi данi належали до єдиної наукової роботи. Узагальнена за рiзними науковими роботами характеристика даних демонструє, наскiльки данi щодо однiєї змiнної величини (до прикладу, ступеня наявностi досвiду сексуального злочину в дитинствi) пов'язанi з даними щодо iншої змiнної величини [до прикладу, ступеня вираженостi псих(олог)iчного розладу в дорослому вiцi].

Отже, характеристика d демонструє, наскiльки звичайнi люди вiдрiзняються вiд жертв значеннями деякої змiнної. Характеристика r демонструє, наскiльки сильно пов'язана одна змiнна величина з iншою. Вважається³⁵, що рiзниця в d = 0,20 невелика; в d = 0,50 середня; в d = 0,80 значна. Також зв'язок мiж величинами в r = +0,10 є слабкий; в r = +0,30 середнiй; в r = +0,50 тiсний. Кiлькiснi огляди наукових робiт рiзницю мiж звичайними людьми та жертвами сексуальної злочинностi проти дiтей не тiльки встановлюють, а й оцiнюють, а деякi^{90, 154} демонструють ще й статевi особливостi жертв.

У⁹⁰ узагальнено зв'язок мiж досвiдом сексуального злочину в дитинствi та псих(олог)iчними розладами в дорослому вiцi на пiдставi 26 наукових робiт щодо вивчення 30 вибiрок дорослих людей. Iз них 23 вибiрки — це на 30% є клiнiчними, на 26% є вибiрками за географiчним принципом, на 22% є вибiрками студентiв, на 22% є вибiрками змiшаними. Виходить, що не менше 48% вибiрок є позаклiнiчними. Бiльшiсть (83%) вибiрок є жiночими. За методикою¹⁷² в оглядi⁹⁰ з'ясовується, наскiльки досвiд сексуального злочину в дитинствi пов'язаний з депресiями, самооцiнкою та психологiчними розладами. Зв'язок сексзлочин-психологiя виявився середнiм, r = +0,27. Для мiсцевих громад (r = +0,29) i для клiнiчних вибiрок (r = +0,27) приблизно зв'язок однаковий, проте для студентiв значно слабший (r = +0,09). Те ж стосовно зв'язку сексзлочин-самооцiнка (вiдповiдно r = +0,34; r = +0,36; r = −0,02), проте зв'язок сексзлочин-депрессiя для мiсцевих громад (r = +0,17) виявився ближче до студентського (r = +0,09), нiж до клiнiчного (r = +0,34). Висновки: на студентах вивчати не можна, псих(олог)iчнi розлади не виявляються в їхнi роки. Для чоловiкiв (r = +0,29) та жiнок (r = +0,26) зв'язок сексзлочин-психологiя виявився однаковим, але зв'язок сексзлочин-самооцiнка для чоловiкiв слабший (r = −0,02), нiж для жiнок (r = +0,24). Хоча зв'язки сексзлочин-психологiя оцiнювали за жiночими вибiрками, котрi вдвчi бiльшi за чоловiчi, пiдсумували, нiби стать жертви сексуального злочину проти дитини значення не має.

У¹³¹ огляд 38 наукових робiт про вивчення жiнок, що пережили сексуальнi злочини в дитинствi, половина з яких неклiнiчна. Для кожної наукової роботи вирахували d, пiсля чого метааналiзували — рiзниця мiж звичайними жiнками та жертвами вийшла незначна: d = 0,37. За формулами¹⁶⁰, враховучи, що в дитинствi сексуальнi злочини скоєнi проти 19% жiнок¹⁵⁴, ми перераховуємо d на Пiрсонiвськi r. Вийшло (r = +0,14) менше, нiж в⁹⁰ (r = +0,27). Рiзниця мiж звичайними жiнками та жертвами сексуальної злочинностi проти дiтей бiльша в клiнiчних дослiдженнях (d = 0,50 проти d = 0,32). Це r = +0,19 та r = +0,12 вiдповiдно. В той час як в оглядi⁹⁰ для клiнiчних випадкiв i для мiсцевих громад зв'язок сексзлочин-розлади вийшов однаковий, в оглядi¹³¹ з'ясувалося, що позаклiнiчнi жiнки демонстрували зв'язок сексзлочин-розлади слабший, нiж клiнiчнi. З'ясовано, що рiзниця мiж звичайними жiнками та жертвами молодше тридцяти (d = 0,39) та рiзниця мiж звичайними жiнками та жертвами за тридцять (d = 0,40) спiвпадає, тому висновки⁹⁰, нiби студенти не придатнi для дослiдження, спростованi.

У¹⁵⁴ узагальненi дослiдження семи вибiрок, якi репрезентативнi чоловiчому населенню США, Канади, Великобританiї, Iспанiї, та семи вибiрок, якi репрезентативнi жiночому населенню тих країн. Для кожної вибiрки наведенi середнi коефiцiєнти Пiрсона, котрi коли метааналiзувати, вийде, що досвiд сексуального злочину в дитинствi та псих(олог)iчнi розлади в дорослому вiцi майже не пов'язанi мiж собою що для чоловiкiв (r = +0,07), що для жiнок (r = +0,10). Жiнки, над якими в дитинствi скоїли сексуальний злочин, скаржилися на неприємнi наслiдки частiше за жертв-чоловiкiв (68% проти 42%), а зв'язок сексзлочин-скарги нетiсний (r = +0,23). Наукова робота⁷, в котрiй про сексуальну злочинность проти дiтей на Британiї, показала, що на тривалi наслiдки скаржаться рiдко: в 13% жiнок та 4% чоловiкiв. Деякi науковi роботи^{105, 18, 56} мiстять з'ясування несексуальних причин зв'язку сексзлочин-розлади — причин, подiбних до тiлесних покарань у дитинствi чи батькiвскої недбалостi, тому стверджувати, нiби псих(олог)iчнi розлади викликанi саме сексом, упевненостi нема¹³³. В науковiй роботi¹ показано, що сексуальному злочину пiддаються вiрогiднiше тi дiвчатка, в яких сiмейнi чи шкiльнi проблеми навiть до сексуального злочину, тому наслiдки викликанi зовсiм не сексом.

а). Шкiдливiсть сексзлочину

Всi три метааналiтичнi огляди не поспiшають узагальнювати, нiби сексуальнi злочини проти дитини викликають псих(олог)iчнi розлади. В оглядi⁹⁰ зауважено, що треба розрiзняти впливи на дитину сексуальнi та несексуальнi; з'ясовувати, чи буде зв'язок сексзлочин-розлад статистично значущим, якщо врахувати на дитину виховний вплив. В оглядi¹³¹ наполягають, нiби причиною зв'язку сексзлочин-розлад є несексуальнi злочини проти дитини, до того ж, багато наукових робiт вплив родинного виховання на розвиток псих(олог)iчного розладу проiгнорували. З огляду⁹⁰ 72% наукових робiт дають авторовi¹³¹ право стверджувати, нiби виховнi впливи проiгнорованi. В оглядi¹⁵⁴ з'ясовано, що науковi роботи статистичного контролю не проводять або краще б не проводили, тому судити про шкiдливiсть сексу зарано.

б). Небезпечнiсть сексзлочину

Тiльки в одному з оглядiв¹⁵⁴ узагальнюється, наскiльки поширенi страждання серед жертв сексуальної злочинностi проти дiтей, — виявляється, що таке рiдкiсне. Хоча небезчпечнiсть сексзлочину проти дитини дослiджували тiльки в однiй науковiй роботi⁷, що недостатньо.

в). Фатальнiсть сексзлочину

Метааналiтичнi огляди наукової лiтератури продемонстрували, наскiльки страждання жертв сексуальної злочинностi проти дiтей вираженi — це видно за середнiми коефiцiєнтами Пiрсона. В оглядах^{131, 154} середнi коефiцiєнти Пiрсона виявилися незначними. Проте метааналiзування⁹⁰ виявляє серед жертв у мiсцевих громадах зв'язок сексзлочин-розлади середньої тiсноти — подiбно до клiнiчних жертв. Аби з'ясувати, чому результати^{131, 154, 90} вiдрiзняються, вивчаємо дослiджуванi в⁹⁰ вибiрки жертв. Зв'язки мiж досвiдом сексуального злочину в дитинствi та псих(олог)iчними розладами там оцiнюються в r = +0,13⁵, r = +0,16¹²⁶, r = +0,13¹²⁷, r = +0,30¹⁴³, r = +0,31 для жiнок та r = +0,37 для чоловiкiв¹⁷⁸. За нашими перерахунками цi коефiцiєнти виявилися такими: r = +0,21, r = +0,16, r = +0,16, r = +0,14, r = +0,15 та r = +0,12 вiдповiдно. В трьох останнiх зв'язок сексзлочин-психологiя виявився значно слабкiшим, а тому звертаємося до спецiалiста з метааналiзування*, чия перевiрка спiвпала з нашими висновками, а не з⁹⁰. Середнє цих коефiцiєнтiв демонструє, що досвiд сексуального злочину в дитинствi та психологiчнi розлади в дорослому вiцi майже не пов'язанi (r = +0,15) — таке спiвпадає з результатами^{131, 154}.

Що стосується зв'язку сексзлочин-депресiя, то в^{131, 154, 90} вийшов однаковим, хоч автор⁹⁰ узагальнювала за невалiдною науковою роботою⁸⁷, до якої залучали через газети запрошеннями до всiх постраждалих вiд сексуальних домогань у дитинствi. Звичайно, що властивостi таких респондентiв узагальнювати на всiх жертв сексуальної злочинностi проти дiтей неможливо, до того ж, не кожна жертва свiй досвiд вважає домоганням — а тiльки найбiльш постраждала. Тому в оглядi⁹⁰ висновки потрiбно робити з обережнiстю.

Отже, кiлькiснi огляди наукової лiтератури щодо страждань пiсля сексуального злочину в дитинствi з'ясували, що страждання та злочин пов'язанi слабо, тому сказати, нiби страждання завжди сильнi, вже нiяк. З^{131, 154} та з перерахованих результатiв⁹⁰ ясно, що вивчати можна також i на студентах, а на клiєнтах психологiв та пацiєнтах психiатрiв — нi.

г). Однаковiсть сексзлочину для будь-якої статi

Якщо данi⁹⁰ для вибiрок жертв сексуальної злочинностi проти дiтей, вiдiбраних за географiчним принципом, перерахувати наново, знаходимо для зв'язку мiж сексзлочином та психологiчними розладами r = +0,11 для чоловiкiв та r = +0,22 для жiнок (замiсть r = +0,29 та r = +0,26). Очевидна статева вiдмiннiсть.

В¹⁵⁴ для зв'язку сексзлочин-розлади статевої вiдмiнностi не виявлено, хоча виявлено для зв'язку мiж досвiдом сексуального злочину в дитинствi та наслiдками злочину, котрi суб'єктивно вiдчутi респондентами. В усiх оглядах^{131, 154, 90} узагальнюються науковi роботи в кращому разi на трьох¹⁵⁴-п'яти¹⁵⁴ вибiрках людей чоловiчої статi, чи дослiдження тiльки жiнок¹³¹. Тому науковi роботи про статевi вiдмiнностi жертв сексуальних злочинiв проти дiтей — дефiцитнi.

Наш огляд наукової лiтератури

Недолiки попереднiх якiсних та кiлькiсних оглядiв лiтератури на тему наслiдкiв сексуальної злочинностi проти дiтей показали необхiднiсть оглядiв додаткових. Якiснi щодо питання шкiдливостi, небезпечностi, фатальностi сексуального злочину для дитини будь-якої статi протирiчать одне одному, схильнi до неправильного вiдбору даних, суб'єктивностi, неточностi. Метааналiзи — коли наново перерахувати данi⁹⁰, — показали, що досвiд сексуального злочину в дитинствi та його наслiдки для психiки майже не пов'язанi. Проте метааналiзованi науковi роботи щодо шкiдливостi, небезпечностi, фатальностi сексуального злочину проти дитини будь-якої статi висновки не зробили чи зробили рiзнi: дослiджували невiрно чи взяли респондентiв замало. Тому в нашому оглядi наукових робiт узагальнюватимемо так, аби результати можна було поширити на жертв сексуальної злочинностi в дитинствi усiх (на генеральну сукупнiсть). А саме, збираємося метааналiзувати науковi дослiдження на студентах.

На студентах томý, що, по-перше, це найбiльша позаклiнiчна група жертв, яка чудово характеризує жертв i нестудентiв (мiж дорослими США пройшли коледжi близько половини)^{61, 182}; по-друге, науковi роботи щодо вивчення студентiв мiстять данi про впливи (обставини виховання) на зв'язки сексзлочин-розлади, що дозволяє для наслiдкiв сексуального злочину проти дитини виявити справжню причину; по-третє, науковi роботи щодо вивчення студентiв мiстять iншi данi, котрi дозволяють вивчати небезпечнiсть сексуального злочину для жертв рiзної статi, бо чимало дослiджено студентiв-чоловiкiв. Данi про сексуальнi злочини в дитинствi майбутнiх студентiв узагальненi ще не були, тож упередженiсть проти подiбних наукових робiт необхiдно подолати.

Казали⁹⁰, нiби жертви-студенти занадто молодi чи товстошкiрi, аби розвивати симптоми псих(олог)iчних розладiв. Проте показано в¹³¹, що зв'язки сексзлочин-розлад серед жертв юних та зрiлих однаковi. Так само як однаковi для студентства⁹⁰, нацiй¹⁵⁴ та мiсцевих громад*. Заяви, нiби майбутнiх студентiв нiякими сексуальними злочинами в дитинствi не проймеш, є безпiдставними.

Про шкiдливiсть, небезпечнiсть, фатальнiсть сексуальної злочинностi проти дiтей рiзної статi судитимемо за методами рiзними. Про (в) фатальнiсть сексуального злочину для дитячої психiки судитимемо через узагальнення значень коефiцiєнту кореляцiї мiж сексуальними злочинами та псих(олог)iчними розладами — значень, якi наведенi в рiзних наукових роботах щодо вивчення студентiв. Про (г) вплив статi жертви судитимемо за можливою кореляцiєю мiж нею та значеннями коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад; за статистичною значимiстю лiнiйної залежностi мiж коефiцiєнтами кореляцiї для рiзних стáтей; за вiдгуками жертв на сексуальний злочин проти них. Вiдгуки демонструють i те, (б) скiльки людей серед жертв сексуальної злочинностi проти дiтей страждає. Про (а) шкiдливiсть сексуального злочину для дитини судитимемо за тим, який зв'язок є мiж сексуальними злочинами проти дитини, обставинами її виховання та псих(олог)iчними розладами в студентському вiцi — для того вивчаємо науковi роботи зi статистичного контролю.

Метод

Вiдбiр наукових робiт

Науковi роботи про сексуальнi злочини проти дитини за 1974 – 1995 роки знаходили використовуючи базу PsycLIT, за 1974 – 1995 роки — базу Sociofile, за 1967 – 1995 роки — базу PsycInfo, за перiод до 1995 року — базу Dissertation Abstracts International, за 1966 – 1995 роки — базу ERIC. Запити: adjustment or effect or effects, college or undergraduate or undergraduates, sex abuse or sexual abuse or child and adult and sexual. До метааналiзування пiдготували науковi роботи, котрi знали до цього, також згаданi в бiблiографiях.

Метааналiзованi лише науковi роботи про сексуальнi злочини, скоєнi в дитинствi над майбутнiми студентами, окремо вiд iнформацiї про сексуальнi злочини в дитинствi нестудентiв. Узагальнюються науковi роботи лише тi, де:

по-перше, контрольна група, в якiй немає студентiв — жертв сексуального злочину в дитинствi;
по-друге, данi про сексуальнi злочини проти дитини поданi окремо вiд iнформацiї про несексуальнi злочини проти дитини;
по-третє, данi про хоча б один з нижченаведених симптомiв псих(олог)iчного розладу;
по-четверте, данi, за якими вираховувати коефiцiєнти кореляцiї сексзлочин-розлади чи статистику вiдгукiв жертв про скоєний проти них у дитинствi сексуальний злочин.

Як i в iнших метааналiзах^{90, 139}, iнодi трапляються науковi роботи про вивчення бiльше нiж однiєї вибiрки. Наприклад, у⁶⁴ дослiдженi хлопцi-студенти Середнього заходу США та хлопцi-студенти Пiвденного сходу США — двi вибiрки брали як окремi. В¹⁵⁴ жiночi вибiрки розглянутi окремо вiд чоловiчих. В однiй науковiй роботi можливi рiзнi коефiцiєнти кореляцiї, бо вирахованi за рiзною методологiєю (до прикладу, кореляцiя мiж сексзлочином та депресiєю, вимiряною за методом Арона Бека¹⁰, вiдрiзняєеться вiд кореляцiї мiж сексзлочином та депресiєю, вiмiряною за тестом Symptom Checklist⁴³). В цьому випадку Пiрсонiвськi коефiцiєнти кореляцiї (r-ки) перерахованi в коефiцiєнти кореляцiї Фiшерiвськi (z-ки), пiсля чого можна вирахувати середню. Це використовується в iнших метааналiзах, як⁴⁹, i рекомендовано в¹⁶⁰. Такий середнiй коефiцiєнт кореляцiї мiж сексзлочином та одним симптомом, вирахований для однiєї вибiрки, називається коефiцiєнтом кореляцiї сексзлочин-розлад на рiвнi симптома. Трапляються науковi роботи, в яких наводяться рiзнi коефiцiєнти для однiєї й тiєї самої вибiрки, проте для рiзних симптомiв псих(олог)iчного розладу (до прикладу, коефiцiєнт кореляцiї сексзлочин-розлад на рiвнi тривоги та коефiцiєнт кореляцiї сексзлочин-розлад на рiвнi депресiї). Подiбно до iнших метааналiзiв¹³¹, для кожної вибiрки усереднювали z-ки для рiзних симптомiв, отримуючи середнє значення коефiцiєнту кореляцiї на рiвнi вибiрки, що пiдлягає метааналiзуванню. Чи вираховували середнє всiх вибiрок для окремого симптома.

Таким чином обрали 59 наукових робiт, з яких публiкацiй 36, рукопис 21 та дипломнi роботи 2. В них за 70 вибiрками дослiджена статистика сексуальної злочинностi проти дiтей, за 54 вибiрками вираховано коефiцiєнтiв кореляцiї сексзлочин-розлади 54 — на рiвнi вибiрок та 214 — на рiвнi симптомiв, за 21 вибiркою дослiджена статистика вражень жертви пiд час сексуального злочину, за 10 вибiрками дослiджена статистика ставлення жертви до скоєного над нею сексуального злочину, за 11 вибiрками дослiджена статистика суб'єктивних скарг вiд жертв на нiбито наслiдки сексуального злочину для психiки. Для вираховування коефiцiєнтiв кореляцiї респондентiв 35703 (13704 чоловiки та 21999 жiнок), а взагалi число бiльше: метааналiзували також наукову роботу⁷⁹, в якiй кiлькостi жiнок та чоловiкiв не наведенi. Вiдгуки жертв сексуальної злочинностi проти дiтей здобутi за допомогою 3136 респондентiв (783 чоловiки з 13 вибiрок i 2353 жiнки з 14 вибiрок), але метааналiзована робота¹⁶⁹ не вказує стать респондентiв, а тому число є бiльшим.

Кодування даних

З кожної наукової роботи кодуємо такi данi:

будь-якi статистичнi характеристики зв'язку мiж сексуальними злочинами проти дiтей та псих(олог)iчними розладами в дорослому вiцi на кшталт критерiю Стюдента t чи Снедекора F, коефiцiєнтiв кореляцiї r чи z, критерiю χ², кiлькостi ступенiв свободи ν чи об'єму вибiрки N;
симптоми псих(олог)iчних розладiв, якi корелюють iз досвiдом сексуального злочину в дитинствi;
третi величини (ступiнь застосування сили пiд час сексуального злочину проти дитини, ступiнь контакту з тiлом дитини, кiлькiсть епiзодiв сексуального злочину проти дитини тощо) окрiм незалежної (ступеню наявностi досвiду сексуального злочину в дитинствi) та залежної [ступеню вираженостi симптома псих(олог)iчного розладу] змiнних величин;
стать респондентiв;
дефiнiцiя сексуального злочину проти дитини в рiзних наукових роботах: до якого вiку вважати дитиною, чи вважати неконтактний секс рiзновидом сексуального злочину, чи вважати секс за бажанням дитини рiзновидом сексуального злочину;
вiдгуки жертви: дитячi враження, ставлення до сексуального злочину пiсля дорослiшання, суб'єктивнi спостереження жертви за тим, як скоєний проти неї в дитинствi сексуальний злочин вплинув на психiку та статеве життя;
обставини виховання (майбутньої) жертви сексуального злочину;
зв'язок мiж обставинами виховання жертви сексуального злочину, сексуальним злочином проти дитини та псих(олог)iчними розладами в дорослому вiцi.

Три рiзновиди даних [вiдмiннiсть мiж жертвами сексуальної злочинностi проти дiтей та звичайними людьми за станом псих(олог)iчного здоров'я, вiдмiннiсть мiж тими жертвами та звичайними людьми за обставинами виховання, зв'язок мiж обставинами виховання в дитинствi та станом псих(олог)iчного здоров'я в дорослому вiцi] використанi для з'ясування, чи зв'язок мiж досвiдом сексуального злочину в дитинствi та псих(олог)iчними розладами в дорослому вiцi не викликаний обставинами виховання (майбутньої) жертви.

Потiм узагальнемо науковi роботи зi статистичного контролю — оцiнки зв'язку мiж сексуальними злочинами та псих(олог)iчними розладами за рiзних обставин виховання жертви. Це продемонструє, чи зв'язок мiж сексуальними злочинами та псих(олог)iчними розладами є статистично значущим.

Псих(олог)iчнi розлади пiсля сексуального злочину проти дитини

Узагальнюючи науковi роботи про сексуальну злочиннiсть проти дiтей, виявили, що її пов'язують iз 18 симптомами псих(олог)iчних розладiв у дорослому вiцi. Iншi симптоми згаданi рiдко, тому не метааналiзованi.

Алкоголiзм, який дiагностований за Мiчиганським тестом MAST¹⁹, методикою Федiра Мiллона MCMI¹²¹ та методиками авторiв метааналiзованих робiт.
Тривога, дiагностована за Symptom Checklist'ом (SCL-90-R)⁴³, Гопкiнсiвською методикою HSCL⁴⁴, скороченою версiєю Symptom Checklist'у BSI⁴⁶, методикою TSC-33 чи TSC-40²⁵, Мiннесотським тестом MMPI⁷⁷, MCMI, тестом iнституту Особистостi та здiбностей IPAT¹⁰¹, шкалою STAI¹⁷⁷ та методиками авторiв метааналiзованих робiт.
Депресiя, дiагностована за SCL-90-R, HSCL, TSC-33, TSC-40, MMPI, скороченою версiєю MMPI HSF⁸⁶, MCMI, тестом Раймунда Кетеля CAQ³⁴, тестом Арона Бека BDI¹⁰ та методиками авторiв метааналiзованих робiт.
Дисоциацiя — втрата самоосвiдомлення, пам'ятi, непочування себе собою, — дiагностована за шкалою DES¹⁶, шкалою Джона Брíра²⁴, TSC-33, TSC-40.
Розлади харчування, дiагностованi за тестами на переїдання¹³², подiбними до BULIT'у¹⁷⁴ чи тесту Давида Гарнера EAT-26⁶⁶, чи тесту Iльчики — Сивухи — Скугаревського — Суїхи EDI⁶⁷ та методиками авторiв метааналiзованих робiт.
Злiсть, яка дiагностована за SCL-90-R чи BSI.
Закомплексованiсть, яка дiагностована за SCL-90-R, HSCL, BSI.
Iнтернальнiсть — вiдчуття, нiби контролюєш своє життя, — що дiагностовано за тестом Юлiана Ротера¹⁶³ або iншими^{135, 37}.
Нав'язливостi — постiйнi думки, потяги, вчинки, яких уникнути не можна, хоч як намагайся чи iгноруй, — дiагностованi за SCL-90-R, HSCL чи BSI.
Паранойяльнiсть — порушення мислення, подiбнi до приписування власних психiчних станiв та процесiв iншим, пiдозрiлостi, вiрi у власну велич тощо, — дiагностована за SCL-90-R, HSCL, BSI, MCMI, MMPI, HSF чи CAQ.
Фобiя — постiйний невиправданий страх перед людиною, мiсцем, рiччю, ситуацiєю, — дiагностована за SCL-90-R чи BSI.
Психотичнi симптоми — душевнi розлади чи манiї, подiбнi до галюцинацiй, автоматизмiв Кандинського — Клерамбо тощо, — дiагностованi за BSI, SCL-90-R, MCMI, MMPI, CAQ чи Теннесiйською шкалою TSCS⁶⁰.
Самооцiнка, дiагностована за TSCS, Розенбергiвською шкалою¹⁵⁸, шкалою Сiмейного сприйняття⁹², Мак-Перлiвською¹¹⁵, Ервiнiвською⁵⁰, Куперсмiтiвською⁴².
Сексуальнi патологiї, дiагностованi за шкалою Фiнкельхора⁵⁴, Рiда¹⁵⁰, Дерогатiса⁴⁵, тесту Психосексуальної функцiональностi¹⁶⁸ та Сексуальної збуджуваностi⁸³, TSC-33, TSC-40, Ервiнiвською шкалою та методиками авторiв метааналiзованих робiт.
Соцiалiзованiсть, яка дiагностована за тестом SSQ¹⁶⁵, тестом Iнтерперсональних взаємовiдносин¹⁶⁷ чи Iнтерперсональних проблем⁸⁴, Техаським тестом⁸¹, шкалою SAS¹⁸⁴, тестом Спенсера Рáфуса¹⁴⁸, шкалою Ротера¹⁶³, шкалою Близькостi¹⁷⁹, TSCS, Мак-Перлiвською, Галасiвською CSES⁶⁵, шкалою Студентського розвитку та життя¹⁸⁷, Мiлерiвською шкалою MSIS¹²⁰ та методиками авторiв метааналiзованих робiт.
Розлади сну та соматичнi, дiагностованi за шкалою Мак-Мiлена¹¹², HSCL, TSC-33, TSC-40, BSI, SCL-90-R, MCMI, MMPI, HSF, CAQ та методиками авторiв метааналiзованих робiт.
Суїцидальнiсть, дiагностована за шкалою RFL¹⁰⁷, тестом SBQ¹⁰⁸ та методиками авторiв метааналiзованих робiт.
Душевне здоров'я загалом, — змiнна, подiбна до психологiчних симптомiв у⁹⁰ та загальних симптомiв у¹³¹, — дiагностоване за допомогою Загальної шкали самопочуття¹¹⁶, HSCL, TSC-33, TSC-40, SCL-90-R, BSI, Комреєвською шкалою³⁹, TSCS та методиками авторiв метааналiзованих робiт.

Розрахунки

Зв'язки мiж змiнними величинами, незалежними та залежними, характеризованi Пiрсонiвськими коефiцiєнтами кореляцiї r.

Якщо зв'язок мiж сексуальним злочином проти дитини та псих(олог)iчними розладами в дорослому вiцi характеризується додатньою r, означає, що серед тих, над ким у дитинствi скоїли сексуальний злочин, псих(олог)iчнi розлади зустрiчаються частiше.
Якщо зв'язок мiж обставинами виховання дитини та сексуальним злочином проти неї характеризується додатньою r, означає, що серед тих, над ким у дитинствi скоїли сексуальний злочин, виховання тяжче.
Якщо зв'язок мiж обставинами виховання дитини та її псих(олог)iчними розладами в дорослому вiцi характеризується додатньою r, означає, що виховання було тяжче в тих, у кого псих(олог)iчнi розлади.

Коефiцiєнти Пiрсона r також демонструють зв'язки мiж залежними змiнними [до прикладу, псих(олог)iчними розладами в дорослому вiцi] та третiми змiнними (до прикладу, ступеню застосування сили пiд час сексуального злочину проти дитини).

Якщо зв'язок мiж третiми змiнними та псих(олог)iчними розладами чи вiдгуками жертви на сексуальний злочин, скоєний проти неї в дитинствi, характеризується додатньою r, означає, що показники третiх змiнних вищi для тих, у кого бiльше псих(олог)iчних розладiв чи негативних вiдгукiв.

Нарештi, Пiрсонiвськi коефiцiєнти r демонструють вiдмiнностi мiж вiдгуками дорослих жертв сексуальної злочинностi проти дiтей рiзної статi.

Якщо зв'язок мiж статтю жертви сексуального злочину проти дитини та її вiдгуками в дорослому вiцi характеризується додатньою r, означає, що чоловiча стать сексуальнi злочини проти себе в дитинствi схвалює частiше за жiночу.

Метааналiзовували коефiцiєнти r за формулами^{160, 161}. Iнколи трапляється наукова робота, в якiй рiзнi r за рiзними групами респондентiв^{38, 157, 170}, i для того, щоб їх можливо було порiвняти з iншими науковими роботами, де наведенi коефiцiєнти за всiма групами респондентiв разом, об'єднали в групу єдину, порiвняли з контрольною групою^{131, †}. Коефiцiєнти кореляцiї, середнi на рiвнi вибiрки та середнi на рiвнi симптома, метааналiзованi за формулами^{160, 172}: Пiрсонiвськi r-ки переводили у Фiшерiвськi z-ки, брали середнє як лiнiйну комбiнацiю значень коефiцiєнту кореляцiї z з ваговими ν-множниками для кожного значення подiлити на суму всiх вагових ν-множникiв (якi пропорцiйнi до кiлькостi ступенiв свободи: ν = N − 3, де N — кiлькостi респондентiв), а потiм за середнiм Фiшерiвським коефiцiєнтом отримували незмiщену оцiнку r_н Пiрсонiвського коефiцiєнту кореляцiї — для генеральної сукупностi жертв сексуальної злочинностi проти дiтей. Незмiщену томý, що, в порiвняннi з будь-якою науковою роботою, кiлькiсть респондентiв характеризує найбiльшу^{160, 172}. Наскiльки така оцiнка статистично значуща, перевiрятимемо за тим, чи вписується в iнтервал значень коефiцiєнту кореляцiї, котрих iмовiрнiсть 0,95. Якщо в iнтервалi немає нуля, оцiнювання кореляцiї в r_н вважатимемо статистично значущим¹⁷².

Для перевiрки Брюс Рiнд iз Пилипом Тромовичем кодували псих(олог)iчнi розлади, вiдгуки жертв, їхнi кореляцiї з досвiдом сексуального злочину в дитинствi, кореляцiї виховання-сексзлочин, кореляцiї виховання-розлади, результати статистичного контролю — це все, наведене в наукових роботах, кодували незалежно. Результати спiвпадали на 85% – 100%, а розбiжностi з'ясували пiд час обговорення.

Результат

Статистика сексуальної злочинностi проти дiтей

Дефiнiцiя

Що вважати за сексуальний злочин проти дитини, в рiзних наукових працях рiзне (див. таблицю 13). Здебiльшого (70%) так називається секс мiж дорослим i дитиною, навiть якщо дитина хоче. У п'ятiй частинi (20%) наукових праць оголошено злочинним секс лише проти бажання дитини. Здебiльшого (73%) науковi працi називали злочинним i неконтактний секс (ексгiбiцiонiзм або розмови з дитиною про секс), а 24% — лише контактний.

У бiльшостi (88%) наукових праць обговорюється, кого вважати за дитину. Здебiльшого дiтьми назвали 0–15-рiчних (35%) або 0–16-рiчних (25%). Аби дiтьми не вважати 14-рiчних (25%) або взагалi пiдлiткiв, таких наукових робiт меншiсть.

Бiльше половини (59%) злочинним оголосили секс iз вiковою рiзницею, що перевищує п'ять рокiв. Бiльше чвертi (27%) — десять. Третина (32%) дослiджень оголосила злочинним i секс мiж однолiтками, коли нав'язаний. Iнцест автоматично проголошений за сексуальний злочин у 14% наукових робiт.

Частота

26 Чоловiчих вибiрок дозволили судити про частоту скоєних проти них у дитинствi сексуальних злочинiв. З 13704 чоловiкiв жертвами визнано 14%. Мiж 3% та 37% середнє без вагових множникiв — 17% (σ = 10%). Жiночих вибiрок, за якими зможемо вирахувати, 45. З 21999 жiнок жертвами визнали 27%. Мiж 8% та 71% середнє без вагових множникiв є 28% (σ = 16%). (Див. таблицю 13.)

Рiзновиди

З усiх наукових робiт ²¹⁄₅₉ = 35,6% мiстили данi про рiзновиди сексуального злочину проти дитини: запрошення до сексу, ексгiбiцiонiзм, петинґ, мастурбування, кейра, вестибулярний коїтус та коїтус. Подекуди вважається, нiби в такiй послiдовностi зростає ступiнь тяжкостi сексуального злочину проти дитини. От i ми розрiзняємо такi злочини як ексгiбiцiонiзм, розбещення та зґвалтування. Ексгiбiцiонiзм у нас роздивляння чи демонстрацiя статевих органiв, як респондентовi здалося, мотивованi сексуально. Розбещенням називатимемо позагенiтальнi та генiтальнi дотики до дитини, як респондентовi здалося, мотивованi сексуально. Ґвалтом назвали коїтус навiть вестибулярний. Пiд час усереднення за ваговi множники берем об'єми N вибiрок. У деяких наукових роботах є данi про комбiнованi злочини (коли розбещення супроводжує, наприклад, ексгiбiцiонiзм), а не про кожний рiзновид окремо, тому кiлькiсть ми дiлили порiвну. Оскiльки багато наукових робiт обмежується лише випадками ґвалтування дiтей, очiкуємо, що менш тяжкi злочини недооцiненi.

Статистику наводимо в таблицi 1 окремо та разом для кожної статi. Порiвнюємо статистику студентську та загальнонацiональну для трьох країн^{7, 105, 111}. Загальнонацiональнi дослiдження — через опитування тет-а-тет респондентiв, обраних так, аби могли узагальнити на всю їхню країну (Великобританiю, США, Iспанiю). Останнiх у середньому (без вагових множникiв) погодилося вiдповiдати 83%, тому данi заслуговують на довiру. Подiбно до студентських дослiджень, загальнонацiональнi пiд сексуальними злочинами проти дiтей розумiли рiзне. Студентки, яких у дитинствi зґвалтували, попадаються не рiдше, нiж зґвалтованi в дитинствi жительки окремих країн. Iнша справа зґвалтованi в дитинствi чоловiки, що частiше зустрiчаються в навчальних закладах (33%), анiж у країнi загалом (13%). Оскiльки страшнiше за коїтус нiбито злочину нема, вважати, що студенти-чоловiки зазнали в дитинствi менш страшного сексуального злочину, буде неправильним.

Ступiнь тяжкостi сексуального злочину проти дитини вимiрюють i за вiдносинами мiж злочинцем та жертвою^{48, 105}. Ми розрiзняємо внутрiшньосiмейнi злочини (скоєними батьками, опiкунами, бабусями-дiдусями, старшими братами-сестрами) та злочини, скоєнi вiддаленими родичами. У таблицi 2 данi щодо iнцесту вказують, що студенти про внутрiшньосiмейний секс повiдомляють рiдко (16% для обох статей), проте жiнки — в 2½ рази частiше (20% проти 8%).

Порiвнюємо з даними загальнонацiональними — знаходимо, що спiвпадають. Тому говорити, нiби студенти пережили найлегшi форми сексуального злочину, нiби вивчати на студентах не можна, — такi припущення безпiдставнi.

Iнший показник ступеню тяжкостi сексуального злочину — частота скоєння проти окремої дитини. Вважається, що чим епiзодiв бiльше, тим i злочин є тяжчим. Подiбна статистика наводиться в 11 наукових роботах про 1195 жертв серед студентiв. Бiльше одного епiзоду було в 46% з них. До порiвняння, три загальнонацiональнi дослiдження показали 990 жертв i через ваговi множники середнє виходить 52%. Без них виходить однакове що для студентiв (49%, σ = 11%), що для цiлої країни (49%, σ = 15%). Дослiдження на студентах не гiршi за дослiдження загальнонацiональнi.

Нарештi, про ступiнь тяжкостi сексуального злочину проти дитини судять за використанням пiд час нього сили чи погроз. Таку статистику наведено в десяти наукових роботах про студентiв (шiсть чоловiчих вибiрок та шiсть жiночих). Серед 355 жертв-чоловiкiв нав'язування було в 23%, а для 753 жертв-жiнок — удвiчi частiше, 41%. Без вагових множникiв середнi виходять вiдповiдно 22% (σ = 21%) та 42% (σ = 26%). Данi, що настiльки неспiвпадають, обраховувати необхiдно з обережнiстю. Була ще наукова робота, в якiй 31% — величина промiжня, бо в нiй про студентiв обох статей. Загальнонацiональнi дослiдження статистику застосування сили та погроз не вели.

в). Зв'язок мiж сексуальним злочином та псих(олог)iчними розладами в жертви

На рiвнi вибiрки

Аби з'ясувати, наскiльки руйнiвнi сексуальнi злочини для дитячої психiки, вирахуємо середнi коефiцiєнти кореляцiї сексзлочини-розлади на рiвнi вибiрки (таблиця 13^‡). Дорiвнює для 15912 респондентiв r_н = +0,09, i подiбне значення вписується в iнтервал [+0,08; +0,11] значень, яких iмовiрнiсть 0,95. Оскiльки в iнтервалi немає нуля, таке значення приймаємо — студенти, над якими в дитинствi скоїли сексуальний злочин демонструють псих(олог)iчних розладiв бiльше. Проте рiзниця мiж звичайними людьми та жертвами замала³⁵, на псих(олог)iчне здоров'я жертви досвiд сексуального злочину в дитинствi вливає менше нiж на r_н² = 0,0081 < 1%.

Проте метааналiзованi значення коефiцiєнтiв кореляцiї сексзлочин-розлади мiж собою не погоджуються, бо χ²(53) = 78,00 є низької вiрогiдностi: P[χ²(53) ≥ 78,00] < 0,01. Аби коефiцiєнти узгодити, видалимо найменш ймовiрнi значення коефiцiєнтiв — тi, що вiдхиляються вiд середнього без вагових множникiв значення принаймнi на ±1,96σ. Такими значеннями є: r = +0,36⁸⁹, r = +0,40¹⁵⁷ та r = −0,25¹⁷³, якi дорiвнюють вiдповiдно z = 2,71, z = 3,16 та z = −3,60. Першi два значення, з наукових робiт ⁸⁹ та ¹⁵⁷, — це коефiцiєнти не стiльки кореляцiї сексзлочин-розлад, скiльки кореляцiї iнцест-розлад. Що значення r = +0,40¹⁵⁷ є малоймовiрним, визнано в¹³¹. Вищенаведенi значення коефiцiєнту кореляцiї отримали використовуючи SAS, BDI, RSE, DSFI⁸⁹, MMPI¹⁵⁷, LOC, TSCS¹⁷³. Ця методика використана також у наукових роботах, якi вирахували ймовiрнi значення, тому проблема не в психометрiї. Коли видалити малоймовiрнi значення, залишаються тi, що мiж собою погоджуються, бо значення χ²(50) = 49,19 цiлком iмовiрне для ν + 1 = 51 вибiрки та N = 15635 респондентiв: P[χ²(50) ≥ 49,19] > 0,50.

Середнє ймовiрних значень коефiцiєнтiв кореляцiї сексзлочин-розлади виходить невеликим (r_н = +0,09) i вписується в iнтервал [+0,08; +0,11] значень коефiцiєнта, котрих iмовiрнiсть 0,95, — нiчого не змiнилося. Аби стверджувати, нiби сексуальнi злочини руйнiвнi для дитячої психiки, зв'язок мiж досвiдом сексуального злочину в дитинствi та псих(олог)iчними розладами в дорослому вiцi виходить заслабким.

На рiвнi симптома

Далi метааналiзуємо зв'язок мiж досвiдом сексуального злочину в дитинствi та конкретним симптомом псих(олог)iчного розладу в дорослому вiцi. Середнi на рiвнi симптома коефiцiєнти кореляцiї сексзлочин-розлад наводяться в таблицi 3.

Отримали, що наведенi в рiзних наукових роботах значення коефiцiєнтiв кореляцiї сексзлочин-розлад погоджуються мiж собою для восьми симптомiв та не погоджуються для десяти. Для тих, що не погоджуються, ми за вищеописаною процедурою викреслювали найменш iмовiрнi значення коефiцiєнту, проте не бiльше нiж два рази. Так отримали, що погоджуються значення коефiцiєнту для 15 симптомiв та не погоджуються для трьох. Не погоджуються мiж собою наведенi в рiзних наукових роботах значення коефiцiєнтiв кореляцiї сексзлочин-злiсть, кореляцiї сексзлочин-самооцiнка, кореляцiї сексзлочин-сексопатологiя. З дев'яти малоймовiрних значень для семи симптомiв, яких видалити виявилося достатньо для узгодження, бiльшiсть брали з двох наукових робiт, яких данi порушили узгодження значень i на рiвнi вибiрки також: п'ять з¹⁵⁷, одне з⁸⁹. Цi значення разом з жiночими значеннями¹⁴ — з малоймовiрних найбiльшi. Два iнших малоймовiрнi значення^{59, 64} — найменшi. Психометрiя в^{89, 157} така ж сама, що й для значень коефiцiєнтiв на рiвнi вибiрки, в^{14, 59} — за методиками авторiв наукових робiт, в⁶⁴ — за SCL-90-R. Багато значень, якi цiлком ймовiрнi, вирахованi за даними психометрiї авторської чи SCL-90-R також, i це говорить про те, що проблема не в методах психометрiї.

Iґнорування малоймовiрних значень коефiцiєнту кореляцiї продуктивне, середнє значення майже не змiнює, тому служить оцiнкою незмiщеною — за якою виходить, що досвiд сексуального злочину в дитинствi з жодним iз 18 симптомiв псих(олог)iчного розладу практично не пов'язаний³⁵. Для симптомiв оцiнюється зв'язок вiд r_н = +0,04 до r_н = +0,13. Для симптомiв майже всiх (окрiм iнтернальностi) кореляцiя з дитячим досвiдом сексуального злочину вписується в iнтервал значень, яких iмовiрнiсть 0,95, у якому немає нуля. I це означає, що майже всi симптоми псих(олог)iчного розладу зустрiчаються приблизно однаково що серед жертв, що серед звичайних людей. Тому нiчого фатального для дитячої психiки вiд сексуального злочину немає.

г). Вплив статi жертви

Чи може кореляцiя бути функцiєю третiх змiнних

Аби перевiрити, чи варiює коефiцiєнт кореляцiї сексзлочин-розлад на рiвнi вибiрки через варiювання третiх змiнних, оцiнимо зв'язок його з тiєю частиною коефiцiєнту, котрої середня не залежить вiд третiх змiнних. Чому саме на рiвнi вибiрки — бо з наукових робiт значень зiбрали набагато бiльше, нiж на рiвнi симптома, та й для побудови реґресiйної (лiнiйної) залежностi мiж (середнiм) коефiцiєнтом кореляцiї сексзлочин-розлад i третiми змiнними бiльш пiдходить. Подiбно до iнших метааналiзiв¹³⁹, ця залежнiсть характеризовала зв'язок мiж коефiцiєнтом кореляцiї сексзлочин-розлад i кожною з третiх змiнних при фiксованих значеннях iнших змiнних, бо змiннi могли впливати одна на одну. Для кожної вибiрки використовуються ваговi множники (N − 3), щоб коефiцiєнти кореляцiї мiж коефiцiєнтами кореляцiї сексзлочин-розлад та третьою змiнною вийшли незмiщеними⁸⁰. Дослiджуються реґресiйнi вiдношення мiж коефiцiєнтами кореляцiї сексзлочин-розлад i третiми змiнними як:

ступiнь контактностi сексуального злочину проти дитини не вказано якої статi (сексуальний злочин узагалi вiдрiзняється вiд тiльки контактного сексуального злочину),
ступiнь бажаностi сексуального злочину для дитини не вказано якої статi (сексуальний злочин узагалi вiдрiзняється вiд сексуального злочину проти бажання дитини);
стать жертви (чоловiча, жiноча).

Остання змiнна — задля перевiрки, чи справдi для жiнок зв'язок сексзлочин-розлади тiснiший. Що стосується змiнної контактностi, то вважається, нiби дотики до дитини з боку злочинця страшнiшi, нiж ексгiбiцiонiзм, i тому з'ясовуємо, чи для незайманих жертв кореляцiя сексзлочин-розлад не є меншою. Нарештi, вважаємо, що коли дитина сексуального злочину не хотiла, то постраждає вiд нього бiльш iмовiрно. Вплив контактностi чи дитячого бажання легко недооцiнити, бо третя змiнна цьому не є iзомофрною (до прикладу, жертва, котра не хотiла сексу, може потрапить як до групи жертв сексуального злочину, так i до групи жертв небажаного сексуального злочину — чи можливо з'ясувати рiзницю?). До реґресiї включили комбiнованi змiннi як:

ступiнь контактностi сексуального злочину проти дитини певної статi [будь-який сексуальний злочин проти хлопчика/парубка вiдрiзняється вiд сексуального контакту з хлопчиком/парубком, вiдрiзняється вiд будь-якого сексуального злочину проти дiвчин(к)и, вiдрiзняється вiд сексуального контакту з дiвчин(к)ою],
ступiнь бажаностi сексуального злочину для дитини певної статi [будь-який сексуальний злочин проти хлопчика/парубка вiдрiзняється вiд сексуального злочину проти бажання хлопчика/парубка, вiдрiзняється вiд будь-якого сексуального злочину проти дiвчин(к)и, вiдрiзняється вiд сексуального злочину проти бажання дiвчин(к)и].

Такi змiннi як: наскiльки дитина не вказано якої статi задоволена ступенем контакту, чи: наскiльки дитина певної статi задоволена ступенем контакту, не метааналiзували, бо чоловiчої групи, котра не хотiла статевого контакту в дитинствi, немає; бо жiноча група, котра не хотiла статевого контакту в дитинствi, — лиш одна вибiрка. До того ж, ми виключили вищенаведенi малоймовiрнi значення коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад, ще й значення з наукових робiт, в яких не розрiзняли стать жертви.

Iмовiрнiсть спостережуваної реґресiйної залежностi мiж коефiцiєнтом кореляцiї сексзлочин-розлад i третiми змiнними за умови нешкiдливостi сексзлочину становить P[F(5;41) ≥ 2,09 ∣ ℍ₀] = 0,09, i це набагато вище за ймовiрнiсть помилки першого роду. Множники реґресiйної залежностi вираховували за середньоквадратичними похибками⁸⁰. Виявилося, що коефiцiєнти кореляцiї сексзлочин-розлад залежать вiд змiнної бажання жертви не вказано якої статi, змiнної бажання жертви певної статi, змiнної статi жертви. Залежнiсть вiд змiнної ступеню контактностi сексу для не вказано якої статi чи ступеню контактностi сексу для певної статi, статистично незначуща. З ними сексзлочин i розлади корелюють на вiдповiдно r(41) = +0,15 i r(41) = −0,13 — iмовiрнiсть випадковостi тих значень: P(−0,13 ≤ r ≤ +0,15 ∣ ℍ₀) > 0,30.

Тому побудували реґресiйну залежнiсть мiж коефiцiєнтом кореляцiї сексзлочин-розлад i змiнною бажання для не вказано якої статi, змiнної бажання для певної статi, змiнної статi — така залежнiсть є статистично значущою: P[F(3;43) ≥ 3,18 ∣ ℍ₀] = 0,03 < α ≡ 0,05. Для всiх трьох змiнних коефiцiєнт їхньої кореляцiї з коефiцiєнтом кореляцiї сексзлочин-розлад становить вiдповiдно r(43) = +0,33, r(43) = −0,36, r(43) = +0,38. Iмовiрностi випадковостi таких значень P(−0,36 ≤ r ≤ +0,38 ∣ ℍ₀) < 0,05 меншi за ймовiрнiсть помилки першого роду. Цi результати показали, що, коли дитина сексу не хоче та є дiвчинкою, пiсля дорослiшання псих(олог)iчнi проблеми бiльш iмовiрнi. Проте можлива також i взаємодiя мiж змiнною бажання та змiнною статi.

Взаємодiя третiх змiнних

Аби з'ясувати, чи впливає стать жертви на бажання сексуального злочину проти себе, в рiзних групах чоловiкiв та жiнок, якi сексуального злочину в дитинствi хотiли чи не хотiли, незмiщенi значення коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад обраховували окремо.

Усереднювали Фiшерiвський z-коефiцiєнт кореляцiї сексзлочин-розлад в групi чоловiкiв та групi жiнок i з'ясовували, чи можлива лiнiйна комбiнацiя мiж двома середнiми, аби множники давали в сумi нуль.
Усереднювали Фiшерiвський z-коефiцiєнт кореляцiї сексзлочин-розлад в групi тих, що сексуального злочину проти себе в дитинствi не хотiли, та групi тих, про кого невiдомо, чи хотiли, чи нi, — та з'ясовували, чи можлива лiнiйна комбiнацiя мiж двома середнiми, аби множники давали в сумi нуль.
Усереднювали Фiшерiвський z-коефiцiєнт кореляцiї сексзлочин-розлад в групi чоловiкiв, якi сексуального злочину проти себе в дитинствi не хотiли, та групi чоловiкiв, про яких невiдомо, чи хотiли, чи нi, — та з'ясовували, чи можлива лiнiйна комбiнацiя мiж двома середнiми, аби множники давали в сумi нуль.
Усереднювали Фiшерiвський z-коефiцiєнт кореляцiї сексзлочин-розлад в групi жiнок, якi сексуального злочину проти себе в дитинствi не хотiли, та групi жiнок, про яких невiдомо, чи хотiли, чи нi, — та з'ясовували, чи можлива лiнiйна комбiнацiя мiж двома середнiми, аби множники давали в сумi нуль.
Усереднювали Фiшерiвський z-коефiцiєнт кореляцiї сексзлочин-розлад в групi чоловiкiв, якi сексуального злочину проти себе в дитинствi не хотiли, та групi жiнок, якi сексуального злочину проти себе в дитинствi не хотiли, — та з'ясовували, чи можлива лiнiйна комбiнацiя мiж двома середнiми, аби множники давали в сумi нуль.

Значення z усереднювали за допомогою вагових множникiв, якi складали вiдношення мiж кiлькiстю ступенiв свободи цього значення в групi (N − 3) та сумою всiх ступенiв свободи для групи. Використовували методику дисперсiйного аналiзу та формулу¹⁶⁰. Множники лiнiйної комбiнацiї виходили наполовину додатнiми, наполовину вiд'ємними. z-Коефiцiєнти кореляцiї сексзлочин-розлад в рiзних групах порiвюнвали за допомогою величини ^Δz⁄_{σ_z} вiдношення їхньої рiзницi Δz до стандартного σ_z-вiдхилення⁸⁰, котрої квадрат має χ²-розподiл, — оцiнюється взаємна згода мiж незмiщеними оцiнками коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад за рiзних значень третьої змiнної.

В таблицi 4 результати чотирьох метааналiзiв за групою чоловiкiв та групою жiнок чи групою жертв та групою жертв проти власного бажання. В межах кожної групи значення коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад взаємно узгодженi, незмiщенi коефiцiєнти кореляцiї увiйшли в iнтервали значень, яких iмовiрнiсть 0,95 i якi не мiстять нуля. На 14578 респондентах обрахували що кореляцiя сексзлочин-розлад серед жiнок (r_н = +0,10) з кореляцiєю сексзлочин-розлад серед чоловiкiв (r_н = +0,07) узгоджуються, бо мiж групою чоловiкiв та групою жiнок середнi коефiцiєнти кореляцiї вiдрiзняються вiд стандартного вiдхилення в 1,42 рази, що статистично незначуще: P{Δz ⁄ σ_z ∈ (−∞; −1,42] ∩ [1,42; ∞) ∣ ℍ₀} > 0,10. Мiж групою жертв (r_н = +0,10) та групою жертв проти власного бажання (r_н = +0,10) — в 0,03 рази, що теж незначуще: P{Δz ⁄ σ_z ∈ (−∞; −0,03] ∩ [0,03; ∞) ∣ ℍ₀} > 0,10. Незначущiсть рiзницi мiж двома внутрiшньоузгодженими групами обумовлена вливом статi жертви на бажання сексуального злочину проти себе.

У таблицi 5 з'ясовується рiзниця мiж групою чоловiкiв-жертв, групою чоловiкiв-жертв, групою жiнок-жертв та групою жiнок-жертв. У кожнiй групi данi взаємно узгодженi. Для двох груп чоловiкiв зв'язку мiж довсвiдом сексуального злочину в дитинствi та псих(олог)iчними розладами в дитинствi майже нема (r_н = +0,04). Чоловiки, що в дитинствi сексуального злочину проти себе не хотiли, за значенням коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад (r_н = +0,13) вiд чоловiкiв, якi невiдомо, чи хотiли проти себе в дитинствi сексуального злочину чи нi (r_н = +0,04), вiдрiзняються на величину, котра перевищує стандартне вiдхилення в 2,16 разiв, i це статистично значуще: P{Δz ⁄ σ_z ∈ (−∞; −2,16] ∩ [2,16; ∞) ∣ ℍ₀} < 0,05. Видно, що чоловiки, якi сексуального злочину в дитинствi не бажали, частiше страждають на псих(олог)iчнi розлади, нiж чоловiки, про яких невiдомо, чи бажали, чи нi.

Що стосується 11631 жiнки загалом, жертви не бажаного в дитинствi сексу за коефiцiєнтом кореляцiї сексзлочин-розлади (r_н = +0,08) вiд жiнок, про яких невiдомо, чи бажаний, чи небажаний (r_н = +0,11), вiдрiзняються на величину, котра бiльша за стандартне вiдхилення в (−1,03) рази, що статистично незначуще: P{Δz ⁄ σ_z ∈ (−∞; −1,03] ∩ [1,03; ∞) ∣ ℍ₀] > 0,10.

Що стосується 3258 респондентiв, якi сексуального злочину проти себе в дитинствi не хотiли, група жiнок за коефiцiєнтом кореляцiї сексзлочин-розлад (r_н = +0,08) вiдрiзняється вiд групи чоловiкiв (r_н = +0,13) на величину, котра в (−1,21) рази бiльша за стандартне вiдхилення, така величина статистично незначуща: P{Δz ⁄ σ_z ∈ (−∞; −1,21] ∩ [1,21; ∞) ∣ ℍ₀} > 0,10.

Що стосується 11320 респондентiв, про яких невiдомо, чи хотiли вони сексуального злочину проти себе в дитинствi, чи нi, — для таких група жiнок за значенням коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад (r_н = +0,11) вiдрiзняється вiд групи чоловiкiв (r_н = +0,04) на величину, котра в 2,51 рази перевищує стандартне вiдхилення, що статистично значуще: P{Δz ⁄ σ_z ∈ (−∞; −2,51] ∩ [2,51; ∞) ∣ ℍ₀} < 0,02.

Цi результати, що стать впливає на бажання проти себе сексуального злочину, доповнюють i результати реґресiйного аналiзу. Псих(олог)iчне здоров'я жертви залежить вiд її бажання в дитинствi лише для чоловiкiв. Бiльше того, чоловiки-жертви, про яких невiдомо, чи бажали в дитинствi сексуального злочину проти себе, чи нi, — такi чоловiки за псих(олог)iчними розладами зовсiм iдентичнi до контрольної групи. Видно, що зв'язок мiж сексуальними злочинами проти дитини та її псих(олог)iчними розладами для жiночої та чоловiчої статi рiзний. Коли злочинним вважати лише секс проти бажання дитини, тодi стать не має значення.

Простi кореляцiї

Дослiджуючи на рiвнi вибiрки варiацiї коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад, обраховуєм його (без трьох вищезгаданих малоймовiрних значень) зв'язок iз додатковими факторами. Метааналiзовували ваговими множниками (N − 3) для рiзних методiв психометрiї (iнтерв'ювання чи письмовий тест), типiв органiзацiї (приватної чи державної), на запит якої робили дослiдження, методiв респондентового вiдбору (вивчення тих, кого легко знайти, чи всiх), середнiм вiком респондентiв, до якого вiку в окремiй науковiй роботi секс вважається злочином проти дитини, чи наукова робота була публiкацiю або рукописом.

Змiнна методу психометрiї не варiює, бо нiхто не iнтерв'ював. Тип органiзацiї також, i майже всi кореляцiйнi дослiдження здiйсненi навчальними закладами державними.

Що стосується методу вiдбору студентiв, науковi роботи про них: 25 про студентiв психологiчних або соцiологiчних спецiальностей, 13 про будь-яких студентiв. Метод респондентського вiдбору зi значеннями коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад пов'язанi на r(13 + 25) = +0,16, величина статистично незначуща: P{r ∈ (−∞; −0,16] ∩ [+0,16; +∞) ∣ ℍ₀} > 0,30.

Що стосується респондентовго вiку, котрий для демонстрацiї наслiдкiв сексуального злочину для психiки нiбито завеликий чи недостатнiй, то середнiй вiк респондента в окремiй науковiй роботi (варiює мiж 18 та 26⅖ роками, зважене середнє за всiмома науковими роботами 20⅘ рокiв) зi значеннями коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад пов'язаний лише на r(36) = +0,01, i така величина статистично незначуща: P{r ∈ (−∞; −0,01] ∩ [+0,01; +∞) ∣ ℍ₀} > 0,90.

Для вiку, в який респондент став жертвою сексуального злочину, та значень коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад — зв'язку практично немає: r(44) = −0,05; P{r ∈ (−∞; −0,05] ∩ [+0,05; +∞) ∣ ℍ₀} > 0,70.

Значення коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад зi змiнною, чи була наукова робота публiкована, значуще не пов'язане: r(49) = +0,25; P{r ∈ (−∞; −0,25] ∩ [+0,25; +∞) ∣ ℍ₀} = 0,08. Середнє для 27 вибiрок незмiщене значення коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад в публiкацiях (r_н = +0,11) ненабагато вище за данi 24 вибiрок в рукописах (r_н = +0,08).

Обставини злочину

Науковi роботи про сексуальнi злочини проти дiтей вказують обставини злочину (чи застосовано силу, чи був коїтус, тощо) зрiдка. Всi, що згадують, узагальнюємо. Дослiджують обставин п'ять: чи застосовано силу, чи був коїтус, скiльки продовжувалося, наскiльки часто, чи був iнцест — i ще декiлька таких комбiнованих обставин. Деякi науковi роботи вираховали коефiцiєнти кореляцiї мiж обставиною злочину та вiдгуками жертви чи мiж обставиною злочину та псих(олог)iчними розладами жертви — такi данi метааналiзували (кореляцiї для комбiнованих обставин — окремо). В кожнiй науковiй роботi, де наведенi коефiцiєнти кореляцiї мiж обставинами злочину та певними симптомами розладу, через усереднення z-ок отримували коефiцiєнт кореляцiї обставина — розлад не вказано якого симптома. Iнколи замiсть коефiцiєнтiв кореляцiї вказанi лише реґресiйнi коефiцiєнти чи (не)значущiсть — в останньому випадку, за рекомендацiєю¹⁶⁰, брали за значення коефiцiєнту кореляцiї нуль або значення, що вiдхиляється вiд ±1,00 з iмовiрнiстю їхньої випадковостi 0,05. Церез це можливе недооцiнення.

Всi данi про зв'язки мiж обставинами та наслiдками сексуального злочину зiбрано в таблицi 6. Значень статистично значущих менше за третину. Застосування сили пiд час злочину пов'язане з негативними враженнями та суб'єктивними скаргами на нiбито наслiдки сексуального злочину для психiки середньо: r_н = +0,35. Зв'язок iнцест-розлад (r_н = +0,09) i зв'язок iнцест-вiдгук (r_н = +0,13) виявилися слабкими. Проте мiж застосуванням сили та псих(олог)iчними розладами в жертви зв'язок вiдсутнiй — так само як немає зв'язку мiж коїтусом та наслiдками злочину, мiж кiлькiстю злочинних епiзодiв та наслiдками чи мiж тривалiстю залучення жертви до сексу та наслiдками.

Iнколи в таблицi незмiщенi оцiнки перераховано, що дало ймовiрне значення коефiцiєнту кореляцiї лиш один раз — в оцiнюваннi зв'язку мiж коїтусом i псих(олог)iчними розладами, для якого P{r_н ∈ [+0,02; +0,30]} = 0,95. Проте не слiд поспiшати з висновками, бо таке значення отримали через iгнорування бiльш нiж половини значень коефiцiєнту кореляцiї як малоймовiрних.

У п'яти наукових роботах оцiнено зв'язки з обставинами комбiнованими. До прикладу, псих(олог)iчнi розлади бiльш за все пов'язанi з батькiвськими зґвалтуваннями проти бажання дитини⁴⁸. Iнших статистично значущих кореляцiй [мiж частотою батькiвського зґвалтування проти бажання дитини та (сексуальною) самооцiнкою в дорослому вiцi⁷⁴, мiж частотою рiзновидiв сексуального злочину проти дитини та харчуванням i поведiнкою в дорослому вiцi¹⁷⁵, мiж ступенями контактностi сексуального злочину проти дитини та поведiнкою в дорослому вiцi¹¹⁴, мiж частотою сексуальних злочинiв проти дитини на рiзнi строки за рiзними ступенями контактностi та псих(олог)iчними розладами в дорослому вiцi³⁶] немає. Щодо комбiнованих обставин сексуального злочину проти дитини робити висновки зарано.

б). Вiдгуки жертв

Аби перевiрити, чи однаковi сексуальнi злочини в дитинствi чоловiкiв та жiнок, порiвняємо їхнi вiдгуки. Якщо сексуальнi злочини впливають однаково що на хлопчикiв, що на дiвчат, їхнi вiдгуки мають спiвпадати. Вiдгуки ще демонструють, наскiльки часто, наскiльки сильно жертва страждає.

Враження жертви пiд час сексуального злочину

Маємо п'ятнадцять наукових робiт про першi враження вiд сексуального злочину в дитинствi — данi про 10 жiнок та 11 чоловiкiв наведено в таблицi 7. В деяких наукових роботах обраховували кiлькiсть жертв, якi зi злочину проти себе радiли; жертв, якi були до нього байдужi; або жертв, яким не подобалося, — в iнших наукових роботах повiдомляли кiлькiсть епiзодiв, якi подобалися, до яких байдужi, чи якi не подобалися. Першi кiлькостi ми прийняли за кiлькостi епiзодiв i порiвняли з другими. Вийшло, що дiвчат(к)ам не подобалося в 72% епiзодiв, а хлопчикам/парубкам — лише в 33%. Сподобалося хлопчикам/парубкам в 37% епiзодiв, а дiвчат(к)ам — лише в 11% випадкiв. Усереднювали — з кiлькостями респондентiв як ваговими множниками (лише в тих наукових роботах, де вказанi кiлькостi всiх трьох вiдгукiв).

Видно, що мiж злочинами проти хлопчикiв та злочинами проти дiвчаток є рiзниця — пiдтверджують науковi роботи^{56, 57}, в однiй з яких⁷⁹ оцiнували дитяче враження за шкалою в сiм балiв, i неприємно було на 3¹⁹⁄₅₀ для хлопчикiв/парубкiв, на 5⁸³⁄₁₀₀ для дiвчат(ок). Видно, що про сексуальнi злочини згадують з негативом не завжди. Оскiльки спогади про першi враження пов'язанi зi псих(олог)iчними розладами¹¹⁰, видно, що принаймнi чоловiки вiд сексуального злочину в дитинствi страждають рiдко.

Ставлення жертви до сексуального злочину

Сiм жiночих i три чоловiчi вибiрки використано, аби з'ясувати їхнє ставлення до скоєного проти них в дитинствi сексуального злочину на момент опитування. Виявилося те ж саме, що для спогадiв про першi враження. Серед 514 жiнок шкодує про свiй досвiд 59%, а серед 188 чоловiкiв — 26%. Серед тих самих чоловiкiв до свого досвiду ставиться позитивно 42% жертв, а серед жiнок — лише 16%. Там⁷⁹, де оцiнювали за шкалою в сiм балiв, чоловiки шкодують на 3¹⁹⁄₂₀, а жiнки — на 5⁴¹⁄₅₀. Видно, що дитячий досвiд сексуального злочину завершуються стражданнями буває що рiдко, для чоловiкiв та жiнок не однаково.

Скарги жертв щодо наслiдкiв сексуального злочину

У дев'яти наукових роботах, 11 вибiрок, запитували про те, як дитячий досвiд сексуального злочину вплинув на жертву, зокрема, на статеве^{40, 59, 61, 104}, емоцiйне¹⁰⁴ та взагалi⁵⁹ життя в дорослому вiцi, на стреси в дорослому вiцi⁵⁷, душевнi страждання в молодому¹²⁸ та дорослому^{85, 185} вiцi — суб'єктивнi спостереження зiбрано в таблицi 8.

На статеве життя чоловiки скаржаться рiдко — за п'ятьома науковими роботами, в 0,4% – 16,0% випадкiв, без вагових множникiв середнє виходить 8,5%. Те ж саме для двох жiночих вибiрок: вiд 2,2% до 24,0% середнє без вагових множникiв 13,1%. На тимчасовi незручностi зi статевим життям внаслiдок дитячого досвiду поскаржилося 17% чоловiкiв та 26% жiнок¹⁰⁴.

Позасексуальнi скарги теж рiдкiсть: тривалi наслiдки — у чвертi чоловiкiв лише в однiй науковiй роботi. В iншiй¹⁸⁵ скаржився лише один. На тимчасовi незручностi¹⁰⁴, на стреси⁵⁷ чоловiкiв скаржиться меншiсть.

В останнiй науковiй роботi на стреси жiнок скаржиться бiльше, проте все одно меншiсть⁵⁷. В науковiй роботi⁸⁵ на тривалi тяжкi наслiдки сексуального злочину скаржиться жiнок 5%, на легкi — 20%. У наковiй роботi¹²⁸ претенденток на тривалi до сьогоднi страждання лише п'ята частина жертв, на недовгi — ¾, (майже) нi на якi — половина, на тривалi тимчасовi — чверть.

Загалом вiдгуки жертв демонструють, що переважна бiльшiсть жертв заперечує вплив на неї з боку сексуального злочину; що на тривалi наслiдки сексуального злочину скаржиться меншiсть чоловiкiв та бiльше, проте все одно меншiсть жiнок; на тимчасовi наслiдки скаржиться бiльше, проте меншiсть чоловiкiв та вiд меншостi до бiльшостi жiнок. Це означає, що:

(г): сексуальнi злочини рiзнi проти дiтей рiзної статi,
(б): тривалi страждання пiсля сексуального злочину — рiдкiснi,
(в): коли пiд час або пiсля сексуального злочину в дитинствi погано, то часто ненадовго.

Це все означає, що сексуальнi злочини шкодять однаково сильно будь-якiй статi рiдко.

Порiвняння стáтей

Ми зробили три меатааналiзи для зв'язку стать-враження, зв'язку стать-ставлення, зв'язку стать-скарги. Для наукової роботи¹⁵⁵ обирали навмання чоловiкiв, а для¹⁸⁸ — жiнок з 32 американських ВУЗiв, i це репрезентативно до всього студентства США. Далi поєднали вибiрки^{63, 64} i вибiрки^{128, 185}, бо зiбранi за участю одних й тих самих дослiдникiв та з одного регiону, хоч i з часовим промiжком. Здебiльшого порiвнювали вiдсотки чоловiчих та вiдсотки жiночих негативних вiдгукiв. В⁷⁹ порiвнювали середню оцiнку власного досвiду жертвою. Коли коефiцiєнт стать-вiдгук є додатнiм, означає, що жiночi вiдгуки гiршi або негативнi переважають. Результати метааналiзування наводимо в таблицi 9.

В^{155, 188} порiвнювали вiдсотки жiнок та чоловiкiв, якi в дитинствi злякалися, засоромилися, розiзлилися, засмутилися чи страждали з приводу сексуального злочину — за шкалою п'ять балiв. Ми заметааналiзували тiльки тих, у кого позитивних чи нейтральних вражень не було (бiльше 1 бала). Десять значень коефiцiєнту кореляцiї стать-враження варiювали вiд r = +0,21 до r = +0,52, а незмiщена оцiнка — r_н = +0,31, тому дiвочi враження гiршi за хлопчачi/парубочi (величини r вписуються в iнтервали значень, яких iмовiрнiсть 0,95). Значення коефiцiєнту кореляцiї мiж собою не погоджуються.

Три значення коефiцiєнту кореляцiї стать-ставлення варiюють мiж r = +0,24 та r = +0,38, а середнє r = +0,34 — жiнки теж ставляться гiрше (величини r вписуються в iнтервали значень, яких iмовiрнiсть 0,95). Цi значення мiж собою погоджуються.

Щодо скарг, на стреси 79% контрасту в чоловiкiв та 93% контрасту серед жiнок⁵⁷, на сексуальнi проблеми 10% контрасту в чоловiкiв та 24% контрасту в жiнок⁶¹. Вiдмiнностi за статтю спостерiгаються також i для тривалостi нiбито вiдновлення, впливу на емоцiне життя^{104, 128, 185}. Чотири значення коефiцiєнту кореляцiї стать-скарги варiювали вiд r = +0,16 до r = +0,30, а без вагових множникiв отримали незмiщену оцiнку r_н = +0,22, тому жiнки скаржаться бiльше за чоловiкiв (величини r вписуються в iнтервали значень, яких iмовiрнiсть 0,95). Значення коефiцiєнту кореляцiї взаємно узгодженi.

Результати цих метааналiзiв демонструють, що серед студентiв чоловiки про свiй досвiд сексуального злочину в дитинствi вiдгуки мають кращi за жiнок. Тому казати, нiби сексуальнi злочини впливають на хлопчикiв/парубкiв та дiвчат(ок) однаково, не можна.

а). Позасексуальнi причини

Як бачили, за станом псих(олог)iчного здоров'я жертви сексуальної злочинностi проти дiтей майже не вiдрiзняються вiд звичайних студентiв. Чим викликане це майже — серед психологiв, психiатрiв, психотерапевтiв, соцiальних служб вважається, нiби сексом. Проте вiдгуки жертв не пiдтверджують, хоч i не є надiйними показниками: про причини своїх псих(олог)iчних проблем люди схильнi дофантазовувати зайве¹³⁴. Ми причиною назвем обставини виховання жертви, бо клiнiчнi дослiдження показали, наскiльки часто сексуальнi злочини проти дитини супроводжують її родиннi проблеми¹². Тому цiлком iмовiрно, що псих(олог)iчнi розлади в дорослому вiцi спричиненi вихованням, а не статевим життям.

Зв'язок мiж обставинами виховання та сексуальними злочинами

З кожної наукової роботи про вплив родини виписали данi про виховання, стать, об'єми вибiрок задля вираховування Пiрсонiвського коефiцiєнту r. Для цього Брюс Рiнд й Пилип Тромович обставини виховання жертви сексуального злочину розсортирували та порiвняли результат. Обговоривши, маємо такi змiннi величини, що харакеризують їхнє виховання: несексуальнi злочини проти дитини, чи пристосована дитина до своєї родини, чи перебуває родина в злагодi, родинний склад, мiцнiсть родини, традицiйнiсть родини.

Коефiцiєнти кореляцiї виховання-сексзлочин наводимо в таблицi 10. Для всiх змiнних виховання зв'язок iз досвiдом сексуального злочину приймає значення в iнтервалi значень, яких iмовiрнiсть 0,95. Коефiцiєнти кореляцiї виховання-сексзлочин варiюють мiж r_н = +0,09 та r_н = +0,19, а в середньому r_н = +0,13. Значення коефiцiєнту кореляцiї взаємно узгоджуються для ⁴⁄₆ змiнних, якi характеризують виховання — не для кореляцiї пристосованiсть-сексзлочин чи кореляцiї мiцнiсть-сексзлочин. Що всi коефiцiєнти виявилися позитивними, свiдчить: жертв сексуальної злочинностi проти дiтей виховували тяжче за звичайних студентiв, тому жертви сексуального злочину можуть бути насправдi жертвами виховання.

Зв'язок мiж обставинами виховання та псих(олог)iчними розладами

Якщо сексуальнi злочини проти дитини пов'язанi з її вихованням, зв'язок сексу в дитинствi зi псих(олог)iчними розладами в дорослому вiцi може не бути причинно-наслiдковим. Аби це з'ясувати, перевiряли зв'язок мiж обставинами виховання дитини та псих(олог)iчними розладами в дорослому вiцi на пiдставi дослiджень. З кожної про це наукової роботи брали значення коефiцiєнту кореляцiї виховання-розлад, узагальнували на рiвнi симптома та на рiвнi наукової роботи — через усереднення z-коефiцiєнтiв.

Результати — в таблицi 11. Де про симптом значення лиш одного коефiцiєнту кореляцiї, не метааналiзовували. Коефiцiєнти варiюють мiж r = +0,04 та r = +0,49. Метааналiзованi значення вищi за нуль i входять в iнтервал значень, яких iмовiрнiсть 0,95. Зi значень, отриманих з однiєї вибiрки, iмовiрно вищих за нуль ⁵⁄₇. Здебiльшого коефiцiєнти кореляцiї виховання-розлад вирахованi за невеликою кiлькiстю вибiрок, їхнi значення вийшли неузгодженими. I не дивно, бо ж обставини виховання респондентiв оцiнювали по-рiзному. Тож узагальнювати маємо з обережнiстю.

Проте за винятком двох одновибiркових оцiнок зв'язок мiж обставиною виховання дитини та псих(олог)iчними розладами в дорослому вiцi виявився середнiм, набагато тiснiшим, анiж зв'язок сексзлочин-розлад або зв'язок виховання-сексзлочин. На рiвнi наукової роботи коефiцiєнт кореляцiї виховання-розлад оцiнюємо в r_н = +0,29, i такий зв'язок — середньої тiсноти. За квадратами Пiрсонiвського коефiцiєнту виходить, нiби варiювання змiнних псих(олог)iчного розладу респондентiв обумовленi варiюваннями змiнних обставин виховання в дев'ять разiв бiльше, нiж варiюванням змiнної ступеню наявностi досвiду сексуального злочину в дитинствi — в дев'ять! Тому для передбачення псих(олог)iчного розладу в студента замiсть його статевого в дитинствi життя краще дiзнатись обставини виховання.

Статистичне контролювання

Метааналiзування коефiцiєнтiв кореляцiї сексзлочин-розлад, кореляцiї виховання-сексзлочин i кореляцiї виховання-розлад — пiдстави сумнiватися, нiби сексуальнi злочини проти дитини пов'язанi з її псих(олог)iчними розладами в дорослому вiцi. Бачимо з оцiнювання статистичної значущостi для залежностi мiж змiнною сексу та змiнними виховання⁹⁴, через яке видно, чи лишається зв'язок сексзлочин-розлад значущим, якщо контролюємо змiннi обставин виховання. Ми бачили, що незалежна змiнна (ступiнь наявностi досвiду сексуального злочину в дитинствi респондента) пов'язана зi змiнною не тiльки залежною [псих(олог)iчними розладами респондента], а й з третьою (обставинами виховання респондента), причому третя та залежна змiннi теж пов'язанi. Зв'язок сексзлочин-розлад (r = +0,09) є дещо слабкiшим за зв'язок виховання-сексзлочин (r = +0,13), який в свою чергу значно слабкiший за зв'язок виховання-розлад (r = +0,29), тож статистично значущi зв'язки сексзлочин-розлад пiсля статистичного контролювання мають стати статистично незначущими. В таблицi 12 наводжу данi дослiджень зi статистичного контролю.

Там порiвнюємо кiлькiсть симптомiв, на рiвнi яких значення коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад статистично значущi за умови невiдомостi залежностi мiж змiнною сексзлочину та змiнними виховання, — та кiлькiсть симптомiв, на рiвнi яких значущiсть зберiгається навiть за умови, коли виховного впливу на кореляцiю сексзлочин-розлади нема^§. Кiлькостi порiвнювали в 13 наукових роботах на 14 вибiрках, але траплялося, що статистичне контролювання зайве через незначущiсть величини коефiцiєнту кореляцiї виховання-розлад. В усiх, окрiм²⁹, наукових роботах залежнiсть мiж змiнною сексу в дитинствi та змiнними виховання припускали реґресiйною. Проте в²⁹ про залежнiсть мiж змiнною сексу та змiнною виховання судили роздiливши респондентiв на групи:

тих, проти кого в дитинствi не було жодного злочину,
тих, проти кого в дитинствi скоїли тiльки сексуальний злочин,
тих, кого в дитинствi лише сварили,
тих, кого в дитинствi тiльки били,
тих, проти кого в дитинствi скоїли комбiнацiю рiзновидiв злочину.

Подiбним чином дослiджували не лише студентiв^{47, 133}, i бачимо, що коли респондент у дитинствi пережив тiльки сексуальний злочин без несексуальних злочинiв, у нього псих(олог)iчних розладiв (майже) не бiльше, нiж у контрольнiй групi.

За умови невiдомостi залежностi мiж змiнною сексу в дитинствi та змiнними виховання статистично значущих величин коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад ³⁴⁄₈₃ (41%), а за умови контролювання залежностi мiж змiнною сексу в дитинствi та змiнними виховання — лише ¹⁴⁄₈₃ (17%). Важливо, що в межах однiєї наукової роботи значення коефiцiєнту кореляцiї вираховували за тими ж самими вибiрками, тому треба використовувати лише по одному значенню з кожної наукової роботи. З урахуванням цього статистичний контроль позбавляє значущостi 83% значень коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад (замiсть 59% без урахування).

З таблицi ми виключили статистичний контроль¹⁸⁸. 3187 Студенток 32 ВУЗiв Америки розподiлено за штирма групами:

тих, проти кого в дитинствi не було сексуального злочину,
тих, проти кого в дитинствi скоєно сексуальний злочин без iнцесту,
тих, що в дитинствi пережили iнцест,
тих, проти кого сексуальний злочин як у дитинствi, так i в дорослому вiцi.

До кожної з груп окремо застосовується методика Сьюела Райта. Змiнну сексуального злочину проти дитини проградуйовано за тим, наскiльки респондентовi вiд нього зле (за суб'єктивними враженнями). Виявляється, що псих(олог)iчнi розлади в дорослому вiцi та досвiд сексуального злочину в дитинствi пов'язанi лише в останнiй групi (жертв сексуальної злочинностi проти дiтей, проти яких сексуальний злочин скоїли в дорослому вiцi). Та й сексуальний злочин у дитинствi пов'язаний (в якостi флуктуацiй чи коефiцiєнтами кореляцiї) з подальшими псих(олог)iчними розладами лiнiйним коефiцiєнтом невеликим (0,02). В лiнiйну зi псих(олог)iчними розладами комбiнацiю набагато бiльший внесок дають обставини виховання респондента.

Дослiдження статистичного контролювання зв'язку сексзлочин-розлад показало, що цей зв'язок опосередкований зв'язком виховання-сексзлочин та зв'язком виховання-розлад. Тому зв'язок сексзлочин-розлади не обов'язково причинно-наслiдковий. Самi по собi сексуальнi злочини проти дитини здебiльшого не шкiдливi.

Перевiрка валiдностi

З нашими результатами хочеться перевiрити валiднiсть дослiдження, чи не був зв'язок сексзлочин-розлад недооцiнений: через ненадiйнiсть вимiрювання змiнної сексуального злочину, через обмеженiсть змiнної сексуального злочину двома значеннями^{70, 88}, через кiлькiсне переважання респондентiв з одним iз цих значень^{70, 162}.

Що стосується надiйностi вимiрювання ступеню наявностi досвiду сексуального злочину в дитинствi респондента, траплялися науковi роботи, котрi дiйсно перевiряли надiйнiсть. В¹¹⁹ результат опитування щодо обставин сексуального злочину (тривалостi, частоти, вiку жертви) корелював з результатом переопитування два тижнi потому на r = +0,69, а в¹⁴¹ — на r = +0,93…+1,00, що в середньому r = +0,97. В¹¹⁰ результати опитування та пiсля двох тижнiв переопитування щодо вражень вiд сексуального злочину корелювали на r = +0,70…+0,96, а в середньому r = +0,83. В¹⁴¹ результати опитування та пiсля двох тижнiв переопитування про обставини виховання респондента в середньому корелюють на r = +0,90. В¹⁰⁰ опитували та тиждень потому переопитували про небажаний секс пiсля 14 рокiв — спiвпадiння 93%. Тому на вимiрювання незалежної змiнної (ступеню наявностi досвiду сексуального злочину в дитинствi респондента) можна покластися так само, як i на вимiрювання третiх змiнних (обставин виховання респондента) — значення останнiх з опитування та пiсля восьми тижнiв переопитування корелюють на r = +0,68…+0,86³⁶. Бiльш того, першi три з названих оцiнок надiйностi є оцiнками надiйностi вимiрювання величин за методикою Давида Фiнкельхора⁵³, так само як i половина оглянутих нами наукових робiт. Тому на методи вимiрювання змiнних покластися можна.

Далi, вважається, що коли кiлькостi респондентiв, якi пережили та не пережили в дитинствi сексуальний злочин, далекi вiд спiввiдношення 50:50, зв'язок сексзлочин-розлад можна недооцiнити¹⁶². Для жiночої статi спiввiдношення складає 27:73, а для чоловiчої 14:86, проте на коефiцiєнти кореляцiї сексзлочин-розлад вони майже не впливають. За формулами¹⁶², у випадку 50:50 коефiцiєнт збiльшився б на +0,03, проте з коефiцiєнтом кореляцiї виховання-розлад (r_н = +0,29) усе одно не порiвняти. За нашими пiдрахунками, вiдхилення спiввiдношення кiлькостей респондентiв, якi пережили та не пережили в дитинствi сексуальний злочин, вiд 50:50 зi значеннями коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад пов'язанi зворотньо: r(48) = −0,04, P{r ∈ (−∞; −0,04] ∩ [+0,04; ∞) ∣ ℍ₀} > 0,70.

Що стосується впливу двозначностi незалежної змiнної (респондентiв подiлено на тих, проти яких у дитинствi скоїли сексуальний злочин, та на тих, проти кого в дитинствi жодного сексуального злочину), були спроби за мiру ступеня наявностi досвiду сексуального злочину в дитинствi респондента взяти величину з бiльшою кiлькiстю значень, аби легше порiвнювати з третiми величинами (обставинами виховання). В¹⁸⁸ незалежна величина така, що респондентiв розподiлено за групами:

тих, проти кого в дитинствi не було сексуального злочину,
тих, проти кого в дитинствi скоєно сексуальний злочин без iнцесту,
тих, що в дитинствi пережили iнцест,
тих, проти кого сексуальний злочин як у дитинствi, так i в дорослому вiцi.

В такiй послiдовностi нiбито зростає ступiнь злочинностi сексу з дiтьми. Коли такий ступiнь злочинностi не перевищує 2, вiн пов'язаний (в якостi флуктуацiй або через коефiцiєнти кореляцiї) з емоцiйними порушеннями респондента зворотньо (лiнiйний коефiцiєнт складає −0,02) та набагато менше за несексуальнi злочини проти дитини (лiнiйний коефiцiєнт складає 0,13). Коли незалежна змiнна досягає значення 3, вона з емоцiйними розладами пов'язана зворотньо (лiнiй ний коефiцiєнт складає −0,01) та набагато менше за несексуальнi злочини проти дитини (лiнiйний коефiцiєнт складає 0,27).

Iнша спроба вимiрювання ступеня наявностi досвiду сексуального злочину в дитинствi недвозначною величиною наводиться в³⁶, i там аналогiчно такi величини пов'язанi зi змiнними псих(олог)iчних розладiв респондента слабкiше за третi змiннi (обставини виховання): це видно за множниками реґресiйної залежностi. Реґресiйнi множники бiльшi для ступеня тяжкостi тiлесних покарань проти дитини, анiж для ступеня злочинностi сексу з дитиною.

Як бачимо, коли ступiнь наявностi досвiду сексуального злочину в дитинствi респондента вимiрюється дво- чи багатозначною величиною, зв'язок сексзлочин-розлад виходить однаково слабкiшим за зв'язок виховання-розлад.

Отже, надiйнiсть вимiрювання ступеня наявностi досвiду сексуального злочину в дитинствi респондента двозначною величиною пiдтверджено, хоча б i кiлькостi респондентiв з рiзними значеннями тiєї величини вiдрiзнялися. Якби кiлькостi спiвпадали, коефiцiєнт кореляцiї сексзлочин-розлад змiнився б ненабагато⁷⁰. Спроби вимiрювати недвозначною величиною все одно показали, що зв'язок виховання-розлад тiснiший за зв'язок сексзлочин-розлад. Порiвнювати цi два види зв'язку цiлком валiдно, хоч i важко, бо вiд подiбного порiвняння деякi значення коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад лишилися статистично значущими.

Обговорення

Серед учених та в народi вважається, що сексуальнi злочини проти дитини шкiдливi, що вiд них сильно страждає бiльшiсть жертв будь-якої статi. Огляди наукових дослiджень з цього приводу роблять висновки взаємно протилежнi, демонструють методологiчнi недолiки. Наприклад, якiснi огляди наукової лiтератури узагальнюють данi лише клiнiчних дослiджень та правоохоронної статистики — суб'єктивно та неточно. Цих недолiкiв позбавленi кiлькiснi огляди та роблять висновки, нiби страждання пiсля сексуального злочину в дитинствi незначнi. Проте жодний з оглядiв не перевiряє, чи викликанi страждання злочином, наскiльки часто жертви страждають та чи впливає на страждання стать жертви. Аби це з'ясувати, зробили власний огляд наукових дослiджень, проведених на студентах. Бо такi дослiдження позаклiнiчнi та не мiстять правоохоронної статистики, проте мiстять данi щодо позасексуальних (родинних) впливiв на жертву, щодо жертв-чоловiкiв, щодо вiдгукiв жертви на скоєний проти неї в дитинствi сексуальний злочин.

Серед студентiв жертв сексуальних злочинiв у дитинствi знайшли мiж чоловiками 14% та мiж жiнками 27%. За ними видно, що псих(олог)iчнi розлади серед них зустрiчаються частiше, проте ненабагато. Варiювання (дисперсiя) змiнних псих(олог)iчного розладу пояснюється варiюванням змiнної ступеня наявностi досвiду сексуального злочину в дитинствi менше нiж на 1%. Та навiть настiлький слабкий зв'язок сексзлочин-розлад не може бути причинно-наслiдковим, бо сексуальнi злочини супроводжуються родинними проблемами дитини; родиннi проблеми в дев'ять разiв бiльше за секс вiдповiдальнi за псих(олог)iчнi розлади в дорослому вiцi; коли врахувати родинний вплив, бiльшiсть значень коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад стає статистично незначущою. Бачимо, що тривалi страждання жертви сексуального злочину в дитинствi рiдкiснi; чоловiки та жiнки в дитинствi пережили рiзне. Тому сексуальнi злочини проти дiтей будь-якої статi не шкодять анi часто, анi сильно. Такi висновки збiгаються з висновками Лоренца Константiно, що сексуальнi злочини проти дiтей не викликають обов'язкового наслiдку чи передбачуваних емоцiйних реакцiй⁴¹. Проте загальна тенденцiя не виключає iндивiдуальностi: шкiдливi сексуальнi злочини проти дiтей бувають (дивiться клiнiчнi дослiдження). Хоча не достатньо часто, щоб вплинути на кореляцiю.

З такими результатами природньо засумнiватись у валiдностi. Припускається, що респонденти симптоми псих(олог)iчного розладу продемонструють пiсля студентського вiку, що в дитинствi сексуального злочину зазнали нетяжкого, що майбутнi студенти в дитинствi товстошкiрi, нiякими злочинами травмованi бути не можуть^{20, 90, 141}. Проте спiвпадiння мiж даними студентських дослiджень та загальнонацiональних дослiджень це заперечують. Жертви-студенти пережили в дитинствi коїтус, iнцест, повторення сексу не рiдше за жертв-нестудентiв. Зв'язок мiж досвiдом сексуального злочину в дитинствi та псих(олог)iчними розладами в дорослому вiцi що серед студентiв, що в загальнонацiональних дослiдженнях¹⁵⁴ однаковий (r_н = +0,07 для чоловiкiв та r_н = +0,10 для жiнок). Тому студенти постраждали пiсля сексуального злочину в дитинствi не менше та не рiдше за нестудентiв. До того ж зв'язок сексзлочин-розлад однаковий що серед 0–30-рiчних респондентiв, що серед 30–∞-рiчних¹³¹, i вiк респондента значення не має. Данi про сексуальнi злочини проти дiтей з дослiдження студентiв узагальнювати на нестудентiв можна^¶.

г). Вплив статi жертви

За станом псих(олог)iчного здоров'я, за вiдгуками про досвiд сексуального злочину в дитинствi мiж чоловiками-жертвами та жертвами-жiнками рiзниця є — принаймнi серед студентiв. Зв'язок мiж таким досвiдом в дитинствi та псих(олог)iчними розладами в дорослому вiцi набагато тiснiший для жiнок. Негативнi враження вiд скоєного проти них сексуального злочину мала в дитинствi лише ⅓ чоловiкiв, але бiльше за ⅔ жiнок. Позитивнi враження — вiдповiдно ⅜ та ⅟₁₀. Схожi данi — про ставлення дорослого респондента пiд час дослiдження. Скарги на нiбито наслiдки сексзлочину для психiки корелюють зi стáттю респондента що в студентських дослiжденнях (r_н = +0,22), що в загальнонацiональних (r_н = +0,23)¹⁵⁴ однаково, тому чоловiчо-жiночi вiдмiнностi наявнi також i для нестудентiв.

Про такi вiдмiнностi повiдомляли навiть до нас. В^{169, 61} зазначено, що чоловiки схильнi сексуальний злочин проти себе в дитинствi розглядати як дослiдження чи пригоду, жiнки ж — як вторгнення, грiх. Порiвнюючи¹⁸⁵ з¹²⁸ робили висновки, нiби жiночi враження здебiльшого жахливi, неприємнi, бентежнi, в той час як чоловiчi — нiякi, присмак неспокою чи навпаки задоволення, особливо коли з жiнкою. Реакцiя дитини з приводу сексуального злочину спiвпадає з дитячою реакцiєю на секс узагалi. Дiвчат(к)а з хлопчиками/парубками на перший секс реагують по-рiзному¹⁷⁶: першi — з переляком, соромом та вiдчуттям використаностi, другi — зi збудженням, радiстю, пiдвищеною самооцiнкою. Причини — природнi (статевий диморфiзм) та культурнi (ґендернi ролi)⁵⁸. Неодноразово зазначали^{96, 176}, наскiльки хлопчики/парубки сексу домагаються бiльш iнтенсивно за дiвчат(ок), мастурбують частiше, збуджуються легше. В суспiльствi схильнi до парубочої сексуальностi ставитися поблажливо, заохочувати, проте дiвчат зобов'язують берегти честь⁵⁸. Тому нiчого дивного, що реакцiя на сексуальнi злочини рiзна.

Важливо, що сексуальний злочин проти хлопчика та сексуальний злочин проти дiвчинки — рiзнi. Загальнонацiональне дослiдження у Великобританiї⁷ дає пiдстави припустити, нiби другi руйнiвнiшi за першi, бо дiвчат(к)а частiше за хлопчикiв/парубкiв зазнають iнцесту, в бiльш ранньому вiцi. Та й серед американських студентiв можна спостерiгати, що в порiвняннi з жертвами-чоловiками жiнки в дитинствi зазнавали iнцесту й застосування сили в два рази частiше.

Ми бачили, що зв'язок сексзлочин-розлад у жiнок, про яких невiдомо, чи хотiли вони проти себе в дитинствi сексуального злочину, чи нi, — тiснiший нiж у чоловiкiв, про яких невiдомо, чи хотiли вони проти себе в дитинствi сексуального злочину, чи нi. Проте для жiнок, якi сексуального злочину проти себе в дитинствi не хотiли, та для чоловiкiв, якi сексуального злочину проти себе в дитинствi не хотiли, зв'язок сексзлочин-розлад однаковий. Отже, деякi види сексуальних злочинiв проти дiтей (наприклад, небажаний секс) для обох стáтей однаковi, хоч iншi (наприклад, секс за взаємним бажанням) — можуть бути рiзнi. Студентськi данi цiлком передбачуванi, бо жiнок у дитинствi змушували частiше за чоловiкiв, але зв'язок сексзлочин-розлад не є причинно-наслiдковим. Треба врахувати вплив статi чи ґендеру на пам'ять.

Так чи iнакше, поки сексуальними злочинами називаємо секс i бажаний, i не бажаний дитиною, рiзниця мiж чоловiками-жертвами та жертвами-жiнками буде.

а). Шкiдливiсть злочину

Наскiльки псих(олог)iчнi розлади пiсля сексуального злочину в дитинствi — його наслiдки, з'ясовували двома способами. Перший — порiвняння коефiцiєнтiв кореляцiї сексзлочин-розлад, кореляцiї виховання-сексзлочин та кореляцiї виховання-розлад (вiдповiдно r_н = +0,09, r_н = +0,13 та r_н = +0,29), згiдно з чим обставини виховання дитини впливають на стан її псих(олог)iчного здоров'я в дорослому вiцi в дев'ять разiв бiльше за сексуальний досвiд. По-друге, дослiдження зi статистичного контролювання кореляцiї сексзлочин-розлад, якi виявили, що коли врахувати виховання жертви, коефiцiєнти кореляцiї сексзлочин-розлад стають статистично незначущими. Тому жертви сексуальної злочинностi проти дiтей страждають не через секс.

Подiбнi методи вважають^{20, 21} невалiдними, бо виховання вимiрюють неправильно, бо респондентiв замало, бо на обставини виховання вплинув злочин, бо статистику розбавили прикладами нетяжкого злочину. Такi заперечення ми не приймаємо. Всi дослiдження статистичного контролю — з використанням вибiрок чималих (в середньому 309 респондентiв, σ_N = 173). Дослiдження загальнонацiональнi¹, за географiчним принципом^{33, 178} виявили, що псих(олог)iчнi розлади спостерiгаються навiть до сексуального злочину — можливо, через вроджену схильнiсть¹⁴⁵. Аби сексуальний злочин впливав на обставини виховання дитини, можливо лиш у випадку iнцесту. Навпаки, до позародинного сексуального досвiду зi злочинцем дитину могло пiдштовхнути тяжке виховання²¹^{, ||}. Клiнiчнi дослiдження iнцестними даними зловживають, i замiсть зв'язку сексзлочин-розлад насправдi дослiджують зв'язок iнцест-розлад, i цей зв'язок є насправдi зв'язком виховання-розлад. Проте серед жертв-студентiв iнцестнi зустрiчаються рiдко: 16%, i здебiльшого це мiжсибсовий секс. Нарештi, дослiдження на студентах тяжкi сексуальнi злочини проти дiтей цiлком враховують. У порiвняннi з дослiдженнями загальнонацiональними, в студентськi дослiдження включили респондентiв, у дитинствi зґвалтованих, жертв iнцесту та жертв повторних епiзодiв не менше. Критику²⁰ буде краще скерувати проти клiнiчних дослiджень, якi включають забагато прикладiв iнцесту. Дослiдження зi статистичного контролю цiлком валiднi.

Проте причинно-наслiдковий зв'язок мiж сексуальними злочинами та стражданнями жертви можливий. По-перше, деякi значення коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад статистично незначущими не стали навiть пiсля статистичного контролювання. По-друге, тi, що стали, не виключають зв'язку сексзлочин-розлад зовсiм, а свiдчать про його слабкiсть. По-третє, меншiсть студентiв на страждання пiсля сексу в дитинствi таки скаржиться. В-четверте, чоловiки пiсля дитячого досвiду небажаного сексу демонструють псих(олог)iчних розладiв бiльше. Коли б таких порiвнювали з тими, хто сексуального злочину в дитинствi хотiв, то бачили б, наскiльки сексуальнi злочини проти бажання дитини — причина псих(олог)iчного розладу в дорослому вiцi. Не зважаючи на це, стверджувати, нiби сексуальнi злочини проти дитини шкiдливi, заслабкий зв'язок сексзлочин-розлад не дає.

Вiдкриття, що в дитинствi родиннi, виховнi впливи на стан псих(олог)iчного здоров'я сильнiшi за сексуальнi, збiгаються з новими позастудентськими дослiдженнями. В дослiдженнi⁴⁷ велику вибiрку дiтей з пiдлiтками деякого мiстечка штата Нью-Йорк розподiлено за шiстьома групами:

тих, проти кого жодного злочину,
жертв сексуального злочину,
жертв тiлесних покарань,
недоглянутих й проiгнорованих,
недоглянутих й проiгнорованих жертв сексуального злочину,
недоглянутих й проiгнорованих жертв тiлесних покарань.

З'ясувалося, що жертви сексуального злочину навчалися, вели самодiяльнiсть та поводилися в школi не гiрше за контрольну групу. Жертви несексуальних злочинiв у самодiяльностi та за поведiнкою були гiршi.

Дослiдження¹³³ — на дiтях та пiдлiтках клiнiчне, теж розподiлили на групи:

жертв сексуального злочину,
жертв тiлесних покарань,
недоглянутих,
облаяних,
проiгнорованих,
жертв комбiнацiї злочинiв.

Виявляється, що найтiснiше псих(олог)iчнi розлади пов'язанi з комбiнацiями несексуального злочину. Десятка найгiрших комбiнацiй включала вилаювання сiм разiв, недоглянутiсть шiсть разiв, тiлеснi покарання з iгноруванням по п'ять разiв, а сексуальнi злочини — лиш один раз.

На студентках усiх США продемонстровано¹⁸⁸, що псих(олог)iчнi розлади в дорослому вiцi спричиненi скорiше несексуальними злочинами проти дитини. За методикою Сьюела Райта порiвнюются коефiцiєнти лiнiйної комбiнацiї мiж флуктуацiєю сексуальної змiнної, флуктуацiєю виховної змiнної, флуктуацiєю патологiчної змiнної. Висновок: емоцiйнi розлади не пояснити сексуальним досвiдом дитинства, радше позасексуальними впливами — найбiльше впливає насильство у сiм'ї.

Подiбнi висновки, що виховання гiрше за секс, робили також i студентськi дослiдження зi статистичного контролю^{82, 141}. Можливо на вимiрювання зв'язку сексзлочин-розлад вплинула бiльша в порiвняннi зi сексуальними поширенiсть несексуальних злочинiв проти дитини. Тим не менше, видно, що в передбаченнi псих(олог)iчного розладу необхiдно враховувати виховання в дитинствi замiсть сексуального досвiду — такi висновки нiде не популяризують.

б). Небезпечнiсть та (в) фатальнiсь злочину

Скарги на нiбито наслiдки сексуального злочину в дитинствi показали, що тривалi страждання пiсля злочину — рiдкiсть. Частiше скаржаться на нетривалi страждання, проте не в бiльшостi випадкiв. Скарги жертв показали, що сексуальнi злочини зовсiм не є небезпечними. Те ж саме показало ставлення до злочину та враження жертв. Коли ⅔ чоловiкiв та менше ¼ жiнок до скоєного проти них в дитинствi сексуального злочину байдужi, з нього радiють, — вважати, нiби злочин їхнє життя зруйнував, неможливо. Так само неможливi псих(олог)iчнi розлади жертви, котра щаслива з того, що проти неї скоїли злочин. Тому що серед жертв-жiнок негативнi вiдгуки — в бiльшостi випадкiв, але кореляцiї сексзлочин-розлад майже нема. Тож у випадку позитивних вiдгукiв псих(олог)iчного розладу теж нема.

Обставини злочину

За реґресiєю мiж псих(олог)iчними розладами, досвiдом сексуального злочину в дитинствi та третiми змiнними видно, що зв'язок сексзлочин-розлад залежить вiд статi жертви, того, наскiльки жертва бажає проти себе сексуального злочину, та вiд впливу статi на таке бажання. Зв'язок сексзлочин-розлад не залежить анi вiд ступеня контакту злочинця з жертвою не вказано якої статi, нi вiд ступеня контакту злочинця з жертвою певної статi. Поширене твердження, що сексуальнi контакти з дiтьми чи дiвчат(к)ами бiльш руйнiвнi за неконтактний секс, не пiдтверджується взагалi. Проте й не заперечуєтся, бо величина бажаностi та величина контактностi не iзоморфна до бажаностi та контактностi (наприклад, у кого в дитинствi сексуальний контакт, потрапить як до групи жертв сексуального злочину, так i до групи жертв сексуального контакту, мiж якими рiзницю не з'ясувати — те ж саме про рiзницю мiж групою жертв сексуального злочину та групою жертв небажаного сексуального злочину).

Що жiнки — жертви сексуального злочину здебiльшого (72%) вiд злочину в дитинствi мали негативнi враження, дозволяє припустити, що бiльшiсть сексуальних злочинiв проти дiвчинки — проти її бажання. Чоловiки-жертви, про яких невiдомо, чи хотiли вони проти себе в дитинствi сексуального злочину, чи не хотiли, страждають на псих(олог)iчнi розлади не частiше за звичайних чоловiкiв, але рiдше за чоловiкiв — жертв небажаного злочину в дитинствi. Також чоловiки-жертви, про яких невiдомо, чи хотiли вони проти себе в дитинствi сексуального злочину, чи нi, здебiльшого (67%) вiд злочину в дитинствi мали позитивнi враження чи нiяких вражень, тому сексуальнi злочини проти хлопчикiв у бiльшостi випадкiв здiйснюються за бажанням дитини. Зв'язок сексзлочин-розлад залежить вiд того, наскiльки жертва бажає проти себе злочину.

Що стосується зв'язкiв обставина злочину — вiдгук на злочин, їх дослiджено лише на невеликiй кiлькостi вибiрок. Застосування сили проти дитини пiд час сексуального злочину пов'язане з її вiдгуками в дорослому вiцi, проте не пов'язане з псих(олог)iчними розладами. Iнцест пов'язаний з вiдгуками та розладами. Наявнiсть коїтусу, тривалiсть сексуальних вiдносин та кiлькiсть епiзодiв анi з чим не пов'язанi. Що наявнiсть коїтусу пiд час сексуального злочину нi на що не впливає, пiдтверджує многочлен реґресiї та Давiд Фiнкельхор⁵³, для якого вiра, нiби зґвалтування дитини бiльш руйнiвне за її розбещення є застарiлим забобоном. Рiзнi комбiнацiї названих обставин (застосування сили, iнцесту, коїтусу пiд час сексуального злочину) з псих(олог)iчними розладами жертви не пов'язанi в ⅘ наукових роботах. Наприклад, у загальнонацiональному дослiдженнi США¹⁰⁵ знайти зв'язок мiж розподiлом ступеня проникнення та ступеня спорiдненостi зi злочинцем за кiлькiстю епiзодiв, кiлькiстю злочинцiв та вiком жертви — мiж цiєю комбiнованою змiнною та псих(олог)iчними розладами жертви в дорослому вiцi не вдалося. Хоч обставини злочину здатнi впливати одна на одну, хотiлося б знати про зв'язок мiж розподiлом iнцесту за ступенем застосування сили та псих(олог)iчними розладами жертви.

Перегляд iдеї сексуального злочину проти дитини

З нашими результатами переглянемо валiднiсть iдеї сексуального злочину проти дитини. Злочинним секс iз дитиною вважається з етично-правових мiркувань, але не з огляду на данi спостережень. Подiбний пiдхiд виправданий в законодавчiй та правоохороннiй практицi, проте шкiдливий для наукових дослiджень¹³⁸. Коли кажуть сексуальний злочин, то можна подумати, нiби вiд нього стає зле^{95, 124}, коли насправдi секс усього лиш аморальний чи незаконний. Називати нешкiдливе злочинним означає перешкоджати розумiнню.

Якi тiльки сексуальнi практики не вважали злочинними! Злочином проти себе з XVIII столiття проголосили мастурбацiю, бо швейцарський медик Августо Тiсó не побачив рiзницi мiж аморальним та хворобливим³². До XX столiття лiкарi дiйсно вважали, що мастурбацiя спричиняє хвороби та призводить до смертi^{75, 123}, медичнi рекомендацiї супроводжувало моралiзаторство⁹¹. Через проголошення мастурбацiї злочинною постраждало розумiння проблеми та пацiєнти, котрих вiд неї лiкували^{32, 75, 123}. В серединi XX столiття скаржився Альфред Кiнсi, що сексологiчна термiнологiя досi теологiчна, зi XV столiття не змiнилася, а то й з античних часiв: Або стародавнi мислителi знали сучасну науку, або сучаснi вченi так нiчого нового i не вигадали⁹⁶. В часи Кiнсi нозологiчнi стандарти проголошували хворобливою не тiльки мастурбацiю, а й гомосексуалiзм, оральний секс та змiну сексуального партнера³. Протягом XX столiття багато сексуальних практик визнали нормальними, хоча тенденцiя називати нешкiдливе хворобливим — i в наш час¹⁰⁶. Користуватись етико-правовими уявленнями науковцi мають з обережнiстю¹⁵².

Якщо секс є злочином, чому 37% студентiв-чоловiкiв у дитинствi з нього радiли? Чому 42% радiють, що в дитинствi стали жертвами? Звiдки тодi данi про чоловiкiв, якi стверджують, нiби злочини в дитинствi були для них кориснi? Чому 24% – 37% чоловiкiв-жертв оголосили, нiби злочин в дитинствi допомiг їм у статевому життi в дорослому вiцi? Важливо, що чоловiки-жертви, про яких невiдомо, чи хотiли вони проти себе сексуального злочину в дитинствi, чи не хотiли, страждають на псих(олог)iчнi розлади не частiше за звичайних чоловiкiв, але рiдше за чоловiкiв-жертв, якi сексуального злочину в дитинствi не хотiли. Виявляється, для хлопчикiв i парубкiв злочинним є лише секс проти їхнього бажання. Якщо злочинним називати секс однаково за бажанням та без взаємного бажання, шкiдливiсть його легко недооцiнити⁹.

Деякi науковцi починали сумiнватися в їхнiй термiнологiї. Пiд час дослiдження⁵⁹ використано дефiнiцiю⁵³, за якою сексуальний злочин проти хлопчика — це коли з молодшим за 12 хтось принаймнi на п'ять рокiв старший чи коли з 13–16-рiчним хтось принаймнi на десять рокiв старший. Проте з'ясувалося, що жертви не страждають i пiсля дорослiшання, здебiльшого з цього досвiду радi чи байдужi. Докладно проинтерв'ювавши, дослiдник засумнiвався в дефiнiцiї: Обмежувати людську долю вузькою термiнологiєю реальностi не змiнить. Тому треба використовувати лексику нейтральну замiсть злочину, зґвалтування, жертви, подiбної. В науковiй роботi керуватись емпiричними, феноменологiчними критерiями замiсть етичних чи правових.

Це не означає, нiби таких термiнiв слiд уникати — лише використовувати за призначенням, там, де валiдно. Для позначення сексу, котрого дитина не хотiла, вiд якого страждає, — найбiльш у випадку iнцесту**, взагалi сексу з дiвчат(к)ами. Хоч є повiдомлення про жiнок, якi дитячий досвiд сприйняли з радiстю, жертвами себе не вважають, псих(олог)iчних розладiв не демонструють — отже, використовувати лексику з обережнiстю необхiдно навiть у випадку дiвчат(ок).

Висновки

У США вважається, нiби сексуальнi злочини проти дитини (а) шкодять дитинi (б) майже завжди i (в) сильно, (г) не зважаючи на її стать. Хоча в це вiрять усi, студентськi та загальнонацiональнi дослiдження говорять про iнше. Бачимо, що пiсля сексуального злочину дитинi страждань майже не буває, для рiзної стáтi по-рiзному. Студентськi та загальнонацiональнi данi сходяться в тому, що нiчого неминучого пiсля сексуального злочину для дитини немає⁴¹.

Чому результати протирiчать загальновiдомому — через невалiднiсть лексики. Бо секс якщо за взаємним бажанням оголосити злочинним, його наслiдки передбачити не зможемо. Аби наука могла передбачувати наслiдки злочинiв, злочинами треба називати лише те, що чинить зло^{59, 95, 138, 153}.

Вiдповiдно до рекомендацiй⁴¹ пропонуємо використовувати визначення, близькi до сприйняття дитини. Коли дитина хотiла та їй сподобалося, нехай називається просто сексом з дитиною. Коли дитина не хотiла та їй не сподобалося, нехай називається злочином проти дитини. Взагалi дитиною слiд називати лише статевонезрiлу особу⁴. На вiдмiну вiд неї пiдлiток iмовiрнiше захоче, знає свої бажання та краще уникає небажаного. До того ж, з пiдлiтками дорослi займалися сексом завжди й усюди, це часто було санкцiоновано та має бiльше шансiв на визнання^{31, 73, 138}. Коли пiдлiтковi хочеться та подобається, нехай називається сексом iз пiдлiтком. А коли не хочеться та не подобається, нехай називається злочином проти пiдлiтка. Якщо розрiзнятимуть, ученi природу, причини та наслiдки сексу з дiтьми та пiдлiтками зрозумiють.

Що стосується моралiстiв з юристами, то не все неправильне є шкiдливим¹²², а не все нешкiдливе є правильним. Етика та закони зовсiм не зобов'язанi бути грамотними^{55, 96}, тому поза наукою термiнологiю сексуальнi злочини проти дитини використовувати можна — в межах, у яких секс вважається злом.

Коментарi

* Тим спецiалiстом є Рудольфо Роснов. Аби з'ясувати причини протирiч мiж^{131, 154} та⁹⁰, ми зв'язалися з автором⁹⁰, яка повiдомила, що результати метааналiзу вона запозичила з її магiстерської дисертацiї, дисертацiя з усiма розрахунками зберiгається в iншiй частини країни. Лише порадила нам не зупинятися.

^† З однiєї наукової роботи для рiзних груп жертв сексуальної злочинностi проти дiтей показник усереднюється через лiнiйну комбiнацiю значень показника для рiзних груп з особливими множниками (ваговими) для кожної групи подiлити на суму всiх множникiв (вагових) для всiх груп. Дисперсiя показника для всiх респондентiв однiєї наукової роботи незалежно вiд того, до якої групи належить, вираховується як сума квадратiв вiдхилень показника вiд середньої в його групi плюс сума квадратiв вiдхилень середнiх у кожнiй групi подiлити на кiлькiсть ступенiв свободи (кiлькiсть значень без одиницi). Такий середнiй показник та його дисперсiю можна використовувати для порiвнювання всiх груп жертв сексуальної злочинностi проти дiтей, наведених у науковiй роботi, з контрольною групою. Результати виходять аналогiчними до iнших наукових робiт, в яких жертви на групи не розбитi, тож метааналiзованi.

^‡ Данi на рiнвi симптома, щодо обставин сексуального злочину, вiдмiнностi мiж чоловiками та жiнками, зв'язки виховання-сексзлочин, виховання-розлад — Брюс Рiнд може вислати поштою.

^§ Було б краще порiвнювати не кiлькостi, а самi знаення коефiцiєнту кореляцiї, проте необхiднi данi в наукових роботах не вказанi.

^¶ Не зважаючи на всi спiвпадiння студентської статистики та загальнонацiональної, хочеться розрiзнити на пiдставi, що найбiльш постраждалi вiд сексуального злочину студентами так i не стали чи стали ненадовго, тому студентськi дослiдження страждання вiд сексу проiгнорували. Проте подiбнi страждання бачили б також у загальнонацiональних дослiдженнях, а цього немає.

^|| Важливо, що за деяких обставин статеве життя дитини може впливати на виховання: у випадку, якщо злочин викрили батьки, полiцiя⁸ (в загальнонацiональному масштабi розповiли комусь тiльки 22% жертв¹⁰⁵) чи коли дитина змушена приховувати, постiйно боятися викриття, що про сiм'ю згадуватиме негативно.

^** З усiх малоймовiрних значень коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад на рiвнi симптома^{89, 157} ⅔ є насправдi коефiцiєнтами кореляцiями iнцест-розлад, якi дуже великi для жiнок, i важливий тут не секс, а контекст його: небажанiсть та неприємнi враження.

Таблицi

Таблиця 1: Статистика рiзновидiв сексуальних злочинiв проти дiтей — майбутнiх студентiв та в загальнонацiональному масштабi.
Вибiрок Жертв Середнiй з ваговими множниками %

Ексгiбiцiонiзму Розбещення Орального сексу Зґвалтування

Студентська статистика

Жiнок 13 2172 32% 39% 3% 13%

Чоловiкiв 9 506 22% 51% 14% 33%

Усiх (з науковими роботами, де стать не вказано) 26 2918 28% 42% 6% 17%

Загальнонацiональна статистика

Жiнок 3 590 38%¹¹¹ 67% 9%^{105, 111} 16%

Чоловiкiв 3 366 25%¹¹¹ 69% 22%^{105, 111} 13%

Усiх 6 956 33%¹¹¹ 68% 14%^{105, 111} 15%

Таблиця 1: Статистика рiзновидiв сексуальних злочинiв проти дiтей — майбутнiх студентiв та в загальнонацiональному масштабi.
	Вибiрок	Жертв	Середнiй з ваговими множниками %
Ексгiбiцiонiзму	Розбещення	Орального сексу	Зґвалтування
Студентська статистика
Жiнок	13	2172	32%	39%	3%	13%
Чоловiкiв	9	506	22%	51%	14%	33%
Усiх (з науковими роботами, де стать не вказано)	26	2918	28%	42%	6%	17%
Загальнонацiональна статистика
Жiнок	3	590	38%¹¹¹	67%	9%^{105, 111}	16%
Чоловiкiв	3	366	25%¹¹¹	69%	22%^{105, 111}	13%
Усiх	6	956	33%¹¹¹	68%	14%^{105, 111}	15%

Таблиця 2: Зваженi середнi кiлькостi випадкiв iнцесту в дитинствi серед студентiв та в загальнонацiональному масштабi.
Стать В родинi Зi близькими родичами

Студентська статистика Загальнонацiональна статистика^{7, 105, 111} Студентська статистика Загальнонацiональна статистика^{7, 105, 111}

N % N % N % N %

жiноча 2735 37 606 34 792 20 606 15

чоловiча 580 23 375 13 270 8 375 4

обидвi 3569 35 981 26 1275 16 981 11

Таблиця 2: Зваженi середнi кiлькостi випадкiв iнцесту в дитинствi серед студентiв та в загальнонацiональному масштабi.
Стать	В родинi	Зi близькими родичами
Студентська статистика	Загальнонацiональна статистика^{7, 105, 111}	Студентська статистика	Загальнонацiональна статистика^{7, 105, 111}
`N`	%	`N`	%	`N`	%	`N`	%
жiноча	2735	37	606	34	792	20	606	15
чоловiча	580	23	375	13	270	8	375	4
обидвi	3569	35	981	26	1275	16	981	11

Таблиця 3: Метааналiзованi зв'язки сексзлочин-розлад на рiвнi 18 симптомiв.
Зв'язок (ν + 1) (кiлькiсть r-ок або вибiрок) Респондентiв Незмiщена оцiнка r_н (додатнiсть означає, що симптом у контрольних рiдше; в дужках значення до видалення малоймовiрних) Значення r, яких iмовiрнiсть 0,95 (пiсля вiдновлення узгодженостi даних) χ²(ν)-критерiй узгоджуваностi даних пiсля (до) видалення малоймовiрних значень: * — значення, котрих iмовiрнiсть нижча за 0,05.

сексзлочин-алкоголiзм 8 1645 +0,07 [+0,02; +0,12] 2,97

сексзлочин-тривога 16 (18) 6870 (7365) +0,13 (+0,13) [+0,10; +0,15] 4,62 (28,72*)

сексзлочин-депресiя 22 (23) 7778 (7949) +0,12 (+0,13) [+0,10; +0,14] 25,71 (49,72*)

сексзлочин-дисоциацiя 8 1342 +0,09 [+0,04; +0,15] 1,86

сексзлочин-харчування 10 2998 +0,06 [+0,02; +0,10] 9,92

сексзлочин-злiсть 5 1497 +0,11 [+0,06; +0,16] (11,22*)

сексзлочин-закомплексованiсть 7 1934 +0,10 [+0,06; +0,15] 11,78

сексзлочин-iнтернальнiсть 6 1354 +0,04 [−0,02; +0,09] 1,65

сексзлочин-нав'язливостi 7 1934 +0,10 [+0,06; +0,15] 5,01

сексзлочин-паранойяльнiсть 9 (10) 1881 (2052) +0,11 (+0,13) [+0,07; +0,16] 10,34 (20,07*)

сексзлочин-фобiї 5 1497 +0,12 [+0,07; +0,17] 8,08

сексзлочин-психоз 10 (11) 2009 (2180) +0,11 (+0,13) [+0,06; +0,15] 10,13 (23,84*)

сексзлочин-самооцiнка 16 3630 +0,04 [+0,01; +0,07] (51,31*)

сексзлочин-сексопатологiя 20 7723 +0,09 [+0,07; +0,11 (39,49*)

сексзлочин-соцiалiзованiсть 15 (17) 3782 (4332) +0,07 (+0,09) [+0,04; +0,10] 20,37 (40,62*)

сексзлочин-соматизацiя 18 (19) 4205 (4376) +0,09 (+0,10) [+0,06; +0,12] 15,20 (33,21*)

сексзлочин-суїцидальнiсть 9 5425 +0,09 [+0,06; +0,12] 10,94

сексзлочин-психологiя 14 (15) 3620 (3768) +0,12 (+0,11) [+0,08; +0,15] 18,77 (24,25*)

Таблиця 3: Метааналiзованi зв'язки сексзлочин-розлад на рiвнi 18 симптомiв.
Зв'язок	(ν + 1) (кiлькiсть r-ок або вибiрок)	Респондентiв	Незмiщена оцiнка r_н (додатнiсть означає, що симптом у контрольних рiдше; в дужках значення до видалення малоймовiрних)	Значення r, яких iмовiрнiсть 0,95 (пiсля вiдновлення узгодженостi даних)	χ²(ν)-критерiй узгоджуваностi даних пiсля (до) видалення малоймовiрних значень: * — значення, котрих iмовiрнiсть нижча за 0,05.
сексзлочин-алкоголiзм	8	1645	+0,07	[+0,02; +0,12]	2,97
сексзлочин-тривога	16 (18)	6870 (7365)	+0,13 (+0,13)	[+0,10; +0,15]	4,62 (28,72*)
сексзлочин-депресiя	22 (23)	7778 (7949)	+0,12 (+0,13)	[+0,10; +0,14]	25,71 (49,72*)
сексзлочин-дисоциацiя	8	1342	+0,09	[+0,04; +0,15]	1,86
сексзлочин-харчування	10	2998	+0,06	[+0,02; +0,10]	9,92
сексзлочин-злiсть	5	1497	+0,11	[+0,06; +0,16]	(11,22*)
сексзлочин-закомплексованiсть	7	1934	+0,10	[+0,06; +0,15]	11,78
сексзлочин-iнтернальнiсть	6	1354	+0,04	[−0,02; +0,09]	1,65
сексзлочин-нав'язливостi	7	1934	+0,10	[+0,06; +0,15]	5,01
сексзлочин-паранойяльнiсть	9 (10)	1881 (2052)	+0,11 (+0,13)	[+0,07; +0,16]	10,34 (20,07*)
сексзлочин-фобiї	5	1497	+0,12	[+0,07; +0,17]	8,08
сексзлочин-психоз	10 (11)	2009 (2180)	+0,11 (+0,13)	[+0,06; +0,15]	10,13 (23,84*)
сексзлочин-самооцiнка	16	3630	+0,04	[+0,01; +0,07]	(51,31*)
сексзлочин-сексопатологiя	20	7723	+0,09	[+0,07; +0,11	(39,49*)
сексзлочин-соцiалiзованiсть	15 (17)	3782 (4332)	+0,07 (+0,09)	[+0,04; +0,10]	20,37 (40,62*)
сексзлочин-соматизацiя	18 (19)	4205 (4376)	+0,09 (+0,10)	[+0,06; +0,12]	15,20 (33,21*)
сексзлочин-суїцидальнiсть	9	5425	+0,09	[+0,06; +0,12]	10,94
сексзлочин-психологiя	14 (15)	3620 (3768)	+0,12 (+0,11)	[+0,08; +0,15]	18,77 (24,25*)

Таблиця 4: Вплив статi та небажання жертви сексуального злочину в дитинствi на зв'язок сексзлочин-розлад на рiвнi вибiрки.
Третя змiнна Значення (ν + 1) (кiлькiсть r-ок або вибiрок) Респондентiв r_н [додатнє значення говорить, що псих(олог)iчних розладiв бiльше, нiж у контрольнiй групi] Значення r, яких iмовiрнiсть 0,95 χ²(ν)-критерiй узгодженостi даних

Стать жертви чоловiча 14 2947 +0,07 [+0,04; +0,11] 17,05

жiноча 33 11631 +0,10 [+0,08; +0,12] 23,83

Ступiнь бажання з боку жертви ? 35 11320 +0,10 [+0,08; +0,11] 30,12

проти бажання 12 3258 +0,10 [+0,06; +0,13] 12,78

Таблиця 4: Вплив статi та небажання жертви сексуального злочину в дитинствi на зв'язок сексзлочин-розлад на рiвнi вибiрки.
Третя змiнна	Значення	(ν + 1) (кiлькiсть r-ок або вибiрок)	Респондентiв	r_н [додатнє значення говорить, що псих(олог)iчних розладiв бiльше, нiж у контрольнiй групi]	Значення r, яких iмовiрнiсть 0,95	χ²(ν)-критерiй узгодженостi даних
Стать жертви	чоловiча	14	2947	+0,07	[+0,04; +0,11]	17,05
жiноча	33	11631	+0,10	[+0,08; +0,12]	23,83
Ступiнь бажання з боку жертви	?	35	11320	+0,10	[+0,08; +0,11]	30,12
проти бажання	12	3258	+0,10	[+0,06; +0,13]	12,78

Таблиця 5: Метааналiзування впливу статi жертви на бажання проти себе сексуального злочину в дитинствi, що проявляється в змiнi коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад
Стать Бажання (ν + 1) (кiлькiсть r-ок або вибiрок) Респондентiв r_н Значення r, яких iмовiрнiсть 0,95 χ²(ν)-узгодження

чол. ? 10 1957 +0,04 [−0,00; +0,09] 9,29

нема 4 990 +0,13 [+0,07; +0,19] 3,08

жiн. ? 25 9363 +0,11 [+0,09; +0,13] 14,50

нема 8 2268 +0,08 [+0,04; +0,12] 8,23

Таблиця 5: Метааналiзування впливу статi жертви на бажання проти себе сексуального злочину в дитинствi, що проявляється в змiнi коефiцiєнту кореляцiї сексзлочин-розлад
Стать	Бажання	(ν + 1) (кiлькiсть r-ок або вибiрок)	Респондентiв	r_н	Значення r, яких iмовiрнiсть 0,95	χ²(ν)-узгодження
чол.	?	10	1957	+0,04	[−0,00; +0,09]	9,29
нема	4	990	+0,13	[+0,07; +0,19]	3,08
жiн.	?	25	9363	+0,11	[+0,09; +0,13]	14,50
нема	8	2268	+0,08	[+0,04; +0,12]	8,23

Таблиця 6: Метааналiзування кореляцiї мiж обставинами сексуального злочину в дитинствi майбутнiх студентiв та його наслiдками (у дужках метааналiзування тiльки наведених значень коефiцiєнту, без наших оцiнок)
Обставина Наслiдок Вибiрок (ν + 1) Скiльки r-ок не вказано, тому вираховували самостiйно Респондентiв r_н Значення r, яких iмовiрнiсть 0,95 χ²(ν)-узгодженiсть

Тривалiсть вiдгуки 4 1 (r ≡ 0,00) 473 −0,03 (−0,04) [−0,12; +0,06] 1,70

розлад 2 0 82 +0,21 [−0,01; +0,41] 0,84

Застосування сили чи погроз вiдгуки 7 2 (α ≡ 0,05) 694 +0,35 (+0,40) [+0,28; +0,41] 29,70 (P < 0,05)

розлад 4 1 (r ≡ 0,00) 295 +0,11 (+0,14) [−0,01; +0,24] 1,71

Повторення вiдгуки 3 2 (r ≡ 0,00) 328 −0,02 (−0,09) [−0,13; +0,09] 0,49

розлад 3 0 174 +0,08 [−0,07; +0,23] 0,53

Iнцест вiдгуки 4 0 394 +0,13 [+0,03; +0,22] 4,73

розлад 9 1 (r ≡ 0,00) 572 +0,09 (+0,11) [+0,01; +0,17] 15,20

Коїтус вiдгуки 2 0 253 −0,03 [−0,15; +0,10] 0,30

розлад 7 4 (r ≡ 0,00) 594 +0,05 (+0,16) [−0,03; +0,13] 4,32

Таблиця 6: Метааналiзування кореляцiї мiж обставинами сексуального злочину в дитинствi майбутнiх студентiв та його наслiдками (у дужках метааналiзування тiльки наведених значень коефiцiєнту, без наших оцiнок)
Обставина	Наслiдок	Вибiрок (ν + 1)	Скiльки r-ок не вказано, тому вираховували самостiйно	Респондентiв	r_н	Значення r, яких iмовiрнiсть 0,95	χ²(ν)-узгодженiсть
Тривалiсть	вiдгуки	4	1 (r ≡ 0,00)	473	−0,03 (−0,04)	[−0,12; +0,06]	1,70
розлад	2	0	82	+0,21	[−0,01; +0,41]	0,84
Застосування сили чи погроз	вiдгуки	7	2 (α ≡ 0,05)	694	+0,35 (+0,40)	[+0,28; +0,41]	29,70 (P < 0,05)
розлад	4	1 (r ≡ 0,00)	295	+0,11 (+0,14)	[−0,01; +0,24]	1,71
Повторення	вiдгуки	3	2 (r ≡ 0,00)	328	−0,02 (−0,09)	[−0,13; +0,09]	0,49
розлад	3	0	174	+0,08	[−0,07; +0,23]	0,53
Iнцест	вiдгуки	4	0	394	+0,13	[+0,03; +0,22]	4,73
розлад	9	1 (r ≡ 0,00)	572	+0,09 (+0,11)	[+0,01; +0,17]	15,20
Коїтус	вiдгуки	2	0	253	−0,03	[−0,15; +0,10]	0,30
розлад	7	4 (r ≡ 0,00)	594	+0,05 (+0,16)	[−0,03; +0,13]	4,32

Таблиця 7: Першi враження вiд сексуального злочину в дитинствi майбутнiх студентiв (* — кiлькiсть епiзодiв, а без астериска це кiлькiсть респондентiв)
Дослiдження % жiнок % чоловiкiв

Сподобалося Нiяк Не сподобалося N Сподобалося Нiяк Не сподобалося N

29 22 18 60 50

30 10 17 73 99

40 58 14 (з неоднозначними вiдгуками) 28 50

53 7 27 66 119* ? ? 38 23

57 5 ? ? 39 28 ? ? 18

59 27 43 30 30*

62 28 12 60 130*

64 60 28 12 81

72 17 16 68 188* 39 32 30 40*

104 2 16 82 493* 8 39 54 183*

110 4 28 (з неоднозначними вiдгуками) 69 137

140 10 6 84 83* 43 9 48 46*

169 28 19 52 122* 69 24 7 67*

180 39 27 33 51

185 45 29 26 58

Усього за дослiдженнями розподiлу всiх трьох вражень 11 18 72 1421 37 29 33 606

Таблиця 7: Першi враження вiд сексуального злочину в дитинствi майбутнiх студентiв (* — кiлькiсть епiзодiв, а без астериска це кiлькiсть респондентiв)
Дослiдження	% жiнок	% чоловiкiв
Сподобалося	Нiяк	Не сподобалося	N	Сподобалося	Нiяк	Не сподобалося	N
29	22	18	60	50
30	10	17	73	99
40					58	14 (з неоднозначними вiдгуками)	28	50
53	7	27	66	119*	?	?	38	23
57	5	?	?	39	28	?	?	18
59					27	43	30	30*
62	28	12	60	130*
64					60	28	12	81
72	17	16	68	188*	39	32	30	40*
104	2	16	82	493*	8	39	54	183*
110	4	28 (з неоднозначними вiдгуками)	69	137
140	10	6	84	83*	43	9	48	46*
169	28	19	52	122*	69	24	7	67*
180					39	27	33	51
185					45	29	26	58
Усього за дослiдженнями розподiлу всiх трьох вражень	11	18	72	1421	37	29	33	606

Таблиця 8: Суб'єктивнi скарги студентiв на нiбито наслiдки їхнього досвiду сексуального злочину в дитинствi (* — кiлькiсть епiзодiв, а без астериска буде кiлькiсть респондентiв).
Дослiдження Стать N На що Вiдповiдi

40 чол. 51 Статеве життя зараз Порядок у 37%, нiякої у 28%, по-рiзному в 9%, невдала у 16%

57 жiн. 54 Стреси тодi й зараз Нiколи у 7%, за десятибальною шкалою в середньому 3

чол. 24 Нiколи у 21%, за десятибальною шкалою в середньому 2³⁄₂₅

59 чол. 30* Життя загалом Добре у 17%, нiяк у 57%, погано у 27%

Статеве життя зараз Добре у 24%, нiяке у 63%, погане в 13%

61 жiн. 42 Проблеми в 24%

чол. 20 Проблеми в 10%

85 жiн. 107 Чи турбує злочин у дитинствi зараз Нi у 75%, трошки 20%, ще й як у 5%

104 жiн. 531* Скiльки приходила; тями Анi скiльки 25%, майже нiскiльки 17%, днями-роками 51%, досi не прийшла; тями 4%

Емоцiйнi порушення Немає в 66%, нетривалi в 30%, досi в 3%

Як вплинуло на статеве життя Нiяк у 70,0%, тимчасово у 26,0%, досi у 2,2%

чол. 215* Скiльки приходив; тями Анiскiльки 68%, майже нiскiльки 10%, днями-роками 22%, досi не прийшов; тями 0%

Емоцiйнi порушення Немає у 81%, нетривалi в 19%, досi в 0%

Як вплинуло на статеве життя Нiяк у 80,0%, тимчасово у 17,0%, досi у 0,4%

128 жiн. 50 Наскiльки довго впливав злочин Не бiльше нiж тижнями на 52%, на мiсяцi в 16%, роками в 10%, досi на 22%

185 чол. 67 Тривалi впливи На статеве життя — не бiльше за ²⁄₆₇

Таблиця 8: Суб'єктивнi скарги студентiв на нiбито наслiдки їхнього досвiду сексуального злочину в дитинствi (* — кiлькiсть епiзодiв, а без астериска буде кiлькiсть респондентiв).
Дослiдження	Стать	N	На що	Вiдповiдi
40	чол.	51	Статеве життя зараз	Порядок у 37%, нiякої у 28%, по-рiзному в 9%, невдала у 16%
57	жiн.	54	Стреси тодi й зараз	Нiколи у 7%, за десятибальною шкалою в середньому 3
чол.	24	Нiколи у 21%, за десятибальною шкалою в середньому 2³⁄₂₅
59	чол.	30*	Життя загалом	Добре у 17%, нiяк у 57%, погано у 27%
Статеве життя зараз	Добре у 24%, нiяке у 63%, погане в 13%
61	жiн.	42	Проблеми в 24%
чол.	20	Проблеми в 10%
85	жiн.	107	Чи турбує злочин у дитинствi зараз	Нi у 75%, трошки 20%, ще й як у 5%
104	жiн.	531*	Скiльки приходила; тями	Анi скiльки 25%, майже нiскiльки 17%, днями-роками 51%, досi не прийшла; тями 4%
Емоцiйнi порушення	Немає в 66%, нетривалi в 30%, досi в 3%
Як вплинуло на статеве життя	Нiяк у 70,0%, тимчасово у 26,0%, досi у 2,2%
чол.	215*	Скiльки приходив; тями	Анiскiльки 68%, майже нiскiльки 10%, днями-роками 22%, досi не прийшов; тями 0%
Емоцiйнi порушення	Немає у 81%, нетривалi в 19%, досi в 0%
Як вплинуло на статеве життя	Нiяк у 80,0%, тимчасово у 17,0%, досi у 0,4%
128	жiн.	50	Наскiльки довго впливав злочин	Не бiльше нiж тижнями на 52%, на мiсяцi в 16%, роками в 10%, досi на 22%
185	чол.	67	Тривалi впливи	На статеве життя — не бiльше за ²⁄₆₇

Таблиця 9: Метаааналiзування зв'язку мiж стáттю жертви сексуального злочину в дитинствi та її вiдгуками.
Зв'язок Кiлькiсть r-ок (ν + 1) Респондентiв r_н (додатнi значення показують, що жiночi вiдгуки гiршi за чоловiчi) Значення r, яких iмовiрнiсть 0,95 χ²(ν)-узгодження

стать-враження 10 2965 +0,31 [+0,28; +0,34] 30,70 (P < 0,05)

стать-ставлення 3 424 +0,34 [+0,25; +0,42] 2,13

стать-скарги 4 835 +0,22 [+0,15; +0,28] 1,12

Таблиця 9: Метаааналiзування зв'язку мiж стáттю жертви сексуального злочину в дитинствi та її вiдгуками.
Зв'язок	Кiлькiсть r-ок (ν + 1)	Респондентiв	r_н (додатнi значення показують, що жiночi вiдгуки гiршi за чоловiчi)	Значення r, яких iмовiрнiсть 0,95	χ²(ν)-узгодження
стать-враження	10	2965	+0,31	[+0,28; +0,34]	30,70 (P < 0,05)
стать-ставлення	3	424	+0,34	[+0,25; +0,42]	2,13
стать-скарги	4	835	+0,22	[+0,15; +0,28]	1,12

Таблиця 10: Метааналiзування зв'язку мiж досвiдом сексуального злочину в дитинствi студента й обставинами його виховання.
Зв'язок Вибiрок (ν + 1) Респондентiв r_н (додатнє значення говорить, що жертв сексуальних злочинiв гiрше виховували) Значення r, яких iмовiрнiсть 0,95 χ²(ν)-узгодженiсть

сексзлочин-несексзлочин 5 1098 +0,19 [+0,13; +0,25] 2,36

сексзлочин-адаптованiсть 3 976 +0,13 [+0,06; +0,19] 20,38 (P < 0,05)

сексзлочин-злагода 9 4906 +0,14 [+0,12; +0,17] 0,74

сексзлочин-склад 4 3803 +0,09 [+0,06; +0,12] 6,54

сексзлочин-мiцнiсть 13 3288 +0,13 [+0,09; +0,16] 36,46 (P < 0,05)

сексзлочин-традицiйнiсть 5 836 +0,16 [+0,09; +0,22] 8,26

Таблиця 10: Метааналiзування зв'язку мiж досвiдом сексуального злочину в дитинствi студента й обставинами його виховання.
Зв'язок	Вибiрок (ν + 1)	Респондентiв	r_н (додатнє значення говорить, що жертв сексуальних злочинiв гiрше виховували)	Значення r, яких iмовiрнiсть 0,95	χ²(ν)-узгодженiсть
сексзлочин-несексзлочин	5	1098	+0,19	[+0,13; +0,25]	2,36
сексзлочин-адаптованiсть	3	976	+0,13	[+0,06; +0,19]	20,38 (P < 0,05)
сексзлочин-злагода	9	4906	+0,14	[+0,12; +0,17]	0,74
сексзлочин-склад	4	3803	+0,09	[+0,06; +0,12]	6,54
сексзлочин-мiцнiсть	13	3288	+0,13	[+0,09; +0,16]	36,46 (P < 0,05)
сексзлочин-традицiйнiсть	5	836	+0,16	[+0,09; +0,22]	8,26

Таблиця 11: Метааналiзування зв'язку мiж псих(олог)iчними розладами та обставинами виховання студента на рiвнi симптома.
Зв'язок Вибiрок (ν + 1) Респондентiв r_н [додатнє значення говорить, що серед псих(олог)iчнохворих тяжке виховання зустрiчається частiше] Значення r, яких iмовiрнiсть 0,95 χ²(ν)-узгодження

виховання-алкоголiзм 1 383 +0,04 [−0,06; +0,14]

виховання-тривога 3 788 +0,34 [+0,28; +0,40] 19,80

виховання-депресiя 5 1279 +0,38 [+0,33; +0,43] 22,28 (P < 0,05)

виховання-дисоцiацiя 1 251 +0,49 [+0,39; +0,58]

виховання-харчування 4 822 +0,21 [+0,15; +0,28] 10,05 (P < 0,05)

виховання-злiсть 1 383 +0,15 [+0,05; +0,25]

виховання-закомплексованiсть 2 634 +0,32 [+0,24; +0,38] 20,25

виховання-iнтернальнiсть 1 383 +0,07 [−0,03; +0,17]

виховання-нав'язливостi 2 634 +0,27 [+0,20; +0,34] 4,02 (P < 0,05)

виховання-паранойяльнiсть 1 383 +0,16 [+0,06; +0,26]

виховання-фобiї 1 383 +0,18 [+0,08; +0,28]

виховання-психоз 1 383 +0,22 [+0,12; +0,31]

виховання-самооцiнка 5 1345 +0,26 [+0,20; +0,30] 37,13 (P < 0,05)

виховання-сексопатологiя 2 337 +0,23 [+0,13; +0,33] 0,24

виховання-соцiалiзацiя 3 653 +0,41 [+0,35; +0,47] 20,50 (P < 0,05)

виховання-соматизацiя 2 634 +0,22 [+0,15; +0,29] 12,59

виховання-суїцидальнiсть 2 634 +0,26 [+0,18; +0,33] 1,41

виховання-психологiя 4 992 +0,31 [+0,25; +0,37] 12,95 (P < 0,05)

На рiвнi наукової роботи 13 2846 +0,29 [+0,26; +0,33] 62,56 (P < 0,05)

Таблиця 11: Метааналiзування зв'язку мiж псих(олог)iчними розладами та обставинами виховання студента на рiвнi симптома.
Зв'язок	Вибiрок (ν + 1)	Респондентiв	r_н [додатнє значення говорить, що серед псих(олог)iчнохворих тяжке виховання зустрiчається частiше]	Значення r, яких iмовiрнiсть 0,95	χ²(ν)-узгодження
виховання-алкоголiзм	1	383	+0,04	[−0,06; +0,14]
виховання-тривога	3	788	+0,34	[+0,28; +0,40]	19,80
виховання-депресiя	5	1279	+0,38	[+0,33; +0,43]	22,28 (P < 0,05)
виховання-дисоцiацiя	1	251	+0,49	[+0,39; +0,58]
виховання-харчування	4	822	+0,21	[+0,15; +0,28]	10,05 (P < 0,05)
виховання-злiсть	1	383	+0,15	[+0,05; +0,25]
виховання-закомплексованiсть	2	634	+0,32	[+0,24; +0,38]	20,25
виховання-iнтернальнiсть	1	383	+0,07	[−0,03; +0,17]
виховання-нав'язливостi	2	634	+0,27	[+0,20; +0,34]	4,02 (P < 0,05)
виховання-паранойяльнiсть	1	383	+0,16	[+0,06; +0,26]
виховання-фобiї	1	383	+0,18	[+0,08; +0,28]
виховання-психоз	1	383	+0,22	[+0,12; +0,31]
виховання-самооцiнка	5	1345	+0,26	[+0,20; +0,30]	37,13 (P < 0,05)
виховання-сексопатологiя	2	337	+0,23	[+0,13; +0,33]	0,24
виховання-соцiалiзацiя	3	653	+0,41	[+0,35; +0,47]	20,50 (P < 0,05)
виховання-соматизацiя	2	634	+0,22	[+0,15; +0,29]	12,59
виховання-суїцидальнiсть	2	634	+0,26	[+0,18; +0,33]	1,41
виховання-психологiя	4	992	+0,31	[+0,25; +0,37]	12,95 (P < 0,05)
На рiвнi наукової роботи	13	2846	+0,29	[+0,26; +0,33]	62,56 (P < 0,05)

Таблиця 12: Кiлькiсть симптомiв, на рiвнi яких зв'язок сексзлочин-розлад лишається значущим пiсля контролювання третiх змiнних (обставин виховання респондентiв).
Дослiдження Тип контролювання Психометрiй Статистично значущих % позбавлення значущостi

До контролю Пiсля контролю

29 Сортування респондентiв 1 1 0 100

36 Вивчення залежностi мiж коефiцiєнтом кореляцiї та його частиною, що не є функцiєю третiх змiнних 5 3 0 100

38 Коварiацiйний аналiз 10 8 6 25

64, Середнiй захiд США Вивчення залежностi мiж коефiцiєнтом кореляцiї та його частиною, що не є функцiєю третiх змiнних 13 6 6 0

64, Пiвденний схiд США 13 0 0

63 13 4 1 75

69 Методика Сьюела Райта 3 0 0

74 Вивчення залежностi мiж коефiцiєнтом кореляцiї та його частиною, що не є функцiєю третiх змiнних 1 0 0

76 Методика Сьюела Райта 2 1 0 100

82 Вивчення залежностi мiж коефiцiєнтом кореляцiї та його частиною, що не є функцiєю третiх змiнних 2 2 0 100

103 Вивчення реґресiйної залежностi мiж коефiцiєнтом кореляцiї та третiми змiнними 3 0 0

109 2 1 0 100

141 Коварiацiйний аналiз 13 6 0 100

190 2 2 1 50

Усього 83 34 14 59 (без вагових множникiв — 83)

Таблиця 12: Кiлькiсть симптомiв, на рiвнi яких зв'язок сексзлочин-розлад лишається значущим пiсля контролювання третiх змiнних (обставин виховання респондентiв).
Дослiдження	Тип контролювання	Психометрiй	Статистично значущих	% позбавлення значущостi
До контролю	Пiсля контролю
29	Сортування респондентiв	1	1	0	100
36	Вивчення залежностi мiж коефiцiєнтом кореляцiї та його частиною, що не є функцiєю третiх змiнних	5	3	0	100
38	Коварiацiйний аналiз	10	8	6	25
64, Середнiй захiд США	Вивчення залежностi мiж коефiцiєнтом кореляцiї та його частиною, що не є функцiєю третiх змiнних	13	6	6	0
64, Пiвденний схiд США	13	0	0
63	13	4	1	75
69	Методика Сьюела Райта	3	0	0
74	Вивчення залежностi мiж коефiцiєнтом кореляцiї та його частиною, що не є функцiєю третiх змiнних	1	0	0
76	Методика Сьюела Райта	2	1	0	100
82	Вивчення залежностi мiж коефiцiєнтом кореляцiї та його частиною, що не є функцiєю третiх змiнних	2	2	0	100
103	Вивчення реґресiйної залежностi мiж коефiцiєнтом кореляцiї та третiми змiнними	3	0	0
109	2	1	0	100
141	Коварiацiйний аналiз	13	6	0	100
190	2	2	1	50
Усього	83	34	14	59 (без вагових множникiв — 83)

Таблиця 13 (додаток): Дефiнiцiї, частота, зв'язок на рiвнi вибiрки зi псих(олог)iчними розладами сексуальних злочинiв проти дiтей в рiзних дослiдженнях (ПД — злочини, про якi не вказано, чи за бажанням дитини, чи нi; П — злочини проти бажання дитини; КЕ — злочини, про якi не вказано, чи супроводжувалися контактом iз дитиною, чи нi; К — сексуальнi контакти з дитиною; перше число — вiк жертви пiд час злочину; друге — вiк злочинця; число зi плюсом — мiнiмальна вiкова рiзниця, щоб секс вважався злочином)
Дослiдження Стать Визначення злочинностi Поширенiсть Середнє на вибiрку

Респондентiв % Респондентiв r_н

2 жiн. ?×родич=ПК 586 25% 431 +0,02

6 жiн. ?×?=П (себе вважають жертвами домогань) 294 13% 294 +0,04

11 жiн. (<12)×дорослий=ПДКЕ 198 10% 182 +0,04

14 жiн. (<18)×?=ПКЕ 510 19% 510 +0,15

чол. 486 3% 486 +0,08

15 жiн. (<18)×дорослий=ПДКЕ 430 36% 355 +0,11

23, 24, 26 жiн. (<15)×(5+)=ПДК 278 15% 224 +0,12

29 жiн. (<16)×(5+)=ПДК 284 18% 155 +0,13

30 жiн. (<16)×(5+)=ПДК 400 25%

36 жiн. (<18)×(5+)=ПДК; однолiток×однолiток=П 2740 21% 128 +0,10

чол. 2279 17%

38 чол. (<18)×?=ПКЕ 284 29% 284 +0,17

40 чол. (<16)×(5+)=ПДК; (<16)×(≥16)=ПДК 359 16%

48 жiн. (<16)×(5+)=ПДК; (16-18)×(10+)=ПДК 103 44% 97 +0,14

52 жiн. (<18)×?=ПКЕ 69 71% 69 +0,09

55, 55 жiн. (<13)×(≥16)=ПДКЕ; (13-16)×(родич 10+)=ПД; (13-16)×(10+)=П 530 19% 536 +0,11

чол. 226 9% 260 +0,12

57 жiн. (до пубертату)×(4+)=ПДКЕ 325 19%

чол. 327 7%

59 чол. (<13)×(5+)=ПДКЕ; (13-16)×(10+)=ПДКЕ; ?×?=П 148 18% 148 −0,04

61 жiн. (до пубертату)×(непiдлiток)=ПДК 540 8%

чол. 412 5%

62, 63 жiн. (<13)×(5+)=ПДКЕ; (<13)×(≥16)=ПДКЕ; (13-16)×(10+)=ПДКЕ 482 22% 383 +0,08

64, Середнiй захiд США чол. (<13)×(5+)=ПДКЕ; (<13)×(≥16)=ПДКЕ; (13-16)×(10+)=ПДКЕ 253 15% 249 +0,11

64, Пiвденний схiд США 329 13% 324 +0,00

68 жiн. (<14)×?=ПДКЕ 857 54% 831 +0,15

69 жiн. (<14)×?=ПДКЕ 796 59% 159 +0,11

72 жiн. (<13)×(5+)=ПДКЕ; (13-16)×(10+)=ПДКЕ 603 28%

чол. 388 9%

74 жiн. (<17)×(5+)=ПДКЕ; (≥17)×(10+)=ПД; родич×родич=ПД 214 41% 214 +0,03

чол. 213 32% 213 −0,09

76 жiн. (<18)×(родич 5+)=ПДК 1066 13% 85 +0,16

78 чол. (<14)×(5+)=ПДК 213 12% 213 +0,06

79 жiн. (<16)×(5+)=ПДКЕ; (<16)×(≥16)=ПДКЕ 672 12% 186 +0,11

чол. 420 5%

82 жiн. (<13)×(5+)=ПДКЕ; (13-18)×(10+)=ПДКЕ 199 24% 199 +0,16

85 жiн. (<16)×?=ПКЕ 383 28% 383 +0,05

89 жiн. (<18)×(родич 5+)=ПДК 40 ? 40 +0,36

98, 97 жiн. (<18)×?=ПДКЕ; (<18)×(<18)=П 202 22% 201 +0,08

99 жiн. (<17)×(5+)=ПДК; (<17)×(<17)=П 271 11% 58 +0,19

103 жiн. (<14)×дорослий=ПДКЕ; (<14)×(<14)=П 264 18% 260 +0,01

104 жiн. пiдлiток×старший=ПДКЕ 1029 35%

чол. 467 30%

109 жiн. (<13)×(авторитет 3+)=ПДКЕ 305 18% 305 +0,10

110 жiн. (<13)×(5+)=ПДКЕ; (13-16)×(10+)=ПДКЕ 137 ?

113 жiн. (<17)×(6+)=ПДКЕ 244 35% 477 −0,02

чол. 233 36%

125 жiн. (<17)×(5+)=ПКЕ 437 18% 321 +0,16

128 жiн. (<16)×(5+)=ПДКЕ 92 54%

140 жiн. (<13)×(5+)=ПДКЕ; (13-16)×(10+)=ПДКЕ 365 17%

чол. 206 17%

141 жiн. (<13)×(5+)=ПДК; (13-16)×(10+)=ПДК; (<17)×родич=П 275 20% 257 +0,13

142 жiн. (<12)×(5+)=ПКЕ 135 20% 266 +0,11

чол. 131 8%

144 жiн. (<13)×(5+)=ПДКЕ; (13-16)×(10+)=ПДКЕ; родич×родич=ПД; однолiток×однолiток=П 308 23% 298 +0,13

146 чол. (<13)×(5+)=ПДКЕ; (13-16)×(8+)=ПДКЕ; однолiток×однолiток=П 557 6% 62 +0,15

147 жiн. (<13)×(5+)=ПДКЕ; (13-17)×(10+)=ПДКЕ; (<17)×?=ПКЕ 402 50% 402 +0,05

чол. 288 20% 288 +0,04

149 чол. (<12)×(5+)=ПКЕ; (12-16)×(10+)=ПКЕ 60 ? 60 +0,10

151 жiн. (<18)×старший=ПКЕ 111 50% 111 +0,11

чол. 160 23% 160 +0,21

155 чол. (<13)×(5+)=ПДКЕ; (13)×(8+)=ПДКЕ; однолiток×однолiток=П 2922 7%

157 жiн. (до пубертату)×(5+)=ПКЕ 171 30% 171 +0,40

166 жiн. (<12)×(≥16)=ПДКЕ; (<16)×(родич ≥16)=ПДКЕ; ?×?=П 154 40% 154 +0,02

чол. 112 22% 112 +0,055

169 жiн. (<12)×(≥16)=ПДКЕ ? ?

чол.

170 жiн. (пiд час пiдростання)×?=ПДКЕ 301 17% 102 +0,15

173 жiн. ? 66 ? 66 −0,25

175 жiн. (<13)×(5+)=ПДКЕ; (13-16)×(10+)=ПДКЕ 298 23% 269 +0,12

180 чол. (<18)×(5+)=ПДК 2016 17% 88 +0,16

185 чол. (<11)×(≥16)=ПДКЕ; (11-16)×(≥18)=ПДКЕ 182 37%

186 жiн. (<17)×(≥18 и 5+)=ПКЕ 131 14% 105 −0,01

188 жiн. (<14)×(5+)=ПДКЕ; ?×?=П 3187 29% 3187 +0,11

190, 189 жiн. (<13)×(5+)=ПДКЕ; (13-16)×(10+)=ПДКЕ 420 10% 156 +0,21

191 жiн. (<18)×родич=ПКЕ 338 64% 338 +0,02

Таблиця 13 (додаток): Дефiнiцiї, частота, зв'язок на рiвнi вибiрки зi псих(олог)iчними розладами сексуальних злочинiв проти дiтей в рiзних дослiдженнях (ПД — злочини, про якi не вказано, чи за бажанням дитини, чи нi; П — злочини проти бажання дитини; КЕ — злочини, про якi не вказано, чи супроводжувалися контактом iз дитиною, чи нi; К — сексуальнi контакти з дитиною; перше число — вiк жертви пiд час злочину; друге — вiк злочинця; число зi плюсом — мiнiмальна вiкова рiзниця, щоб секс вважався злочином)
Дослiдження	Стать	Визначення злочинностi	Поширенiсть	Середнє на вибiрку
Респондентiв	%	Респондентiв	r_н
2	жiн.	?×родич=ПК	586	25%	431	+0,02
6	жiн.	?×?=П (себе вважають жертвами домогань)	294	13%	294	+0,04
11	жiн.	(<12)×дорослий=ПДКЕ	198	10%	182	+0,04
14	жiн.	(<18)×?=ПКЕ	510	19%	510	+0,15
чол.	486	3%	486	+0,08
15	жiн.	(<18)×дорослий=ПДКЕ	430	36%	355	+0,11
23, 24, 26	жiн.	(<15)×(5+)=ПДК	278	15%	224	+0,12
29	жiн.	(<16)×(5+)=ПДК	284	18%	155	+0,13
30	жiн.	(<16)×(5+)=ПДК	400	25%
36	жiн.	(<18)×(5+)=ПДК; однолiток×однолiток=П	2740	21%	128	+0,10
чол.	2279	17%
38	чол.	(<18)×?=ПКЕ	284	29%	284	+0,17
40	чол.	(<16)×(5+)=ПДК; (<16)×(≥16)=ПДК	359	16%
48	жiн.	(<16)×(5+)=ПДК; (16-18)×(10+)=ПДК	103	44%	97	+0,14
52	жiн.	(<18)×?=ПКЕ	69	71%	69	+0,09
55, 55	жiн.	(<13)×(≥16)=ПДКЕ; (13-16)×(родич 10+)=ПД; (13-16)×(10+)=П	530	19%	536	+0,11
чол.	226	9%	260	+0,12
57	жiн.	(до пубертату)×(4+)=ПДКЕ	325	19%
чол.	327	7%
59	чол.	(<13)×(5+)=ПДКЕ; (13-16)×(10+)=ПДКЕ; ?×?=П	148	18%	148	−0,04
61	жiн.	(до пубертату)×(непiдлiток)=ПДК	540	8%
чол.	412	5%
62, 63	жiн.	(<13)×(5+)=ПДКЕ; (<13)×(≥16)=ПДКЕ; (13-16)×(10+)=ПДКЕ	482	22%	383	+0,08
64, Середнiй захiд США	чол.	(<13)×(5+)=ПДКЕ; (<13)×(≥16)=ПДКЕ; (13-16)×(10+)=ПДКЕ	253	15%	249	+0,11
64, Пiвденний схiд США	329	13%	324	+0,00
68	жiн.	(<14)×?=ПДКЕ	857	54%	831	+0,15
69	жiн.	(<14)×?=ПДКЕ	796	59%	159	+0,11
72	жiн.	(<13)×(5+)=ПДКЕ; (13-16)×(10+)=ПДКЕ	603	28%
чол.	388	9%
74	жiн.	(<17)×(5+)=ПДКЕ; (≥17)×(10+)=ПД; родич×родич=ПД	214	41%	214	+0,03
чол.	213	32%	213	−0,09
76	жiн.	(<18)×(родич 5+)=ПДК	1066	13%	85	+0,16
78	чол.	(<14)×(5+)=ПДК	213	12%	213	+0,06
79	жiн.	(<16)×(5+)=ПДКЕ; (<16)×(≥16)=ПДКЕ	672	12%	186	+0,11
чол.	420	5%
82	жiн.	(<13)×(5+)=ПДКЕ; (13-18)×(10+)=ПДКЕ	199	24%	199	+0,16
85	жiн.	(<16)×?=ПКЕ	383	28%	383	+0,05
89	жiн.	(<18)×(родич 5+)=ПДК	40	?	40	+0,36
98, 97	жiн.	(<18)×?=ПДКЕ; (<18)×(<18)=П	202	22%	201	+0,08
99	жiн.	(<17)×(5+)=ПДК; (<17)×(<17)=П	271	11%	58	+0,19
103	жiн.	(<14)×дорослий=ПДКЕ; (<14)×(<14)=П	264	18%	260	+0,01
104	жiн.	пiдлiток×старший=ПДКЕ	1029	35%
чол.	467	30%
109	жiн.	(<13)×(авторитет 3+)=ПДКЕ	305	18%	305	+0,10
110	жiн.	(<13)×(5+)=ПДКЕ; (13-16)×(10+)=ПДКЕ	137	?
113	жiн.	(<17)×(6+)=ПДКЕ	244	35%	477	−0,02
чол.	233	36%
125	жiн.	(<17)×(5+)=ПКЕ	437	18%	321	+0,16
128	жiн.	(<16)×(5+)=ПДКЕ	92	54%
140	жiн.	(<13)×(5+)=ПДКЕ; (13-16)×(10+)=ПДКЕ	365	17%
чол.	206	17%
141	жiн.	(<13)×(5+)=ПДК; (13-16)×(10+)=ПДК; (<17)×родич=П	275	20%	257	+0,13
142	жiн.	(<12)×(5+)=ПКЕ	135	20%	266	+0,11
чол.	131	8%
144	жiн.	(<13)×(5+)=ПДКЕ; (13-16)×(10+)=ПДКЕ; родич×родич=ПД; однолiток×однолiток=П	308	23%	298	+0,13
146	чол.	(<13)×(5+)=ПДКЕ; (13-16)×(8+)=ПДКЕ; однолiток×однолiток=П	557	6%	62	+0,15
147	жiн.	(<13)×(5+)=ПДКЕ; (13-17)×(10+)=ПДКЕ; (<17)×?=ПКЕ	402	50%	402	+0,05
чол.	288	20%	288	+0,04
149	чол.	(<12)×(5+)=ПКЕ; (12-16)×(10+)=ПКЕ	60	?	60	+0,10
151	жiн.	(<18)×старший=ПКЕ	111	50%	111	+0,11
чол.	160	23%	160	+0,21
155	чол.	(<13)×(5+)=ПДКЕ; (13)×(8+)=ПДКЕ; однолiток×однолiток=П	2922	7%
157	жiн.	(до пубертату)×(5+)=ПКЕ	171	30%	171	+0,40
166	жiн.	(<12)×(≥16)=ПДКЕ; (<16)×(родич ≥16)=ПДКЕ; ?×?=П	154	40%	154	+0,02
чол.	112	22%	112	+0,055
169	жiн.	(<12)×(≥16)=ПДКЕ	?	?
чол.
170	жiн.	(пiд час пiдростання)×?=ПДКЕ	301	17%	102	+0,15
173	жiн.	?	66	?	66	−0,25
175	жiн.	(<13)×(5+)=ПДКЕ; (13-16)×(10+)=ПДКЕ	298	23%	269	+0,12
180	чол.	(<18)×(5+)=ПДК	2016	17%	88	+0,16
185	чол.	(<11)×(≥16)=ПДКЕ; (11-16)×(≥18)=ПДКЕ	182	37%
186	жiн.	(<17)×(≥18 и 5+)=ПКЕ	131	14%	105	−0,01
188	жiн.	(<14)×(5+)=ПДКЕ; ?×?=П	3187	29%	3187	+0,11
190, 189	жiн.	(<13)×(5+)=ПДКЕ; (13-16)×(10+)=ПДКЕ	420	10%	156	+0,21
191	жiн.	(<18)×родич=ПКЕ	338	64%	338	+0,02

Лiтература

Астерiском позначено метааналiзованi роботи.

Ageton, S. S. (1988). Vulnerability to sexual assault. In A. W. Burgess (Ed.), Rape and sexual assault II (pp. 221–243). New York: Garland.
*Alexander, P., & Lupfer, S. (1987). Family characteristics and long-term consequences associated with sexual abuse. Archives of Sexual Behavior, 16, 235–245.
American Psychiatric Association. (1952). The diagnostic and statistical manual of mental disorders. Washington, DC: Author.
Ames, M. A., & Houston, J. D. (1990). Legal, social, and biological definitions of pedophilia. Archives of Sexual Behavior, 19, 333–342.
Bagley, C., & Ramsay, R. (1986). Sexual abuse in childhood: Psychosocial outcomes and implications for social work practice. Journal of Social Work and Human Sexuality, 4, 33–47.
*Bailey, C., & Gibbons, S. (1989). Physical victimization and bulimic-like symptoms: Is there a relationship? Deviant Behavior, 10, 335–352.
Baker, A. W., & Duncan, S. P. (1985). Child sexual abuse: A study of prevalence in Great Britain. Child Abuse & Neglect, 9, 457–467.
Baurmann, M. C. (1983). Sexualitat, Gewalt und psychische Folgen [Sexuality, force, and psychological consequences]. Wiesbaden, Germany: Bundeskriminalamt.
Bauserman, R., & Rind, B. (1997). Psychological correlates of male child and adolescent sexual experiences with adults: A review of the nonclinical literature. Archives of Sexual Behavior, 26, 105–141.
Beck, A. T., Ward, C. H., Mendelson, M., Mock, J., & Erbaugh, J. (1961). An inventory for measuring depression. Archives of General Psychiatry, 4, 561–571.
*Beckman, K., & Burns, G. (1990). Relation of sexual abuse and bulimia in college women. International Journal of Eating Disorders, 9, 487–492.
Beitchman, J. H., Zucker, K. J., Hood, J. E., DaCosta, G. A., & Akman, D. (1991). A review of the short-term effects of child sexual abuse. Child Abuse A Neglect, IS, 537–556.
Beitchman, J. H., Zucker, K. J., Hood, J. E., DaCosta, C. A., Akman, D., & Cassavia, E. (1992). A review of the long-term effects of child sexual abuse. Child Abuse & Neglect, 16, 101–118.
*Bendixen, M., Muus, K., & Schei, B. (1994). The impact of child sexual abuse — A study of a random sample of Norwegian students. Child Abuse & Neglect, 18, 837–847.
*Bergdahl, J. (1983). Differences in demographic features and present anxiety level among college women who report type, extent and rated severity of childhood and adolescent sexual contacts with adults (Doctoral dissertation, Ohio University, 1982). Dissertation Abstracts International, 44, 296.
Bernstein, E. M., & Putnam, F. W. (1986). Development, reliability and validity of a dissociation scale. The Journal of Nervous and Mental Disease, 174, 727–735.
Black, C. A., & DeBlassie, R. R. (1993). Sexual abuse in male children and adolescents: Indicators, effects, and treatment. Adolescence, 28, 123–133.
Boney-McCoy, S., & Finkelhor, D. (1995). Psychosocial sequelae of violent victimization in a national youth sample. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 63, 726–736.
Brady, J. P., Foulks, E. F., Childress, A. R., & Pertschuk, M. (1982). The Michigan Alcoholism Screening Test as a survey instrument. Journal of Operational Psychiatry, 13, 27–31.
Briere, J. N. (1988). Controlling for family variables in abuse effects research: A critique of the partialing approach. Journal of Interpersonal Violence, 3, 80–89.
Briere, J., & Elliott, D. M. (1993). Sexual abuse, family environment, and psychological symptoms: On the validity of statistical control. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 61, 284–288.
Briere, J. N., & Elliott, D. M. (1994). Immediate and long-term impacts of child sexual abuse. The Future of Children, 4, 54–69.
*Briere, J., & Runtz, M. (1988a). Multivariate correlates of childhood psychological and physical maltreatment among university women. Child Abuse & Neglect, 12, 331–341.
*Briere, J., & Runtz, M. (1988b). Symptomatology associated with childhood sexual victimization in a nonclinical adult sample. Child Abuse & Neglect, 12, 51–59.
Briere, J., & Runtz, M. (1989). The trauma symptom checklist (TSC–33): Early data on a new scale. Journal of Interpersonal Violence, 4, 151–163.
*Briere, J., & Runtz, M. (1990). Differential adult symptomatology associated with three types of child abuse histories. Child Abuse & Neglect, 14. 357–364.
Briere, J. N., & Runtz, M. (1993). Childhood sexual abuse: Long-term sequelae and implications for psychological assessment. Journal of Interpersonal Violence, 8, 312–330.
Browne, A., & Finkelhor, D. (1986). Initial and long-term effects: A review of the research. In D. Finkelhor (Ed.), A sourcebook on child sexual abuse (pp. 143–179). London: Sage.
*Brubaker, D. (1991). Relationship of dissociation and stress response among survivors of childhood sexual abuse. Unpublished master's thesis, Texas A&M University.
Brubaker, D. (1994). Stress response and dissociation among survivors of childhood sexual abuse (Doctoral dissertation, Texas A&M University, 1993). Dissertation Abstracts International, 54, 4382.
Bullough, V. (1990). History in adult human sexual behavior with children and adolescents in Western societies. In J. R. Feierman (Ed.), Pedophilia: Biosocial dimensions (pp. 69–90). New York: Springer-Verlag.
Bullough, V., & Bullough, B. (1977). Sin, sickness, and sanity: A history of sexual attitudes. New York: Meridian.
Burnam, M. A., Stein, J. A., Golding, J. M., Siegel, J. M., Sorenson, S. B., Rjrsythe, A. B., & Telles, C. A. (1988). Sexual assault and mental disorders in a community population. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 56, 843–850.
Cattell, R. B. (1973). A check on the 28 factor Clinical Analysis Questionnaire structure on normal and pathological subjects. Journal of Multivariate Experimental Personality & Clinical Psychology, 1, 3–12.
Cohen, J. (1988). Statistical power analyses for the behavioral sciences (2nd ed.). Hillsdale, NJ: Erlbaum.
*Cole, C. (1988). The specificity of long-term effects of sexual abuse and factors mediating outcome: A comparison of sexually and physically abused young adults (Doctoral dissertation, University of Washington, 1987). Dissertation Abstracts International, 49, 2373.
Coleman, I. S., Hobson, C. J., McPartland, J., Mood, A. M., Weinfeld, F. D., & York, R. L. (1966). Equality of educational opportunity. Washington, DC: U.S. Government Printing Office.
*Collings, S. (1995). The long-term effects of contact and noncontact forms of child sexual abuse in a sample of university men. Child Abuse & Neglect, 19, 1–6.
Comrey, A. L. (1970). Comrey Personality Scale-s manual. San Diego, CA: Educational and Industrial Testing Service.
Condy, S., Templer, D., Brown, R., & Veaco, L. (1987). Parameters of sexual contact of boys with women. Archives of Sexual Behavior, 16. 379–394.
Constantine, L. L. (1981). The effects of early sexual experience: A review and synthesis of research. In L. L. Constantine & F. M. Martinson (Eds.), Children and sex (pp. 217–244). Boston: Little, Brown and Company.
Coopersmith, S. (1967). The antecedents of self-esteem. San Francisco, CA: W. H. Freeman.
Derogatis, L., Lipman, R. S., & Covi, L. (1973). SCL–90: An outpatient psychiatric rating scale — Preliminary report. Psychopharmacology Bulletin, 9, 13–28.
Derogatis, L., Lipman, R. S., Rickels, K., Ulenhuth, E. H., & Covi, L. (1974). The Hopkins Symptom Checklist (HSCL): A self-report symptom inventory. Behavioral Science, 19, 1–15.
Derogatis, L. R., & Melisaratos, N. (1979). The DSFI: A multidimensional measure of sexual functioning. Journal of Sex and Marital Therapy, 5. 244–281.
Derogatis, L., & Spencer, P. (1982). The Brief Symptom Inventory: Administration, scoring and procedure manuul-I. Riderwood, MD: Clinical Psychometric Research.
Eckenrode, J., Laird, M., & Doris, J. (1993). School performance and disciplinary problems among abused and neglected children. Developmental Psychology, 29, 53–62.
*Edwards, J., & Alexander, P. ( 1992). The contribution of family background to the long-term adjustment of women sexually abused as children. Journal of Interpersonal Violence, 7, 306–320.
Erel, O., & Burman, B. (1995). Interrelatedness of marital relations and parent-child relations: A meta-analytic review. Psychological Bulletin, 118, 108–132.
Erwin, T. D., & Delworth, U. (1980). An instrument to measure Chickering's vector of identity. NASPA Journal, 17, 19–24.
Esman, A.M. (1994). Sexual abuse, pathogenesis, and enlightened skepticism. American Journal of Psychiatry, 151, 1101–1103.
*Everill, J., & Waller, G. (1995). Disclosure of sexual abuse and psychological adjustment in female undergraduates. Child Abuse & Neglect, 19, 93–100.
*Finkelhor, D. (1979). Sexually victimized children. New York: The Free Press.
Finkelhor, D. (1981). The sexual abuse of boys. Victimolagy, 6, 76–84.
Finkelhor, D. (1984). Childhood sexual abuse: New theory and research. New York: Free Press.
Finkelhor, D., Hotaling, G. T., Lewis, I. A., & Smith, C. (1989). Sexual abuse and its relationship to later sexual satisfaction, marital status, religion, and attitudes. Journal of Interpersonal Violence, 4, 379–399.
*Fischer, G. (1991). Is lesser severity of child sexual abuse a reason more males report having liked it? Annals of Sex Research, 4, 131–139.
Fischer, K. W., & Lazerson, A. (1984). Human development: From conception through adolescence. New *Vbrk: W. H. Freeman.
*Fishman, J. (1991). Prevalence, impact, and meaning attribution of childhood sexual experiences of undergraduate males (Doctoral dissertation, University of Massachusetts, 1990). Dissertation Abstracts International, 52, 114.
Fitts, W. H. (1964). The Tennessee Self-Concept Scale. Nashville, TN: Counselor Recordings and Tests.
*Fritz, G., Stoll. K., & Wagner, N. (1981). A comparison of males and females who were sexually molested as children. Journal of Sex & Marital Therapy, 7, 54–59.
*Fromuth, M. (1984). The long term psychological impact of childhood sexual abuse (Doctoral dissertation, Auburn University, 1983). Dissertation Abstracts International, 44, 2242.
*Fromuth, M. (1986). The relationship of childhood sexual abuse with later psychological and sexual adjustment in a sample of college women. Child Abuse & Neglect, 10, 5–15.
*Fromuth, M., & Burkhart, B. (1989). Long-term psychological correlates of childhood sexual abuse in two samples of college men. Child Abuse & Neglect, 13, 533–542.
Galassi, J. P., DeLo, J. S., Galassi, M. D., & Bastien, S. (1974). The College Self-Expression Scale: A measure of assertiveness. Behavior Therapy, 5, 165–171.
Garner, D. M., Olmsted, M. P., Bohr, V., & Garfinkel, P. E. (1982). The Eating Attitudes Test: Psychometric features and clinical correlates. Psychological Medicine, 12, 871–878.
Garner, D. M., Olmsted, M. P., & Polivy, J. (1983). Development and validation of a multidimensional eating disorder inventory for anorexia nervosa and bulimia. International Journal of Eating Disorders, 2, 15–34.
*Gidycz, C., Coble, C., Latham, L., & Layman, M. (1993). Sexual assault experience in adulthood and prior victimization experiences. Psychology of Women Quarterly, 17, 151–168.
*Gidycz, C., Hanson, K., & Layman, M. (1995). A prospective analysis of the relationships among sexual assault experiences. Psychology of Women Quarterly, 19, 5–29.
Glass, G. V., & Hopkins, K. D. (1996). Statistical methods in education and psychology (3rd ed.). Boston: Allyn and Bacon.
Glod, C. A. (1993). Long-term consequences of childhood physical and sexual abuse. Archives of Psychiatric Nursing, 7, 163–173.
*Goldman, R., & Goldman, J. (1988). The prevalence and nature of child sexual abuse in Australia. Australian Journal of Sex, Marriage & Family, 9, 94–106.
Greenberg, D. (1988). The construction of homosexuality. Chicago: University of Chicago Press.
*Greenwald, J. (1994). Romantic and sexual self-esteem, a new construct: Its relationship to current and early childhood sexual experiences (Doctoral dissertation. University of Nebraska, 1993). Dissertation Abstracts International, 54, 3852.
Hall, L. A. (1992). Forbidden by God, despised by men: Masturbation, medical warnings, moral panic, and manhood in Great Britain, 1850–1950. Journal of the History of Sexuality, 2, 365–387.
*Harter, S., Alexander, P., & Neimeyer, R. (1988). Long-term effects of incestuous child abuse in college women: Social adjustment, social cognition, and family characteristics. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 56, 5–8.
Hathaway, S. R., & McKinley, J. C. (1967). Minnesota Multiphasic Personality Inventory (Rev. ed.). New York: Psychological Corporation.
*Hatfield, S. (1988). Symptomatology associated with male adult survivors of childhood sexual abuse (Doctoral dissertation, Indiana State University, 1987). Dissertation Abstracts International. 48, 2771–2772,
*Haugaard, J., & Emery, R. (1989). Methodological issues in child sexual abuse research. Child Abuse A Neglect, 13, 89–100.
Hedges, L. (1994). Fixed effects models. In H. Cooper & L. V. Hedges (Eds.), The handbook of research synthesis (pp. 285–299). New York: Russell Sage Foundation.
Helmreich, R., & Stapp, J. (1974). Short forms of the Texas Social Behavior Inventory, an objective measure of self-esteem. Bulletin of the Psychonomic Society, 4, 473–475.
*Higgins, D., & McCabe, M. (1994). The relationship of child sexual abuse and family violence to adult adjustment: Toward an integrated risk-sequelae model. Journal of Sex Research, 31, 255–266.
Hoon, E. F, Hoon, P. W., & Wincze, J. P. (1976). An inventory for the measurement of female sexual arousability: The SAL Archives of Sexual Behavior, 5, 291–300.
Horowitz, L.M., Rosenberg, S. E., Baer, B. A., & Ureno, G. (1988). Inventory of Interpersonal Problems: Psychometric properties and clinical applications. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 56, 885–892.
*Hrabowy, I. (1987). Self-reported correlates of adult-child sexual relations. Unpublished master's thesis, Bowling Green State University, Ohio.
Hugo, J. A. (1971). Abbreviation of the Minnesota Multiphasic Personality Inventory through multiple regression (Doctoral dissertation. University of Alabama, 1970). Dissertation Abstracts International, 32, 1213.
Hunter, J. A. (1991). A comparison of the psychosocial maladjustment of adult males and females sexually molested as children. Journal of Interpersonal Violence, 6. 205–217.
Hunter, J. E., & Schmidt, F. L. (1994). Correcting for sources of artificial variation across studies. In H. Cooper & L. V. Hedges (Eds.), The handbook of research synthesis (pp. 323–336). New York: Russell Sage Foundation.
*Jackson, J., Calhoun, K., Angelynne, E., Maddever, H., & Habif, V. (1990). Young adult women who report childhood intrafamilial sexual abuse: Subsequent adjustment. Archives of Sexual Behavior, 19, 211–221.
Jumper, S. (1995). A meta-analysis of the relationship of child sexual abuse to adult psychological adjustment. Child Abuse & Neglect, 19, 715–728.
Kellogg, J. H. (1891). Plain facts for old and young. Atlanta, GA: I. F. Segner.
Kelly, G. A. (1955). The psychology of personal constructs. New York: Norton.
Kendall-Tackett, K. A., Williams, L. M., & Finkelhor, D. (1993). Impact of sexual abuse on children: A review and synthesis of recent empirical studies. Psychological Bulletin, 113, 164–180.
Keppel, G., & Zedeck, S. (1989). Data analysis for research designs: Analysis of variance and multiple regression/correlation approaches. New York: W. H. Freeman.
Kilpatrick, A. (1987). Childhood sexual experiences: Problems and issues in studying long-range effects. The Journal of Sex Research, 23, 173–196.
Kinsey, A., Pomeroy, W. B., & Martin, C. E. (1948). Sexual behavior in the human male. Philadelphia: Saunders.
*Kinzl, J., Traweger, C., & Biebl, W. (1995). Sexual dysfunctions: Relationship to childhood sexual abuse and early family experiences in a nonclinical sample. Child Abuse & Neglect, 19, 785–792.
*Kinzl, J., Traweger, C., Guenther, V., & Biebl, W. (1994). Family background and sexual abuse associated with eating disorders. American Journal of Psychiatry, 151, 1127–1131.
*Klein-Trull, M. (1990). The relationship between childhood sexual abuse and adult personality variables (Doctoral dissertation, University of Kentucky, 1989). Dissertation Abstracts International, 50, 5322.
Koss, M. P., & Gidycz, C. A. (1985). Sexual Experiences Survey: Reliability and validity. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 53, 422–423.
Krug, S. E., Scheier, I. H., & Cattell, R. B. (1976). Handbook for the IPAT anxiety scale. Los Angeles, CA: Western Psychological Services.
Kutchinsky, B. (1992). The child sexual abuse panic. Nordisk Sexologi, 10, 30–42.
*Lam, J. (1994). Resiliency and adult adaptation in females with and without histories of childhood sexual abuse (Doctoral dissertation, Boston University, 1994). Dissertation Abstracts International, 55, 1187.
*Landis, J. (1956). Experiences of 500 children with adult sexual deviation. Psychiatric Quarterly Supplement, 30, 91–109.
Laumann, E. O., Gagnon, J. H., Michael, R. X, & Michaels, S. (1994). The social organization of sexuality: Sexual practices in the United States. Chicago: The University of Chicago Press.
Levine, M. P., & Troiden, R. R. (1988). The myth of sexual compulsivity. The Journal of Sex Research, 25, 347–363.
Linehan, M. M., Goodstein, J. L., Nielsen, S. L., & Chiles, J. A. (1983). Reasons for staying alive when you are thinking of killing yourself: The Reasons for Living Inventory. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 51, 276–286.
Linehan, M. M., & Nielsen, S. L. (1981). Assessment of suicide ideation and parasuicide: Hopelessness and social desirability. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 49, 773–775.
*Long, E. (1993). Recalled childhood sexual abuse and social support and adult women's representational models (Doctoral dissertation. University of Kentucky, 1993). Dissertation Abstracts International, 54, 2758.
Long, P., & Jackson, J. (1993). Initial emotional response to childhood sexual abuse: Emotion profiles of victims and relationship to later adjustment. Journal of Family Violence, 8, 167–181.
Lopez, E, Carpintero, E., Hernandez, M., & Fuertes, A. (1995). Prevalencia y consecuencias del abuso sexual al menor en Espana. [Prevalence and consequences of child sexual abuse in Spain.] Child Abuse & Neglect, 19. 1039–1050.
MacMillan, A.M. (1957). The health opinion survey: Techniques for estimating prevalence of psychoneurotic and related types of disorder in communities. Psychological Reports, 3, 325–339.
*Maggio, L. (1984). Intimacy attitudes and intimacy behavior in undergraduate college students with a history of childhood sexual abuse experiences with an older person (Doctoral dissertation, Temple University, 1983). Dissertation Abstracts International, 45, 420.
Mandoki, C. A.. & Burkhart, B. A. (1989). Sexual victimization: Is there a vicious cycle? Violence and Victims, 4, 179–190.
McCann, I., & Pearlman, L. (1990). McPearl Belief Scale. Unpublished manuscript. Traumatic Stress Institute, South Windsor, CT.
McDowell, I., & Newell, C. (1987). Measuring health: A guide to rating scales and questionnaires. New York: Oxford University Press.
McMillen, C., Zuravin, S., & Rideout, G. (1995). Perceived benefit from child sexual abuse. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 63, 1037–1043.
Mendel, M. P. (1995). The male survivor. Thousand Oaks, CA: Sage.
Messner, S., Shipp, D., Jackson, J., Edison, J., Townsley, R., Burke, M., Chandler, K., & Long, P. (1988, March). Reliability of adults' reports of childhood sexual abuse. Paper presented at the annual meeting of the Southeastern Psychological Association, New Orleans, LA.
Miller, R. S., & Lefcourt, H. M. (1982). The assessment of social intimacy. Journal of Personality Assessment, 46, 514–518.
Millon, T. (1982). Millon Clinical Multiaxial Inventory Manual (3rd ed.). Minneapolis, MN: National Computer Systems.
Money, J. (1979). Sexual dictatorship, dissidence, and democracy. International Journal of Medicine and Law, 1, 11–20.
Money, J. (1985). The destroying angel Buffalo, NY: Prometheus Books.
Money, J., & Weinrich, J. D. (1983). Juvenile, pedophile, heterophile: Hermeneutics of science, medicine and law in two outcome studies. International Journal of Medicine and Law. 2, 39–54.
*Moor, A. (1992). The pathogenic impact of child sexual abuse as compared to that of other types of childhood trauma: The role of disclosure, response to disclosure, and narcissistic parenting (Doctoral dissertation. University of Colorado, 1991). Dissertation Abstracts International, 53, 2550.
Mullen, P. E., Romans-Clarkson, S. E., Walton, V. A., & Herbison, G. P. (1988). Impact of sexual and physical abuse on women's mental health. The Lancet, 1, 841–845.
Murphy, S. M., Lipatrick, D. G., Amick-McMullan, A., Veronen, L. I., Paduhovich, J., Best, C. L., Villeponteaux, L. A., & Saunders, B. E. (1988). Current psychological functioning of child sexual assault survivors. Journal of Interpersonal Violence, 3, 55–79.
*Nash, C., & West, D. (1985). Sexual molestation of young girls: A retrospective survey. In D. J. West (Ed.), Sexual victimization (pp. 1–92). Brookfield, VT: Gower Publishing.
Nash, M. R., Hulsey, T. L., Sexton, M. C., Harralson, T. L., & Lambert, W. (1993). Reply to comments by Briere and Elliot. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 61, 289–290.
Nelson, J. A. (1989). Intergenerational sexual contact: A continuum model of participants and experiences. Journal of Sex Education & Therapy, 15, 3–12.
Neumann, D. A., Houskamp, B. M., Pollock, V. E., & Briere, J. (1996). The long-term sequelae of childhood sexual abuse in women: A meta-analytic review. Child Maltreatment, 1, 6–16.
Nevo, S. (1985). Bulimic symptoms: Prevalence and ethnic differences among college women. International Journal of Eating Disorders, 4, 151–168.
Ney, P. G., Fung, T., & Wickett, A. R. (1994). The worst combinations of child abuse and neglect. Child Abuse & Neglect, 18, 705–714.
Nisbett, R. E., & Wilson, T. D. (1977). Telling more than we can know: Verbal reports on mental processes. Psychological Review, 84, 231–259.
Nowicki, S., & Duke, M. P. (1974). A preschool and primary internalexternal control scale. Developmental Psychology, 10, 874–880.
Okami, P. (1990). Sociopolitical biases in the contemporary scientific literature on adult human sexual behavior with children and adolescents. In J. R. Feierman (Ed.), Pedophilia: Biosocial dimensions (pp. 91–121). New York: Springer-Verlag.
Okami, P. (1991). Self-reports of positive childhood and adolescent sexual contacts with older persons: An exploratory study. Archives of Sexual Behavior, 20, 437–457.
Okami, P. (1994). Slippage in research of child sexual abuse: Science as social advocacy. In J. J. Krivacska & J. Money (Eds.), The handbook of forensic sexology: Biomedical and criminological perspectives (pp. 559–575). Amhurst, NY: Prometheus.
Oliver, M. B., & Hyde, J. S. (1993). Gender differences in sexuality: A meta-analysis. Psychological Bulletin, 114, 29–51.
*O'Neill, M. (1991). Puerto Rican and New England college students' reports of childhood sexual abuse and sexual experiences: A comparison study (Doctoral dissertation. University of Massachusetts, 1990). Dissertation Abstracts International, 51, 3677–3678.
*Pallotta, G. (1992). Intrafamilial and extrafamilial sexual abuse vulnerability factors and long-term psychological adjustment in a college population (Doctoral dissertation, West Virginia University, 1991). Dissertation Abstracts International, 53, 570.
*Peters, O.K., & Range, L. M. (1995). Childhood sexual abuse and current suicidality in college women and men. Child Abuse & Neglect, 19, 335–341.
Peters, S. D. (1988). Child sexual abuse and later psychological problems. In G. Wyatt & G. Powell (Eds.), The lasting effects of child sexual abuse (pp. 119–123). Newbury Park, CA: Sage.
*Pizzolo, C. (1990). The relationship between sexual abuse and symptoms of eating disorders among college women (Doctoral dissertation, State University of New York at Stony Brook, 1989). Dissertation Abstracts International, 51, 3188–3189.
Pope, H. G., & Hudson, J. I. (1995, Fall). Does childhood sexual abuse cause adult psychiatric disorders? Essentials of methodology. Journal of Psychiatry and Law, pp. 363–381.
*Predieri, K. (1992). Long-term effects of male child sexual abuse (Doctoral dissertation, Ohio University, 1991). Dissertation Abstracts International, 53, 571.
*Preuss, N. (1988). A survey of the prevalence of childhood sexual victimization among 18–21 year old college students and its relationship to alcohol abuse and bulimia (Doctoral dissertation, University of Northern Colorado, 1987). Dissertation Abstracts International, 48, 3693.
Rathus, S. A. (1973). A 30–item schedule for assessing assertive behavior. Behavior Therapy, 4, 398–406.
*Rau, D. (1994). The psychosocial adjustment of adult males sexually abused as children (Doctoral dissertation, Southern Illinois University at Carbondale, 1993). Dissertation Abstracts International, 54, 4404.
Reed, R. S. (1988). Romantic and sexual self-esteem scale. Unpublished manuscript. University of Nebraska-Lincoln.
*Rew, L., Esparza, D., & Sands, D. (1991). A comparative study among college students of sexual abuse in childhood. Archives of Psychiatric Nursing, 5, 331–340.
Rind, B. (1995). An analysis of human sexuality textbook coverage of the psychological correlates of adult-nonadult sex. Journal of Sex Research, 32, 219–233.
Rind. B., & Bauserman, R. (1993). Biased terminology effects and biased information processing in research on adult-nonadult sexual interactions: An empirical investigation. Journal of Sex Research, 30, 260–269.
Rind, B., & Tromovitch, P. (1997). A meta-analytic review of findings from national samples on psychological correlates of child sexual abuse. Journal of Sex Research, 34, 237–255.
*Risin, L., & Koss, M. (1987). The sexual abuse of boys: Prevalence and descriptive characteristics of childhood victimizations. Journal of Interpersonal Violence, 2, 309–323.
Rodriguez, N., Ryan, S. W., Rowan, A. B., & Foy, D. W. (1996). Posttraumatic stress disorder in a clinical sample of adult survivors of childhood sexual abuse. Child Abuse & Neglect, 20, 943–952.
*Roland, B., Zelhart, P., & Dubes, R. (1989). MMPI correlates of college women who reported experiencing child/adult sexual contact with father, stepfather, or with other persons. Psychological Reports, 64, 1159–1162.
Rosenberg, M. (1965). Society and the adolescent self-image. Princeton, NJ: Princeton University Press.
Rosenthal, R. (1977). Biasing effects of experimenters. ETC: A Review of General Semantics, 34, 253–264.
Rosenthal, R. (1984). Meta-analytic procedures for social research. London: Sage.
Rosenthal, R. (1995). Writing meta-analytic reviews. Psychological Bulletin, 118, 183–192.
Rosenthal, R., & Rosnow, R. (1991). Essentials of behavioral research: Methods and data analysis (2nd ed.). New York: McGraw Hill.
Rotter, J. B. (1966). Generalized expectancies for internal versus external control of reinforcement. Psychological Monographs, SO (Whole No. 609).
Rotter, J. B. (1967). A new scale for the measurement of interpersonal trust. Journal of Personality, 35, 651–665.
Sarason, I. B., Levine, H. M.. Basham, R. B., & Sarason, B. R. (1983). Assessing social support: The social support questionnaire. Journal of Personality and Social Psychology, 44, 127–139.
*Sarbo, A. (1985). Childhood molestations: Adult personality correlates and predictors of trauma (Doctoral dissertation, Georgia State University, 1984). Dissertation Abstracts International, 45, 3960.
Schlein, S., Guerney, B., & Stover, L. (1971). The interpersonal relationship scale. Unpublished doctoral dissertation, Pennsylvania State University.
Schover, L. R., Friedman, J. M., Weiler, S. J., Heinman, J. R., & LoPiccolo, J. (1982). Multiaxial problem-oriented system for sexual dysfunctions: An alternative to DSM-III. Archives of General Psychiatry, 39, 614–619.
*Schultz, L., & Jones, P. (1983). Sexual abuse of children: Issues for social service and health professionals. Child Welfare, 62, 99–108.
*Sedney, M., & Brooks, B. (1984). Factors associated with a history of childhood sexual experience in a nonclinical female population. Journal of the American Academy of Child Psychiatry, 23, 215–218.
Seligman, M. E. P. (1994). What you can change and what you can't. New York: Knopf.
Shadish, W. R., & Haddock, C. K. (1994). Combining estimates of effect size. In H. Cooper & L. V. Hedges (Eds.), The handbook of research synthesis (pp. 261–281). New York: Russell Sage Foundation.
*Silliman, M. (1993). Self-esteem and locus of control of women who report sexual abuse during childhood. Psychological Reports. 72, 12–94.
Smith, M., & Thelen, M. (1984). Development and validation of a test for bulimia. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 52, 863–872.
*Smolak, L., Levine, M., & Sullins, E. (1990). Are child sexual experiences related to eating-disordered attitudes and behaviors in a college sample? International Journal of Eating Disorders, 9, 167–178.
Sorensen, R. C. (1973). Adolescent sexuality in contemporary America (The Sorensen Report). New York: World Publishing.
Spielberger, C. D., Gorsuch, R. L., & Lushene, R. E. (1970). Manual for the State-Trait Anxiety Inventory. Palo Alto, CA: Consulting Psychologists Press.
Stein, J. A., Golding, J. M., Siegel, J. M., Burnam, M. A., & Sorenson, S. B. (1988). Long-term psychological sequelae of child sexual abuse: The Los Angeles epidemiologic catchment area study. In G. Wyatt & G. Powell (Eds.), The lasting effects of child sexual abuse (pp. 135–154). Newbury Park, CA: Sage.
Treadwell, T. (1981). Intimacy attitude scale: Its structures, reliablity and validity (Doctoral dissertation, Temple University, 1980). Dissertation Abstracts International, 42, 837.
*Urquiza, A. (1989). The effects of childhood sexual abuse in an adult male population (Doctoral dissertation, University of Washington, 1988). Dissertation Abstracts International, 50, 356.
Urquiza, A. J., & Capra, M. (1990). The impact of sexual abuse: Initial and long-term effects. In M. Hunter (Ed.), The sexually abused male: Prevalence, impact, and treatment (Vol. l:pp. 105–135). Lexington, MA: Lexington Books.
U.S. Bureau of the Census (1995). Statistical abstract of the United States: 1995 (115th ed.). Washington, DC: Department of Commerce.
Watkins, B., & Bentovim, A. (1992). Male children and adolescents as victims: A review of the current knowledge. In G. C. Mezey & M. B. King (Eds.), Male victims of sexual assault (pp. 27–66). New York: Oxford University Press.
Weissman, M. M., & Bothwell, S. (1976). Assessment of social adjustment by patient self-report. Archives of General Psychiatry, 33, 1111–1115.
*West, D., & Woodhouse, T. (1993). Sexual encounters between boys and adults. In C. Li, D, West, & T. Woodhouse (Eds.), Children's sexual encounters with adults (pp. 3–137). New York: Prometheus.
*White, K., & Strange, C. (1993). Effects of unwanted childhood sexual experiences on psychosocial development of college women. Journal of College Student Development, 34, 289–294.
Winston, R. B., Miller, T. K., & Prince, J. S. (1987). Understanding and using the SDTLJ: A guide for students. Athens, GA: Student Development Associates.
*Wisniewski, N. (1990). A path analytic model of the aftereffects of childhood sexual victimization (Doctoral dissertation, Kent State University, 1989). Dissertation Abstracts International, 51, 2079–2080.
*Yama, M., Tovey, S., & Fogas, B. (1993). Childhood family environment and sexual abuse as predictors of anxiety and depression in adult women. American Journal of Orthopsychiatry, 63, 136–141.
*Yama, M., Tovey, S., Fbgas, B., & Tfeegarden, L. (1992). Joint consequences of parental alcoholism and childhood sexual abuse, and their partial mediation by family environment. Violence and Victims, 7, 313–325.
*Zetzer, H. (1991). The impact of unwanted childhood sexual experiences and the quality of family life on the psychosexuality of college women (Doctoral dissertation, University of California, Santa Barbara, 1990). Dissertation Abstracts International, 51, 6122.

Оставить комментарий
Размещен: 24/06/2019, изменен: 24/06/2019. 239k. Статистика.
Статья: Переводы

Связаться с программистом сайта.
Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"
Как попасть в этoт список

Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"

Оставить комментарий © Copyright Брюс Рiнд, Пилип Тромович, Роберт Бозерман (перевод: Галабурда Кирило Євгенович) (cyril.galaburda@yahoo.com) Размещен: 24/06/2019, изменен: 24/06/2019. 239k. Статистика. Статья: Переводы Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: Простi з освiченими люди вiрять, нiби "сексуальнi злочини" дуже шкiдливi для бiльшости "дiтей", не зважаючи на стать. Автори перевiрили це через огляд 59 дослiджень на студентах. Як показує метааналiзування, в середньому студенти, над якими "в дитинствi" скоїли "сексуальний злочин", демонструють майже стiльки ж псих(олог)iчних розладiв, як у контрольнiй групi. Це "майже" - не свiдчення впливу "сексуального злочину", бо на "дитинство" також впливає виховання, вiд якого частота псих(олог)iчного розладу варiює сильнiше. Коли враховувати вплив родинного виховання, зв'язок "сексзлочин"-розлади стає менш iмовiрним за помилку першого роду. Вiдгуки "жертв" на скоєнi "проти" них "у дитинствi сексуальнi злочини" показали, що зле пiсля такого "злочину" буває рiдко, що серед "жертв" до нього прихильно ставляться радше чоловiки, а не жiнки. Дослiдження на студентах i загальнонацiональнi дослiдження спiвпадають. Основне, у що вiрять про "сексуальнi злочини проти дитини", зовсiм не пiдтверджується.

Брюс Рiнд, Пилип Тромович, Роберт Бозерман : другие произведения.