На далекiй, далекiй пiвночi, в далекому, далекому датському королiвствi жив бiдняк. Жив вiн не де-небудь, а в самому Копенгагенi, столицi королiвства. Цiлiсiнький день вiн тинявся мiстом у пошуках хоч якоїсь бiльш-менш пiдходящої роботи, вночi ж тулився в злиденнiй комiрчинi на горищi критого глиняною черепицею високого старовинного будинку.
Пiзньої осенi та довгої зими в комiрчинi було страх як холодно, навiть iнiй покривав сiрi стiни його халупки, а за скельцями вкритого памороззю вiконця скрипiв мороз й свистiла сердита заметiль; навеснi ж промiнь сонця заглядав до убогого житла бiдняка та оживляв його сиротливе серце надiєю майбутнього тепла та оновлення. На даху, пiд вiконцем, воркували радiючi приходу довгоочiкуваної, благословенної пори дикi голуби, i життя знову здавалося нашому бiдоласi несподiвано приємним, привабливим i безперечно корисним заняттям.
Треба зауважити, що лишень починало пригрiвати перше весняне сонечко, тiльки-но чулося хвилююче дихання теплого весняного вiтерцю та на деревах чудним серпанком зеленiючого флеру з'являлися першi, нiжнi та ще клейкi листочки, наш бiдняк любив розпочати ранок прогулянкою по найголовнiшiй i найширшiй вулицi мiста. Звичайно саме в цей час на шляху до замку там проїжджала пишна процесiя данської принцеси. Траплялося навiть, що йому, бiдняку, вдавалося побачити її личко. Принцеса була привабливо свiжа та гарна, плаття її небачено багатого оздоблення було чарiвно розкiшне та прекрасне, конi екiпажу приголомшливо породистi та жвавi, форейтори вельми поважнi та крикливi, - одним словом все справляло враження вкрай хвилюючого торжества, величi та самого витонченого благородства. Але небачено золоченi екiпажi з гуркотом та цоканням швидко проносилися геть i численнi зiваки, серед яких був знайомий нам зачарований бiдолаха, розбрiдалися по своїх безхитрiсно найважливiших i делiкатно невiдкладних справах.
Повний мрiйливої задуми простак брiв своєю дорогою та гадав, що добре було б мати новi, шкiрянi, червонi чоботи (такi чоботи вiн бачив у вельми знаних та заможних панiв, вони елегантно закривали ногу до самого колiна та навiть вище - бiдняк же i взимку, i влiтку носив старi дерев'янi черевики); що хороше було б мати нового, з соколиною пiринкою, яскраво зеленого пояркового капелюха, та якби на додачу, в кишенi водилися ще деякi дрiбнi грошенята, можна було б запросто, купивши кiлька тюльпанiв, йти свататися до звабливо миловидної та утiшно ненаглядної принцеси. I хто зна, можливо... ах, як навдивовижу славно та хвилююче жарко малювалися тодi перед очима бiдняка спокусливi картини несподiвано прийдешнього щастя.
Ось i цього ранку пiсля оглядин прибраних золотом екiпажiв, вгодованих i граючих силою й лоском рисакiв, вiдважно неприступних форейторiв, чомусь розчервонiлого та чудово жвавого личка принцеси, бiдняк брiв по брукiвцi, як раптом...
Раптом... прямо перед собою вiн побачив... вiн побачив золотий крейцер! Так-так, доладно повноцiнний i привабливо блискучий, з тисненням добротного королiвського карбування - справжнiсiнький золотий крейцер! Хто та яким чином загубив таке багатство просто посеред дороги - думаю, тепер уже й не визначити (можливо, буркотливий троль, а може й добра фея) - як би там не було, крейцер лежав перед бiдняком.
Вiн, ще не цiлком вiрячи раптовому своєму щастю, сховав несподiвану знахiдку глибше до дiрявої кишенi полотняного камзола. Нi, крейцер не був загублений! Не довго думаючи, бiдняк попрямував до шевця та й купив найкращу пару чудесно червоних, шкiряних, високих i хрустких, на диво прекрасних чобiт. Не встигнувши вдосталь намилуватися обновкою, щасливець одразу вiдправився до крамницi з капелюхами та купив собi поярковий, витонченого крою, зелененький капелюх, елегантно прикрашений чудовою соколиною пiр'їнкою.
Здавалося б, мрiї збуваються - бiдняк вже було попрямував прикупити кiлька пишно розквiтлих, вогненно яскравих, великих тюльпанiв, але раптом запримiтив бiля кондитерської крамницi обiрваних сусiдських дiтлахiв. Дiти пралi, брат i його молодша блакитноока сестричка, були добре знайомi нашому приодягненому молодиковi.
Дiтвора, нiби на небаченому, чарiвно феєричному видовищi, жадiбно роздивлялася калачi в золотiй фользi та тисненi казковим вiзерунком пряники, медовi кренделi та пудинги, полуничнi торти та вишневi рулети. Братик тримав за руку бiляву свою сестричку, яка в цiлковитому зачаруваннi вiд розкошi небаченого багатства, витягаючи шийку, намагалася зазирнути ще далi, у саму глиб крамницi. Там же, в глибинi, в просторих дерев'яних коробках лежали купи горiхiв i мигдалю, фiсташок i арахiсу, кураги та iнжиру, лискучого чорносливу та фiнiкiв, родзинок двадцяти трьох сортiв i безлiч iнших, невiдомих дiтлахам, приємно пахучих i чарiвливо збуджуючих уяву заморських солодощiв i фруктiв...
Шкода стало бiдняковi дiтлахiв, та й на всi, що залишилися в нього, грошi накупив вiн для них i фiнiкiв, i фiсташок, i кураги, i iнжиру, i родзинок двадцяти трьох сортiв, а ще великий полуничний торт, з бiлим кремом i шматочками динi, грушi та полуницi всерединi. Через те не залишилося в нього нi зайво завалящого гроша на тюльпани для принцеси. Але бiдолаха не впав у вiдчай, капелюх i чудово скрипучi, червонi чоботи вiн повiсив до кращих часiв у своїй комiрчинi на цвяшок... адже принцеса може трохи й почекати... доки бiдняковi на брукiвцi знов не попадеться ненавмисно загублений, доладно повноцiнний i привабливо блискучий, з тисненням добротного королiвського карбування... золотий крейцер.