Пророцтво Вельви
Самиздат:
[Регистрация]
[Найти]
[Рейтинги]
[Обсуждения]
[Новинки]
[Обзоры]
[Помощь|Техвопросы]
|
|
|
Аннотация: Перша пiсня "Старшоï Едди". Основне джерело з нордичної космогонiї та есхатологiї.
|
Пророцтво Вельви
1
Почуйте мене всi
священнi родини,
малi та великi
нащадки Хеймдалля!
Волiєш, Вальфадре,
щоб мовила Вельва
сказання про давнє,
що я пам'ятаю.
2
Я бачила йотнiв,
до вiку роджених,
що мене породили
за давнiх-давен.
Дев'ять я пам'ятаю краïн,
i дев'ять початкiв
прекрасного древа межi
глибоко в землi.
3
За давнiх часiв
не було нiчого,
нi пiску, нi моря,
анi хвиль холодних;
анi землi унизу,
анi небес нагорi,
буяла безодня,
трава не росла.
4
Доки Бора сини
твердь не пiдняли,
тi, що Мiдгард
ошатний створили;
сяяло сонце
з пiвдня на стiни,
на луках зростали
зеленiï трави.
5
Сонце iз пiвдня,
мiсяцю дружнє,
правицю простягло
до краю небес;
сонце не вiдало,
де його хата,
мiсяць не вiдав
моцi своєï,
зорi не знали,
де ïм стояти.
6
Зiйшлися владики
на долi престоли,
священнi всi боги,
i радились разом;
ночi й нащадкам
iм'я дарували,
ранок назвали
i полудень також,
присмерк i вечiр,
щоб час рахувати.
7
Зустрiлися аси
на Iдавеллi,
капища й храми
високi звели;
поставили кузню,
добре кували,
лещата зробили,
створили знаряддя.
8
В тефлi на лузi
весело грали,
речi зазвичай
мали зi злата,
поки три дiви
дуже потворнi
не прийшли, турси,
iз Йотунхейму.
9
Зiйшлися владики
на долi престоли,
священнi всi боги,
i радились разом,
хто має двергiв
народ створити
з Брiмiра кровi
та Блаïна костi.
10
Так був Модсогнiр
названий першим
з двергiв усiх,
а Дарiн - другим;
людських подобизн
багато зробили
дверги з землицi,
як Дарiн звелiв.
11
Нюï, Нiдi,
Нордi, Судрi,
Аустрi, Вестрi,
Альтйоф, Двалiн,
Нар i Наïн,
Нiпiнг, Даïн,
Бiвур, Бавур,
Бомбур, Норi,
Ан i Анар,
Оïн, Мьйодвiтнiр.
12
Вегг i Гендальф,
Вiндальф, Торiн,
Трор i Траïн,
Тек, Лiт i Вiт,
Нюр i Нюрад,
ось перших я двергiв,
Регiн i Радсвiрд,
вiрно назвала.
13
Фiлi, Кiлi,
Фундiн, Налi,
Хептi, Вiлi,
Ханнар, Свiур,
Бiллiнг, Брунi,
Бiльд i Бурi,
Фрор, Хорнборi,
Фрег i Лонi,
Аурванг, Ярi,
Ейкiнск'яльдi.
14
Час уже двергiв
з Двалiна стану
роду людському
назвати вiд Ловара,
тих, що явились
iз ясного каменю
Аурванга моря
на Йоруваллi.
15
То були Драупнiр
i Дольгтрасiр,
Хар, Хаугспорi,
Хлеванг, Глоï,
Дорi, Орi,
Дуф, Андварi,
Скiрфiр, Аï.
16
Альф та Iнгвi,
Ейкiнск'яльдi,
Фьялар i Фростi,
Фiнн i Гiннар;
хай пам'ятають
весь довгий рiд
Ловара нащадкiв,
доки люди живуть.
17
Аж троє прийшли
iз того стану,
моцних i лагiдних
асiв родини,
знайшли на землi
лежачих безсило
Аска та Емблу,
позбавлених долi.
18
Не мали нi подиху,
анi душi вони,
нi теплоï кровi,
безкровнi обличчя;
подих дав Одiн,
душу дав Хенiр,
Лодур тепло дав
i колiр обличчям.
19
Вiдаю, ясен стоïть,
наймення Iгграсiлль,
древо, омите
бiлим потоком;
роса звiдтiля
падає в доли,
вiчнозелений
став над Урдбруннi.
20
З'явились там дiви
три велемудрi,
просто з тих вод,
й пiд деревом сiли;
Урд звали першу,
другу - Вердандi,
рiзали руни,
Скульд була третя.
Присуд судили,
життя обривали
всiм, хто родився,
долю рекли.
21
Вiйну пам'ятає,
першу у свiтi,
коли Гулльвейг
списами кололи,
i в залi Високих
спалили ïï,
тричi палили
тричi роджену,
часто, багато;
вона й досi живе.
22
Хейд ïï звали,
як входила в хату,
вiдьма-вiщунка,
мудра iз посохом;
чари творила, як тiльки могла,
чари на розпач,
радiсть робила
злостивим жiнкам.
23
Зiйшлися владики
на долi престоли,
священнi всi боги,
i радились разом,
що мають аси
взяти за викуп,
чи боги повиннi
про викуп забути.
24
Одiн пожбурив
у вiйсько списа,
почав так вiйну
першу у свiтi;
знесли огорожу
крiпостi асiв,