Семунд Мудрий. Промови Скiрнiра

Промови Скiрнiра

(Поïздка Скiрнiра)

Фрейр, син Ньорда, якось сидiв на Хлiдскьяльвi та оглядав усi свiти. Глянув на Йотунхейм i помiтив прекрасну дiвчину, коли вона йшла з батькового дому до клунi. Вiдтодi, як Фрейр ïï побачив, охопив його великий смуток.

Скiрнiром звався слуга Фрейра. Ньорд попросив його поговорити з Фрейром i якось його розрадити. Тодi Скадi промовила:

"Вставай нинi, Скiрнiре,

йди побалакай

iз нашим нащадком,

дiзнайся у нього,

мудрого мужа

що засмутило?"

Скiрнiр мовив:

"Недобрi слова

почую вiд вашого сина,

як пiду до нього балакать,

дiзнатись у нього,

мудрого мужа

що засмутило".

"Скажи менi, Фрейре,

боже звитяжний,

знати я хочу:

чом сам ти сидиш

в порожньому залi,

мiй пане, весь день?"

Фрейр мовив:

"Що тобi мовити,

юний мiй друже,

про горе моє?

Альвiв свiтило

сяє всiм вдень,

окрiм кохання мого".

Скiрнiр мовив:

"Знаю тебе я

многiï зими,

i ти мене, друже;

з юностi нашоï,

з давнiх-давен

все одне одному

ми повiряли".

Фрейр мовив:

"З Гюмiра дому,

бачив, виходила

дiва жадана;

рук ïï сяйво

пронизало наскрiзь

простiр i води.

Пристрастi тоï,

що мене полонила,

жоден юнак ще не звiдав;

з асiв чи альвiв

нiхто не зволiє

сватати мене за неï".

Скiрнiр мовив:

"Коня менi дай,

що крiзь морок промчить,

крiзь пломiнь смертельний,

i того меча,

нищити здатного

йотунiв рiд".

Фрейр мовив:

"Коня тобi дам,

що крiзь морок промчить,

крiзь пломiнь смертельний,

i того меча,

нищити здатного,

як мудрий ним володiє".

Скiрнiр мовив до коня:

"Морок на дворi,

час нам рушати

понад горами вогкими,

понад народами турсiв;

живими повернемось,

чи нашi життя

йотун могутнiй вiзьме?"

Скiрнiр вирушив до садиби Гюмiра в Йотунхеймi. Там були злющi собаки, прив'язанi коло ворiт того двору, де мешкала Герда. Скiрнiр проïхав далi. Там на курганi сидiв пастух. Скiрнiр звернувся до нього:

"Скажи менi, пастирю,

що на курганi сидить

i пильнує шляхи:

як обминути

Гюмiра псiв,

би побалакати з дiвою?"

Пастух вiдказав:

"Шукаєш ти смертi,

чи ти вже помер?

. . .

Дружньо балакати

з донькою Гюмiра гожою

тобi не судилося".

Скiрнiр мовив:

"Вчинок не кращий -

мужевi ся шкодувати,

як вирiшив рушити

вiн у виправу;

всi моï днi

порахованi здавна,

злiчена решта життя".

Герда мовила:

"Що це за гуркiт

чую я нинi,

хто мчить до нас?

Земля аж тремтить,

труситься весь

Гюмiра дiм".

Служниця мовила:

"Муж чужоземний

скочив з коня,

пустив його пастись".

Герда мовила:

"Пройти запроси його

в нашi чертоги,

i меду йому пiднеси;

хоч я i боюся,

що муж чужоземний -

брата убивця мого".

"Чи з роду ти альвiв,

нi асам не родич,

нi ванам премудрим?

Чому ти прибув

крiзь пломiнь пекучий

до нас у господу?"

Скiрнiр мовив:

"Не родич я альвам,

не родич я асам

i ванам премудрим;

все ж я прибув

крiзь пломiнь пекучий

до вас у господу.

Яблук життя

я золотих

дам тобi, Гердо,

приязнь придбаю,

як визнаєш Фрейра

дорожчим життя".

Герда мовила:

"Яблук життя

я не вiзьму,

нiколи не згоджуся,

анi iз Фрейром, -

допоки живi, -

разом не будемо".

Скiрнiр мовив:

"Персня я маю,

що був на багаттi

з Одiна юним нащадком;

вiсiм подiбних

крапає перснiв iз нього

кожну дев'ятую нiч".

Герда мовила:

"Кiльця не вiзьму,

що було на багаттi

з Одiна юним нащадком;

золота маю багато

в Гюмiра домi,

повно у батька майна".

Скiрнiр мовив:

"Бачиш ти, дiво, меча,

страшного i гострого,

у мене в руцi?

Голiвку стягну

з дiвочих плечей,

коли не отримаю згоди".

Герда мовила:

"Тиску терпiти

я не волiю,

нiколи не згоджуся;

хоч ти, я гадаю,

Гюмiра стрiвши,

бiйця суворого,

битву влаштуєш".

Скiрнiр мовив:

"Бачиш ти, дiво, меча,

страшного i гострого,

у мене в руцi?

Лезом оцим

древнього йотуна знищу,

стане твiй батечко мертвим.

Вражу тебе

жезлом чарiвним,

скоришся волiй,

дiво, моïй,

опинишся там,

де людей не побачиш.

На кручi орлинiй

будеш сидiти,

свiту не вгледиш,

зрiтимеш Хель;

ïжа тобi

стане гидкiшою,

нiж змiï для смертних.

Бридкою на вигляд

ти будь-кому станеш,

най Хрiмнiр кудлатий,

най всякий назорить;

мудрiшою станеш,

нiж сторож богiв,

за ґратами сидячи.

Безумство i крики,

прокляття й страждання

зросиш сльозами скорботи.

Нинi сiдай,

накличу на тебе

немiч тяжку

i горе подвiйне:

тролi ганитимуть,

днину важку

матимеш в йотунiв хатi;

до дому хримтурсiв

кожного дня

повзтимеш, безвiльна,

повзтимеш, принижена;

з плачем, без радостi

будеш вертатись

i жити з гiркими сльозами.

З турсом триглавим

будеш ти жити,

чи iншого мужа не буде;

думи поглине

скорбна скорбота;

станеш подiбна

до чортополоху,

що пiд камiнь кладуть пiсля жнив.

До лiсу пiду я,

до паростiв юних,

кия чаклунського взяти,

посох чаклунський тримаю.

Одiна гнiв на тобi,

гнiв повелителя асiв,

i Фрейр тобi ворог,

непоступлива дiво,

зустрiнешся нинi

з люттю богiв.

Слухайте, йотуни,

слухайте, хрiмтурси,

сини Суттунговi,

й аси самi:

так заклинаю,

край покладаю

радостi дiви,

щастю дiвочому.

Хрiмгрiмнiр зветься турс,

що ввергне тебе

пiд ґрати смертельнi;

мерцi почастують

тебе пiд корiнням

козлячою сечею;

кращих напоïв

нiколи не пити тобi,

дiво, не з волi твоєï,

дiво, та з волi моєï.

"Турса" я рiжу

i ще три на костурi:

хiть, i безумство, i болещi;

як вирiзав ïх,

так само i зрiжу,

як буде потреба.

Герда мовила:

"Вiтання моє

ти нинi отримай,

i чарку холодну

меду старого;

сама не чекала,

нiколи не думала,

що юного вана вподобаю".

Скiрнiр мовив:

"Востаннє волiю

отримати вiдповiдь,

перш нiж поïду:

де б ти бажала

зустрiти й кохати

Ньордова сина?"

Герда мовила:

"Баррi прозвалась

дiброва далека,

обом нам вiдома;

через дев'ять ночей

там Ньордова сина

юная Герда потiшить".

Тодi Скiрнiр поïхав додому. Фрейр стояв надворi, зустрiв його й нетерпляче спитав:

"Скажи менi, Скiрнiре,

перш нiж коня розсiдлати

й стати на ноги:

дiстав ти жадане

у Йотунхеймi,

чи виконав волю мою?"

Скiрнiр мовив:

"Баррi прозвалась

дiброва далека,

обом нам вiдома;

через дев'ять ночей

там Ньордова сина

юная Герда потiшить".

Фрейр мовив:

"Нiченька довга,

двi ночi довшi,

три як стерпiти?

Часто менi

мiсяць коротшим здається

за ночi обiцянi".

Примiтки i коментарi

Якби я був Семундом Мудрим або кимсь iз пiзнiших переписувачiв чи упорядникiв "Старшоï Едди", то цю пiсню назвав би не "Skírnismál" ("Промови Скiрнiра"), а якось штибу "Skírnisánnauð" ("Погрози/Утиски Скiрнiра"). З огляду на його специфiчнi методи дипломатiï.

Сюжет цiєï пiснi - сватання. Хоча, наскiльки я зрозумiв, про укладання шлюбу не йдеться: Скiрнiр вимагає вiд Герд лише фiзичноï близькостi зi своïм паном - Фрейром. Спочатку вiн намагається ïï заохотити матерiально, але дiвчина категорично вiдмовляється. Їï можна зрозумiти: адже Фрейр - це такий собi нордичний Лука Мудiщєв (чи, коли вам бiльше смакують античнi паралелi, римський Прiап). Тодi Скiрнiр починає погрожувати бiдоласi рiзними карами, порiвняно з якими тьмянiють найхворобливiшi фантазми апологетiв нашого "сучукрлiту". Зрештою Герд приймає пропозицiю. А куди ïй, горопашнiй, подiтися?..

Деякi дослiдники вбачають у цьому творi вiдгомiн язичницьких шлюбних ритуалiв. Мушу не згодитись. Якщо i шукати якiсь поганськi ритуальнi рудименти, то хiба у тематицi плодючостi. Так, цю пiсню могли виконувати пiд час весiннього свята поєднання бога сонця iз богинею землi. Проте таке поєднання не конче передбачає статусних, шлюбних стосункiв. Ба бiльше: в усiх архаïчних, традицiйних землеробських спiльнотах практикувався весняний, дошлюбний секс (кельтське свято Бельтайн, всi отi нашi "вечорницi", "бурячки", "гречка" тощо), прямi наслiдки якого робилися наочними аж восени; саме тодi засилалися свати, укладалися шлюби, святкувалися весiлля. Тобто юнак мав спочатку довести, що здатен заплiднити жiнку, а вже потому лаштувати родинний добробут. Iнша справа, що нас час заселення Iсландiï цi традицiï могли зазнати сильноï редукцiï.

Вельми цiкавими є строфи 26-36, що складаються iз чорномагiчних заклять (власне, прокльонiв), якi могли побутувати в уснiй традицiï за язичницьких часiв.

Iм'я "Скiрнiр" означає "Свiтлий". Досить кумедно, враховуючи його обiзнанiсть у чорнiй магiï, чи не так?

Об'єкт пристрастi Фрейра в оригiналi зветься на iсландський кшталт Герд (Gerðr). Але це той рiдкiсний випадок, коли я надаю перевагу данському варiанту цього iменi (Герда), тож хай добрий читач вибачить менi цю перекладацьку вiльнiсть.

Скадi - дружина Ньорда, матiр Фрейра i Фрейï (див. примiтки до "Промов Грiмнiра").

4. Альвiв свiтило (Аlfröðull) - сонце.

5. В оригiналi ця строфа має шiсть рядкiв, а не сiм.

16. ...брата убивця мого - про якого брата йдеться, важко сказати напевно. За однiєю версiєю, тим братом був пастух на курганi, що заважав проïхати "крiзь пломiнь смертельний" (хоча головною перепоною були банальнi злющi собаки на подвiр'ï); але тодi текст мав би мiстити повiдомлення про розправу свiтлого Скiрнiра над ним. За iншою версiєю, братом Герд був йотун Белi, якого вбив саме Фрейр.

19. Яблука життя - в оригiналi "Одинадцять яблук". Але, по-перше, ця форма гiрше пiдходить за ритмом, а по-друге, давньоiсландською epli ellifu майже збiгається iз epli lifu ("яблука життя"). Цi золотавi фрукти вiдомi ще як "яблука богинi Iдунн", що мають омолоджуючий ефект i знаходять паралелi у багатьох iндоєвропейських мiфах. Гадаю, Скiрнiровi йшлося саме про них. Дослiдники припускають, що в цьому мiсцi тексту черговий переписувач просто помилився. Зухвало дозволю собi виправити ту помилку.

21. У цiй строфi, ймовiрно, йдеться про перстень Драупнiр ("Крапучий"), що був подарований Бальдровi Одiном на поховальному багаттi, разом iз ним перемiстився до Хелю, а звiдти був повернений через Гермода.

28. ...мудрiшою станеш, // нiж сторож богiв, - тобто нiж Хеймдалль. Скiрнiр знущається: мовляв, на твою гидку подобу прийде почудуватися бiльше люду, нiж Хеймдалль здатен побачити за все життя своєï вахти.

30. Тролi (Tramar) - йдеться про якийсь рiзновид нордичноï нечистi.

31. ...до чортополоху, // що пiд камiнь кладуть пiсля жнив - звичай класти чортополох пiд камiнь пiсля жнив зафiксовано в Естонiï. Можливо, вiн побутував i в Скандинавiï, проте навряд чи в Iсландiï, де хлiборобство й понинi майже нерозвинуте.

34. ...сини Суттунговi - тобто йотуни. Суттунг - велетень, що згадується у "Повчаннях Високого".

35. Хрiмгрiмнiр - просто якийсь велетень.

36. "Турса" я рiжу // i ще три на костурi, - себто руну "Турс" i ще три капоснi руни.

...як вирiзав ïх, // так само i зрiжу, - тобто зiшкребу з палички; тодi чари втратять силу.

37. В оригiналi ця строфа має шiсть рядкiв, а не сiм.

Комментарии: 2, последний от 17/04/2017. © Copyright Семунд Мудрий (перевод: Хаген) (Hagen_a@i.ua) Размещен: 13/12/2012, изменен: 29/07/2014. 18k. Статистика. Поэма: Поэзия, Переводы, Foreign+Translat Старша Едда Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: Скiрнiр, слуга Фрейра, вирушає до Йотунхейму сватати дочку велета Гюмiра. Хардкор :)

Семунд Мудрий : другие произведения.

Промови Скiрнiра