Аннотация: Як Сiгурд отримав проклятий скарб i своє найвiдомiше прiзвисько. Англiйський переклад Беллоуза тут: http://www.sacred-texts.com/neu/poe/poe24.htm
Промови Фафнiра
Сiгурд i Регiн пiднялися на Гнiтахейд i знайшли лiгво Фафнiра. Вiн саме уповз до водопою. Тодi Сiгурд зробив велику яму на його шляху i туди залiз. I коли Фафнiр повз вiд свого золота, то вивергав отруту, що капала Сiгурдовi на голову. Коли Фафнiр проповзав понад ямою, Сiгурд ударив його мечем до самого серця. Фафнiр здригався i трусився з голови до хвоста. Сiгурд видерся з ями, i вони побачили один одного. Фафнiр мовив:
1
"Юначе, юначе,
хто тебе породив,
мужа якого ти син,
ти, який Фафнiра
вразив мечем?
Застряг коло серця клинок".
Сiгурд приховав своє iм'я, бо вiрили в давнину, що слово помираючого має велику мiць, i може сильно зашкодити тому, хто вiдкриє своє ймення. Вiн мовив:
2
"Шляхетним оленем я звуся,
жити судилось менi
без матерi сином,
й батька не маю,
як iншi сини;
завжди я самотнiй".
Фафнiр мовив:
3
"Чи вiдаєш ти, якщо батька не маєш,
як iншi сини,
звiдки на свiтi з'явився?"
Сiгурд мовив:
4
Мiй рiд, я гадаю,
тобi невiдомий,
i сам я - так само;
я Сiгурдом звуся,
а Сiгмунд - мiй батько,
i збройно тебе я здолав".
Фафнiр мовив:
5
"Що привело тебе?
Чом зажадав ти
вiку менi вкоротити?
Сяйноокий юначе,
родич ти славного батька;
з дитинства ти вправний".
Сiгурд мовив:
6
"Вiдвага мене привела,
рука помогла менi
й гострий мiй меч;
хоробрим не буде
той перед смертю,
хто змалечку кволий".
Фафнiр мовив:
7
"Гадаю, коли б ти зростав
на грудях у друзiв,
як муж би ти бився;
з народження був ти
холоп i невiльник,
i б'єшся мов раб".
Сiгурд мовив:
8
"Чом брешеш ти, Фафнiре,
що далеко я
вiд батькова спадку;
я не холоп,
хоч був у полонi;
ти бачиш, я вiльно живу".
Фафнiр мовив:
9
"Облуднi слова
досi ти чув,
тепер скажу правду:
злато дзвiнке,
скарб красносяйний
загибель тобi заподiє".
Сiгурд мовив:
10
"Майном володiти
кожен волiє
до певного дня;
бо всякiй людинi
має прийти
час вирушати до мертвих".
Фафнiр мовив:
11
"Норни ти присуд
на мисi одержиш
i дурня недолю;
у хвилях потонеш,
пливучи проти вiтру;
все гибель вiщує".
Сiгурд мовив:
12
"Скажи менi, Фафнiре,
з усiх ти мудрiший
i знаєш багато:
котрi iз норн
жiнкам помагають
родити дiтей?"
Фафнiр мовив:
13
"Сильно рiзняться
скажу я, тi норни,
за родом i племенем;
тi - з роду асiв,
тi - з роду альвiв,
а деякi - Двалiна дочки".
Сiгурд мовив:
14
"Скажи менi, Фафнiре,
з усiх ти мудрiший
i знаєш багато:
як зветься острiв,
де аси i Сурт
змiшають вологу мечiв?"
Фафнiр мовив:
15
"Оскопнiр вiн зветься,
богам там судилося
грати списами;
Бiльрьост обрушився,
коли вони рушили мостом,
i плавають конi у кровi.
16
Жах-шолом
ношу я вiдтодi,
як лiг на скарбах;
себе найсильнiшим
з усiх я вважав,
кого б не зустрiв".
Сiгурд мовив:
17
"Жах-шолом
жодного не вбереже
у битвi звитяжних;
кожен побачити може,
що серед смiливих
не вiн - наймiцнiший".
Фафнiр мовив:
18
"Отрутою дихав я,
лiгши на спадку
великому батька мого".
Сiгурд мовив:
19
"Сяючий змiю,
ти сильного шуму накоїв
i дух мав твердий;
ненавидiв сильно
людських ти синiв,
бо шолома цього ти мав".
Фафнiр мовив:
20
"Раджу тобi нинi, Сiгурде,
послухай пораду,
додому ти їдь;
злато дзвiнке,
скарб красносяйний
загибель тобi заподiє".
Сiгурд мовив:
21
"Ти раду порадив,
але я поїду
до золота в лiгвi,
а ти лежи, Фафнiре,
в муках смертельних,
тут смерть тебе вiзьме".
Фафнiр мовив:
22
"Мене зрадив Регiн,
тебе вiн теж зрадить,
обом нам вiн смерть заподiє;
жити недовго, гадаю,
судилося Фафнiру;
нинi зустрiв я сильнiшого".
Регiн тримався подалi, коли Сiгурд убив Фафнiра, i прибув згодом, коли Сiгурд витирав кров з меча. Регiн мовив: