Аннотация: Кiнець оповiдi про юнацькi пригоди Сiгурда i трохи дидактичного епосу. Англiйський переклад Беллоуза тут: http://www.sacred-texts.com/neu/poe/poe25.htm
Промови Сiгрдрiви
Сiгурд в'їхав на Хiндарфьялль i попрямував на пiвдень до Фраккланду. Гора, яку вiн побачив, яскраво сяяла вiд палаючого полум'я, заграва сягала небес. Вiн дiстався туди. Там стояла загорожа з щитiв, а нагорi майорiв стяг. Сiгурд увiйшов до загорожi i побачив, що там лежить чоловiк, спить серед своєї зброї. Вiн зняв шолома з його голови. Тодi побачив вiн, що то жiнка. Броня так добре на нiй сидiла, нiби приросла до тiла. Тодi вiн розсiк обладунки Грамом вiд отвору для голови до самого низу i ще поперек, до обох рукавiв. Затим вiн зняв з неї броню. Вона прокинулася, пiдвелася, побачила Сiгурда i промовила:
1
"Що бронь пробило?
Чом я прокинулась?
Хто мене вивiльнив
з блiдих оков?"
Вiн мовив:
2
"Сiгмунда син, -
наразi нарiзано
крукам корму, -
мечем Сiгурда!"
Вона мовила:
3
"Довго я спала,
довго була непритомна,
довго лежу тут;
То Одiна воля,
щоб я не могла
поворухнутись".
Сiгурд сiв поруч i спитав її iм'я. Вона взяла рiг, повний меду, i дала йому трунок пам'ятi:
3
"Слався, день!
Славтеся, дня сини!
Славтеся, нiч iз дочками!
Незлими очима
гляньте на нас
i перемогу даруйте!
4
Шануйтеся, аси!
Шануйтесь, асiньї!
Шануйся, чим повна земля!
Мову i пам'ять
дайте нам, двом, що зустрiлись,
i руки цiлющi на довге життя".
Вона назвалася Сiгрдрiвою i виявилася валькiр'єю. Вона розповiла, як бились два конунги. Один з них звався Хьяльмгуннар. Вiн був старий i великий вождь, i Одiн дав йому перемогу, -
"iнший - то Агнар,
Ауди брат,
якого нiхто
не став захищати".
Сiгрдрiва вразила Хьяльмгуннара у битвi, тож за це Одiн уколов її сонним шипом i сказав, що вона бiльше нiколи не переможе у битвi, i що вона мусить вийти замiж - "я ж йому вiдказала, що даю непорушне слово не виходити за будь-кого з мужiв, кому вiдомий страх". Сiгурд у вiдповiдь попросив її вiдкрити йому знання, коли вона вiдає, що вiдбувається в усiх усюдах. Сiгрдрiва мовила: