Аннотация: Стислий переказ основного сюжету про смерть Сiгурда.
Уривок iз пiснi про Сiгурда
1
Жахливий вогонь,
земля скам'янiла,
пломiнь високий
сягав до небес;
мало героїв
зважились їхати
просто крiзь жар
чи стрибнути над ним.
2
Сiгурд Гранi
мечем острожив,
зметнувся вогонь
понад шляхетним,
жар охопив
спраглого слави,
спалахи мчали
Регiна скарбом.
* * *
Брюнхiльд сказала:
3
"Сiгурд вбив змiя,
i пам'ять про те
нiколи не вмре,
поки житимуть люди;
а брат твiй не змiг
зважитись їхати
просто крiзь жар
чи стрибнути над ним.
* * *
4
Вийшов Сiгурд,
розмову скiнчив,
дружнiй героям,
i так засмутився
жадаючий битв,
що вiд зiтхання
з бокiв напиналась
залiзна сорочка.
* * *
Хегнi мовив:
5
"Шкоди якої
Сiгурд завдав нам,
якщо ти волiєш
згубити його?"
Гуннар мовив:
6
"Дав менi Сiгурд
певну клятву,
клятву певну,
й порушив її;
так вiн зволiв
зi мною вчинити,
слово зламати
i щиру довiру".
Хегнi мовив:
7
"Брюнхiльд тебе
на лихо пiдбила,
ненависть люта
перемогла;
злиться вона
з радостi Гудрун,
а також iз того,
що ти з нею тiшився".
8
Смажили вовка,
рiзали змiя,
Готорма потiм
тим годували;
тим вони м'ясом
лють розпалили
в серцi у мужа,
перш нiж послати
вбити героя.
9
Сiгурд загинув
на пiвдень вiд Райну;
крук над мерцем
гучно кричав:
"Атлi об вас
леза зчервонить,
будуть убивцi
клятвою скутi".
10
Стала знадвору
Гудрун дочка Гьюкi,
слово таке
промовила спершу:
"Де нинi Сiгурд,
славний правитель,
якщо мої родичi
першi приїхали?"
11
Їй вiдказав
Хегнi єдине:
"Сiгурд на пiвднi
мечами посiчений;
схилився сiрко
над князем загиблим".
12
Тодi мовить Брюнхiльд,
Будлi дочка:
"Нинi натiшитесь
зброєю й землями;
Сiгурд єдиний
тим володiв би,
якби трохи довше
лишався б живим.
13
Варто iнакше
було б керувати
йому Гьюкi спадком
i воїнством Готiв,
бо ще п'ять синiв,
правителiв люду,
жадних до битви,
по ньому лишились".
14
Брюнхiльд засмiялась -
луна покотилась
по всiх тих палатах -
вiд щирого серця:
"Нинi натiшитесь
скарбом i землями,
бо славного князя
ви погубили".
15
Тодi мовить Гудрун,
Гьюкi дочка:
"Дуже ти кажеш
злобнi слова;
Гуннар за Сiгурда
гнiвив богiв;
серце жорстоке
помста дiстане".
16
Вечiр настав,
пили багато,
було там тодi
чимало розмов;
потiм усi
пiшли спочивати,
сам лише Гуннар
очей не зiмкнув.
17
Смикав ногою,
довго бурмосив,
ратей винищувач
думав про те,
що проказали
обоє недобре
крук i орел,
як вони повертались.
18
Прокинулась Брюнхiльд,
Будлi дочка,
родичка князя,
ще день не настав:
"Ганьбiть чи пробачте -
скоєно лихо! -
скажу про скорботу
свою чи помру".
19
Змовкли усi,
хто чув тi слова,
збагнуть не могли,
що вразило жiнку,
яка побивається
нинi над тим,
про що зi смiхом
просила героїв:
20
"Мала я, Гуннар,
нiчне жахiття,
мерцiв повна зала,
а лiжко холодне;
а ти, княже, їдеш,
позбавлений радостi,
зв'язанi ноги,
у стан ворогiв;
так буде з цiлим
Хнiфлунгiв родом,
ваша присяга
вас i погубить.
21
Гуннар, забув ти,
вчинку того,
що кров твоя в слiд
i його струменiла;
нинi йому ти
зле вiдплатив,
а вiн шанував тебе
понад усiх.
22
Вiн те довiв,
коли проти волi
сватати їхав
мене для тебе,
що ратей винищувач
добре тримає
клятву, що дав
юному князевi.
23
Палицю ран,
сяючу златом,
конунг всеславний
мiж нами поклав;
пломенем той
клинок гартували,
краплi отрути
на ньому були".
Про смерть Сiгурда
У цiй пiснi сказано про смерть Сiгурда, що його вбили, коли вiн був у мандрах, а дехто розповiдає, що його було вбито на лiжку пiд час сну. А нiмцi розповiдають, що його вбили у лiсi, а у давнiй пiснi про Гудрун сказано, що Сiгурд i сини Гьюкi їхали на тинг, коли вiн був убитий. Але всi сказання єдинi у тому, що вони зрадили його довiру i вбили його лежачим i неготовим.
Примiтки i коментарi
Ця пiсня є стислим переказом чiльної колiзiї вольсунго-нiбелунгiвського сюжету. Початок її потрапляє в ту ж лакуну рукопису, що й кiнець "Промов Сiгрдрiви". Вiрогiдно, там був прозовий текст, що являв собою передмову до пiснi. Спираючись на iншi джерела ("Сагу про Вольсунгiв", решту еддичних пiсень, епос про Нiбелунгiв тощо), можна реконструювати цiлiсний епiзод.
Отже. Сiгурд зазнайомився з синами Гьюкi конунга: Гуннаром, Хегнi, Готормом тощо i покохав їхню сестру-красуню Гудрун. На прохання Гуннара здобув йому валькiрiю Брюнхiльд (тут вона ще не ототожнена iз Сiгрдрiвою, хоча теж лежить у колi високого полум'я, i так само дала обiтницю вийти замiж лише за абсолютно безстрашного чоловiка. Позаяк Гуннар не змiг подолати вогняного кола, Сiгурд прийняв його подобу i сам все зробив). Згодом обман викрився. Брюнхiльд зненавидiла Сiгурда за те, що той її обдурив (причому двiчi: колись вони двоє обмiнялися клятвами вiрностi, але Сiгурдовi вiдбило пам'ять, коли Гудрун пiднесла йому чарiвний напiй) i почала намовляти свого чоловiка Гуннара помститися за її безчестя. А Гуннар, Хегнi й Сiгурд колись побраталися, вiдтак теж стали родичами; до того ж, Сiгурд був зятем Гуннара. Проте Готорм iз Сiгурдом не братався, тож йому i доручили його вбити. Його нагодували вовчим i змiїним м'ясом, щоб вiн зробився лютiшим. Згiдно цiєї версiї, Сiгурда було вбито "на пiвдень вiд Райну" - маркер франкського походження сюжету; за iншими версiями це вiдбулося в обiйстi, коли Сiгурд спав, або на полюваннi (нiмецькi варiанти). Брюнхiльд, одначе, не дуже тiшиться, дiставши помсту i починає картати себе, але не зовсiм ясно, чи через смерть Сiгурда, якого вона кохала, чи через те, що Гуннар, її чоловiк, порушив клятву побратимства i мав бути за це покараний долею.
Мiж строфами 3 i 4 (треба розумiти, що подiл на строфи у цiй пiснi досить умовний через лакуни в рукописi) вочевидь iдеться про розмову, що вiдбулася мiж Сiгурдом i Брюнхiльд. Дочка Будлi пiсля того, як омана розкрилася, впала в глибоку депресiю i не бажала бiльше жити, а Сiгурд спробував її розрадити, але, як стало ясно далi, лише розлютив її. У строфi 4 вiн тужить пiсля невдалої бесiди з Брюнхiльд.
Цiкаво також, що тут Хегнi спочатку вiдмовляє Гуннара шкодити Сiгурдовi, тодi як Хаген Троньє, який вiдповiдає йому в "Пiснi про Нiбелунгiв", навпаки щосили агiтує короля Гунтера знищити Зiгфрида.
Цей епiзод не має вiдомої iсторичної основи, хоча Гуннар, Готорм i Сiгурд мали iсторичних прототипiв (так, Сiгурд - це радше за все Сiгiберт, один iз королiв франкiв).