Семунд Мудрий. Перша пiсня про Гудрун

Перша пiсня про Гудрун

Гудрун сидiла над мертвим Сiгурдом. Вона не плакала, як iншi жiнки, проте ладна була померти вiд горя. Жiнки та чоловiки намагалися її розрадити, але то було нелегко. Люди казали, що Гудрун скуштувала серце Фафнiра i знала пташину мову.

Це є пiсня про Гудрун:

Була тодi Гудрун

готова померти,

як сiла над Сiгурдом,

скорботою сповнена;

вона не зiтхала,

i рук не ламала,

i не голосила,

як iншi жiнки.

Зверталися ярли

всемудрi до неї,

аби полегшити

горя тягар;

не плакала Гудрун,

хоч бiль її мучив

такий, що чекала

вона лише смертi.

Сiдали прегарнi

ярлiв жiнки,

прикрашенi златом,

поруч iз Гудрун;

вони розмовляли

про лихо своє,

яке їм усiм

болю завдало.

Тодi мовить Гьяльфлауг,

Гьюкi сестра:

"Я на землi

є найнещаснiша:

п'ятьох я мужiв

втратила тяжко,

двох дочок,

трьох сестер,

вiсiм братiв,

одна я живу".

Не плакала Гудрун,

хоч бiль її мучив

такий, що бажала

вона лише смертi,

важко на серцi,

над тiлом героя.

Тодi мовить Херборг,

Гунланду хазяйка:

"Тяжче менi

випало горе:

мої сiм синiв

i мiй чоловiк -

у землях пiвденних

загинули всi.

Батько i матiр,

четвiрко братiв,

якими у хвилях

тiшився вiтер,

пробитi борти,

потонув корабель.

Я вiдспiвала,

я споряджала,

я поховала

їхнi тiла;

сама я пiвроку

те горе носила,

жодна людина

мене не розрадила.

Тодi я сама

в неволю потрапила,

цiлих пiвроку

там провела;

мала вдягати

я i взувати

правителя жiнку

кожного ранку.

Страшно вона

мене через ревнощi

лаяла й важко

била по щоках;

ґазду того я

вважала найкращим,

але ту ґаздиню

вважала найгiршою".

Не плакала Гудрун,

хоч бiль її мучив

такий, що бажала

вона лише смертi,

важко на серцi,

над тiлом героя.

Тодi мовить Гулльронд,

Гьюкi дочка:

"Не можеш ти, мамо,

хоч мудрою звешся,

втiшити юнку,

горе розрадити".

Радить вона

тiло князя вiдкрити.

Зняла покривало

вона тодi з Сiгурда,

голову вклала

їй на колiна:

"Глянь на коханого,

в губи цiлуй,

так, як вiтала

завжди героя".

Глянула Гудрун

один лише раз

на княже волосся,

червоне вiд кровi,

на очi героя,

що бiльше не сяють,

на духу притулок,

зруйнований лезом.

Тодi опустилась

Гудрун на ложе,

волосся скуйовдилось,

щоки червонi,

сльози дощем

ллялись на колiна.

Тодi заридала

Гудрун, дочка Гьюкi,

сльози потоком

бiгли на ложе,

заголосили

гуси знадвору,

птаство чудове,

дiвоче майно.

Тодi мовить Гулльронд,

Гьюкi дочка:

"Не знаю кохання

за ваше сильнiшого

серед людей

на цiлiй землi;

смутилась моя

на дворi чи в хатi

сестра, коли Сiгурда

поруч не було".

Гудрун мовила:

Був Сiгурд мiй поруч

iз Гьюкi синами

як стебло цибулi

понад травою

чи камiнь коштовний

серед намиста,

був самоцвiтом вiн

з-помiж героїв.

Конунга я

цiнувала сильнiше,

нiж разом усi

дiси Владики;

стала я нинi

дрiбна, як листочок

у кронi верби

через княжу загибель.

Втратила я

на престолi й на ложi

любого мужа

з вини синiв Гьюкi;

з вини синiв Гьюкi

болить менi серце,

їхня сестра

гiрко ридає.

Так цього люду

землi спустошаться,

як ви самi

клятви дотримали;

не будеш ти, Гуннаре,

золотом тiшитись;

перснi твої

згублять тебе,

бо не дотримав

присяги ти Сiгурду.

Часто бувало

тут веселiше,

нiж коли Сiгурд

Гранi сiдлав

i вирушив сватати

Брюнхiльд для родича,

жону лиховiсну,

лихої години".

Тодi мовить Брюнхiльд,

Будлi дочка:

"Втратить та жiнка

мужа й дiтей,

яка тебе, Гудрун,

до слiз довела

i вранцi тобi

мову вернула".

Тодi мовить Гулльронд,

Гьюкi дочка:

"Мовчи ти, ненависне

всiм твоє слово;

героя шляхетного

ти погубила;

жене тебе хвиля

злої недолi,

в сильнiй скорботi

сiм королiв

i свара велика

помiж жiноцтвом".

Тодi мовить Брюнхiльд,

Будлi дочка:

"Винен єдиний

Атлi у злочинах,

Будлi нащадок

i кревний мiй брат.

Ми зрiли - в чертогах

володаря гунiв

вогонь змiєложа

князя оздобив;

дорого я

за той шлях заплатила,

того не забуду,

поки жива".

Стояла вона,

сили збирала,

палали у Брюнхiльд,

Будлi дочки,

очi вогнем,

отрутою дихала,

коли вона зрiла

Сiгурда рани.

Потiм Гудрун вирушила через лiси i пустки до Данiї й була там при Торi доцi Хакона сiм пiврiч. Брюнхiльд не бажала жити по смертi Сiгурда. Вона велiла вбити вiсiм своїх рабiв i п'ятьох служниць. Тодi лягла вона на меча i померла, як сказано у "Короткiй пiснi про Сiгурда".

Примiтки i коментарi

Ця пiсня є взiрцем елегiйної поезiї, направду не дуже притаманної саме iсландськiй традицiї, хоча i засвiдчує розвинену культуру жанру плачу (голосiння). Можливий стилiстичний вплив англосаксонської елегiйної лiтератури або вiдповiдних нiмецьких i данських балад. Як зазначають дослiдники, "Перша пiсня про Гудрун" є найбiльш закiнченою i цiлiсною з низки подiбних пiсень у "Старшiй Еддi". Чiльна її тема - оплакування Гудрун втрати її чоловiка Сiгурда. Присутнiй досить широкий емоцiйний дiапазон - мовчазне горе Гудрун на початку i її бурхлива реакцiя наприкiнцi та холодна рiшучiсть Брюнхiльд. Маємо аж два типу емоцiйної реакцiї на трагедiю. Певним чином характеризує героїнь той факт, що Брюнхiльд була досить стримана у зовнiшнiх проявах свого горя, але зрештою наклала на себе руки, а Гудрун виплакалася й знайшла причини i сили жити далi, хоч i не з рiднею.

2. Ярли (i далi жiнки ярлiв) - тут iдеться про первинне значення цього термiну: шляхетнi воїни з вiйська Сiгурда i синiв Гьюкi, а також вiдповiдно їхнi дружини.

8. ...вiдспiвала (göfga) - радше "виказала останнi почестi", позаяк göfga означає "шанувати", "славити", "вклонятися" у ритуально-релiгiйному сенсi.

12. ...мамо - в оригiналi fóstri, тобто "вихователька", "годiвниця".

14. духу притулок (hugborg), власне "крiпость духу" - кеннiнг на позначення грудей.

19. дiси Владики (Herjans dísi) - тобто валькiрiї, духи/богинi Владики (Одiна). Можливо, це натяк на те, що Гудрун кохала Сiгурда сильнiше, нiж Брюнхiльд, яка низкою джерел фiксується у якостi валькiрiї.

У строфi 25 йдеться про те, що Брюнхiльд вийшла за Гуннара пiд тиском її брата Атлi, хоча сама покохала Сiгурда (див. строфу 35 i далi "Короткої пiснi про Сiгурда").

26. вогонь змiєложа (eld ormsbeðs) - кеннiнг на позначення золота (вважалося, що дракон спить на золотi).

Оставить комментарий © Copyright Семунд Мудрий (перевод: Хаген) (Hagen_a@i.ua) Размещен: 21/10/2015, изменен: 21/10/2015. 11k. Статистика. Поэма: Поэзия, Переводы Старша Едда Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: Гудрун оплакує смерть Сiгурда.

Семунд Мудрий : другие произведения.

Перша пiсня про Гудрун