Аннотация: Роздiли 19-22, у яких Торольф мiряється силами з конунгом i дiстає загибель, пiчаль-пiчаль.
19. Про похiд Торольфа
Коли зiйшов снiг i скресла крига, велiв Торольф пiдготувати великий бойовий корабель, яким вiн володiв, а корабельникам - готуватися до виправи, i взяв iз собою бiльше ста людей. Було те вiйсько вiдважним i озброєним якнайлiпше.
З попутним вiтром направив Торольф корабель на пiвдень уздовж берегiв, i так дiстався [острову - прим. пер.] Бюрда, а тодi рушив у вiдкрите море повз усi острови, а спинявся так, щоб море було помiж схилами1, i так iшов на пiвдень, не маючи звiсток про iнших людей, доки не прибув на схiд у Вiк. Там вiн почув, що Харальд конунг нинi у Вiку i що вiн замислив податися влiтку до Уппланду. Мiсцевi нiчого не знали про прибуття Торольфа. Маючи попутний вiтер, той вирушив на пiвдень до Данiї, а звiдти - Схiдним Шляхом2, i воював там влiтку, та гарної здобичi не дiстав.
Восени вiн рушив до Данiї у той самий час, коли кораблi збиралися в Ейрi3. Там, як було заведено, влiтку стояли судна з Норвегiї. Торольф пропустив їх усi й лишився непомiченим.
Якось одного вечора вiн прибув до Мострарсунду. Там стояв один великий кнорр, що прибув з Ейри. Торiр Трума звався муж, який ним володiв. Вiн був арманом4 Харальда конунга. Вiн заправляв його маєтком на [островi - прим. пер.] Трума. То був великий маєток. Конунг подовгу там мешкав, коли бував у Вiку. Те господарство потребувало чимало припасiв. Тому Торiр їздив на Ейру купити солоду, пшеницi й меду, i то було значне багатство, яким володiв конунг. Торольф спитав Торiра, чи вiн спробує боронити кнорр, але бiйцiв у нього було менше, нiж у Торольфа, i вiн здався. Торольф захопив той корабель з усiм товаром, а Торiра висадив на острiвцi. Тодi Торольф рушив на двох кораблях на пiвнiч.
А коли вiн дiстався Ельви, то лишився там на нiч. Iз настанням сутiнкiв його корабель повели на веслах вище по рiцi до двору, що належав Халльвардовi й Сiгтрюгговi. На ранок iншого дня вони оточили садибу й вигукнули бойове гасло, вiд чого тi, що були всерединi, попрокидалися й схопилися за зброю. Торгейр вискочив зi спальнi. Довкола садиби був високий тин. Торгейр схопився за вершечок тину i його перескочив. Там неподалiк стояв Торгiльс Галасливий. Вiн змахнув мечем i вiдсiк Торгейровi руку, якою вiн тримався за колоду. Торгейр утiк до лiсу, а Торд, брат його, був убитий, i з ним бiльше двадцяти людей. За тим бiйцi Торольфа рушили до садиби, взяли там все добро i спалили обiйстя, а потiм вийшли у море.
За попутного вiтру вони дiсталися на пiвнiч до Вiку. Там вони натрапили на великий торговий корабель, яким володiли тамтешнi мешканцi, навантажений солодом i борошном. Його Торольф теж захопив. А тi, що там їхали, не завважили можливим захищатися i здалися. Тож вони зiйшли на берег, а Торольф узяв корабель з усiм товаром i рушив своїм шляхом. Маючи три кораблi, вони поїхали на схiд у Фольд, i прямували якнайшвидше до Лiдандiснесу тим же шляхом, що й ранiше, i рiзали на березi вiдбиту худобу6. А коли вони взяли на пiвнiч вiд Лiдандiснесу, то трималися бiльше у вiдкритому морi, але наближалися до сушi, щоб i тут поживитись.
А коли Торольф прибув на пiвнiч у Фiорди, то першим дiлом навiдав Квельдульфа, батька свого, i зустрiв гарний прийом. Повiдав Торольф батьковi, що робив улiтку. Торольф лишався там недовго, а потiм Квельдульф iз Грiмом проводили його на корабель.
I перш нiж вони простилися, то мали розмову, i сказав Квельдульф:
- Я не дуже помилився, Торольфе, коли казав тобi, як ти вирушав у вiйсько Харальда конунга, що це не принесе щастя нi тобi, нi нам, твоїм родичам. А нинi ти взявся за таке, вiд чого я тебе найдужче застерiгав - мiрятися силами з Харальдом конунгом. I хоча ти добре пiдготувався, вiдважний i в усьому вправний, тобi дано не так багато, щоби зрiвнятися iз Харальдом конунгом, бо це не вдалося нiкому у цiлiй країнi, хоч мали вони великi держави i ратi. Здається менi, що це ми бачимося востаннє, i хоча за вiком тобi жити довше, станеться, я гадаю, iнакше.
Потiм Торольф зiйшов на борт i вирушив своїм шляхом. Нiчого не сказано про його подорож, поки не прибув вiн додому на Санднес i велiв знести здобич до двору, а кораблi витягнути на берег, i не мав клопоту, щоби прогодувати вiйсько тої зими. Торольф залишився вдома, i знову мав при собi не менше люду, нiж минулої зими.
20. Скаллагрiм жениться
Був муж наймення Iнгвар, могутнiй i заможний. Вiн був ландманом колишнього конунга, а вiдтодi як Харальд конунг взяв владу, сидiв Iнгвар удома i не служив конунговi. Iнгвар був жонатим i мав доньку наймення Бера. Iнгвар мешкав у Фiордах. Бера була єдиною його дитиною i мала отримати по ньому спадок.
Грiм син Квельдульфа просив її руки й отримав згоду. Вони побралися тої ж зими, коли до того влiтку простилися з Торольфом. Грiмовi було тридцять рокiв i вiн зробився лисий. Потiм його кликали Скаллагрiмом7. Тодi вiн усiм порядкував у господi й наглядав за заготiвлею всього необхiдного, хоча Квельдульф ще був дужим чолов'ягою й мав добре здоров'я. Вони мали багато вiдпущеникiв i багато людей, що виросли в їхньому домi, майже однолiткiв Скаллагрiма. Було серед них багато людей, що дуже вирiзнялися силою, бо Квельдульф iз сином вiдбирали собi у оточення людей мiцних i виховували їх на свiй розсуд.
Скаллагрiм був схожий на свого батька за зростом i силою, а також за виглядом i думками.
21. Гонитва за Торольфом
Харальд конунг був у Вiку, коли Торольф ходив у виправу, а восени рушив до Уппланду, а звiдти - на пiвнiч до Трандхейму, i там зазимував iз силою-силенною люду.
Там при конунговi були Сiгтрюгг i Халльвард, i вони почули, що Торольф накоїв у їхнiй вотчинi на Хiсiнгу, i яку рiзанину й грабунок вiн там учинив. Часто вони нагадували конунговi про це i ще казали, що Торольф грабує i самого конунга, i пiдданих його, i роз'їжджає по країнi з цiлим вiйськом. Вони просили в конунга дозволу вирушити iз загоном слiд за Торольфом i заскочити його в його ж домi.
Конунг вiдказав так:
- Це зрозумiло, чому ви прагнете позбавити Торольфа життя, проте я гадаю, що у вас не так багато щастя для такої роботи. Торольф вам не до снаги, хоча ви люди хоробрi й управнi.
Брати вiдказали, що це можна перевiрити, якщо конунг дасть їм дозвiл, i додали, що часто наражалися на бiльшу небезпеку вiд людей, якi зробили їм менше шкоди, коли мстилися, i зазвичай здобували перемогу.
Коли настала весна, люди почали готуватися до походу. Тодi Халльвард iз братом, як i ранiше, завели мову з конунгом. Конунг дав їм дозвiл забрати життя Торольфа:
- I я певен, що ви гадаєте повернутися з головою Торольфа i чималою здобиччю. Втiм, дехто вважає, - додав вiн, - що на пiвнiч ви рушите пiд вiтрилом, а з пiвночi вертатиметеся i пiд вiтрилом, i на веслах.
Тодi вони пiдготували два кораблi й узяли пiвтори сотнi бiйцiв, i коли були готовi, то вирушили фiордом пiд пiвнiчно-схiдним вiтром, та це зустрiчний вiтер, якщо йти на пiвнiч коло сушi.
22. Загибель Торольфа сина Квельдульфа
Харальд конунг сидiв у Хладiрi, коли Халльвард iз братом подалися у мандри, та й сам не зволiкав готуватися до подорожi, тож узяв свiй корабель i рушив на веслах фiордом до Скарнсунду, i через Бейтсьор на Ельдуейд. Там вiн залишив судна i поїхав на пiвнiч до Наумудалю, а там узяв у поселян довгi кораблi й посадив туди своє вiйсько. В його дружинi тодi було коло трьох сотень бiйцiв. Вiн мав п'ять або шiсть великих суден. Їм зустрiвся сильний зустрiчний вiтер, i вони веслували день i нiч, i так усю путь. Нiч тодi була свiтла.
За день потому пiсля заходу сонця дiсталися вони Санднесу i побачили на березi коло садиби великий бойовий корабель iз шатром. Вони зрозумiли, що це корабель Торольфа. Той велiв облаштувати його i готувався вiдбувати, а до того влаштували прощальне застiлля. Конунг велiв усiм зiйти з кораблiв. Наказав вiн пiдняти своє знамено. Близько було йти до двору, а вартовi Торольфа сидiли з рештою, пили i не вийшли чатувати, тож надворi не було нi душi. Весь загiн сидiв у домi за випивкою.
Конунг велiв оточити будинок. Тодi вигукнули бойове гасло й засурмили у королiвський рiг. Коли Торольф i його люди почули це, то схопилися за зброю, бо кожен тримав зброю пiдвiшеною над сидiнням. Конунг озвався до громади й дозволив вийти жiнкам, дiтям, старим, рабам i челядi.
Потiм вийшла Сiгрiд ґаздиня з жiнками, що були в хатi, тодi - решта людей, яким дозволили вийти. Сiгрiд спитала, чи є тут сини Бердла-Карi.
Вони обоє вийшли i спитали, що вона хоче вiд них.
- Проведiть мене до конунга, - мовила вона.
Вони так i зробили. Коли вона наблизилась до конунга, то спитала:
- Що треба зробити, пане, щоби ви дiйшли згоди з Торольфом?
Конунг вiдповiв:
- Хай Торольф здається й виходить зустрiти мiй присуд, i тодi збереже життя й здоров'я, але люди його будуть покаранi вiдповiдно до своїх злочинiв.
Потiм пiшов Ельвiр Тихий до хати й покликав Торольфа перемовитись. Вiн переказав йому волю конунга. Торольф вiдповiв:
- Не хочу я такої милостi вiд конунга. Проси його дати нам вийти. Тодi подивимось.
Ельвiр пiшов до конунга й переказав прохання Торольфа. Конунг сказав:
- Пiдпалiть будинок. Не хочу я битися з ним i згубити своє вiйсько. Певен я, що Торольф нам влаштує страшну бiйню, коли ми зiйдемося, та i зсередини його буде нелегко дiстати, хоч у нього i менше бiйцiв, нiж у нас.
Потiм обiйстя пiдпалили, i пломiнь хутко розгорiвся, бо колоди були сухi й добре просмоленi, а дах критий березовою корою. Торольф сказав зламати стiнку, що межувала покої та передпокiй, i те зробили. Тодi всi, хто мiг, вхопилися за балку i почали її штовхати другим кiнцем у куток так сильно, що дотичнi колоди розiйшлися, i покосилася пiвденна стiна, i утворився здоровенний прохiд. Тодi Торольф першим вискочив з хати, за ним - Торгiльс Галасливий, а за ними уже i решта.
Тодi почалася битва, i якийсь час будинок прикривав спини людям Торольфа, та коли полум'я розгорiлося, то зашкодило їм. Вiд того загинуло багато з них. Тодi кинувся Торольф уперед i бився обома руками, прямуючи туди, де було знамено конунга. Тодi загинув Торгiльс Галасливий. А коли Торольф наблизився до стiни щитiв8, то зарубав мечем того, хто тримав стяг.
Тодi мовив Торольф:
- Тепер би ступить менi ще три кроки!
Тодi його вразили мечами i списами, а смертельну рану нанiс сам конунг, i Торольф загинув пiд його ногами. Тодi закликав конунг бiльше нiкого не вбивати, i так i зробили.
Потому велiв конунг своїм людям повертатися на кораблi. Вiн мовив до Ельвiра i його брата:
- Вiзьмiть нинi Торольфа, родича вашого, i поховайте як належить, i всiм iншим, загиблим тут, також влаштуйте похорон, i перев'яжiть рани тим, що вижили, та не здумайте тут грабувати, бо все це належить менi.
Потiм конунг пiднявся на свiй корабель, i бiльшiсть його вiйська - з ним. На борту бiйцi заходилися перев'язувати рани.
Конунг ходив по судну й оглядав поранених. Вiн побачив, як один iз них перев'язує собi рану вiд меча.
Конунг сказав, що не Торольф зробив цю рану:
- Його зброя вражає геть не так. Мало, я гадаю, тих, хто перев'язує рани, нанесенi їм, i сильно шкодують за людьми, подiбними до нього.
Вранцi того ж дня велiв конунг ставити вiтрила i вирушати на пiвдень якомога швидше. I того ж дня стрiлися конунговi на шляху численнi гребнi судна у протоках мiж островами; вони збиралися до Торольфа, бо той тримав розвiдникiв по всьому пiвднi у Наумудалi й по багатьох островах. Почули вони, що Халльвард iз братом iдуть з пiвдня з великою силою проти Торольфа. Халльвард же з братом мали зустрiчний вiтер i зволiкали у рiзних гаванях, тож чутки про них розiйшлися по країнi й долинули до розвiдникiв Торольфа, тому це вiйсько i зiбралося.
Конунг iшов пiд сильним вiтром, доки не дiстався Наумудалю, там залишив корабель i вирушив суходолом до Трандхейму. Там вiн пересiв на свiй корабель, якого ранiше там лишив, i тримав шлях до Хладiру. Поголос про цi подiї хутко ширився i дiйшов туди, де перебували Халльвард iз братом. Тодi вони повернулися до конунга, i з їхнiх мандрiв глузували.
А брати Ельвiр Тихий i Ейвiнд Ягня затрималися на деякий час на Санднесi. Вони як годиться подбали про загиблих. Поховали вони i Торольфа за тим звичаєм, що побутував за тих часiв для видатних людей - поставили по ньому пам'ятний камiнь9. Тодi подбали про хворих. Вони разом iз Сiгрiд привели до ладу господарство. Вся худоба вцiлiла, та згорiло багато хатнього i столового убранства й одягу.
Коли брати владнали тi справи, то поїхали з пiвночi й прибули до Харальда конунга, який був у Трандхеймi, i деякий час лишалися при ньому. Вони були мовчазнi й рiдко вели розмови.
Якось одного дня пiшли тi брати до конунга. Тодi мовив Ельвiр:
- Ми з братом просимо в тебе дозволу, княже, щоби ти вiдпустив нас додому, бо пiсля всього, що сталося, негiдно нам сидiти i випивати з людьми, що здiйняли зброю на Торольфа, нашого родича.
Конунг глянув на них i коротко вiдказав:
- Я вам цього не дозволяю. Будьте тут при менi.
Брати пiшли геть i сiли на своє мiсце.
Iншого дня сидiв конунг у головному чертогу й покликав Ельвiра з братом.
- Нинi мусите ви знати, - сказав конунг, - як буде з тою справою, з якою ви до мене зверталися щодо вашого вiд'їзду. Ви вже деякий час перебуваєте тут при менi й гiдно себе тримаєте. Ви завжди добре поводилися. Ви добре менi в усьому догоджали. Нинi я волiю, Ейвiнде, щоби ти вирушив на пiвнiч до Халогаланду. Волiю, щоби ти взяв за себе Сiгрiд iз Санднесу, ту жiнку, що належала Торольфовi. Волiю, щоби ти взяв усе майно, яким володiв Торольф. Отримаєш ти мою дружбу, коли зможеш про те подбати. А Ельвiр хай супроводжає мене. Я не хочу вiдпускати його, бо вiн управний у мистецтвах.
Брати подякували конунговi за честь, яку вiн їм виказав, кажучи, що охоче її приймуть. Тодi Ейвiнд приготувався до мандрiвки i взяв годний корабель, як йому належало. Конунг надав йому свої знаки для цiєї справи. Подорож Ейвiнда пройшла вдало, i приїхав вiн на Алост до Санднесу. Сiгрiд велася з ним ґречно. Потiм показав Ейвiнд знаки вiд конунга й виклав свою справу до Сiгрiд, i просив її вийти за нього, кажучи, що на таке дiло є наказ конунга. Сiгрiд же не бачила iншого виходу пiсля цих подiй, окрiм як прийняти волю конунга. Так i сталося, що Ейвiнд взяв за себе Сiгрiд. Отримав вiн i господарство на Санднесi, й усе майно, яким володiв Торольф. Ейвiнд був видатним мужем. Їхнiми дiтьми були Фiд Косоокий, батько Ейвiнда Згуби Скальдiв, i Гейрлауг, яку взяв у жони Сiгхват Рудий. Фiд Косоокий женився на Гуннхiльд, доцi Хальфдана ярла. Матiр її звалася Iнгiбьорг, дочка конунга Харальда Гарне Волосся.
Ейвiнд Ягня мав дружбу з конунгом, поки обоє були живi.