Сноррі Стурлусон (?) : другие произведения.

Розділи 23-27

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Старий Квельдульф мстить за сина і помирає, зовсім чучуть не доїхавши до Ісландії.


23. Убивство синів Хільдірід

  
   Кетілем Лососем звався муж, син Торкеля Наумдалаярла1 і Храфнхільд, дочки Кетіля Лосося з Храфністи. Лосось був чоловік знаменитий і видатний. Він мав міцну дружбу з Торольфом сином Квельдульфа і був його родичем. Він був у тому війську, що зібралося у Халогаланді на допомогу Торольфові, про що вже було сказано. А коли Харальд конунг вирушив на північ і люди дізналися, що Торольф пішов з життя, Кетіль очолив ті збори. Лосось із шістьма дюжинами люду поквапилися на Торгар, де перебували сини Хільдірід із невеликим загоном. Діставшись садиби, Лосось напав на них. Загинули тоді сини Хільдірід і більшість їхнього люду, і сталося так, що ватажники Лосося забрали все добро, яке там знайшли.
   Після того взяв Лосось два кнорри, такі великі, які лише зміг дістати, і велів навантажити їх усім своїм майном, що міг забрати. Також узяв він жінку свою і дітей, і всіх людей, які були при ньому в тій справі. Баугом звався муж, названий брат Лосося, чоловік родовитий і заможний. Він керував другим кнорром. І коли вони мали попутний вітер, то рушили у відкрите море.
   За кілька зим до того Інгольф і Хьорлейф замешкали в Ісландії, тож серед люду лише й було розмов про ту подорож. Казали люди, що там повно гарної землі.
   Лосось вирушив на захід і дістався Ісландії. І коли вони підійшли до суходолу, то опинилися з південної сторони. А оскільки піднявся сильний вітер і хвилі до самої суші, ще й не трапилося жодної гавані, то рушили вони далі на захід уздовж піщаних берегів. А коли вітер і хвилі втишилися, натрапили вони на широке гирло, піднялися рікою і стали на східному березі. Тепер та ріка зветься Тьорса2, тоді вона була значно вузькішою і глибшою, ніж нині. Вони розвантажили кораблі, посіли землю на східному березі ріки й пасли там худобу. Першу зиму Лосось мешкав на ріці Ранга3. Навесні ж він оглянув східний обшир і тоді взяв землю між ріками Тьорса і Маркарфльот4, між горами й узбережжям, і оселився на Хофі5 на схід від Ранги.
   Інгунн, жінка його, навесні після першого зимування народила дитину, і нарекли хлопчика Храфном. І коли хату, що там була, потім знесли, те місце згодом називали Храфнтофтір6.
   Лосось дав Баугові землю на Фльотсхліді7 від ріки Меркья8 до ріки довкола Брейдабольстаду9, а жив він на Хлідаренді10, й від Бауга пішов у тих краях великий рід. Лосось дав землю своїм корабельникам, а іншим продав за помірну ціну, і згодом їх нарекли ланднамаманами11.
   Сторольфом звався син Лосося. Він володів Хвалем і Сторольфсвеллем12. Його сином був Орм Сильний. Герольфом звався другий син Лосося. Він володів землею на Фльотсхліді навпроти Бауга поруч із Хвальслеком13. Він жив під Бреккою14. Син його звався Сумарліді, батько Ветрліда скальда. Хельгі був третім сином Лосося. Він жив на Веллі15 й володів землею від Ранги до ділянки свого брата. Вестаром звався четвертий син Лосося. Він володів землею на схід від Ранги між рікою Твера16 до нижнього краю Сторольфсвеллю. Він був жонатий на Моейд, доці Хільдіра з Хільдісею. Їхньою дочкою була Асню, дружина Офейга Похмурого. Вестар мешкав на Моейдархвалі17. Храфн був п'ятим сином Лосося. Він став першим закономовцем18 Ісландії. Він жив на Хофі після свого батька. Торлауг була дочкою Храфна, дружиною Йорунда годі. Їхнім сином був Вальгард з Хофу. Храфн зробився найвидатнішим із синів Лосося.
  

24. Скорбота Квельдульфа

  
   Квельдульф почув про загибель Торольфа, сина свого. Зробився він таким згорьованим від тої звістки, що аж зліг від печалі й старості.
   Скаллагрім часто приходив до нього і намовляв його триматися, кажучи, що нема гіршого, ніж занепасти духом, заслабнути і валятися на ліжку.
   - Є інша рада: ми мусимо помститися за Торольфа. Може статися, ми перестрінемо декого з тих, хто брав участь у його вбивстві. А як ні, тоді знайдемо тих людей, чия загибель завдасть конунгові шкоди.
  
   Квельдульф сказав вісу:
  
   На північнім острові -
   Вража норна! - нині
   Тунд обрав завчасно
   Торольфа до себе.
   Мовити хотів би
   Я на тингу Тора,
   Мститися, хоч певен:
   Змогла мене Гнаар.19
  
   Харальд конунг вирушив того літа до Уппланду й повернувся восени на захід на Вальдрес і далі на Ворс. Ельвір Тихий був при ньому і часто звертався до конунга із проханням дати викуп за Торольфа Квельдульфові й Скаллагрімові майном або якимись почестями, які вони приймуть. Конунг відказав, що не проти, якщо вони самі до нього прибудуть.
   Потім подався Ельвір на північ у Фіорди і якось увечері прибув до тих батька і сина. Вони зустріли його вдячно. Він мешкав там деякий час.
   Квельдульф ретельно розпитав Ельвіра про те, що сталося на Санднесі, коли загинув Торольф, і про те, що славетного вчинив Торольф перед смертю, і про те, хто вразив його зброєю, і де він отримав найтяжчі рани, і як він зрештою помер. Ельвір розповів усе, про що його питали, і додав, що Харальд конунг сам наніс смертельну рану, а Торольф упав йому під ноги долілиць.
   Тоді мовив Квельдульф:
   - Добра твоя оповідь, бо старі люди кажуть, що за того, хто помер долілиць, певно можна помститися, і помста вражає того, хто стояв найближче до загиблого. Хоча й несхоже, щоби нам аж так поталанило.
   Ельвір сказав їм, що сподівається, аби вони поїхали до конунга і просили в нього викупу, і то буде для них почесно, і вмовляв їх наважитись і промовив чимало слів.
   Квельдульф сказав, що він уже надто старий і хворий:
   - Лишуся я вдома.
   - А ти поїдеш, Гріме? - спитав Ельвір.
   - Гадаю, з того діла не вийде, - сказав Грім. - Конунг не завважить мене красномовним. Гадаю, не доведеться мені довго прохати в нього відплати.
   Ельвір сказав, що в тому не буде потреби:
   - Ми самі поведемо розмову на твою користь, і так добре, як лише зможемо.
   І позаяк Ельвір намовляв дуже наполегливо, Грім зрештою згодився їхати, коли буде готовий. Вони домовилися про час, коли Грім має прибути на зустріч із конунгом. Тоді Ельвір повернувся до конунга.
  

25. Подорож Скаллагріма до конунга

  
   Скаллагрім приготувався до подорожі, про яку щойно було сказано. Він обрав собі за супутників із числа домочадців і сусідів таких людей, що були там найдужчими й найвідважнішими. Один з них звався Ані, заможний ґазда, інший - Грані, третій - Грімольф і Грім, брат його, домочадці Скаллагрімові, та ще двоє братів, Торбьорн Крук і Торд Здоровило. Їх прозвали синами Торун. Вона мешкала неподалік від Скаллагріма і була чаклункою. Здоровило [в дитинстві] був попелюшкою20. Ще один звався Торіром Велетенем, а його брат - Торгейром Довгов'язим. Також були там самітник наймення Одд і відпущеник Гріс. Дванадцятеро було їх у тій виправі, всі люди міцні, а багато хто й одержимий.
   На гребному судні Скаллагріма вони рушили на південь повз береги й пристали в Острарфіорді, а звідти піднялися суходолом до Ворсу, де було озеро, яке вони мусили перетнути на своєму шляху. Тож вони знайшли гребний човен і повеслували через озеро, а там уже недовго лишалося до маєтку, де на учті перебував конунг. Грім і його люди прибули саме на той час, коли конунг сідав до столу.
   Грімові люди розпитали народ знадвору, що тут відбувається. А коли ті відповіли, Грім попрохав покликати Ельвіра Тихого до нього на розмову.
   Тоді пішов один чоловік до хати, де сидів Ельвір, і сказав йому:
   - Сюди прибули люди, числом дванадцять, якщо їх тільки можна назвати людьми, бо вони радше скидаються зростом на велетнів, аніж на смертних.
   Ельвір підвівся і вийшов назовні. Він точно знав, хто це приїхав. Він привітно зустрів Гріма, родича свого, і запросив його до хати.
   Грім сказав своїм подорожнім:
   - Так тут заведено, щоби люди йшли до конунга беззбройними. Підемо ми вшістьох, а решта хай буде ззовні й стереже зброю.
   Потім вони зайшли всередину. Першим до конунга наблизився Ельвір. Скаллагрім став у нього за спиною. Ельвір взяв слово:
   - Нині прибув сюди Грім, син Квельдульфа. Ми дуже зраділи б, княже, якби з твоєї ласки його подорож завершилася добре, і дуже на те сподіваємося. Ти сильно звеличуєш багатьох, які цього заслуговують менше за Гріма, бо мало хто дорівняється до нього у різних ремеслах, за що би він не брався, і тобі варто зробити так ще й тому, княже, що мені ця справа видається дуже важливою, коли моя думка хоч трохи для тебе важить.
   Ельвір казав довго і розумно, бо був мужем красномовним. Багато з його друзів підтримали перед конунгом його промову.
   Конунг придивився. Він побачив за спиною Ельвіра чолов'ягу, що був на голову вищий за решту і голомозий.
   - То це він є Скаллагрім, - спитав конунг, - отой здоровенний мужик?
   Грім же відказав, що так воно і є.
   - Тоді я волію, - сказав конунг, - якщо ти просиш відшкодування за Торольфа, щоби ти зробився моєю людиною, пішов у моє військо і служив мені. Можливо, мені сподобається твоя служба, і я дам тобі викуп за брата та інші почесті, не менші за ті, які мав у мене Торольф, і ти мусив би зустріти це краще за нього, якщо я звеличив би тебе, як його.
   Скаллагрім відповів:
   - Це відомо, наскільки Торольф був кращий за мене і переважав мене в усьому, і то не знайшов щастя у тебе на службі, конунг. Тепер я не можу прийняти таку волю. Не буду я тобі слугою, бо певен, що й сам не дістану щастя, коли служитиму тобі, як бажав би і варто було б. Я гадаю, що від мене буде більше шкоди, ніж від Торольфа.
   Конунг промовчав, і його лице збагряніло. Ельвір тут же обернувся і сказав Грімові вийти геть. Отже вийшли вони назовні й забрали свою зброю. Ельвір просив їх чимскоріше забиратися звідти. Він пішов з ними до озера, і багато народу - з ним.
   Перш ніж Скаллагрім поїхав, Ельвір промовив:
   - Іншою стежкою пішла твоя справа до конунга, родичу Гріме, ніж мені здавалося. Спершу я тебе сильно намовляв на цю подорож, а тепер прошу, щоби ти вирушав додому щонайшвидше, і не з'являвся перед конунгом, якщо лише справа не повернеться ліпше, ніж, як мені здається, є наразі, й бережися конунга та його людей.
   Поїхав потім Грім зі своїми через озеро, а Ельвір зі своїми - до човнів, що стояли на березі, й посікли їх так, що стало не можна ними їхати, бо вже виднілися люди, які наближалися від садиби конунга. Було їх чимало, і всі добре озброєні, й бігли хутко. То Харальд конунг послав їх слід за Грімом, аби його вбити.
   Невдовзі потому, як пішли Грім і його люди, конунг взяв слово і мовив так:
   - Помітив я, що цей лисий здоровань сповнений вовчих думок, і за нагоди завдасть шкоди тим з моїх людей, яких мені було би прикро втратити. Будьте певні, ці люди, якщо їх можна так назвати, вважають нас винними, і той голомозий не зглянеться ні до кого з нас, якщо матиме випадок. Тож нині вирушайте за ним і вбийте його.
   Вони попрямували до озера і не знайшли жодного годящого човна, тож повернулися до конунга ні з чим і сказали, що Грім і його люди втекли озером.
   А Скаллагрім зі своїми супутниками мандрував, поки не вернувся додому. Він розповів Квельдульфові про свою подорож. Квельдульф похвалив Гріма, що він не пристав на волю конунга піти під його руку, кажучи, що від конунга вони матимуть, як і раніше, саме лихо і жодного відшкодування.
   Квельдульф і Скаллагрім часто радилися про цю свою справу, і згодилися, що не можуть далі лишатися у країні поруч із таким конунгом, так само, як інші люди, хто був у нього в немилості, тож мусять виїхати, і забажали податися до Ісландії, бо був поголос, ніби там добрі землі. Туди вже переїхав їхній друг і родич, Інгольф син Арні, зі своїми супутниками, і вони взяли землю й оселилися в Ісландії. Люди могли брати там землю, не купуючи, і вільно селитися. Зрештою вони впевнилися у намірі полишити домівку і виїхати з країни.
   Торір син Хроальда був у дитинстві вихованцем Квельдульфа і мав зі Скаллагрімом однаковий вік. Ті двоє були один одному як рідні. Торір зробився ландманом конунга, коли все це відбувалося, проте їхня зі Скаллагрімом дружба лишалася непохитною.
   Незабаром Квельдульф і його рідні підготували корабель. Мали вони судна великі й годящі, тож обладнали два кнорри і взяли на кожен три десятки люду, а ще жінок і дітей. Вони забрали з собою все рухоме майно, яке могли, але землі їхньої ніхто не купив через острах перед могутнім конунгом.
   Коли вони були готові, то підняли вітрила і стали на шлях. Вони йшли через острови, що звуться Солундір. Там є чимало островів, широких і таких покраяних у берегів, що подейкують, ніби дуже мало хто з людей знає там усі гавані.
  

26. Про синів Гутторма воєводи21

  
   Гуттормом звався муж, син Сігурда Оленя. Він був брат матері Харальда конунга. Він також був вихователем конунга й управителем його земель, коли сам конунг був у дитячому віці, ще до того, як почав князювати. Гутторм був воєводою Харальда конунга, коли той почав боротьбу за країну, і брав участь в усіх битвах, які дав конунг, ідучи землями Норвегії. А коли Харальд зробився єдиновладним конунгом над усіма тими краями, тоді дав Гуттормові, родичеві своєму, Вестфольд, і Східний Агдір, і Хрангарікі, і всі землі, якими володів Хальфдан Чорний, батько конунга. Гутторм мав двох синів і двох дочок. Синів звали Сігурд і Рагнар, а дочок - Рагнхільд і Аслауг.
   Гутторм захворів. А коли відчув близьку смерть, то послав людей до Харальда конунга із проханням подбати про його дітей і володіння. Трохи згодом він помер.
   А коли конунг почув про його смерть, велів покликати Халльварда Суворого із братом, кажучи, що вони мають вирушати на схід у Вік. Двір конунга тоді був у Трандхеймі. Брати приготувалися до подорожі з усією пишнотою і взяли найкращий корабель, що змогли дістати. То був корабель, яким раніше володів Торольф син Квельдульфа і який вони відібрали у Торгільса Галасливого. Коли вони були готові, конунг дав їм завдання їхати на схід до Тунсбергу. Тоді це було торгове місто. Там Гутторм мав престол.
   - Мусите ви, - сказав конунг, - привезти мені синів Гутторма, а його дочки хай лишаються там, доки я не видам їх заміж. Я маю поставити там людей боронити державу і виховати юнок.
   Тож коли брати були готові, то рушили своїм шляхом, і мали попутний вітер. Прибули вони на схід, у Вік до Тунсбергу, і там виклали своє доручення. Забрали Халльвард із братом синів Гутторма і чимало рухомого добра. Тоді поїхали назад. Вітер був досить слабкий, і нічого розповісти про їхню путь, поки не дісталися вони півночі, а коло Согну22 вже мали попутний вітер і чисте небо, і перебували у доброму гуморі.
  

27. Помста Квельдульфа і його смерть

  
   Квельдульф і Скаллагрім усе літо пильнували берег, повз який ішли. Скаллагрім мав гострий зір. Він помітив вітрила Халльварда й Сігтрюгга й упізнав корабель, бо вже бачив його раніше, коли на ньому ходив Торольф. Скаллагрім прослідкував за ними, доки вони не зайшли у якусь гавань підвечір. Потім він повернувся і розповів Квельдульфові, що бачив, і що впізнав корабель, який Халльвард із братом відбили у Торгільса і яким володів Торольф, і на якому, мабуть, їдуть такі люди, котрих варто вполювати.
   Потім вони підготували два човни і взяли на кожен по двадцять чоловік. Одним керував Квельдульф, іншим - Скаллагрім. Вони веслували слід за поміченим кораблем і висадилися на землю там, де він пристав.
   Люди Халльварда розбили шатро на кораблі й лягли спати. А коли люди Квельдульфа наблизилися, вартові, що сиділи коло корабля на сходнях, підняли тривогу, кричали людям вставати, бо наближається недруг. Люди Халльварда взялися за зброю.
   А коли Квельдульф і його бійці дісталися сходнів, то зійшли на борт задніми, а Скаллагрім і його бійці - передніми. Квельдульф тримав у руці "троля броні"23. Коли він піднявся на корабель, то закликав своїх людей рушили вздовж борту й рубати жердини шатра, а сам пішов до корми, і кажуть, його тоді охопила вовча лють, і багато з його супутників також лютували, мов одержимі. Вони повбивали там усіх, хто їм трапився. Так само вчинив і Скаллагрім, ідучи кораблем. Батько із сином не зупинялися, доки не очистили корабель. А Квельдульф повернувся на корму, здійняв "троля броні" й рубонув Халльварда крізь шолом у голову так, що зброя застрягла в рані. Тоді він так міцно рвонув сокиру, що здійняв Халльварда у повітря та перекинув його за борт. Скаллагрім очистив передню частину і вбив Сігтрюгга. Чимало люду плигали в море, але бійці Скаллагріма брали човни, що знайшли там, веслували до втікачів і вбивали їх, поки не лишилося жодного, хто борсався у воді.
   Там знайшли смерть разом п'ять десятків людей Халльварда, а Скаллагрім узяв його корабель і все майно, що там було.
   Вони схопили двох чи трьох, які на позір здалися їм немічними, і пощадили їх, аби ті розповіли, що за люди були на кораблі, й у чому був задум їхньої подорожі. А коли ті все їм повідомили, то заходилися вони обшукувати мертвих, що валялися на палубі. Тоді стало ясно, що тих, які стрибнули за борт, було більше, ніж тих, які загинули на кораблі. Сини Гутторма також стрибнули за борт і потонули. Одному з них було дванадцять зим, а іншому десять, обоє - багатообіцяючі люди.
   Потім велів Скаллагрім звільнити полонених, і наказав їм їхати до Харальда конунга, і докладно розповісти йому, що і як тут трапилось, і хто це зробив.
   - Мусите ви, - сказав він, - донести до конунга такі слова:
  
   Нині ми помстились,
   Мертвий князь-чужинець.
   Харчать княже чадо
   Вовк й орел завзято.
   З рубаними ранами
   Халльвард в море канув.
   Над Сігтрюггом спритним
   Сапсан сидить сизий.
  
   Потім підвели люди Гріма захоплений корабель з усім вантажем до їхніх, борт до борту, і перенесли на нього все майно з того зі своїх суден, яке було менше, а потім натаскали на спорожнілий корабель каміння, порубали дно і затопили його, а потім вийшли у відкрите море і мали попутний вітер.
   Кажуть, ніби ті люди, що були одержимими або берсерками, вступаючи в бій, робилися такими сильними, що жоден не міг встояти перед ними, але коли це миналося, сили їх полишали. Так само було і з Квельдульфом, бо коли його лють минулася, відчув він страшенну втому і так охляв, що зліг без сил.
   А вітер виніс їх у відкрите море. Квельдульф керував тим кораблем, який вони відбили у Халльварда. Вітер був рівним і кораблі трималися недалеко один від одного, тож на кожному знали, що відбувається на іншому.
   А коли вони заглибилися в море, хвороба змогла Квельдульфа. Йшлося до того, що він чекав смерті й тоді покликав корабельників своїх і мовив, що не сподівається здолати цей шлях.
   - Не доводилося мені, - сказав він, - лежати недужим, але нині, здається, мені таки кінець, і коли я помру, то зробіть мені труну, покладіть мене туди і спустіть за борт, бо справа знову піде іншим шляхом, ніж я собі гадав, і я не дістануся Ісландії й не візьму там землі. Перекажіть моє вітання Грімові, синові моєму, коли зустрінете його, і скажіть йому, коли він наблизиться до Ісландії, щоби він оселився неподалік від того місця, де я дістануся суші, хоч це і виглядає невірогідним.
   Трохи згодом Квельдульф помер. Корабельники зробили, як він велів, тож його поклали у труну й опустили за борт.
   Грімом звався муж, син Торіра сина Кетіля Кьольфара24, чоловік сильний ріднею і заможний. Він був корабельником Квельдульфа. Він доводився батькові й синові давнім другом і ходив у виправи і з ними обома, і з Торольфом, і тим накликав на себе гнів конунга. Він очолив корабель після смерті Квельдульфа. І коли вони дісталися Ісландії, то опинилися з півдня. Вони рушили під вітрилами на захід уздовж берегів, бо чули, що Інгольф оселився десь у тих краях. А коли вони подолали Рейкьянес25 і побачили фіорд, то рушили туди на обох кораблях. Тоді погода зіпсувалася, зайшло на сильний дощ і туман. Тож кораблі розійшлися. Грім подався через Боргарфіорд26 і всі тамтешні шхери, кинув якір і чекав, доки негода втишиться й розвидніє. Тоді почався прилив. Вони піднялися якоюсь річкою - нині вона зветься Гуфа27 - наскільки могли, а потім розвантажили корабель і замешкали там на першу зиму.
   Вони обстежили берег моря, вздовж і впоперек. Відійшовши недалеко, вони знайшли якусь затоку, куди викинуло труну Квельдульфа. Вони перевезли ту труну на мис, що був неподалік, і глибоко її поховали, а зверху поклали каміння.
  
   Примітки
  
   1) Тобто ярла Наумудалю.
   2) Тобто "Бичача ріка".
   3) Тобто "Коса/Крива ріка" (досл. "Неправильна ріка", ісл. Rangá).
   4) Тобто "Лісовий ручай" (варіант - "Межовий ручай").
   5) Назва двору, "Хоф", власне і означає "Двір", або ще "Храм, капище" (ісл. Hof).
   6) Тобто "Храфнове житло".
   7) Тобто на "Річковому схилі".
   8) Тобто "Межова".
   9) Тобто "Широко зведеного двору".
   10) Тобто на "Гребені схилу".
   11) Дослівно "людьми, що взяли землю" (ісл. landnámamenn).
   12) Тобто "Пагорбом" і "Сторольфовим полем".
   13) Тобто "Ручаєм з пагорбу".
   14) Тобто "Кручею".
   15) Тобто "Полі".
   16) Тобто "Поперечною рікою".
   17) Тобто "Пагорбі Моейд".
   18) Закономовець (ісл. lögsögumaðr) - почесна громадська посада в Ісландії, в обов'язок якої входило щороку виголошувати на тингу закони і тлумачити їх.
   19) Норна - богиня долі у скандинавській міфології; Тунд - одне з імен Одіна; тинг Тора - битва, відтак мовити на тингу Тора - битися; Гнаар - велетка, що втілює старість і неміч. Квельдульф скаржиться на злу долю, що норна присудила його синові, й жаліється, що через брак сил не може помститися за нього.
   20) В оригіналі kolbítr - "той, хто гризе вугілля"; так звалися діти, що переважно перебували вдома ("за пічкою") і мало контактували з однолітками (те саме, що Askeladden, "Лежачий у золі", герой норвезьких казок).
   21) В оригіналі вжито термін hertogi, тобто "герцог", але на той час у Скандинавії він, радше за все, означав не титул, а саме рід занять, високе військове звання (від herr - "військо").
   22) В оригіналі Sognsæ, "Море Согн", тобто гирло Согнефіорду.
   23) В оригіналі bryntröll - кеннінг (характерна для поезії скальдів метафора) на позначення сокири.
   24) В оригіналі kjölfara, дослівно "Мандрівника за гори Кілір".
   25) Тобто "Курний мис".
   26) Тобто "Кріпосна затока".
   27) Тобто "Парова ріка".
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"