Херрудом звався моцний ярл, що правив у Гаутландi. Вiн був жонатий. Дочку його звали Торою. Вона була найгарнiшою жiнкою з усiх i найшанобливiшою2 з усiма речами, якi краще мати, нiж не мати. В неї було й iнше ймення, кликали її Ланню Замку, бо вона так перевершувала за красою решту жiнок, як лань перевершує решту звiрини. Ярл дуже любив свою дочку. Вiн велiв зробити для неї альтанку неподалiк вiд зали конунга, а саму альтанку обнести парканом. Тодi ярл взяв звичай посилати доцi щось кожного дня задля її втiхи, i казав, що буде триматися того звичаю.
Про це сказано, що вiн якогось дня подарував їй маленького вересового змiя, дуже гарного, i той змiй став їй до ґусту, тож вона посадила його до ясеневої скринi, а пiд ним тримала золото. Недовго вiн там просидiв, перш нiж вирiс такий великий, як купа золота пiд ним. За тим вiн уже не вмiщався у скриню i лежав ззовнi, на кiльцi накривки. Дiйшло до того, що вiн уже не помiщався у самiй альтанцi, а золото пiд ним росло, як i вiн сам. Тепер вiн розлiгся довкола чертогу, так що його голова i хвiст зустрiлися, i кепсько стало мати з ним справу, бо нiхто не наважувався пiдiйти до альтанки через того змiя, крiм лише того, хто його годував, а жерти вiн потребував щодня цiлого вола.
Ярл завважив це собi за велику халепу, тож вiн дав непорушне слово, що вiддасть дочку за того, хто вб'є змiя, а золото, щоб пiд ним, стане посагом Тори. Чутки про це широко рознеслися країною, але нiхто не наважився випробувати себе у борнi з таким великим змiєм.
1)Варiант - Оленицю Замку чи Оленицю Мiста (Borgarhjört), або ще Гiрську Оленицю/Лань (якщо borg тут означає не мiсто/замок, а гору). Взагалi hjört означає саме "олень-самець".