На той час у Данiї правив Сiгурд Перстень. Вiн був могутнiм конунгом i особливо прославився своєю битвою з Харальдом Бойовим Зубом пiд Бравеллем, де вiн вразив Харальда, i через те зробився вiдомим на всi пiвнiчнi краї1. Сiгурд мав сина наймення Рагнар. Той був високий на зрiст, гарний з лиця, вельми обiзнаний, дуже щедрий зi своїми людьми i грiзний з недругами. Коли прийшов час, вiн зiбрав собi вiйсько на бойовий корабель i зробився таким великим вождем, що важко було знайти подiбного до нього.
Вiн почув, яке слово дав Херруд ярл, але не звернув на те уваги i робив вигляд, нiби нiчого про те не знає. Вiн звелiв зробити собi вбрання небаченого виду: шкiрянi штани й шкiряний плащ, i коли вони були пошитi, вiн звелiв виварити їх у дьогтi. Пiсля того вiн тримав цей одяг подалi.
Одного лiта вiн зi своїми людьми прибув до Гаутланду i завiв корабель у затоку, неподалiк вiд якої вже починалися володiння ярла. Рагнар пробув там одну нiч, рано вранцi прокинувся i вбрався в той [чудернацький - Х.А.] одяг, який було описано ранiше. Вiн узяв дебелого списа, пiшов з корабля сам-один, ступив на пiсок i в ньому став качатися. До того, як вийти на шлях, вiн зняв зi списа гвiздок, яким трималося вiстря, i рушив од корабля до крiпостi ярла. Коли вiн туди прибув, усi тамтешнi люди ще спали. Тодi Рагнар пiшов до альтанки. Коли вiн наблизився до огорожi, за якою був змiй, то пожбурив у нього списа, витяг зброю i знову метнув. Удар влучив змiєвi у хребта. Тодi Рагнар обернув списа так, що вiстря вiдламалося, i такий стався гамiр од змiєвих передсмертних корчiв, що альтанка вся трусилася. Тодi Рагнар повернувся на шлях. Кривавi потоки струменiли по ньому, але йому те не шкодило, бо вiн убрався у той одяг, який велiв зробити для себе. Тi, що були в альтанцi, попрокидалися вiд гуркоту i пiшли надвiр.
Тепер бачить Тора єдного моцного мужа, що йде вiд чертогу, i питає його iм'я чи кого вiн бажає тут знайти. Вiн зупинився i сказав таку вiсу:
I пiшов своїм шляхом, не сказавши бiльше нi слова. А вiстря списа лишилося у ранi, бо вiн його зламав. А вона почула цю вiсу i зрозумiла, що вiн розповiв їй про свiй вчинок i вiк. I замислилась вона, що ж то має бути за чоловiк, i не була вона певна, чи вiн смертна людина, чи нi, бо на її розсуд вiн виглядав дорослiшим за той вiк, про який сказав їй. Тодi вона повернулася до свого чертогу i заснула.
I коли люди вранцi повиходили надвiр, то здивувалися, що змiй мертвий, i що вiн убитий здоровенним списом, чиє вiстря стирчало в ранi. Тепер ярл вийняв те вiстря, i було воно таке велике, що мало хто мiг би мати його за зброю. Тепер замислився ярл, що мав би сказати тому мужевi, який убив змiя, i не був певен, чи то був смертний, чи нi, i став радитися з друзями i з дочкою, як його нинi шукати, i скидалося на те, що вiн отримає винагороду.
Тодi порадила йому Тора скликати велелюдний тинг3, - "i накажи, щоб явилися усi люди, якi не бажають вiдчути гнiву ярла, коли тiльки здатнi дiйти до мiсця тингу, i якщо туди прийде вбивця змiя, то матиме списа з таким древком, яке пiдiйде до цього вiстря".
Такий задум ярловi здався розумним, тож вiн скликав тинг. I настав визначений день, i на мiсце тингу прибув i сам ярл, i багацько iнших хевдiнгiв4. Тодi там стало велелюдно.
1)Ця битва вiдбулася, ймовiрно, у серединi VIII столiття у затоцi Бровiкен (коло Норчеппiнгу в Швецiї); якщо вiрити Саксоновi Граматику, Сiгурд Перстень очолив свеїв i захiдних гаутiв, а Харальд Бойовий Зуб - данiв i, вiдповiдно, схiдних гаутiв. Пiсля перемоги Сiгурд завоював Данiю. Втiм, ученi ставлять пiд сумнiв iсторичнiсть цiєї подiї.
2)"Риба землi" (foldar fiski) та "лосось вересу, що лежав на перснях" (hringleginn heiðar lax) - кеннiнги на позначення змiя; вiса має в оригiналi вiсiм рядкiв, як i повинно бути, а не десять. Моя провина.
3)Тинг (þing) - народнi законодавчi та судовi збори, iнститут "вiйськової демократiї", щось таке, як вiче, сейм, форум чи наш майдан.
4)Хевдiнг (галицький варiант перекладу - "гевдинґ", iсл. höfðingr, вiд höfuð - "голова") - "головний", вождь, очiльник збройного загону чи певної територiально-поселенської спiльноти, дрiбна шляхта Пiвночi.