Одного лiта Рагнар привiв свiй корабель у Норвегiю, бо мав там багато родичiв i друзiв i хотiв їх навiдати. Пiд вечiр вiн дiстався одної невеличкої затоки, вiд якої неподалiк був двiр наймення Спангархейд, i там корабельники ночували. Вранцi мали куховари зiйти на берег, би напекти хлiбу. Бачать вони - поблизу хутiр, i здалося їм, що варто туди пiти i працювати там. Вони прийшли до вбогої хатини i там знайшли з ким побалакати - то була стара. Спитали, чи вона тут господиня, i як її звати.
Вона сказала, що вона i є господиня:
- I ймення моє - то не таїна, звати мене Грiма, а ви хто такi?
Вони сказали, що є людьми Рагнара Шкiрянi Штани i волiли б упоратися зi своїм дiлом:
- I було б добре, коли б ти працювала з нами.
Стара вiдказала, що її руки вже сильно покрученi:
- Вже я не впораюся зi своїми справами так, як ранiше могла. Проте моя дочка зможе. Вона має скоро повернутися додому, а звуть її Крака. Тепер менi важко дати з нею раду.
Крака ж пiшла вранцi до худоби i побачила, що пристав до берегу корабель, великий i мiцний, i пiшла вмитися. Стара забороняла їй це, бо не хотiла, щоб люди побачили її красу, бо та була з усiх жiнок найгарнiша, а її волосся вiдросло аж до землi, красиве, як найкрасивiший шовк. I тепер повернулася Крака додому. Куховари розвели багаття, i тепер бачить Крака, що прибули мужi, яких вона до того не бачила. Вона здивувалася1 їм, а вони - їй.
Отже питають вони Грiму:
- Чи бачимо твою дочку, таку красуню?
- То не брехня, - мовила Грiма, - бачите мою дочку.
- Дуже ви двоє несхожi, - кажуть вони, - бо ти таки страшко. Але нiколи не бачили ми дiви, подiбної до неї за красою, i до тебе вона неподiбна, бо ти з лиця значно гiрша.
Грiма вiдказала:
- Цього менi тепер не кажiть. Гiрше нинi виглядає лице моє, нiж колись.
Тодi Грiма наказала дiвчинi помогти їм. Та спитала:
- Що я маю робити?
Вони кажуть налiпити калачiв i тодi спекти їх. Вона взялася до дiла i все зробила добре. А вони так з неї дивувалися, що не подбали про свою справу, i хлiби пiдгорiли.
Коли вони поробили свої дiла, то пiшли на корабель. I коли з'ясувалося, що вони спаскудили їдло, всi сказали, що вони гiршого зробить не могли i що їх треба покарати. Тодi спитав Рагнар, чому вони зiпсували харч. Вони вiдказали, що бачили жiнку таку гарну, що вже не могли дбати про свою справу, i клялися, що кращої жiнки на свiтi не було. Вони так вихваляли її красу, що Рагнар сказав - нема i не буде жiнки, що могла би зрiвнятися з Торою. Вони ж вiдказали, що та дiва не гiрша.
Тодi мовив Рагнар:
- Нинi я пошлю людей з гострим зором. I якщо все так, як ви кажете, то я вас помилую, але якщо та жiнка хоч у чомусь гiрша, нiж ви сказали, буде вам страшна кара.
Тож вiн послав людей подивитися на ту красуню, та вiтрюган був такий сильний, що вони того дня не повернулися. I мовив Рагнар своїм посланцям:
- Якщо дiвчина така гарна, як нам сказали, запросiть її пiти на зустрiч зi мною, бо я волiв би на неї глянути. Ще я хочу, би вона прийшла нi вдягнена, нi роздягнена, нi сита, нi несита, та щоб iшла не сама, i щоб жодна людина не була їй за супутника.
Тож вони рушили, дiсталися до хати, роздивилися Краку як слiд i вирiшили, що ця жiнка на позiр така гарна, що не знали вони рiвних їй. I переказали вони слова пана свого, Рагнара, як вона має вчинити. Крака здивувалася, що конунг таке сказав i як вона має те виконати, але Грiма знайшла це неможливим i додала, що конунг не дуже розумний.
Крака сказала:
- Тому вiн таке загадав, що це можна зробити, коли знати спосiб, про який йому йдеться. Однак я не можу пiти з вами сьогоднi, проте я прийду рано вранцi до вашого корабля.
Тодi повернулися вони i доповiли Рагнару, як упорались, i що дiвчина прийде до нього на зустрiч, а сьогоднi вона ночуватиме вдома.
Рано вранцi Крака сказала старому, що пiде до Рагнара:
- Проте свiй вигляд я дещо змiню. Ти маєш риболовнi тенета, тож я у них загорнуся, а зверху вкриюся моїм волоссям, i тодi я не буду голою. Ще я вiзьму одну цибулину, бо то неабиякий харч, хоч їм i не наїсися. Ще я вiзьму собi в супутники хорта, й тодi пiду не сама, та i не з людиною.
Почувши це, стара вирiшила, що дiвка дуже розумна. I коли Крака була готова, пiшла своїм шляхом, поки не дiсталася корабля, i була прекрасна на позiр, а волосся в неї сяяло нiби золото. Тодi гукнув її Рагнар i спитав, хто вона i кого шукає. Вона вiдповiла i сказала вiсу:
Не зламала слово,
Будучи запрошена,
Не озлився Рагнар,
До тебе на зустрiч;
Муж не йде зi мною,
Шкiра моя не гола,
Добрий мiй супутник,
Хоч прийшла одна я.
Тодi послав вiн людей зустрiти її та запросити на корабель. Але вона вiдказала, що не пiде, якщо не матиме запоруки гарного поводження з нею та з її супутником. Тодi супроводили її на борт, i вона стала на носi, тодi Рагнар простягнув до неї руку, та пес його вкусив. Його люди побили собаку i так затягли ошийника, що той здох. Не могли вони дати гостям кращої запоруки гарного поводження з ними!
Тодi Рагнар усадив її на лавку коло себе i розмовляв з нею, i вона вiдповiдала добре, i вiн був з нею милим i ґречним. Вiн сказав вiсу: