Якось до Ейстейна конунга прийшли люди i сказали, що до його володiнь прибуло велике вiйсько, i таке воно проворне на лихi справи, що перешкодити йому неможна, i що воно спустошує все на своєму шляху, не лишаючи стояти жодної хати.
Тепер Ейстейн конунг почув цю новину i зрозумiв, що то за вiкiнги мають бути. Вiн послав по всiх своїх землях ратну стрiлу i скликав усiх своїх людей, i тих, хто волiв би пiти до його вiйська i хто мiг втримати щита.
- Треба взяти з нами корову Сiбiлью, наше божество, i пустити її скакати поперед вiйська, i здається менi, що станеться, як завжди, що нiхто не встоїть перед її ревом. Хочу я надихнути витязiв, щоб краще билися й нагнали звiдси цю велику i лиху рать.
I зробили так, що випустили Сiбiлью. Тепер побачив Iвар, що вона наближається i почув моторошне ревiння, що вона вивергала. Мовив вiн, щоб усi наробили побiльше гуркоту, зброєю та бойовими гуками, щоб не чути реву тої злобної тварюки, що рушила на них.
Iвар мовив своїм носiям, аби тi вiднесли його так далеко, як зможуть.
- I коли ця корова пiдбiжить до нас, киньте мене в неї, i тодi одне з двох, або я позбавлюся життя, або вона. Тепер вiзьмiть велике дерево та зробiть подобу лука i стрiл.
От принесли йому цей мiцний лук i здоровеннi стрiли, що вiн велiв зробити, але нiхто не завважив цю зброю годящою. Тодi закликав Iвар кожного мужа триматись якнайкраще. Тепер їхнє вiйсько рушило з великим напором i гамором, а Iвара несли перед полками. Тодi зробився такий гучний шум, коли заревiла Сiбiлья, що вони чули його так само добре, якби вони мовчали й зберiгали тишу. Вiд того їм сталося таке, що вони захотiли битися одне з одним, окрiм лише братiв.
I коли зробилася така чудасiя, побачили тi, хто нiс Iвара, що вiн тримає лука так, нiби то була тонка берестова гiлка, i здавалося, що вiн тримає стрiлу вiстрям до себе. Тодi почули вони, що тятива його загула так сильно, що вони такого ще нiколи не чули. I побачили вони, що стрiли його летять так стрiмко, нiби з наймiцнiшого самострiла, i так влучно, що кожна потрапила Сiбiльї в око. Тодi вона впала, а потому рушила наослiп, i тепер її ревiння не було таким дужим, як спершу. Коли вона пiдiйшла до них, вiн сказав кинути його в неї, i зробився для них таким легким, нiби вони жбурляли малу дитину, бо вони були неблизько вiд корови, коли кидали його. А коли вiн опинився на хребтi Сiбiльї, то зробився такий важкий, нiби на неї впала гора, i зламало їй кожну кiстку, i вiд того прийшла їй смерть.
Тепер вiн попросив своїх людей пiдняти його хутчiше. I коли вiн пiдвiвся, то голос його зазвучав так лунко, що все вiйсько, навiть тi, хто стояв здалека, чуло його слова так добре, нiби вiн був поруч. I коли вiн виголосив промову, ворожнеча, що всiх охопила, зникла, i не завдала вона шкоди, бо вiйсько пiддалося їй ненадовго. Тепер закликав Iвар заподiяти їм якомога бiльше лиха.
- I нинi, здається менi, нема в них мужностi, бо корову вбито.
Тодi обидвi сторони вишикували полки, i почалася битва, i билися так запекло, що казали всi шведи, що ще нiколи не траплялося їм бувати у такiй рiзанинi. Нинi так мiцно наступали тi брати, Хвiтсерк i Бьорн, що жоден полк не встояв перед ними. Загинуло так багато люду Ейстейна конунга, що мало хто встояв, а iншi повтiкали. I тепер та битва повернулася так, що Ейстейн конунг загинув, а брати отримали перемогу. I тепер вони дарували пощаду тим, хто ще лишився.
I тепер сказав Iвар, що не волiє далi битися у цiй землi, бо нинi вона позбавлена правителя.
- I хочу я податися туди, де ми зустрiнемо переважаючу силу.