Сноррi Стурлусон (?). Egilssaga

32. Бьорн викрав Тору Мереживну Руку

Бьорном звався могутнiй херсiр у Согнi, що жив у Аурландi. Його сином був Брюнольф, який отримав увесь спадок батька свого. Синами Брюнольфа були Бьорн i Торд. Вони були ще юнаками, коли це сталося. Бьорн був видатним мореплавцем, ходив i у вiкiнгськi походи, i в торгiвельнi. Вiн був дуже вправним мужем.

Якось одного лiта Бьорн був у Фiордах на якiйсь велелюднiй учтi. Там вiн помiтив гарну дiвчину, яка йому дуже сподобалася. Вiн спитав, якого вона роду. Вона вiдповiла, що доводиться сестрою Торiровi херсiру, синовi Хроальда¹, а звати її Тора Мереживна Рука. Бьорн почав до неї залицятися й просив її вийти за нього, як буде на те воля Торiра, але той йому вiдмовив.

Тої ж осенi Бьорн зi своїми людьми вирушив на добре обладнаному вiтрильнику на пiвнiч у Фiорди й прибув до Торiра, коли того не було вдома. Бьорн забрав Тору з домiвки i повернувся до себе в Аурланд. Iшлося до зими, i забажав Бьорн влаштувати собi весiлля. Брюнольф, батько його, не вподобав той вчинок, i завважив його ганебним, бо до того Торiр i Брюнольф здавна були друзями.

- Ти не вiзьмеш, Бьорне, - сказав Брюнольф, - Тору собi за дружину тут при менi без згоди Торiра, брата її, а доти вона житиме тут у шанi, так, нiби є менi дочкою, а тобi - сестрою.

У тому домi завжди велося так, як казав Брюнольф, байдуже, чи подобав те Бьорн, чи нi.

Брюнольф послав людей до Торiра спитати, як найлiпше залагодити те, що накоїв Бьорн. Торiр прохав вiдправити Тору додому, кажучи, що бiльше нiчого не треба. А Бьорн не бажав її вiдпускати, хоч Брюнольф i просив про це. Так минула зима.

Коли настала весна, якось одного дня стали Брюнольф i Бьорн радитися. Спитав Брюнольф сина, що той задумав робити далi.

Бьорн сказав, що хотiв би податися у мандри.

- Мiй задум такий, - сказав вiн, - щоби ти дав менi бойовий корабель, а я зi своїм загоном вирушив би тодi у вiкiнг.

- Того не буде, - сказав Брюнольф, - щоби я дав тобi бойовий корабель i великий загiн, бо я геть не певен, що ти не накоїш менi неприємностей: адже вiд тебе й ранiше було саме лихо. Я дам тобi купецький корабель iз товаром. Вирушай на пiвдень у Дублiн. Тепер така подорож виглядає важливiшою. Я знайду тобi гарних супутникiв.

Бьорн вiдказав, що зробить усе, як волiє Брюнольф. Тодi пiдготували торговий корабель i людей на нього. Бьорн приготувався до мандрiвки, проте не квапився.

А коли Бьорн був повнiстю готовий i мав попутний вiтер, то сiв у човен iз дванадцятьма людьми, й повеслували вони до Аурланду та дiсталися поселення, де пiшли до садиби, що належала його матерi. Вона сидiла там, а при нiй багато жiнок. Була там i Тора. Бьорн сказав, що Тора має їхати з ним. Тож дiвчину забрали, а матiр Бьорна просила жiнок мовчати про те, що сталося, кажучи, що Брюнольф розсердиться, коли дiзнається, i що це спричинить велику ворожнечу мiж батьком та сином. Одяг Тори та її прикраси склали купи, i Бьорн все це теж забрав. Потiм вночi вони повернулися на корабель, пiдняли вiтрило i вийшли з Согну у вiдкрите море.

Вони мали кепський вiтер i мусили сильно вигрiбати, тож довго бовталися у морi, але за жодних обставин не бажали повертатися до Норвегiї. Якогось дня дiсталися вони Хьяльтланду [Шетландськi острови - прим. пер.] зi сходу i при сильнiй негодi висадилися на [острiв] Мосей, але втратили корабель, тож взяли свої пожитки й пiшли до мiста, що там було, залишили там вантаж, а корабель пiдняли на сушу i почали лагодити пробитi борти.

33. Бьорн лишається зимувати у Боргу

Незадовго до зими на Хьяльтланд прибув корабель з пiвдня з Оркнеїв. Прибульцi розповiли таку новину, що восени на островах з'явився бойовий корабель. Були то посланцi Харальда конунга до Сiгурда ярла², а справа їхня була така, що конунг звелiв убити Бьорна сина Брюнольфа там, де його вдалось би заскочити, i подiбний наказ надiслали i на Пiвденнi [Гебридськi - прим. пер.] острови, аж до Дублiну. Бьорн почув ту новину й дiзнався, що вiн тепер поза законом у Норвегiї. I, щойно прибувши на Хьяльтланд, вiн узяв шлюб iз Торою. Вони замешкали у Мосейярборгу³.

А коли настала весна i море втишилося, Бьорн почав готувати корабель до подорожi та не зволiкав. I коли був готовий i мав попутний вiтер, вирушив у вiдкрите море. Потрапили вони у сильний шторм i за деякий час дiсталися Iсландiї з пiвдня. Вiтер iшов з суходолу, тож їх винесло на захiд уздовж берегiв i далi у вiдкрите море, але коли буря вщухла, вони пiдiйшли до землi. Жоден iз них ранiше не вiдвiдував Iсландiї.

Вони увiйшли до одного дуже здоровенного фiорду, але їх вiднесло до захiдного берегу, i там вони не побачили нiчого, крiм хвиль, що розбивалися об рифи, i жодної гаванi, тож перетнули затоку до схiдного берегу i вирушили далi, й увiйшли до iншого фiорду, i не спинялися, доки не залишили позаду всi шхери i прибiй. Тодi пристали вони до якогось мису. Там навпроти лежав острiв, а мiж ним i мисом - глибока протока, i там вони стали на якiр. Затока тяглася на захiд вiд мису, а над затокою стояло велике поселення.

Бьорн iз кiлькома людьми сiв у човен. Вiн сказав супутникам, аби тi стереглися й не патякали про їхню подорож, щоби не виникло неприємностей. За тим вони повеслували до поселення й заговорили з мiсцевими. Спершу вони спитали, до якої країни прибули. Люди вiдказали, що ця мiсцина зветься Боргарфiордом, а хутiр, що тут є, - Боргом, житлом Скаллагрiма. Бьорн розпитав шлях i пiшов до Скаллагрiма, i мав з ним бесiду. Спитав Скаллагрiм, що вони за люди. Бьорн назвав себе i свого батька, а Скаллагрiм добре знав Брюнольфа й запросив Бьорна з усiма подорожнiми [до себе - прим. пер.], якщо вони мали таку потребу. Бьорн iз вдячнiстю на те пристав. Тодi спитав Скаллагрiм, що за люди лишилися на кораблi, чи є там достойники. Бьорн сказав, що там є Тора дочка Хроальда, сестра Торiра херсiра. Скаллагрiм дуже з того зрадiв i сказав, що мусить прийняти сестру Торiра, побратима свого, i що задовольнить будь-яку їхню потребу, якщо матиме змогу, i запросив їх обох i всiх їхнiх супутникiв. Бьорн погодився. Тодi вони перенесли пожитки з корабля за огорожу Боргу. Там вони поставили намети, а корабель залишили у рiчцi, що там протiкала, а мiсце, де стояли їхнi намети, нарекли Бьярнартодур⁴.

Бьорн i його корабельники всi лишилися зi Скаллагрiмом. При ньому нiколи не було менше шести десяткiв бойовитого люду.

34. Сварка Скаллагрiма i Бьорна

Якось восени до Iсландiї прибув корабель з Норвегiї, i пiшов тодi поголос, що Бьорн забрав Тору без згоди її родичiв i конунг оголосив його поза законом у Норвегiї.

А коли Скаллагрiм це почув, то покликав Бьорна i спитав, чи справдi вiн улаштував свiй шлюб, не спитавши згоди родичiв нареченої.

- Я не чекав, - сказав вiн, - що не дiзнаюся правди вiд сина Брюнольфа.

Бьорн вiдповiв:

- Я тобi казав саму лише правду, Грiме, i не намовляй на мене, що я не повiдомив тобi бiльше, нiж ти питав. I коли на те пiшло, то це є правдою, про що ти питаєш: я не радився iз Торiром, братом Тори, коли забрав її.

Тодi мовив Скаллагрiм у великому гнiвi:

- Як же ти насмiлився прийти до мене, чи не знав ти про нашу з Торiром дружбу?!

- Знав я, - вiдказав на те Бьорн, - що мiж вами дружба з дитинства i велика приязнь. А прийшов я до тебе тому, що мене винесло на цей берег i я знав, що не сховаюся вiд тебе. Нинi я у твоїй владi, роби зi мною як знаєш, але я сподiваюся на добро, бо став твоїм домочадцем.

Тодi вийшов Торольф, син Скаллагрiмiв, i почав умовляти батька не кривдити Бьорна, коли вже вiн прийняв його в себе. Багато хто просив про це.

Скiнчилося тим, що Грiм заспокоївся, кажучи, що буде так, як захотiв Торольф:

- I хай Бьорн буде при тобi, й ведися з ним так приязно, як тобi заманеться.

35. Народження Асгерд. Торольф вирушає у мандри

Влiтку Тора народила дитину, то була дiвчинка. Її кропили водою i дали iм'я i нарекли Асгерд. Бера знайшла жiнку глядiти дитинча.

Взимку Бьорн i його соратники мешкали зi Скаллагрiмом. Торольф багато часу проводив iз Бьорном i були вони нерозлийвода.

А якось одного весняного дня Торольф забалакав до батька i спитав, що той надумав робити з Бьорном, їхнiм зимовим гостем, i чим йому можна помогти. Грiм спитав Торольфа, що вiн сам про все це думає.

- Я гадаю, - сказав Торольф, - що Бьорн радо повернувся б до Норвегiї, коли отримав би прощення. Здається менi вiрною радою, батьку, коли ти послав би людей до Норвегiї просити миру для Бьорна, бо Торiр високо поцiнує твої слова.

Тож сталося так, як радив Торольф: Скаллагрiм знайшов людей i влiтку послав їх до Норвегiї. Вирушили вони з посланням i вiрчими знаками до Торiра сина Хроальда i просили його примиритися з Бьорном. А коли Брюнольф про те дiзнався, то i сам вiд усього серця просив миру для Бьорна. Тi перемовини скiнчилися тим, що Торiр простив Бьорна, бо побачив, що справи в Бьорна такi, що тепер його нема чого боятися. Тодi й Брюнольф зглянувся над сином, i посланцi Грiма зимували у Торiра, тодi як Бьорн - у Скаллагрiма. Наступного лiта посланцi Скаллагрiма вирушили назад. А восени, коли вони прибули, то повiдомили таку новину, що Бьорн отримав помилування у Норвегiї.

Бьорн утретє перезимував у Скаллагрiма, а навеснi приготувався до подорожi, як i тi люди, що прибули з ним. I коли Бьорн уже налаштувався рушати своїм шляхом, мовила Бера, що хотiла б лишити Асгерд при собi на виховання, а Бьорн погодився, тож дiвча залишили, i зростала та дитина з хатнiми Скаллагрiма.

Торольф, син Скаллагрiмiв, вирiшив їхати з Бьорном, тож Скаллагрiм дав йому припасiв у дорогу. Влiтку вiн вирушив з Бьорном. Їм мандрувалося добре i прибули вони з моря до Согну. Там Бьорн поїхав у фiорд i далi до батька свого. Торольф їхав iз ним. Брюнольф зустрiв їх гостинно. Потiм вони послали звiстку Торiровi Хроальдсону. Вони з Брюнольфом визначили час i мiсце для зустрiчi. Прибув на ту зустрiч i Бьорн. Тодi Торiр пiдтвердив мир iз ними. Потiм вiн вiддав їм усе майно, що належало Торi, а мiж Торiром i Бьорном почалася родинна приязнь. Бьорн лишився вдома в Аурландi з Брюнольфом. Торольф теж там був, i в усьому мав шану вiд тих батька й сина.

36. Ейрiк отримав корабель

Харальд конунг подовгу мешкав у Хордаландi й Рогаландi на своїх багатих маєтках - на Утстейнi, чи на Егвальдснесi, чи на Фiтьярi, на Альрексстадi чи на Люгрi, чи й на Сехеймi⁵. Тої зими, про яку щойно йшлося, конунг перебував на пiвночi країни. А Бьорн i Торольф перезимували у Норвегiї, навеснi ж, пiдготувавши корабель i ватагу, вирушили влiтку у вiкiнг Схiдним Шляхом, а восени повернулися з багатою здобиччю. Коли вони прибули додому, то почули, що Харальд конунг перебуває в Рогаландi, i лишиться там зимувати. Тодi Харальд конунг сильно постарiв, а сини його вже геть змужнiли.

Ейрiк, син Харальда конунга, якого прозвали Кривавою Сокирою, тодi був ще юнаком. Вiн був вихованцем Торiра херсiра, сина Хроальда. Конунг любив Ейрiка дужче вiд iнших синiв. Тодi Торiр був у великiй пошанi у конунга.

Бьорн i Торольф спершу прибули до Аурланду, а вже вдома у Бьорна почали готуватися до подорожi на пiвнiч у Фiорди до Торiра херсiра. Вони мали судно, де могли веслувати вздовж борту дванадцять або тринадцять чоловiк, а несло воно коло трьох десяткiв. На цьому кораблi вони ходили влiтку у вiкiнг. То був корабель прегарний i обладнаний для мандрiвок вiдкритим морем. А коли вони прибули до Торiра, то знайшли гарний прийом i деякий час мешкали там, а корабель залишили з наметом навпроти садиби.

Якогось дня Торольф i Бьорн прогулювалися коло того корабля, i трапився там Ейрiк королевич, який походжав то поруч iз кораблем, то берегом, а тодi став навпроти судна.

Тодi мовив Бьорн до Торольфа:

- Королевичу дуже став до ґусту корабель, то запропонуй його йому в дар, бо я певен, що за це нам буде щедра подяка вiд конунга, коли Ейрiк стане нашим заступником. Чув я таке, що конунг тримає зло на тебе i на батька твого.

Торольф сказав, що це буде добра справа. Пiшов вiн до ладдi й мовив:

- Дивуєшся ти на цей корабель, королевичу! Як вiн тобi?

- Чудово, - сказав той, - прекрасний цей корабель.

- Тодi я хочу тобi його подарувати, - сказав Торольф, - якщо ти його приймеш.

- Охочу прийму, - сказав Ейрiк, - але тобi може здатися малою та дяка, коли я стану тобi другом, але та дружба триватиме, скiльки я житиму.

Торольф сказав, що ця дяка важить бiльше, нiж корабель, i тодi вони простилися, але син конунга зробився дуже прихильним до Торольфа.

Тодi Бьорн i Торольф пiшли радитися до Торiра стосовно того, чи вiн знає, що конунг тримає зло на Торольфа. Торiр не був певен, що чув таке.

- Тодi я хочу, - сказав Бьорн, - щоби ти навiдав конунга i замовив перед ним слiвце за Торольфа, i хай нас спiткає спiльний присуд. Вiн зробив для мене те саме, коли я був у Iсландiї.

Тож Торiр обiцяв поїхати до конунга i спитав, чи не поїде Ейрiк королевич iз ним. Тодi Торольф i Бьорн пiшли порадитися про це з Ейрiком, i вiн обiцяв поїхати у цiй справi до батька свого. Потiм вирушили Торольф i Бьорн своїм шляхом до Согну, а Торiр i Ейрiк королевич обладнали новодароване судно i поїхали на пiвдень до конунга, i знайшли його у Хордаландi. Вiн зустрiв їх привiтно.

Тож вони деякий час мешкали там, чекаючи днини, коли конунг буде у гарному гуморi, а тодi виклали йому свою справу, кажучи, що бачили прибулого мужа наймення Торольф, син Скаллагрiма.

- Хотiли б ми просити тебе, конунгу, щоби ти зважив, що його родич добре тобi прислужився, i ти не змушував його платити за те, що зробив його батько, коли мстився за брата.

Торiр казав дуже докладно, а конунг вiдповiв стримано, кажучи, що дiстав вiд Квельдульфа i його сина чимало лиха, тож вiн чекає, що i Торольф уподiбниться до своїх родичiв за вдачею.

- Вони всi такi зарозумiлi людиська, - сказав вiн, - що не знають мiри i не зважають, iз ким не варто змагатися.

Потiм заговорив Ейрiк, кажучи, що Торольф здобув його дружбу, подарувавши чудовий скарб - той корабель, яким володiв.

- Я сподiваюся мати багато друзiв. Мало хто схоче дружити зi мною, якщо не матиме з того зиску. Ти не дозволиш, батьку, покарати людину, що першою зробила менi цiнний дарунок.

Тож конунг обiцяв, що Торольф матиме з ним мир.

- Але я не бажаю, - додав вiн, - щоби той навiдував мене. А ти, Ейрiку, можеш товаришувати з тими родичами, як тобi завгодно, i може статися, що тобi лiпше з ними поведеться, нiж менi, або ти пожалкуєш, що довго мав з ними справу.

Потiм вирушили Ейрiк Кривава Сокира i Торiр додому у Фiорди, а там послали Торольфовi звiстку, чим обернулася та справа iз конунгом.

Торольф i Бьорн зазимували у Брюнольфа. Влiтку вони часто ходили у вiкiнги, iнодi лишаючись на зиму в Брюнольфа, iнодi - у Торiра.

37. Похiд у Бьярмаланд⁶

Ейрiк Кривава Сокира взяв тодi владу. Вiн правив у Хордаландi й у Фiордах. Тепер вiн тримав при собi дружинникiв.

I от якось надумав Ейрiк Кривава Сокира пiти у похiд на Бьярмаланд i скликав значне вiйсько для тої виправи. Торольф вирiшив пiти з Ейрiком, i стояв на носi його корабля, i тримав його знамено. Торольф був там найвищим i найдужчим вiд решти i схожим на свого дядька.

Той похiд був багатим на пригоди. Ейрiк дав у Бьярмаландi велику битву на Вiнi⁷. Там вiн здобув перемогу, як сказано у пiснях про нього, а ще здобув у тому походi Гуннхiльд, дочку Ецура Тотi⁸, яку забрав iз собою додому. Гуннхiльд була гарнiшою й розумнiшою вiд усiх жiнок i великою чаклункою. Мiж нею i Торольфом виникла велика приязнь. Торольф тодi зимував у Ейрiка, а влiтку ходив у вiкiнги.

Приблизно тодi ж сталося так, що Тора, дружина Бьорна, захворiла й померла, а трохи згодом Бьорн узяв собi iншу жiнку. Звали її Альоф, дочка Ерлiнга Багатого з Остру. Вони мали дочку на iм'я Гуннхiльд.

Один муж звався Торгейр Шпичак Ступнi. Вiн мешкав у Хордаландi у Фенхрiнгу. Його двiр звався Аск⁹. Вiн мав трьох синiв. Одного звали Хаддом, iншого - Берг-Енундом, а третього - Атлi Короткий. Берг-Енунд був вiд усiх мужiв вищий i дужчий, а також марнославний i неґречний. Атлi Короткий був приземкуватий, кряжистий i мiцний. Торгейр був багатим на худобу. Вiн був великий чаклун i язичник. Хадд ходив у виправи i рiдко бував удома.

Примiтки

1) Це той Торiр, який був вихованцем Квельдульфа i названим братом Скаллагрiма (див. роздiл 25).

2) Мова йде про Сiгурда Могутнього, сина Ейстейна Гуркiт, другого зi скандинавських володарiв (ярлiв) Оркнейських островiв, чия влада поширювалася й на Гебридськi, й на Шетландськi острови, а почасти - i на землi в Iрландiї, де компактно мешкали вихiдцi з Норвегiї (наприклад, Дублiн), але самi ярли Оркнеїв були пiдлеглими норвезьких королiв.

3) Тобто у мiстi на островi Мосей, про яке iшлося у попередньому роздiлi.

4) Себто "Присадибне поле Бьорна" (iсл. töður вiд taða - оброблена земля, поле чи луг, коло маєтку).

5) Назви дворiв: Камiнь Назовнi, Егвальдiв Мис, Луговина, Двiр Альрека, Люгра (жiноче iм'я неясного значення), Морський Дiм.

6) Бьярмаланд - "Країна бьярмiв": басейн Бiлого моря i прилеглi територiї, населенi угро-фiнами. Похiд Ейрiка до Бьярмаланду однi датують 918 роком, iншi - 920.

7) Iмовiрно, йдеться про рiку Двiна.

8) Iмовiрно вiд iсл. tót - "пасмо вовни".

9) Тобто "Ясен".

Сноррi Стурлусон (?) : другие произведения.

Egilssaga_32-37

Оставить комментарий © Copyright Сноррi Стурлусон (?) (перевод: Хаген) (Hagen_a@i.ua) Размещен: 17/10/2015, изменен: 17/10/2015. 19k. Статистика. Глава: Проза, Переводы Сага про Егіля сина Лисого Гріма Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: Тут головно йдеться про Торольфа сина Лисого Грiма, який плигає на тi ж граблi, що й його дядько Торольф син Квельдульфа.