Аннотация: Перевод на украинский и русский стихотворения Генрика Ибсена "Музыканты"
Генрiк Iбсен
Музиканти
До неї полинули думи
Мої того лiтку вночi;
Дiстався на берег я рiчки
В росою кропленi кущi.
- Гей, чари пiсень ти пiзнаєш,
Її зачаклуєш ти грою,
До церкви великої й зали
Вона радо пiде з тобою!
Послухав я Духа Безоднi;
Од Бога мене вiн зманив.
Отримав його я майстернiсть,
А брат мiй на нiй ся женив.
У церкву велику i залу
Тепер я один мушу йти,
Та чари й пiснi водоспаду
Назавжди лишились менi.
Генрик Ибсен
Музыканты
К ней мысли мои обратились
Тем летом злосчастным в ночи;
И вышел на берег я речки,
В росою кроплёны кусты.
- Эй, чары ты песен познаешь,
Её заколдуешь игрой,
И в церковь большую и в залу
Пойдёт она вслед за тобой!
Послушал я духа из бездны,
Меня он от Бога сманил,
Его получил я искусство,
Её же - мой брат получил.
В высокую церковь и залу
Веду я себя одного,
А чары и песнь водопада
Навеки остались со мной.
Henrik Ibsen
Spillemænd
Til hende stod mine tanker
Hver en sommerlys nat;
Men vejen den bar til elven
I det duggede orekrat.
- Hej, kender du gru og sange,
Kan du kogle den dejliges sind,
SЕ i store kirker og sale
Hun mener at følge dig ind!
Jeg maned den våde af dybet;
Han spilled mig bent fra Gud; -
Men da jeg var bleven hans mester,
Var hun min broders brud.
I store kirker og sale
Mig selv jeg spilled ind,
Og fossens gru og sange
Veg aldrig fra mit sind.
Примiтка
Пiд "Духом Безоднi" (vådeafdybet), про який iдеться, радше за все, мається на увазi фоссегрим (норв. fossedrimenn) - троль, який мешкає пiд водоспадом, вiдомий персонаж норвезького фольклору. Традицiйно вiн навчає грати на скрипцi у дуже дивний спосiб: ялозить людинi смичком по пальцях, доки кров не потече. За цю послугу йому треба заплатити козеня. Коли тваринка хирлява й кощава, то й грати навчишся так-сяк, пiлiкати. Якщо ж козеня було вгодоване, ти заграєш так, що, заслухавшись, завмиратимуть води, а дерева й скелi затанцюють. Згодом фоссегрим, як i всi фольклорнi iстоти, перетворився зусиллями церковної пропаганди на нечистий дух i диявольську потвору, звiдти й розплата лiричного героя. I тут доречно згадати, якої слави зажив Микола Паганiнi. Скрипка - то таки вельми непроста штука...