Слово до Чутливого Читача

Не бійся торкатися серця інтимними віршами.
Від щирих емоцій стаємо душою мудріші ми,
Багатші на всі почуття, загримовані римою.
Впускаю Тебе у життя. Не вагайся - не стримую.

Куштуй моє щастя, боли перезрілими болями,
Жагуче втручайся у сповіді повінь. З Тобою ми
Віднині сплелися рядками, немов сухожиллями.
Ти мій на хвилини читання. Цю мить відслужи мені,

Ковтаючи кожен мій обрис уявою жадібно.
Хай буде реальністю образу пам'ять ужалено,
І пристрасть моя розтечеться свавільними токами
По думці, по тілу, по серцю, по нервах, по спокою...

Пульсує у скронях натхнення словами гарячими.
Я знов у долоні очей, Небайдужий Читачу мій,
Вкладу тобі вірші палкі небезпечного статусу.
Читай мене поміж рядків. І... не бійся торкатися.

2.02.04

Слово к Чуткому Читателю

Касайся же сердца моими стихами интимными:
Сокровища душ не убудут, а станут взаимными,
Богаче на чувства, что в этих стихах зарифмованы:
Ты можешь войти в мою жизнь. Мы друг другу дарованы.

Читай мою душу, и горю, и счастью открытую,
Болей моей болью, ушедшею, но не забытою:
Ведь мы не строками с тобою сплелись - сухожильями,
Пока ты читаешь, мой милый, ты мой - отслужи ты мне.

Вбирай мои образы, друг: весела ль, опечалена -
Пусть память твоя навсегда будет мною ужалена.
Пусть страсти мои растекутся причудливо токами
По мысли, по телу, по сердцу словами высокими.

Стучит метроном - это бьётся в висках вдохновение:
Тебе, как в ладони, я в душу кладу озарение.
В стихах этих, может, опасные скрыты признания.
Читай между строк их. Читай! И не бойся касания.

2004.02.21.