УМАНЬ

Умань

Умань, Умань, серцю мила,
я навіки полюбила
твої шуми стоголосі
і вогнів твоїх колосся.
Рідне небо - неповторне!
Коли крила ніч розгорне,
місто ніби заливає
синь низького небокраю,
мріють зорі мерехтливі
про туманності вродливі,
дме непосидючий вітер
на рум'яні юні квіти,
по софіївських стежинах
між ялин минуле плине:
Величава, мов царівна,
Умань - сяюча, чарівна!

Еллана, 1995

Днём шумна и говорлива,
Ты в огнях вечерних - диво...
Умань, Умань, ты любима,
Небом ты неповторима:
Только ночь взмахнёт крылами -
Синь без края перед нами,
Неба синь, что к песне клонит,
Синь, в которой город тонет.
Звёзды блещут и мечтают,
Как к утру они растают.
Ждут давно цветы награду -
Ветра буйного прохладу.
Даль времён здесь рядом, близко -
На тропинках на софийских.
Величава и смиренна,
Умань, Умань, ты - царевна!

2003.12.21.02.10.