Йозеф фон Ейхендорф "Старість. Вечір."

Все так разом тихо стало,
Як в дитинвтсві часто було
Плинуть потічки помало,
Крізь самотність, що заснула.
Вівчаря спів ледве чути.
А із сел, за тою прірвою,
Линуть дальніх звонів звуки
Тугою налиті рівною.
А за лісом по долинах
Видно багряну печатку;
Блище захід на вершинах --
Відсвіт вічності початку.



Joseph von Eichendorff "Im Alter"

Wie wird nun alles so stille wieder!
So war mirs oft in der Kinderzeit,
Die B"ache gehen rauschend nider
Durch die d"ammernde Einsamkeit,
Kaum noch h"ort man einen Hirten singen,
Aus allen D"orfern, Schluchten weit
Die Abendglocken her"uberklingen,
Versunken nun mit Lust und Leid
Die Taler, die noch einmal blitzen,
Nur hinter dem stillen Walde weit
Noch Abendr"ote an den Bergesspitzen,
Wie Morgenrot der Ewigkeit.