Лесь Прима


Фантасмагорiя ночi 
           

Нерви мої, - мов оголенi струни,
А особливо - вночi:
Наче озвалися лунами трУни, -
Нишкни:
-	це Шнiтке кричить!...

Дивний це стан:
                           бо лишень на двi ноти, -
наче зернинки: "ре", "ля"... -
Озиминою  - у зимнiй скорботi...
Вже не до сну:
                         Сон - рiлля...

Гоголi-моголi ночi напнули,
Вiї пiдтримує Вiй,
Тихо: 
         немов свiт слину проковтнув був...
Пес дико пискнув: 
                                "Кавi..."...