Олександр Приймак

                   ***

Прости мене, нене, єдина моя, -
Моя найвернiша людина:
Назавжди святе я твоє немовля,
Назавжди душi пуповина,

Прости, що з тобою негречинй я був,
Соромився поцiлувати.
Матусю! Я руки тво§ не забув,
Що вчасно не встиг цiнувати.

Матусю! Я серце твоє розривав
Незграбними вчинками гоя;
У батькiвськiм домi лишень засинав -
Як ангел, сповитий тобою;

Жiноцтво усе я з тобою рiвняв, -
Їм було нелегко, - я знаю,
Нi одною з них не були ми рiвня,
Коли б не було тебе з нами;

Ти навiть iз фото мiй свiт берегла,
Хоч тiло поринуло в вирiй:
За шию душила дiвчат, мов ягнят,
Що зле менi щось поробили...

Прости мене, нене, - у серцi бринить:
"До зустрiчi в новiй юдолi!"
Нам розкiш кохання зумiла привить...
Купайся ж в Гармонi§ вволю!