Лесь Прима


Сни-ностальжi...


Мене заполошать свiчки прохолодних каштанiв,
I стовпчики зливи мене заколишуть опiвнiч...
Платани Парижу,
                              тополi Вкраїни духмянi,
що сиплються снiгом -
                                        та пух той у травнi -
                                                                           мов нiж їх!

Тополi, сестрички мої незрадливi -
По всiй Українi,
                            дорогах по всiх обабiч,
так коси пахучi у вас пiсля зливи,
такi запашнi, - мов дiвочi, - у нiч!

Каштани, смереки, тополi, калини,
Цiлюще повiтря борiв i гаїв, -
У сни мої, наче голубки, приплинуть...
I мати, мов Сонце, 
                               i дiти, мов вiти, - мої!