Л.В.
            ***

 Вона вертала пахощi своi, -
 Слова, якi до не промовляли, -
 Як до грудей дитину притискали, -
 Що млосно молоком текли;

 Вона вертала пахощi своi -
 Немов любисток, зм*ятий при дорозi:
 Немов солдат, що був один в облозi -
 Запитував - чи вернуться своi?

 Вона вертала пахощi своi. -
 Мов пелюстки долонi розгортала,
 Що вiдданi, здавалось, на поталу, -
 Горталася до батькiвських гав...

 Вона вертала пахощi своi -
 Немов молитву зтиха промовляла
 I свiтлий сон подовжити вмовляла,
 Щоб буть щасливiш - якщо це не грiх...