Пузырь Ольга Геннадиевна. Україна крізь роки...

Україна крізь роки...

1. "Було колись - в Україні ревіли гармати..."

Україна - рідна мати,

Темноока ти дівчино,

Розкажи як прихилилась

Калиною біля тину.

Тебе тяжка путь спіткала,

Вороги на все життя.

Ти від долі не втікала,

Йшла сміливо в майбуття.

Все, що було, вмито кров'ю,

Синів смертю заплатила.

Все прощала і любов'ю

Всіх нащадків прихистила.

Кожна втрата - тіла рана,

Невимовний сильний біль.

Він ніколи не розтане,

Згадки сиплють в рани сіль.

Пам'ятаєш, молодою

Ти єдиною була.

Звалась Київською Руссю,

Першу гордість принесла.

Чвари, сварки - все це щезло,

Почалась нова доба.

Сил зібрала, знов постала

На руїні як нова.

Запорозькой Січчю стала,

Досвід років прийняла.

Знов країни здивувала

Своїм духом та знанням.

Та спіткала тебе зрада -

Знов неволя, знову гніт.

Україно, рідна мати,

Хрест кріпацтва твій повік.

Хай минуть десятиліття,

Хай віки теж проминуть.

Ти не станеш на коліна,

Ти не зможеш присягнуть.

Змінить стару нова влада

В прапорі добра червонім.

Малоросію - Вкраїну

Будуть нищить у неволі.

Ти не забудеш болю, Україно.

Кривава рана на душі

Загоїться не зможе вільно,

Застигне пилом на межі.

І страх, і жах в очах людей, -

То жертви страшного убивства.

А гріх на душу за вождів

Взяло нещасне українство.

Ми пам'ятаєм, що було,

Не маєм права це забути,

Той геноцид-голодомор.

Вогонь страждання не задути.

А свічка - то твій поводир

В історії плачу народу.

Ні, не простити нам його,

Вождя того голодомору...

2. "Роде наш прадавній, наш великий роде!"

Все минуле України -

То за волю боротьба.

Не здалася, не відкрилась -

Проминула забуття.

Вільною прийшла крізь роки,

Показала свій талан.

Захищала волю, доки

Не відкрилася вона.

І тепер в країні милій

Я живу і буду жить.

Україна не змирилась,

Піднеслась в ясну блакить.

Наймолодша в країн колі

Гордо вийшла із пітьми.

Не повірила злій долі,

Йшла вперед разом з дітьми.

Ми всі - діти України,

Сьогодення - це наш час.

Хай всі кажуть, що ми юні, -

Через край б'ють сили в нас.

Хай є зрадників доволі,

Що лишили рідний дім.

Хай не вірим в добру долю,

Що спіткає нас усіх.

3. "...І нова надія сяє в далині"

Нас надія не полишить,

Нам прикласти треба сил,

Щоб "сьогодні" залишити

І піти в "майбутній вир".

Бачиш, це все нас чекає:

Небо світле та ясне,

Сонця крок по небокраю,

В нім проміння золоте.

Чуєш, пташка заспівала, -

Голос дзвінкий є і в нас.

Ліс шепоче, річка грає,

Земля родить раз у раз.

То - майбутнє, що я бачу,

Що бажаю, що створю.

Не зупинять перешкоди.

"Ти все зможеш!" - говорю...

Ми прийдемо разом в новий

Світ добра і світ надій.

Там, де буде, Україно,

Щастя, мир і супокій.

Комментарии: 8, последний от 26/09/2008. © Copyright Пузырь Ольга Геннадиевна (moonline@meta.ua) Размещен: 07/03/2008, изменен: 17/02/2009. 5k. Статистика. Стихотворение: Поэзия		Ваша оценка:
Аннотация: Залила сюда просто чтоб не потерять в дебрях своего ноутбука)) Исключительно для тех, кто владеет украинским :) Потому что писалось мной на заказ учительнице литературы...)

Пузырь Ольга Геннадиевна: другие произведения.

Україна крізь роки...