William Shakespeare

  Sonnet 74

But be contented when that fell arrest
Without all bail shall carry me away;
My life hath in this line some interest,
Which for memorial still with thee shall stay.
When thou reviewest this, thou dost review
The very part was consecrate to thee,
The earth can have but earth, which is his due;
My spirit is thine the better part of me.
So then thou hast but lost the dregs of life,
The prey of worms, my body being dead,
The coward conquest of a wretch's knife,
Too base of thee to be remembered,
The worth of that is that which it contains,
And that is this, and this with thee remains.

  ***

  Вiльям Шекспiр

  Сонет 74

Усе гаразд. Як мене до в’язницi,
З якоï вже немає вороття,
геть звiдси поженуть, тобi лишиться
Вкарбоване в рядки моє буття.

Iз кожноï строфи твiй подих лине.
Я завжди при тобi – оцей сувiй.
Хай глина повертається до глини.
Мiй дух безсмертний – твiй i тiльки твiй.

Що вiзьме в нас коса невiдворотна,
То здобич хробакiв, то донна муть.
Наш сенс, основу, нашу суть iстотну
Моï слова над косарем здiймуть.

Лиш вiршi вартi, плоть душi живоï.
Тож ось вони, навiк-вiки – з тобою.